Напрям іі.

Підготувати повідомлення

для виступу перед студентською групою

про основні психолого-педагогічні ідеї таких творів:

Максимальна оцінка – 10 балів.

1. Володимир Мономах. «Поучення».

2. Іван Франко. «Борис Граб».

3. Іван Франко. «Наші народні школи і їх потреби».

4. Іван Франко. «Наука й її становище щодо працюючих класів».

5. Григорій Ващенко. «Виховання волі й характеру».

6. Григорій Ващенко. «Виховна роля мистецтва».

7. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 1–10 /.

8. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 11–20 /.

9. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 21–30 /.

10. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 31–40 /.

11. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 41–50 /.

12. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 51–60 /.

13. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 61–70 /.

14. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 71–80 /.

15. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 81–90 /.

16. Василь Сухомлинський. «Сто порад учителеві» /поради 91–100 /.

17. Кодекс цінностей сучасного українського виховання.

18. Моральний кодекс банкіра.

Напрям ііі.

Підготувати резюме

(при підготовці важливо висвітлити

такі основні питання)

Максимальна оцінка – 2 бали.

1. Прізвище, ім’я, по батькові, домашня адреса, телефони (домашній, мобільний).

2. Вказати свої особисті дані: рік народження, роки навчання та назву навчального закладу.

3. Зазначити свою громадянську позицію: участь у громадському житті університету, у студентському самоврядуванні.

4. Участь у науковій діяльності кафедр: написання науково-пошукових, реферативних і творчих робіт (яких?), виступи на студентських конференціях, практика за кордоном, публікації (Які? Де? Коли?).

5. Володіння рідною та іноземними мовами, якими, наскільки.

6. Володіння комп’ютером.

7. Контактність, комунікабельність, уміння вирішувати проблемні питання та розв’язувати конфлікти.

8. Участь у художній самодіяльності, спорті, успіхи та досягнення.

Див. зразок у кн.: Методичні рекомендації щодо проходження

навчально-ознайомлювальної практики студентів

першого курсу / Укл.: З. Е. Скринник, І. І. Бегей та ін. –

Львів, ЛБІ НБУ, 2006. – 96 с. – С. 60.

А також комп’ютерний варіант зазначених «Методичних рекомендацій»

на кафедрі суспільних дисциплін ЛІБС УБС НБУ, корп. 2, кімн. 209.

2.Тестові завдання

Розглянемо, що означає поняття «тест». Академік С. У. Гончаренко в «Українському педагогічному словнику» (с. 329) пише:

ТЕСТ (англ. test – випробування) – система прийомів для випробування та оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини; завдання стандартної форми, виконання якого повинно виявити наявність певних знань, умінь і навичок, здібностей чи інших психоло­гічних характеристик – інтересів, емоційних реакцій тощо. На відміну від інших типів наукових досліджень, тести характеризуються такими особливостями: 1) відносною простотою процедури й необхідного обладнання; 2) безпосередньою фіксацією результатів; 3) можливістю використання як індивідуально, так і для цілих груп; 4) зручністю математичної обробки; 5) короткочасністю; 6) наявністю встановлених стандартів (норм). Неодмінними для здійснення дослідження за допомогою тестування є обов’язковий для всіх досліджуваних комплекс випробувальних завдань; наявність стандартної системи оцінювання, використання при оцінюванні спеціально розроблених кількісних норм, за які правлять середні показники виконання даного тесту представницькою добіркою піддослідних за певною віковою, статевою або професійною категорією та ін. Тестові оцінки мають відносний характер. Вони вказують лише на місце, яке посідає досліджуваний щодо відповідної норми. Розрізняють тести успішності, тобто знань, умінь і навичок; тести здібностей; тести особистісні. Тести почали застосовувати з 1864 року. у Великобританії; термін «тест» запровадив американський психолог Дж. Кеттел (1890 р.). Значного поширення набули тести у психотехніці. Системи тестів базуються на різних теоретичних засадах.

Проте тести, які надибуємо в загальнодоступній літературі (науково-пізнавальні видання, газети, журнали), не завжди достатньою мірою науково обґрунтовані й часто мають не стільки пізнавальний, скільки розважальний характер. Тести ж, які можна знайти в науковій літературі, часто дуже громіздкі й не зовсім придатні для самостійного використання. Проте навіть загальнодоступні тести можуть дати нам уявлення про наші здібності, нахили, вміння та навички, тому нехтувати ними не варто.

Слід відзначити, що в самопізнанні важливо навчитися розрізняти те, якими ми є, і те, якими нас бачать інші. Той, хто цього не розрізняє, потрапляє під владу помилкової самосвідомості: він усвідомлює себе не таким, яким він є насправді, а таким, яким його сприймають інші. Так, психотерапевти помітили, що чоловіки, які мають зовнішність героїв бойовиків, частіше схильні до різного роду неврозів, оскільки їм доводиться виснажувати себе, намагаючися грати роль сміливих і сильних, хоча вони себе такими не відчувають, а оточення чекає підтвердження своїх стереотипних припущень.

Саме тому перш ніж зайнятися самопізнанням, треба морально підготуватися до цього. У кожного явища є як позитивні, так і негативні характеристики. Розвинена самосвідомість дає нам великі переваги: знання мотивів наших дій і вчинків, усвідомлення своїх потреб і бажань, можливість свідомо керувати ними, а отже, цілком і повністю контролювати свою поведінку та емоції. Проте треба бути готовим до того, що самопізнання може привести до появи почуття власної неповноцінності або надмірної пихатості, можуть з’явитися неспокій, заздрість, незадоволення самим собою та багато інших почуттів. Порівнюючи свої успіхи з успіхами інших, ми часто стикаємося з тим, що таке порівняння не на нашу користь, і тоді ми не можемо повною мірою отримати насолоду від результатів власної діяльності, таланту, стаємо не в змозі реалізувати себе, постійно заклопотані пошуками визнання інших.

Кожен, хто займається певною справою, має ясно визначити мету своєї діяльності, щоб організувати всі дії, необхідні для її досягнення, залучити інших для цього, контролювати роботу щодо отримання кінцевих результатів. Такий підхід важливий для будь-якої діяльності, а також, зокрема, і для самовиховання. При цьому важливо знати, які наслідки потрібно отримати. Яким я є зараз, яким я повинен стати в результаті роботи із самовиховання – ось питання, на які людина повинна дати відповідь. А для цього необхідно точно визначити мету самовиховання.

Серед загальних цілей самовиховання, насамперед, важливо виокремити:

Досягнення згоди зі самим собою. Для цього просто треба навчитися сприймати себе таким, яким я є насправді, зізнатися собі у власних недоліках. І це зробити виявляється не дуже просто. Адже як часто ми боїмося зізнатися собі у власній заздрісності, боягузтві, лінощах, нерозважливості тощо, а коли ці якості випливають назовні, починаємо займатися самовиправданням, доводимо самі собі, що ці якості нам не властиві, що це просто вплив зовнішніх обставин.

Досягнення гармонії з нашим оточенням. А наше оточення – це і люди, і природа, і речі. Для досягнення цієї гармонії, здавалося б, треба просто змінити наше оточення відповідно до наших уподобань. Але, на жаль, далеко не все залежить від нас. Тому для отримання свободи і злагоди з природним і речовим оточенням треба навчитися змінювати своє ставлення до цього оточення, шукати в усьому позитивні аспекти.

Самовдосконалення полягатиме в тому, щоб навчитися контролювати власні емоції, тобто усвідомити ті розумові операції, у результаті яких вони виникають.

Усунення поганих звичок. Ми повинні добре знати наші погані звички і намагатися позбутись їх, адже деякі з них можуть просто блокувати досягнення певної життєвої мети. Так, надмірна комунікативність ускладнює діяльність керівника, сором’язливість заважає нормальному спілкуванню з людьми, а балакучість і невміння зберігати таємницю виключає можливість успішної роботи в банківських та правоохоронних органах. Але і в повсякденному житті марнославство або образливість поступово роблять нас самотніми людьми, ревнощі не дають можливості побудувати щасливу сім’ю тощо.

Контроль власних потреб та керування ними. Будь-яка надмірна потреба людини перетворює її на свій додаток і тим самим гальмує інші прояви. За відсутності контролю за потребами поведінка людини стає схожою на поведінку алкоголіка — концентрація думок на певній потребі, стан внутрішньої дисгармонії та постійного незадоволення, порушення людських взаємин. Але, крім надмірно розвинених потреб, у людини можуть бути і недостатньо розвинені потреби. Так, якщо в окремої людини занадто розвинена потреба в спілкуванні, але недорозвинена потреба в усамітненні, то така людина з часом стає просто нестерпною, інші уникатимуть її і вона буде приречена на самотність (парадокс – прагнемо спілкування, а отримуємо самотність).

Розвиток здібностей. Наше завдання полягає в тому, щоб розвивати в себе не тільки загальні здібності, які потрібні скрізь і кожному, а й спеціальні здібності, які необхідні для успішного оволодіння професією економіста, фінансиста, банківського працівника, для досягнення в ній високих результатів.

Проте варто зазначити, що досягти загальних цілей одразу неможливо. Так само, наприклад, як неможливо одразу вивчити іноземну мову (особливо, коли таке вивчення відбувається самостійно, без так званого «занурення в мовне середовище»).

Досягнення у власному самовихованні загальних цілей сприятиме і полегшуватиме досягнення будь-якої окремої мети. Проте, визначаючи мету самовдосконалення, важливо відповісти собі не тільки на питання «Яким я хочу бути?», а й на питання «Для чого я хочу таким бути? Які свої потреби я хочу при цьому задовольнити?». Наприклад, ставлячи перед собою мету краще навчатися, треба визначитись і в тому, для чого мені це потрібно: щоб стати кращим у своїй групі, щоб отримати диплом із відзнакою, щоб «заробити» похвалу батьків, викладачів, навіть ректора, щоб краще оволодіти професією, чи щоб довести собі та іншим, що я не такий нерозумний, як вони гадають, і здатен на більше, ніж вони очікують.

Створити себе, створити власний образ (своє «Я») за власним сценарієм – одне із завдань самовиховання. І це – можливо!

Самовдосконалення – не є самоціллю, а засобом, за допомогою якого людина піднімається на вищий щабель і стає потрібнішою іншим людям та суспільству. Суспільство ніколи не було в змозі розв’язати всі проблеми освіти, виховання, якщо певну частку цієї роботи не перебирала на себе особистість. Справжня освіта людини, яка триває упродовж усього її свідомого життя, значною мірою є самоосвітою, а справжнє виховання вимагає невтомного самовиховання.

Навчання в інституті – це нелегке сходження до вершин мудрості. Нерозкриті можливості, нереалізовані здібності можуть стати постійною причиною невдоволення собою і навіть принести страждання. Тоді як реалізуючи себе, людина отримує незрівнянну насолоду і піднесення. «Людський світ постійно вдосконалюється, – писав Лев Толстой, – і усвідомлення цього вдосконалення складає одну з кращих радостей людини, і радість ця збільшується для кожної людини ще й можливістю участі в цьому вдосконаленні».

Прагнення до самовдосконалення – це висока духовна потреба. І усвідомити її в собі – це – як після блукання у пітьмі – вийти до світла. Тут подано тільки деякі питання самовивчення, самодослідження, що має сприяти самовихованню студента. Подальшому розширенню знань у цій галузі допоможе ознайомлення з літературою, список якої наведено, та з багатьма іншими виданнями цієї тематики. Важливо пізнати себе. Бо, як писав ще у XVIII столітті Георг Ліхтенберг, – «наші недоліки нам уже не зашкодять, коли ми про них знаємо».

Тест 1 «Що ви за людина?»

Постарайтеся чесно, не лукавлячи перед самим собою, відповісти на всі 15 запитань запропонованого тесту.