4) Місце домогосподарств в економічній системі

суспільства

Сучасна ринкова економіка передбачає існування в рамках однієї країни різних секторів господарювання. Одним з таких секторів є домашні господарства.

Згідно рекомендацій ООН домогосподарство визначається як «особа, або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя», тобто об'єднаних спільним веденням господарства. Поняття «домогосподарство» ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям «сім'я».

Сім'я це сукупність осіб, що живуть разом, пов'язаних родинністю та спільним бюджетом..

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та Інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув'язнені та ін. В Україні налічується 132 млн. домогосподарств, які є дуже важливою складовою приватного сектору країни.

В економічному житті суспільства домогосподарства виконують слідуючі функції:

• домашні господарства є постачальниками ресурсів, в першу чергу - це робоча сила людини, її особиста праця;

• застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, забезпечують такий важливий економічний ресурс, як капітал;

крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбають облігації.

Щоб домогосподарства успішно виконували свої функції, вони повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел.

Основне джерело доходів - це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву.

У системі власності на ресурси виробництва домогосподарствам належить власність на працю, власність на землю і матеріали, власність на капітал і власність на підприємницькі здібності. Реалізуючи ці ресурси на ринку домогосподарства, залежно від диференціації власності на ресурси, отримують грошові доходи, зокрема, власник робочої сили отримує заробітну плату, власник землі - земельну ренту, власник капіталу - процент, а підприємець - нормальний прибуток.

Дохід дрібних власників (наприклад, фермерів) - це своєрідна комбінація заробітної плати, прибутку, ренти, та процента. Є домогосподарства, що володіють акціями корпорацій і отримують дохід у вигляді дивідендів. Власники облігацій отримують процент, а власники землі та природних ресурсів - рентний дохід. Таку систему розподілу доходів в економічній науці прийнято називати функціональним розподілом доходу. Існує ще особистий розподіл доходу, який залежить від способу розподілу сукупного доходу суспільства між окремими домогосподарствами. Такий розподіл супроводжується значною нерівністю.

Грошові доходи домогосподарства розподіляють таким чином: частину доходу сплачують державі у формі особистих податків, а решту поділяють як витрати на особисте споживання і особисте заощадження. Заощадження визначаються як частина доходу, що не сплачується у вигляді податків і не йде на закупівлю споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається в страхові поліси, облігації, акції та Інші фінансові активи. Домогосподарства здійснюють особисті заощадження з метою забезпечення свого майбутнього, на випадок непередбачуваних життєвих обставин тощо.

Особливість кругообігу доходів у змішаній економіці полягає в тому, що грошовий дохід домогосподарств значною мірою знову вливається у виробничий сектор економіки у вигляді витрат на особисте споживання, які поділяються на:

• витрати на товари тривалого використання; витрати на товари тимчасового використання;

• витрати на послуги.