25. Україна у першій світовій війні

Перша світова війна стояла на зламі великих історичних подій і передувала бурхливій революції в Україні.

Кожна з держав, що вступали у війну, мали в першу чергу величезні плани щодо України. У ході війни Німеччина планувала відторгнути від Російської Імперії Україну, Австро-Угорщина претендувала на Волинь і Поділля, Росія хотіла приєднати Галичину та Буковину.

Для Німеччини, Турецької та Австро-Угорської імперій (так званих Центральних держав), а також Російської імперії, яка разом з Великобританією, Францією та Сполученими Штатами входила до Антанти, перша світова війна війна, що розпочалась 1 серпня 1914 р, зрештою стала змаганням на самознищення.

Основним театром подій стали саме західноукраїнські землі. Спочатку наступали війська російські Південно-Західного фронту, які протягом серпня-вересня 1914 р. зайняли Східну Галичину і Північну Буковину зі Львовом і Чернівцями.

Російські війська до весни 1915 р вийшли на основні перевали Карпат, але подальший наступ призупинили.

На окупованих територія росіяни створили генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринським.

Протягом травні-червня 1915 р. німецькі війська здійснили Горлицьку операцію і змусили росіян російські війська залишити Галичину. З червня до вересня цього року російська армія відступала з Галичини і Буковини.

У травні-серпні 1916 р. російські війська в результаті наступу військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала А. Брусилова знову захопили Буковину. Внаслідок Брусиловського прориву австрійські війська втратили 1 млн. Чоловік.

Наслідки війни для українців, змушених битися з обох воюючих сторін, були негайними, безпосередніми й тяжкими. Протягом усієї війни Галичина слугувала ареною найбільших і найкровопролитніших побоїщ на Східному фронті, її населення зазнавало страшних збитків від руйнувань та спустошень, причинених воєнними діями, а також брутальністю як російського, так і австрійського командування. Але поряд із фізичними втратами війна ще більше погіршила долю українців, котрі не мали власної держави, що захищала б їхні конкретні інтереси. Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося 3,5 млн. українських солдатів і 250 тис. служили в австрійському війську) боролися і вмирали за імперії, що не лише ігнорували їхні національні інтереси, але й активно намагалися, як, зокрема, Росія, знищити їхній національний рух. Найгіршим було те, що українців — як учасників боїв з обох сторін — змушували вбивати один одного.

26. Утворення Центральної Ради, її внутрішня та зовнішня політика

24 лютого в Петрограді здійнялася хвиля масового страйкового руху, а Державна Дума, діяльність якої призупинив цар, стала в опозицію до уряду. 27 лютого монархія Романових була повалена. Влада зосередилась в руках Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня члени цього комітету прийняли від царя акт про зречення і сформували новий Тимчасовий уряд країни. У Києві почали формуватися нові революційні органи влади. Було створено Комітет (Раду) об'єднаних громадських організацій. 4 (17) березня 1917 р. було засновано Українську Центральну Раду.На Всеукраїнському Національному Конгресі, який проходив у Києві 6-9 (19-22) квітня 1917 р. учасники вимагали автономії України у федеративній демократичній республіці Росія, українізації адміністративних, господарських органів і культурного життя,було обрано головою М.Грушевського і двох його заступників - В.Винниченка та С.Єфремова .Національне життя в Україні активізувалося. Відроджувалися старі і виникали нові політичні організації та партії, відкривались українські клуби, товариства, відновила діяльність ''Просвіта ''.Почалась українізація царської армії,почалося утворення бойових підрозділів із солдатів українців. Водночас з українізацією армії розгорнулася українізація флоту.В березні 1917 р. була утворена Чорноморська рада. Було створено місцеву самооборону, яка грунтувалась на традиціях давнини й дістала назву Вільне козацтво. Вільнокозацький рух поширився по всій Київщині, на Лівобережжі, Волині, Запоріжжі.

Умови І Універсалу.1)Проголошення автономії України в складі Росії; 2)Джерелом влади в Україні є український народ; 3)Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент); 4)Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України; 5)Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, що проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

Умови ІІ Універсалу.1)Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть на Україні; 2)Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд; 3)Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України; 4)Формування українського війська здійснюється п.ід контролем Тимчасового Уряду.

Умови ІІІ Універсалу.1)Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії; 2)До установчих зборів у України вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату; 3)Скасовується право приватної власності на землю; 4)УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками; 5)Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.; 6)Запроваджується 8 годинний робочий день; 7)Встановлюється державний контроль над виробництвом; .

Умови IV Універсалу.1)УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; 2)З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; 3)Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; 4)Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; 5)УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; 6)УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; 7)УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; 8)Держава має встановити контроль над торгівлею та банками.

Центральна Рада протрималася тринадцять з половиною місяців — із 17 березня 1917 р. до 29 квітня 1918 р. її величезною заслуга в тому, що вона відродила в Україні державницьку свідомість, утворила Українську Народну Республіку, домоглася визнання прав українського народу на свою державу, свою культуру і свою мову.