440. Дисидентський рух в Україні, його програмні цілі.

Середина 50-х рр. зародження дисидентського руху в СРСР, зокрема в УРСР.

* Причини виникнення:

- поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів відлиги, що призвело до нової хвилі нац – визвольної боротьби.

- антикомуністичні виступи в країнах Сх. Європи

- активний правозахисний рух

- постійні утиски і обмеження національного і культурно-духовного життя

* Форми боротьби:

• протести , звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН

• поширення нелегальної літератури

• створення в Україні дисидентських організацій

* Програмні цілі:

• виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу власну державність.

* Найвідоміші дисидентські організацій:

• Укр. революційний центр(1953) : - висували вимоги запровадження демократичної с-ми, суверенітету України, встановлення державних кордонів нації, свобода діяльності політ партій

• Реалістичний- робітничий гурток(1956): передбачали проведення вільних усенародних виборів, передача землі селянам, не мали на меті створення незалежної України

• Укр. робітничо-селянська спілка(1958): питання про конституційний вихід України з СРСР, вважали, що у новоствореній Укр. державі політ лад буде радянським, Україна буде входити до співдружності незалежних соціалістичних держав.

441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.

Радянізація – процес встановлення радянської влади, насадження в усіх сферах життя зразків, вироблених за роки радянської влади.

Складові радянізації: юридичне оформлення входження до складу УРСР, зміна держапарату, формування радянських органів влади, націоналізація, аграрні перетворення, початок колективізації, „культурна революція”, обмеження впливу церкви, репресії проти незгодних з радянською владою і потенційних противників, індустріалізація. Рішення про радянізацію західноукраїнських земель було прийняте на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 1 жовтня 1939 р. 22 жовтня 1939 р. – проведення під контролем нової влади виборів до Народних зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до склади СРСР і об’єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони. В грудні 1939 р. на території Західної України було створено і офіційно включено до складу УРСР шість областей – Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку. Менш ніж через рік відбулося законодавче оформлення і включення до складу УРСР територій Північної Буковини та придунайських земель (Південні Бессарабія). За рішенням 2 серпня 1940 р. VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку, а на території Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії організовано Чернівецьку область й передано її до УРСР. До складу УРСР були також включені Аккерманський та Ізмаїльський райони, із яких у грудні 1940 р. було утворено Ізраїльську область. В листопаді 1940 р. відбулося установлення між Українською РСР і Молдавською РСР нових кордонів. Частина колишньої Молдавської автономної РСР, що перебувала у складі УРСР, була передана Молдавській РСР. У результаті цих дій від України було відчужено Придністров’я з етнічним українським населенням.