431. Листопадове 1918 р повстання у Львові, утворення зунр.

Австро-Угорщина розпалася на декілька незалежних держав. Українці знову почали шукати шляхів відродити батьківщину. Наприкінці вересня 1918 р у Львові було сформовано Український Генеральний Військовий Комісаріат, який розпочав підготовку збройного повстання. У жовтні 1918 р його головою обрано Д. Вітовського. 18 жовтня 1918 р у Львові було утворено УНРаду. 19 жовтня – УНРада проголосила Українську державу, обрано президента УНРади Є. Петрушевича. 31 жовтня – у львові стало відомо про приїзд польської ліквідаційної комісії, щоб перебрати владу над Галичиною. УНРада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї влади. Проте австрійський намісник відповів категоричною відмовою. Тоді на засідання УГВС 31 жовтня було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р стрілецькі частини, очолювані Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи. 9 листопада УНРада створила Державний Секретаріат(оч. К.Левицький). 13 листопада 1918 р – утворення ЗУНР (перший президент – Петрушевич). До ЗУНР входили Галичина, Буковина, Закарпаття; герб – золотий лев на синьому тлі; прапор – блакитно-жовтий.

432. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець.

Євген Петрушевич (1863-1940) Український громадсько-політичний діяч. Народився в Буську (тепер Львівська обл.) у сім'ї священика. Навчався на правничому (юридичному) факультеті Львівського університету. У 1907-1918 pp. — посол австрійського парламенту, заступник голови Українського парламентського представництва. Під час Першої світової війни — член Головної української ради та Загальної української ради. 1918 року як президент Української Національної Ради проголосив створення на українських землях Австро-Угорщини Української держави. 1919 року обраний Президентом Західноукраїнської національної ради (фактично Президентом ЗУНР). Після проголошення Акту злуки ЗУНР і УНР став членом Директорії УНР. 1919 року покинув Кам'янець-Подільський і виїхав до Відня. До кінця свого життя перебував в еміграції в Берліні, де й помер 1940 року.

Симон Петлюра (1879-1926) Визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Народився в передмісті Полтави. У 1895—1901 pp. навчався в Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційно-національних настроїв. З 1900 року — член Революційної української партії. Під загрозою арешту восени 1902 року виїхав на Кубань, де працював учителем, архівістом. На початку 1906 року редагував у Петербурзі партійний орган «Вільна Україна». Один з провідних діячів Української національно-демократичної революції. Активний учасник придушення більшовицького повстання в Києві. 1918 року обраний до складу Директорії УНР. З листопада того ж року — Головний отаман Армії УНР. З лютого 1919 року — голова Директорії УНР. На чолі об'єднаних українських збройних сил того ж року здобув Київ. За його ініціативою підписано Варшавський договір. У жовтні 1924 року поселився в Парижі, де виконував обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. Убитий анархістом С.-Ш. Шварцбартом 1926 року.

Павло Скоропадський (1873—1945 pp.) Політичний, військовий та державний діяч. Учасник російсько-японської війни 1904—1905 pp. У 1905 р. — флігель-ад'ютант, з 1905 р. — полковник, з 1912 р. — генерал-майор свити Його Імператорської Величності, командир лейб-гвардії кінного полку. Учасник Першої світової війни. Влітку 1917 р. він українізував 34-й армійський корпус на Південно-Західному фронті, що залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримала наступ на Україну більшовицьких військ. У жовтні 1917 р. обрано почесним військовим отаманом Вільного козацтва. 29 квітня 1918 р. делегати з'їзду хліборобів, які представляли вісім різних губерній, проголосили Україну Гетьманською державою на чолі з П. Скоропадським. З листопада 1918 р. — в еміграції в Німеччині, де бере активну участь у політичному й культурному житті українців-емігрантів, засновує в Берліні Український науковий інститут. У часи Другої світової війни, користуючись впливами і зв'язками у німецьких військових колах, визволив із в'язниць та концтаборів чимало українських патріотів. У квітні 1945 p., потрапивши під бомбардування авіації союзників, був поранений і через кілька днів помер.

Євген Коновалець (1891-1938) Український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу українських націоналістів (з 1927 року). Член Української національно-демократичної партії. Був одним з ініціаторів створення Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який незабаром перетворився на одну з найдієздатніших частин Армії УНР. 1918 року січові стрільці під командуванням Є. Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 року розбили гетьманські частини. З 1929 року — голова Організації українських націоналістів. 1938 року Є. Коновалець загинув у Роттердамі (Нідерланди), відкриваючи поштовий пакет, у якому був вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб.