436. Переяславський договір 1654 р з Москвою: причини укладення, зміст та наслідки для України.

Протягом 1653 р. тривали бойові дії на Брацлавщині, де козаки під проводом І Богуна одержали декілька перемог над противником. Восени коронне військо потрапило в оточення під Жванцем і над Дністром. Але й цього разу польські війська від повного знищення врятували татари. Кримський хан Іслам-Гірей Ш, підкуплений польським королем Яном П Казимиром, уклав з Польщею сепаратну угоду. За цих обставин Б.Хмельницький був змушений піти на переговори і погодитися на умови польського уряду, оскільки дізнався про рішення Земського собору Московської держави прийняти Військо Запорозьке "під руку" царя Олексія Михайловича Б.Хмельницький розумів, що для успіху національно-визвольної війни необхідна підтримка ззовні. Саме тому він все більше уваги звертав на зовнішню політику. Свою першу дипломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками кримських татар.Але цей союз виявився ненадійним. Існували і внутрішні причини, які вимагали шукати нових союзників. Дедалі відчутнішим ставало виснаження сил України довголітньою напруженою війною. Проводячи восени 1653 р. мобілізацію до війська, Б.Хмельницький вперше зіткнувся з небажанням значної частини населення йти на військову службу. З великими труднощами гетьману вдалося набрати лише 30-тисячну армію. 8 січня 1654 р. відбулася Переяславська рада , на якій Б.Хмельницький та частина старшини склали односторонню присягу на вірність московському цареві. Запорозькі козаки, частина старшини, духовенство на чолі з митрополитом С.Косовим відмовлялися підтримати такі дії Б. Хмельницького,небезпідставно о стерігаюч и сь поширення московських порядків на українські землі. Вимоги української сторони були затверджені у Москві в березні 1654 р. Загалом документ підтверджував незалежне становище Гетьманщини, однак окремі статті обмежували зовнішньополітичну компетенцію гетьмана та по-різному трактувалися. Московський договір був складений так неясно, що й досі історики сперечаються про характер встановлених ним відносин. Так званими "Березневими статтями", зокрема, передбачалося: 1) підтвердження прав і привілеїв Війська Запорозького на маєтності; 2) 60-тисячний козацький реєстр; 3) збереження місцевої адміністрації, податкової і судової системи; 4) право козацтва обирати гетьмана; 5) право зносин гетьмана з іноземними державами, за винятком Польщі і Туреччини; 6) збереження прав київського митрополита; 7) похід російського війська на Смоленськ; 8) зобов'язання обороняти Україну від татар. Сторони домовились про перебування двох воєвод у Києві та Чернігові, а також про те, що частина податків, яку збирає в Україні місцева адміністрація направлятиметься в московську казну. Була створена основа відокремлення козацько-гетьманської держави від Речі Посполитої. Договір став юридичним визнанням держави Військо Запорозьке та її козацького устрою. Дозволяв у союзі з Московською державою завершити справу об'єднання етнічно українських земель у межах однієї української держави. Отже, хоча договір певною мірою і обмежував суверенітет України, але й гарантував їй збереження державності. Навесні 1654 р., згідно з домовленостями, Московська держава розпочала війну проти Речі Посполитої