Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЭКОНОМИКА!!!!!!!!.docx
Скачиваний:
15
Добавлен:
28.10.2018
Размер:
233.81 Кб
Скачать

5.Потреби та споживчі блага.Класифікація потреб.Закон зростання потреб.

Потреба – це певна необхідність у матеріальних і духовних благах; це відчуття людиною нестачі чого-небудь; це нужда яка проявляється в специфічній формі, у відповідності з культурним і освітнім рівнем людей. Споживчі блага – ті речі, за допомогою яких задовольняються потреби.

Класифікація потреб:

1.        за характером виникнення : -базові(потреба у повітрі), -породжені розвитком цивілізації

2.        за нагальністю задоволення: -першочергові, -такі, що задовольняються предметами розкошу.

3.        за засобами, що забезпеч. задоволення потреб: -матеріальні, -нематеріальні, -індивідуальні,колективні, -поточні,перспективні.

Закон зростання потреб: задоволення одних потреб, породжує ряд інших.

6.Економічні інтереси

Економічні інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх .Економічні інтереси близькі до економічних потреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Вони відображають певний рівень і динаміку задоволення економічних потреб.Спонукають економічних суб’єктів до дія-сті для задоволення потреб.Інтереси безпосередньо пов'язані з психологією, зі звичаями, з культурним рівнем. Економіка не може функціонувати і розвиватись поза інтересами людей.Суб’єкти економічних інтересів-окремі індивіди,домогосподарства,колективи людей,суспільство в цілому.Об’єкти економічних інтересів-економічні блага(товари,послуги,інформація)

Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями:

за ознакою суб’єктивності : особисті, колективні і суспільні інтереси.

за ступенем важливості: головні та другорядні

за часовою ознакою: поточні, перспективні

за об’єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні,режиму праці та вільного часу

за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові. Суб’єкти економічних відносин є виразниками специ чних економічних інтересів. У ринковій економіці:-економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих цін доходів;-економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку,зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;-економ. інтер. держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

7.Закон спадної граничної корисності та його вплив на поведінку споживача.

Корисність – це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товару чи послуги.

Корисність – те задоволення, яке отримує Людина від споживання товарів та користування послугами. (хліб для їжі, тепла постіль для сну, книга для читання).Походження цього терміну бере початок з ХVІІІ століття, в роботах ексцентричного англійського філософа та соціолога Джеремі Бентама (1748-1832). Корисність - поняття суб'єктивне, тому практично не піддається точному кількісному виміру. За одиницю корисності приймають умовні одиниці - ютіли Корисність можна визначити як суб'єктивну (індивідуальну) цінність, яку споживач приписує певному продукту. Це пов'язано з тим, що кожна людина має свою структуру споживання, притаманну тільки їй. Наприклад, для людей зі 100%-ним зором корисність окулярів практично нульова, як і цигарки для тих, хто не палить. 4. Згідно із законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік). Сукупна корисність зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає що гранична корисність – додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару – знижується.Суть теорії граничної корисності зводиться до того, що товар на ринку купують не тому що в ньому вкладені витрати праці, а тому, що даний товар має корисність для споживача, цінність. Залежність корисності блага від процесу його споживання обгрунтував німецький економіст Генріх Герман Госсен (1810-1850). З кінця ХІХ століття в економічну науку міцно ввійшли два постулати Г.Госсена, які носять назву перший та другий закон Госсена. Перший закон Госсена проголошує: в одному безперервному акті споживання корисність наступної одиниці спожитого блага зменшується; при повторному акті споживання корисність кожної одиниці блага зменшується у порівнянні з її корисністю при початковому споживанні.Корисність являється ціллю споживання. Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється із збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність. Гранична корисність – це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.У 1854 р. німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності: чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага. Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення. Гранична корисність — це задоволеність, що набувається від споживання кожної додаткової одиниці блага. Якщо м'ясо, що з'їдається, поділити на порції, то задоволення, що дістається від споживання кожної наступної дози, буде виражати її граничну корисність. Так само задоволення, що зазнає курець від викурювання кожної наступної сигарети, визначає її граничну корисність.