- •1)Общая статистика мировых войн
- •2)Причини першої світової війни.
- •400 Тис. Осіб, то після прийняття у 1913р. "Великої програми щодо посилення
- •36,2 Млрд. Крб.
- •1918 Рік і була однією з найкровопролитніших в історії людства - в ній
- •13) 81. Наслідки другої світової війни.
- •Етапи європейської економічної інтеграції
- •Стосунки між країнами соціалістичної співдружності у другій половині 70-х — першій половині 80-х років
- •19) Встановлення комуністичної диктатури. Будівництво соціалізму "по-радянськи"
- •[Ред.] Структура нато [ред.] Головні органи
- •[Ред.] Країни члени нато
- •Мета єс
- •[Ред.] Історія
- •Члени єс
- •Передумови та початок застою
- •[Ред.] Причини Перебудови
- •[Ред.] Перший етап Перебудови. «Стратегія прискорення розвитку» (1985-1986)
- •[Ред.] Квітневий пленум Центрального комітету кпрс (1985)
- •[Ред.] Заміна керівних кадрів
- •[Ред.] Антиалкогольна кампанія
- •[Ред.] XXVII з'їзд кпрс (лютий 1986)
- •[Ред.] Держприймання
- •[Ред.] Боротьба з «нетрудовими доходами»
- •[Ред.] Закон «Про трудові колективи»
- •[Ред.] Чорнобильська катастрофа (26 квітня 1986)
- •[Ред.] Другий етап. Власне Перебудова (1987 - весна 1990) [ред.] Політичні перетворення [ред.] Січневий пленум Центрального комітету кпрс (1987)
- •[Ред.] Гласність
- •[Ред.] XIX партійна конференція кпрс (червень-липень 1988). Реформа політичної системи
- •[Ред.] Вибори в республіканські парламенти
- •[Ред.] Скасування статті 6 Конституції срср 1977
- •[Ред.] Президент срср
- •[Ред.] Економічні реформи
- •[Ред.] Введення госпрозрахунку
- •[Ред.] Закон «Про кооперацію»
- •[Ред.] «Індивідуальна трудова діяльність». Поява приватного підприємництва
- •[Ред.] Зовнішня політика: «Нове політичне мислення»
- •[Ред.] Третій етап. Соціально-економічна і політична криза. Розпад срср (літо 1990-1991)
- •[Ред.] Економічні перетворення [ред.] Економічні програми переходу до ринку
- •[Ред.] Грошова реформа в. С. Павлова (1991)
- •[Ред.] Підвищення цін. Введення талонів
- •[Ред.] Економічна криза
- •[Ред.] Зовнішня політика (1990-1991)
- •[Ред.] Розпад срср [ред.] Загострення міжнаціональних відносин
- •[Ред.] Суверенізація республік срср
- •[Ред.] «Новоогарьовський процес»
- •[Ред.] Серпневий путч (19-22 серпня 1991)
- •24)Остаточний розпад срср
[Ред.] Структура нато [ред.] Головні органи
-
Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів),
-
Генеральний секретар,
-
Комітет планування оборони (міністри оборони),
-
Військовий комітет (начальники штабів),
-
Регіональні командування.
[Ред.] Країни члени нато
-
з 4 квітня 1949 (країни-засновники): Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія;
-
з 18 лютого 1952: Греція, Туреччина;
-
з 6 травня 1955: Німеччина;
-
з 30 травня 1982: Іспанія;
-
з 12 березня 1999: Чехія, Польща, Угорщина;
-
з 2 квітня 2004: Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія;
-
з 1 квітня 2009 року Албанія та Хорватія стали членами НАТО.
21) Європе́йський Сою́з (ЄС, Європе́йська У́нія, Європе́йська Співдру́жність[2]) — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.
Мета єс
Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта [(Екю|ECU)], від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.
[Ред.] Історія
Детальніше: Історія Європейського союзу
Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни. У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи, НАТО, Західноєвропейський союз.
Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЕОВС, ECSC — European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року.
З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (EEC — European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом, Euratom — European Atomic Energy Community). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти (ЄС — European Communities).
Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень (поглиблення) і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення).
Члени єс
Детальніше: Список країн Європейського Союзу
ЄС-27 |
||||
Українська назва |
оригінальна назва |
скорочення ISO 3166-1 |
||
Австрія |
Österreich |
AT |
||
Бельгія |
België / Belgique / Belgien |
BE |
||
Болгарія |
България |
BG |
||
Велика Британія |
United Kingdom |
GB |
||
Греція |
Ελλάδα |
GR |
||
Данія |
Danmark |
DK |
||
Естонія |
Eesti |
EE |
||
Ірландія |
Éire / Ireland |
IE |
||
Іспанія |
España |
ES |
||
Італія |
Italia |
IT |
||
Кіпр |
Κύπρος / Kıbrıs |
CY |
||
Латвія |
Latvija |
LV |
||
Литва |
Lietuva |
LT |
||
Люксембург |
Lëtzebuerg / Luxemburg / Luxembourg |
LU |
||
Мальта |
Malta |
MT |
||
Нідерланди |
Nederland |
NL |
||
Німеччина |
Deutschland |
DE |
||
Польща |
Polska |
PL |
||
Португалія |
Portugal |
PT |
||
Румунія |
România |
RO |
||
Словаччина |
Slovensko |
SK |
||
Словенія |
Slovenija |
SI |
||
Угорщина |
Magyarország |
HU |
||
Фінляндія |
Suomi / Finland |
FI |
||
Франція |
France |
FR |
||
Чехія |
Česká republika |
CZ |
||
Швеція |
Sverige |
SE |
||
Країни-кандидати |
||||
Македонія |
Република Македонија |
MK |
||
Туреччина |
Türkiye |
TR |
||
Хорватія |
Hrvatska |
HR |
||
Ісландія |
Ísland |
IS |
||
Чорногорія |
Crna Gora |
ME |
||
|
|
|
|
Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії — критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.
22) Початок відлиги пов'язують зі смертю Сталіна 1953 р. До періоду «відлиги» також відносять нетривалий період, коли фактичним керівником країни був Георгій Малєнков. Саме він на першому ж закритому засіданні Президії ЦК КПРС висловився про необхідність припинення політики культу особистості і переходу до колективного керівництва країною.
Із відлигою пов'язують перш за все засудження «культу особистості» Сталіна. На ХХ з'їзді КПРС Микита Хрущов засудив сталінські репресії.
Багато політичних ув'язнених в СРСР і країнах соціалістичного табору було випущено на свободу і реабілітовано. Було дозволено повернення на батьківщину для багатьох народів, яких було репресовано у 1930-х — 1940-х роках. Додому були відправлені десятки тисяч німецьких і японських військовополонених. У деяких країнах до влади прийшли відносно ліберальні керівники, такі як Імре Надь в Угорщині. Була досягнута домовленість із західними державами про державний нейтралітет Австрії і виведення всіх окупаційних військ. У 1955 Хрущов зустрівся в Женеві з президентом США Двайтом Ейзенгавером і головами урядів Великобританії і Франції. У зовнішній політиці було проголошено курс на «мирне співіснування» із капіталістичним світом.
Було помітно послаблено цензуру, перш за все у літературі, кіно, інших видах мистецтв.
Але межі дозволеного виявилися досить чіткими. Придушення радянськими військами Угорської революції 1956 року, засудження Бориса Пастернака, якому 1958 року було присуджено Нобелівську премію з літератури, придушення заворушень серед населення (зокрема, у Грозному 1958 року, Новочеркаську 1962) тощо.
Період «Застою» — назва однієї з останніх фаз існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970-х — середина 1980-х років). Власна (офіційна) назва цього періоду радянською пропагандою - «розвинений соціалізм». В цей період в радянському суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи — економічної та соціальної, які врешті призвели до краху радянської економіки та політичного розпаду СРСР.
Звичайно застій пов'язують з ім'ям політичного вождя СРСР - Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964-1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис. Саме поняття «період застою» зявилось лише після 1985 року, в період «Перебудови».