138. Формування ключових полів та індексів в Microsoft Access . Встановлення відношень.

Таблиця може мати ключове поле, що містить унікальні значення. Значення таких полів використовуються для створення зв’язку між двома таблицями. Ключ є ідентифікатором кожного запису БД і не може мати нульових значень або таких, що повторюються. Якщо ключове поле не встановлено користувачем, то при записі нової таблиці на диск система пропонує створити поле-лічильник. Для визначення власноручно одного із полів ключовим таблицю відкривають у режимі конструктура. Далі треба виділити потрібне поле, клацнувши мишою ліворуч від назви поля, після чого активізувати команди Правка/ Ключевое поле або кнопку Ключевое поле на панелі інструментів  ліворуч від імені на екрані дисклея зявляється піктограма ключа. Ключ може складатися із декількох полів, тоді він називається складеним.

Між даними різних таблиць можна встановити зв’язок , використовуючи однакові значення їхніх полів. Функція звязку дає змогу користуватися даними кідькох таблиць одночасно. Поля, що застосовуються для встановлення зв’язку, повинні бути однакового типу і мати однакові значення.

Для додання інших таблиць у схему даних потрібно при відкритому вікні «Схема данных» активізувати команди «Связи», «Добавить таблицу» контекстного меню правої клавіші миші. В результаті на екрані дисплея зявиться вікно, у якому зазначено всі таблиці БД, із яких потрібно вибрати потрібну й активізувати кнопку «Добавить». Для зміни звязку між полями двох таблиць у вікні «Схема данных»

активізують потрібне поле однієї табл., натискують на клавішу миші й, не відпускаючи її, тягнуть його в ін. табл. У вікні «Изменение» связей активізують параметри «Обеспечение целосности даных» та кнопку «Обьединение». У вікні «Параметри объединения» визначають тип зв'язку між полями двох табл., які буде створено. Для вилучення зв'язку потрібно клацнути на лінії, яка стає виділеною, після чого Правка/Удалить.

76. Складові частини інформатики.

Теоретична інформатика – частина інформатики, що включає ряд математичних розділів. Вона спирається на математичну логіку і включає такі розділи як теорія алгоритмів і автоматів, теорія інформації і теорія кодування, теорія формальних мов і граматик, дослідження операцій та інші.

Обчислювальна техніка – розділ, в якому розробляються загальні принципи побудови обчислювальних систем. Мова йде про принципові рішення на рівні, так званої, архітектури обчислювальних (комп'ютерних) систем, що визначає склад, призначення, функціональні можливості і принципи взаємодії пристроїв.

Програмування – діяльність, пов'язана з розробкою систем програмного забезпечення. Основні розділи сучасного програм-я: створення системного і прикладного програмного забезпечення.

Інформаційні системи – розділ інформатики, пов'язаний з вирішенням питань по аналізу потоків інформації в різних складних системах, їх оптимізації, структуризації, принципах зберігання і пошуку інформації.

Штучний інтелект – область інформатики, в якій вирішуються складні проблеми, що знаходяться на перетині з психологією, фізіологією, лінгвістикою та іншими науками. Основні напрями розробок – моделювання міркувань, комп'ютерна лінгвістика, машинний переклад, створення експертних систем, розпізнавання образів та інші.

Сучасна інформатика розвивається у двох напрямках: науковому і прикладному. Наукова інформатика вивчає структуру й загальні властивості наукової інформації, а також закономірності всіх процесів наукової комунікації.

Прикладна інформатика займається:

-вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки та передачі інформації за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів;

-різноманітними аспектами застосування і розробки ЕОМ, зокрема програмним забезпеченням ЕОМ, штучним інтелектом, архітектурою комп`ютерів та комп`ютерних мереж тощо.