Контрольні запитання

1. Як була створена та розвивається мережа Token Ring?

2. В яких випадках використовують локальну мережу Token Ring?

3. Яку топологію має мережа Token Ring та з чим це пов’язано?

4. Які функції виконує

5. Як виконується з’єднання концентраторів та адаптерів в мережі Token Ring?

6. Що розуміють під кластером в мережі Token Ring?

7. Наведіть основні характеристики мережі Token Ring та порівняйте їх з мережею Ethernet.

8. Як утворюється маркер в мережі Token Ring?

9. Опишіть формат пакету мережі Token Ring та призначення окремих полів.

10. В чому особливості методу раннього формування маркеру в мережі Token Ring?

11. В чому особливості мережі FDDI та який стандарт її описує?

12. Яка середа передачі даних використовується в мережі FDDI?

13. По якої топології будується мережа FDDI та як формується структура мережі?

14. Перелічіть основні технічні характеристики мережі FDDI.

15. З чим пов’язані межі поширення мережі FDDI та окремих сегментів?

16. В чому відмінності мереж CDDI та TPDDI?

17. Який код передачі даних використовують в мережі FDDI та яку пропускну здатність він забезпечує?

18. Абоненти яких типів можуть бути підключені до мережі FDDI та чим вони характеризуються?

19. Як використовуються порти абонентів FDDI?

20. Опишіть особливості методу доступу до середовища в мережі FDDI.

21. Чим відрізняються формати пакетів мереж Token Ring та FDDI?

Самостійна робота №10

ТЕМА: Мережеві технології Arcnet та 100VG-AnyLAN. Застосування надшвидкісних мережевих технологій

Мережа Arcnet

Мережа Arcnet (або ARCnet, від англ. Attached Resource Computer Net) - це одна з найстарших мереж. Вона була розроблена фірмою Datapoint Corporation ще в 1977 році. Міжнародні стандарти на цю мережу відсутні, хоча саме вона вважається родоначальницею методу маркерного доступу. Незважаючи на відсутність стандартів, мережа Arcnet донедавна користувалася досить великою популярністю, навіть серйозно конкурувала з Ethernet. Велика кількість фірм (наприклад, Datapoint, Standard Microsystems, Xircom і ін.) робили апаратуру для мережі цього типу, але зараз виробництво апаратури Arcnet практично припинено.

Серед основних преваг мережі Arcnet можна назвати високу надійність і гнучкість, простоту діагностики апаратних несправностей, менші в порівнянні з Ethernet обмеження на загальну довжину мережі (на звичайному тонкому коаксіальному кабелі), а також порівняно низьку вартість адаптерів. З недоліків мережі найбільш істотним є низька швидкість передачі інформації - лише 2,5 Мбіт/с).

Для передачі інформації в мережі Arcnet використовується досить рідкий код, у якому логічній одиниці відповідають два імпульси протягом бітового інтервалу, а логічному нулеві - один імпульс. Очевидно, що такий код відноситься до самосинхронізуємих, але він вимагає ще більшої пропускної здатності кабелю, чим навіть Манчестер-П.

Як топологію мережа Arcnet використовує «шину» (Arcnet-BUS) і пасивну зірку (Arcnet-STAR).

Устаткування для топології «шина» практично нічим не відрізняється від аналогічного, застосовуваного в мережі Ethernet на тонкому коаксіальному кабелі (10ВАSЕ2). Тут точно так само використовуються Т-конектори і BNC-рознімання, а також резистори-термінатори із заземленням і без нього. Єдина, але важлива відмінність полягає в тому, що в даному випадку кабель повинний бути з хвильовим опором 93 Ом, наприклад, марки RG-62A/U, а не 50-омний, як у Ethernet. Відповідно 93-омними повинні бути і термінатори. Незважаючи на велику подібність устаткування, кабельні системи Ethernet і Arcnet несумісні між собою, і у випадку переходу, наприклад, з Arcnet на Ethernet, усі кабелі прийдеться прокласти заново. У зв'язку з різким скороченням випуску мереж Arcnet ця задача стає досить актуальною для тих, хто орієнтувався на цю мережу.

У

- 68 - - 69 -

випадку топології «пасивна зірка» (або «пасивне дерево», тобто при декількох концентраторах, об'єднаних між собою) застосовуються концентратори двох типів: активні (які ретранслюють прийняті сигнали перед передачею іншим абонентам) і пасивні (без ретрансляції). Концентратори розраховані на 4, 8, 16 і 32 канали. 4-канальні концентратори звичайно виконуються у виді плати розширення для комп'ютера, 8- і 16-канальні — як правило, у виді окремих конструктивних блоків із власними джерелами живлення, що визначає їх значно більшу вартість.

Активні концентратори використовуються також і при створенні топології «шина». У цьому випадку до кожного порту концентратора підключається сегмент шини з декількома абонентами (не більш 8). Мінімальна відстань між абонентами в шині складає 1 м. Відзначимо, що для топологій «шина» і «зірка» звичайно застосовуються різні адаптери (існують і адаптери з можливістю роботи як у «шині», так і в «зірці»).

Основні технічні характеристики мережі Arcnet наступні:

• середовище передачі - коаксіальний кабель, кручене пари;

• максимальна довжина мережі - 6 км;

• максимальна довжина кабелю від абонента до пасивного концентратора - 30 м;

• максимальна довжина кабелю від абонента до активного концентратора - 600 м;

• максимальна довжина кабелю між активним і пасивним концентраторами - 30 м;

• максимальна довжина кабелю між активними концентраторами - 600 м;

• максимальна кількість абонентів у мережі1 - 255;

• максимальна кількість абонентів на шинному сегменті - 8;

• максимальна довжина сегмента - 300 м;

• швидкість передачі даних - 2,5 Мбіт/с.

При створенні складних топологій необхідно стежити, щоб затримка поширення сигналів у мережі не перевищувала 30 мкс. Максимальне загасання сигналу в кабелі на частоті 5 Мгц не повинне перевищувати 11 дб.

Таким чином, Arcnet уступає Ethernet по припустимій кількості абонентів мережі, але в реальності будь-яка мережа досить рідко поєднує більше сотні абонентів.

У мережі Arcnet використовується маркерний метод доступу (метод передачі права), але він трохи відрізняється від того, що застосовується в мережі Token-Ring. Ближче усього цей метод до тому, що передбачений у стандарті IEEE 802.4. Послідовність дій абонентів при даному методі наступна:

• абонент, що бажає передавати, чекає приходу маркера;

• одержавши маркер, він надсилає запит на передачу приймачеві інформації (тобто запитує, чи готовий приймач прийняти його пакет);

• приймач, одержавши запит, посилає відповідь (тобто підтверджує свою готовність);

• одержавши підтвердження готовності, передавач посилає свій пакет;

• одержавши пакет, приймач посилає підтвердження прийому пакета;

• передавач, одержавши підтвердження прийому пакета, посилає маркер наступному абонентові.

Таким чином, у даному випадку пакет передається тільки тоді, коли є впевненість у готовності приймача прийняти його. Це істотно збільшує надійність передачі. Так само, як і у випадку Token-Ring, конфлікти в Arcnet цілком виключені. Як і будь-яка маркерна мережа, Arcnet добре витримує навантаження і гарантує величину часу доступу до мережі (на відміну від Ethernet). Невисока пропускна здатність мережі (2,5 Мбіт/с) у принципі не дозволяє передавати великих потоків інформації, але для невеликих мереж, тим більше з разовими випадковими передачами, цього часто і не потрібно. Відзначимо також, що маркер передається в даному випадку по логічному кільцю, хоча фізична топологія мережі не «кільцева», а «шинна».

Розмір пакета мережі Arcnet складає 0,5 Кб. Крім даних у нього входять також 8-бітні адреси приймача і передавача і 16-бітна циклічна контрольна сума (CRC).

Адаптери мережі Arcnet найчастіше випускаються у виді плат розширення комп'ютера. Точно так само, як і адаптери інших мереж, перед установкою в комп'ютер вони вимагають настроювання: вибору адрес портів і номера переривання. Крім цього загального настроювання на кожній платі адаптера Arcnet необхідно за допомогою перемикачів або перемичок установити свою власну мережну адресу (усього їх може бути 255, тому що останній, 256-ий адреси застосовується в мережі для режиму широкого віщання).

Існували варіанти мережі Arcnet, розраховані на швидкість передачі 20 Мбіт/с, але вони не одержали широкого поширення.