Контрольні запитання

1. В чому основні функції протоколу IP?

2. Чим відрізняються протоколи TCP та UDP?

3. Що розуміють під максимальною одиницею транспортування в мережі?

4. В чому призначення протоколу ICMP?

5. В чому призначення таблиць маршрутизації та що в них записується?

6. Як подолати обмеження кількості транзитних маршрутизаторів на шляху пакету?

7. Як виконується маршрутизація від джерела та в яких випадках вона використовується?

8. Як виконується прозора маршрутизація та в яких випадках вона використовується?

9. Чім відрізняється робота маршрутизатора та кінцевого вузла мережі?

10. Які алгоритми побудови таблиць існують для однокрокової маршрутизації та чим вони відрізняються?

11. Якій алгоритм маршрутизації застосовується найбільш широко на сьогоднішній день?

12. Як виконується структуризація мережі IP за допомогою масок?

Самостійна робота №7

ТЕМА: Методи доступу до фізичного середовища мережі

(керування обміном)

Мережа завжди поєднує групу абонентів, кожний з яких має право передавати свої пакети. Але по одному кабелю не може одночасно передаватися два пакети, інакше можливий конфлікт (колізія), що приведе до перекручування і втрати обох пакетів. Тому необхідно установити черговість доступу до мережі (захоплення мережі) всіма абонентами, що бажають передавати. Це відноситься насамперед до мереж з топологіями «шина» і «кільце». Точно так само при топології «зірка» необхідно установити черговість передачі пакетів периферійними абонентами, інакше центральний абонент просто не зможе справитися з їхньою обробкою.

Тому в будь-якій мережі застосовується один із методів керування обміном (метод доступу, метод арбітражу), що дозволяє або запобігає конфліктам між абонентами. Від ефективності обраного методу залежить дуже багато чого: швидкість обміну інформацією між комп'ютерами, навантажувальна здатність мережі, час реакції мережі на зовнішні події і т.д. Метод керування - це один з найважливіших параметрів мережі. Тип методу керування обміном багато в чому визначається особливостями топології мережі, але в той же час він і не прив'язаний жорстко до топології.

Методи керування обміном поділяються на дві групи:

• централізовані методи, при яких усе керування зосереджене в одному місці; недоліки таких методів: нестійкість до відмовлень центра, мала гнучкість керування; перевага - відсутність конфліктів;

• децентралізовані методи, при яких відсутній центр керування; головні переваги таких методів: висока стійкість до відмовлень і велика гнучкість; недолік - можливість конфліктів, які треба вирішувати.

Існує й інший розподіл методів керування обміном, що відноситься, головним чином, до децентралізованих методів:

• детерміновані методи визначають чіткі правила, по яких чергуються абоненти, що захоплюють мережу; абоненти мають ту або іншу систему пріоритетів, причому пріоритети відрізняються для всіх абонентів; при цьому, як правило, конфлікти цілком виключені (або малоймовірні), але деякі абоненти можуть чекати своєї черги занадто довго; до детермінованих методів відноситься, наприклад, маркерний доступ, при якому право передачі передається по естафеті від абонента до абонента;

• в

  - 44 - - 45 -

  ипадкові методи базуються на випадковому чергуванні передавальних абонентів; при цьому можливість конфліктів ураховується, але пропонуються способи їхнього запобігання. Випадкові методи працюють гірше, ніж детерміновані, при великих інформаційних потоках у мережі (при напруженому трафіку мережі) і не гарантують абонентові величину часу доступу (це інтервал між виникненням бажання передавати й одержанням можливості передати свій пакет); приклад випадкового методу - CSMA/CD.

Розглянемо три найбільш типові методи керування обміном, характерних для трьох основних топологій.