Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Doc1.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
143.71 Кб
Скачать

17. Право – система норм, встановлених державою як регулятори суспільних відносин.

Мораль – зведення правил етики, поведінки з точки зору етики.

  • Правова система і моральна система суспільства є різними соціально-нормативними системами, які до певної міри ототожнюються і відрізняються одна від одної по різних показниках.

  • Право на відміну від моралі і моральних норм, як правило, завжди має офіційний характер і закріплюється в різних формах права. Мораль не має такого офіційного характеру і в основному не охороняється державою.

  • Найбільш важливі моральні закони, норми і принципи, як правило, закріплюється в системі права і законодавства і набувають офіційного правового статусу, і навпаки, норми права, які втратили свою актуалізацію, можуть переходити у норми моралі, звичаї і традиції.

  • Право регулює і охороняє лише найбільш важливі суспільні правовідносини і соціальні цінності, а мораль і моральні норми і закони можуть регулювати практично всі суспільні правовідносини в своїх категоріях справедливості і добра тощо.

  • Право і мораль встановлюють різну міру правової і моральної свободи, різні види юридичної і моральної відповідальності за шкоду і порушення цих норм. Держава завжди охороняє норми права, а норми моралі лише ті які закріплені в праві.

  • Загальнонародне право і загальнолюдська мораль, і поготів, направлені на забезпечення суспільного блага, добра, справедливості, честі і гідності, совісті та інших загальнолюдських надбань.

  • У кожній державі існує єдина або одна система права і законодавства на відміну від моралі. Мораль і моральні норми можуть мати різні системи, різні види і форми наповнення тощо.

19. Джерело права- зовнішнє оформлення змісту загальнообов’язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством.

Історія знає 4 види джерел права:

а) правовий звичай (історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло у звичку в силу багаторазового його застосування протягом тривалого часу життя суспільства; як правило, санкціонується державною владою і тим самим відрізняється від моральних, релігійних і побутових звичаїв)

б) правовий прецедент (рішення конкретної юридичної справи, що виносить судовий чи інший компетентний орган держави і яке стає обов’язковим для вирішення подібних справ у майбутньому; притаманний англосаксонській правовій системі)

в) нормативно-правовий акт (юридичний документ, який має загальнообов’язковий характер, прийнятий компетентними державними органами, підтримується і охороняється державною владою від порушень, направлений на регулювання суспільних відносин і охорону соціальних цінностей)

г) нормативно-правовий договір (договір із нормативно-правовим змістом, тобто джерело права, в якому закріплюються юридичні права і обов’язки учасників суспільних відносин, умови і зміст, юридична відповідальність сторін; повинен відповідати чинному законодавству держави; можуть бути укладені як між підприємствами, організаціями і громадянами держави, так і на міжнародному рівні).

60. Реалізація правових норм- втілення встановлених правових норм у діяльність суб’єктів права через виконання юридичних обов’язків, використання суб’єктивних прав, дотримання заборон, застосуваннянорм права.

Суб’єкти використання, виконання і дотримання- це державні та громадські об’єднання, їхні органи, посадові особита громадяни. Ці форми ще називають формами безпосередньї реалізації, тому що суб’єкти права реалізують приписи правовоих норм безпосередньо і самостійно в процесі своєї діяльності з метою досягнення тих чи інших матеріальних або ідеологічних результатів.

Використання- це форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб’єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням.

Виконання- це форма реалізації зобов’язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб’єктів, що здійснюються ними незалежно від їхнього власного бажання.

Дотримання- це форма реалізації заборонних юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб’єктів, утриманні від заборонених діянь.

Застосування- особлива форма реалізації норм права, державно-владна й організаційна діяльність компетентних органів держави та посадових осіб з реалізації правових норм стосовно конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]