106.Сутність та структура сукупного доходу працівника.

Трудовий дохід – це сукупність винагород, що їх одержує працівник від роботодавця у грошовій та не грошовій формі, зокрема: а) винагорода за виконану роботу(ЗП); б) винагорода у формі соцпакета; в) нематеріальні винагороди як форма нематеріальної мотивації. Щодо структури доходу, то вона складається з таких складових. 1. Заробітна плата, включає в себе: основну ЗП, додаткову ЗП, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. 2. Трудовий дохід: соціальні виплати, пільги, нематеріальні винагороди. Зарплата та трудовий дохід разом формують сукупний дохід працівника, що додатково включає також доходи, що не пов’язані з трудовою діяльністю.

107.Договірне регулювання заробітної плати як ключова компонента соціального партнерства.

Договірне регулювання з\п як один з інструментів соц.партнерства являє собою сис-му,механізм узгодження інтересів роботодавців та найманих працівників,суб’єктів соц.трудових відносин із приводу оплати праці.Догов.регулювання з\п є тією сполучною ланкою,яка дозволяє зробити з\п «соціал справедливішою» та зменшити її «жорсткість»,яка диктується або тільки державою або конюктурою РП.Дог.рег. має перевагу проти сис-ми директивного встановлення умов оплати праці,адже цей механізм передбачає послідовне угодження інтересів сторін,єгнучким,динамічним,використовує різні форми для розвязку наявних проблем.За рівнем розвитку дог.регулюв. можна робити висновок про ступінь демократизації розподільних відносин.Оцінююючи стан дог.рег з\п в Укр.,зазначаємо,що сис-ма соц.пратнерства в У.проходить єтам встановлення,і не всі соц.трудові відносини регульовані належно.відзначаючи певні здобутки в дог.регулюв.з\п,не можна,про те замовчувати,що воно потребує суттєвого вдосконалення.

105.Порівняльна характеристика концепцій зайнятості.

Теорія зайнятості пройшла довгий шлях еволюційного розвитку і характеризується різноманіттям концептуальних підходів, методів і інструментарію досліджень. Теоретичні погляди на дану проблему характеризуються безліччю напрямків і шкіл у структурі світової економічної думки. Неокласична школа розглядає ринок праці як внутрішньо неоднорідну і динамічну систему зв'язків, що підпорядковується ринковим законам. Регулятором її служить ринковий механізм. Ціна праці (рівень заробітної плати) впливає на попит і пропозицію робочої сили, регулює їхнє співвідношення і підтримує необхідну рівновагу між ними. Ціна на робочу силу швидко і гнучко реагує на кон'юнктуру ринку, збільшується або зменшується в залежності від реальної його потреби. За допомогою підвищення або зниження заробітної плати регулюється попит на працю і його пропозиція. Якщо в результаті перевищення пропозиції праці над попитом виникає безробіття, то воно впливає на ціни вбік їхнього зниження, а отже, і зниження заробітної плати доти, поки не встановиться рівновага на ринку праці. Класична модель грунтується на принципі саморегулювання ринку праці.

Кейнсіанский напрямок розглядає ринок праці як інертну систему, де ціна робочої сили достатньо жорстко фіксована. Основні параметри зайнятості – рівень зайнятості і безробіття, попит на працю, рівень реальної зарплати – встановлюються не на ринку праці, а визначаються розміром ефективного попиту на ринку споживчих і інвестиційних товарів і послуг. На ринку праці формується лише рівень заробітної плати і розмір пропозиції праці, що залежить від нього. Проте пропозиція праці не грає головної ролі у формуванні фактичної зайнятості, а характеризує тільки її максимально можливий рівень при даному розмірі заробітної плати. Попит на робочу силу регулюється сукупним попитом, обсягами інвестицій і виробництва. Держава, впливаючи на сукупний попит у бік його збільшення, сприяє збільшенню попиту на працю, що веде до збільшення зайнятості і зниженню безробіття.

Представники монетаристської обгрунтовують положення про те, що ринкова економіка являє собою самонастроювальну систему, ціновий механізм котрої самий визначає раціональний рівень зайнятості. При такій системі втручання держави призводить до збою механізму саморегуляції ринку, а грошовий вплив на сукупний попит із боку держави в кінцевому рахунку призведе до розкручування інфляційної спіралі.

Монетаристи вважають, що в будь-який момент часу є якийсь рівень безробіття, що має властивість сумісності з рівновагою в структурі ставок реальної заробітної плати. Цей рівень одержав назву “природна норма безробіття”, що відбиває дійсні структурні характеристики ринків праці і товарів, включаючи ринкові недосконалості, стохастичні коливання попиту і пропозиції, вартість інформації про вакантні робочі місця і наявну робочу силу, витрати мобільності й ін.

Відхилення зайнятості від свого “природного рівня” можуть бути тільки короткостроковими. Політика по стабілізації зайнятості повинна бути спрямована на боротьбу з відхиленнями рівня безробіття від його природної норми, із коливаннями обсягів виробництва і чисельності зайнятих. Інституціонально-соціологічна школа грунтується на положенні про те, що проблеми в сфері зайнятості можуть бути вирішені за допомогою різного роду інституціональних реформ. Для них характерний відхід від концентрації уваги тільки на макроекономічному аналізі і здійснена спроба пояснити наявні на ринку праці невідповідності особливостями соціальних, фахових, галузевих, статевовікових, етнічних і інших розходжень у структурі робочої сили і відповідних їм рівнів заробітної плати.

Контрактна теорія зайнятості являє собою концепцію, основану на синтезі неокласичних уявлень із кейнсіанськими. З одного боку, автори приймають кейнсіанську тезу про жорсткість грошової заробітної плати і вважають, що пристосування на ринку праці відбувається за рахунок змін фізичних обсягів виробництва і зайнятості, а не цін. З іншого боку, сама ця жорсткість виводиться з поведінки індивідів, що базується на власних економічних інтересах.

У основі даної теорії лежить положення про те, що підприємці і робітники вступають між собою в довгострокові договірні відносини. Між робітниками і підприємцями виникає угода – “імпліцитний контракт”, що дотримується ними не тому, що цього потребує юридичний договір, а тому, що це економічно взаємовигідно.

Концепція гнучкого ринку за її основу взяте положення про необхідність дерегламентації ринку праці, переходу до більш гнучких, функціонально індивідуалізованих і нестандартних форм зайнятості (часткова зайнятість, неповний робочий день або тиждень, короткострокові контракти, робота на дому).

У цілому концепція гнучкого ринку праці припускає формування різноманітних форм взаємовідносин підприємців і робітників і спрямована на раціоналізацію сукупних витрат, підвищення прибутковості і підтримки високого динамізму ринку праці.