4. Тенденції щодо піклування й опікунства в структурі соціальної роботи

В системі соціальної роботи накопичено багаті традиції щодо здійснення опіки та піклування, які беруть власні корені ще з ___ ст. На сучасному етапі розвитку України як незалежної демократичної держави утворилися традиційні та інноваційні форми опіки над дітьми, що залишилися без батьківського піклування.

До першої групи відносять:

– усиновлення (удочеріння);

– державну систему опіки (будинки дитини, дитячі будинки,, дитячі будинки змішаного типу, загальноосвітні школи-інтернати, допоміжні школи-інтернати, притулки);

– опіку (піклування).

Статус дітей, що потрапляють до державних закладів освіти, досить різний (доречі, як і причини, що призводять до влаштування дітей в державні заклади опіки). О.В. Беспалько наводить таку класифікацію дітей, що потрапляють у державні заклади освіти [Соціальна педагогіка в таблицях і схемах,с. 72]:

– біологічні сироти (смерть чи загибель батьків);

– діти, від яких відмовилися батьки (відмова від позашлюбної дитини або дитини з важкими патологіями) в пологовому будинку;

– діти, які залишилися без піклування батьків (позбавлення батьків батьківських прав внаслідок аморальної поведінки, жорстокого ставлення до дітей);

– діти, які тимчасово залишились без піклування батьків (важка хвороба батьків або їх тривала відсутність – поїздка на заробітки, позбавлення волі);

– діти з функціонально неспроможних родин (малозабезпеченість, багатодітність, відсутність одного з батьків);

– діти-інваліди, що потребують спеціального навчання (відсутність можливості якісного надомного навчання в загальноосвітніх школах);

– діти-інваліди з малозабезпечених сімей (малозабезпечені сім’ї, малі виплати на дитину).

Традиційні форми опіки мають багато позитивного досвіду, але в сучасних умовах розвитку суспільства усе більше потребують змін.

В концепції повноцінного опікування заради здорового розвитку особистості, що запропоновано Галиною Бевз [Прийомні сім’ї, с. 12-13] визначено основи повноцінного опікування:

1) циркулярне коло повноцінної опіки складається з чотирьох циклів (рівнів) – психологічного, соціального, матеріального та правового, кожен з яких забезпечує набуття дитиною певного статусу;

2) набуття дитиною повноцінного соціально-психологічного статусу може відбуватися лише за умови повноцінної опіки, що забезпечується в ситуації її проживання в біологічній сім’ї або в юридично прирівняній до неї сім’ї усиновителів;

3) циклічність процесу може порушуватися в таких випадках: а) психологічної відмови від дитини (розрив “кола зсередини”); б) позбавлення батьків їхніх прав на дитину чи влаштування дитини до закладу державного утримання (розрив зв’язку одразу в обох напрямах);

4) запорукою здорового розвитку та соціалізації дитини є здатність сім’ї до здорового функціонування, що відображається у створенні умов для розвитку здорової особистості дитини, а держава має бути гарантом підтримки такої здатності сім’ї.

До другої групи форм опіки відносять:

– прийомні сім’ї;

– дитячий будинок сімейного типу.

Створення прийомних сімей в Україні відбувається згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 241 від 2 березня 1998 р. “Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області та затвердження положення про прийомну сім’ю”.

Функціонування дитячих будинків сімейного типу визначено такими державними документами: “Положення про дитячий будинок сімейного типу”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. за № 564. Підготовку батьків-вихователів проводять місцеві відділи у справах сім’ї та молоді. Прийомні діди в прийомних сім’ях чи у дитячих будинках сімейного типу перебувають на повному державному утриманні за рахунок місцевого бюджету.

Інститут прийомної сім’ї розраховано також на тимчасову опіку над дітьми ( на короткий обумовлений термін – від кількох тижнів до двох-трьох років, доки батьки перебувають в ув’язненні, на лікуванні тощо).

Найбільш розповсюдженими традиційними формами соціального піклування про інвалідів та людей похилого віку, що не здатні здійснювати в повній мірі власні права й виконувати обов’язки за станом здоров’я, є патронаж та функціонування системи будинків-інтернатів. Відносно новою формою соціального піклування над літніми людьми та інвалідами стали спеціалізовані житлові будинки з комплексом служб соціально-побутового призначення для поодиноких громадян похилого віку та літніх подружніх пар. Про діяльність структур системи опікунства та піклування піде розмова під час наступної лекції.