Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови
Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Усі лексичні одиниці фахових текстів переділяються на чотири різновиди:
1) терміни певної галузі, що мають власну дефініцію;
2) міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (терміни філософії, політології, математики, філології тощо);
3) професіоналізми;
4) професійні жаргонізми, що не претендують на точність та однозначність.
Володіти мовою професійного спілкування - це:
^ вільно послуговуватися усім багатством лексичних засобів з фаху;
^ дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних та інших норм професійного спілкування;
^ знати спеціальну термінологію, специфічні найменування відповідної професійної сфери; ^ використовувати усі ці знання на практиці, доречно поєднуючи
вербальні й невербальні засоби спілкування.
Отже, професійна мова - це насамперед термінологія, притаманна тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва, та професіоналізми. Вона виокремлюється відповідно до сфери трудової діяльності, де активно функціонує.
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовленнєвих норм
Кодифікація мови. Засоби кодифікації. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників і підвищенні мовленнєвої культури
Кодифікація мови- уніфікація, упорядкування, відкидання всього чужого для літературної мови і прийняття всього, що її збагачує.
Засобами кодифікації мови є
словники,
довідники з мови,
підручники для середньої та вищої школи,
наукові лінгвістичні дослідження, що встановлюють норму,
твори (художні, наукові, публіцистичні)
взірці мовлення людей, які досконало володіють українською мовою і мають високий соціокультурний авторитет.
Мовне законодавство та мовна політика в Україні
Мовне законодавство в Україні це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють статус державної й інших мов на території України.
Мовне законодавство це юридична підстава здійснення мовної політики.
Найважливішими актами мвоного законодавства України є:
Конституція України (ст. 10),
Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України
Закон УРСР « Про мови в Українській РСР» втратив чинність у 2012 році
Закон України "Про засади державної мовної політики" втратив чинність 28 лютого 2018 року.
Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.
Мовна ситуація - "ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі