4. Іменнники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вдивання. Узгодження прикметників з іменником на позначення певних професій.

Якщо іменник позначає професію і т.д., то він завжди чоловічого роду в офіційно-діловому стилі.

Виключення:

1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

4. Форми чоловічого і жіночого роду мають слова:автор - авторка, аспірант - аспірантка, вихованець - вихованка, дисертант - дисертантка, поет - поетеса, студент - студентка, учень - учениця, спортсмен -спортсменка.

6. Рід іменників спільного роду староста, суддя, голова, воєвода, сирота визначається синтаксично: Суддя Іванова оголосила вирок. Суддя Іванов повідомив про наслідки розслідування. Голова Коляда оголосила подяку. Голова Коляда ознайомив присутніх з планом роботи фірми.

7. У ділових паперах не вживаються однослівні найменування осіб за місцем проживання, роботи, статусу: сільчани - жителі села, освітяни - працівники освіти, заводчани - заводські робітники, циркачі - артисти цирку, зв 'язківці - працівники відділень зв в'язку, городяни - мешканці міста.

Узгодження прикметників з іменником на позначення певних професій.

Рід таких прикметників такий самий, як і в іменників  чоловічий: головний бухгалтер Ганна Ваислівна

4. Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку

4. Визначеня роду, числа невідмінюваних іменників

4. Нормативність уживання граматичних форм прикметника

4. Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах

4. Особливості використання займенників у діловому мовленні

Особливості використання займенників у текстах наукового й офіційно-ділового стилів:

1. Займенник Ви по відношенню до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості.

У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказ, розпорядження, службовий лист та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити; Доводжу до Вашого відома; Наказую; Повідомляємо.

3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом’якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми. 

4. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб’єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано.

4. Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.

2. Уникати умовного способу:

неправильно	правильно
Підприємства змогли б виконати заповлення, якби...	Підприємства зможуть виконати замовлення, якщо...

3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітивта описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, а не доручіть)

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга)

6. Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:

неправильно	правильно
Завдання було достроково виконане нашою групою	Наша група достроково виконала завдання
Випробування проводяться у запланованому режимі	Випробування проводять (проведено) у запланованому режимі

7. Теперішній час може вживатися у значенні майбутнього, коли треба підкреслити обов'язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10-й годині, мітинг розпочинається завтра об 11.00).

10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова

11. Форми нема – немає вживаються паралельно: у нас нема таких документів – у нас немає таких документів або ми не маємо таких документів.