- •Лучше скачайте документ, потому что в электронном формате изображения плохо отображаются)
- •Поняття національної ті літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовленнєвих норм
- •Кодифікація мови. Засоби кодифікації. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників і підвищенні мовленнєвої культури
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Функціонально-стилістична диференціація української мови. Основні ознаки функціональних стилів
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю
- •Класифікація документів. Національний стандарт України.
- •Документ, його властивості та вимоги до його соромлення. Поняття реквізит, формуляр документа.
- •Мовностильові особливості тексту документа. Загальні вимоги до складання документів. Вимоги до бланків документів. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю
- •Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті
- •Основні вимоги до виконання та оформлення курсової, бакалаврської, магістерської робіт
- •Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці
- •Науковий етикет
- •Суть і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний перклад
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Ознаки тексту
- •Загальне поняття про лексику. Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення
- •Синоніми, антоніми, омоніми, пароніми та багатозначні слова в юридичному тексті
- •Лексика запозичена та власне українська
- •Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії
- •4. Переклад і редагування термінів.
- •Термін і його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціалізована термінологія
- •Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів. Способи їх творення
- •Іменнники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вдивання. Узгодження прикметників з іменником на позначення певних професій.
- •Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку
- •Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •Службові частни мови
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми спілкування
- •Основні закони сплікуавння. Стратегії сплікування
- •Невербальні компоненти спілкування
Лексика запозичена та власне українська
В лексиці української мови за походженням розрізняють слова:
успадковані,
власне українські та
запозичені
Серед успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження.Це назви частин тіла, природи, рослин, тварин, найнеобхідніших дій і процесів:
мати, син, брат, кров, око, язик, ніс, сонце, дерево, стояти, їсти, життя тощо.
Слова спільнослов'янського походженнявживаються в усіх слов'янських мовах із певними фонетичними змінами:
чоловік, шия, рот, тіло, мило, душа, сторона, межа тощо.
Назви абстрактних понять мають також спільнослов'янське походження: диво, гріх, правда, кривда, честь.
Власне українська лексика- це слова, що створилися и українській мові після спільнослов'янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам'ятках, художніх творах українського народу. Вони складають основу української лексики і формують національні ознаки мови:людина, держава, громада, приміщення, оранка, сіяч, зайвий тощо.
Запозичена лексика це слова, що ввійшли до української мови з інших мов
Найбільшим джерелом, з якого вливалась до українського словника іншомовна лексика, була російська літературна мова. Тому в складі літературної лексики багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів у російській мові.
У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження.
Вони означають: назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит;
назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійного вжитку: ангел, антихрист, монастир, піп, літургія;
слова-терміни, що належать до різних галузей науки, культури, мистецтва: апостроф, діафрагма, логіка, математика, ідея.
власні імена: Софія, Олена, Василь, Петро, Олександр, Олексій.
Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії
На сьогодні виділяють 6 основних етапів історії української термінології:
1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики(ІХ – перша половина ХІХ ст.).
Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608); братські школи, що виникали в ХVІ–ХVІІ ст. у Львові, Вільні, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Кременці та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа – з 1615 р., Києво-Могилянська колегія – з 1632 р., Києво-Могилянська академія – з 1701 р.). Уже в ХVІІ ст. вчений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна.
2. Період другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка
У 1873 р. у Львові засновано Наукове товариство імені Тараса Шевченка, яке з 1892 р. стає першим українським науковим центром на зразок європейських академій. Термінологи НТШ мали різні погляди на розвиток української термінології, тому виокремились такі дві групи науковців: 1) прихильники термінотворення в дусі народної мови, на її основі й за її законами (В. Левицький, І. Пулюй, І. Верхратський, І. Кандяк, Р. Цегельський); 2) симпатики запровадження в українську мову інтернаціональної термінології (І. Горбачевський, С. Рудницький, М. Вікул, А. Семенцов).
3. Третій період, пов’язаний з утворенням наукових товариств у Східній Україні(1913 р. – у Києві, 1918 р. – у Луганську).
Активно опрацьовувати та творити українську термінологію почали після проголошення Української Народної Республіки (1917 р.), коли було скасовано заборони щодо української мови. У цей час зацікавлення термінологією набуває масового характеру, над виробленням української термінології працювали Українське наукове товариство в Києві (голова М. Грушевський).
4. Період діяльності Інституту української наукової мови.
Українське мовознавство, зокрема термінологія, за влучним висловом відомого українського термінолога А. Вовка (США), пережило “золоте десятиріччя” (1921–1931), яке залишиться безпрецедентним у світовій практиці. ІУНМ структурно поділявся на шість відділів: природничий, сільськогосподарський, соціально-економічний,технічний,мистецький, правничий.
5. Період функціонування української термінології 1932–1990 років.
У тридцятих роках розпочалось переслідування українських мовознавців. Програмними стали статті “На боротьбу з націоналізмом на мовному фронті ” А. Хвилі, “Термінологічне шкідництво і його теоретичне коріння ” О. Фінкеля.
В Україні впроваджено унікальний, виключно радянський винахід: формально національну (українську) мову не забороняли, навпаки, говорили про бурхливий її розквіт, благотворний вплив на неї “братньої” мови, але насправді її розвиток коригували в потрібному політичному напрямі.
6. Сучасний період розвитку української термінології(90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.)
На сучасному етапі розвитку української лігвістичної науки простежуємо зацікавлення термінознавством. Помітним є намагання науковців – фахівців у різних ділянках знань і мовознавців, унормовувати галузеві термінології.
Сучасні проблеми української термінології:
1) виявлення англіцизмів (американізмів) у різних терміносистемах і наукове обґрунтування доцільності їх ужитку;
2) з’ясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних відповідників у різних терміносистемах;
3) способи відбору назв опредметнених дій;
4) способи відбору найменувань опредметнених ознак;
5) орфоепічні й орфографічні проблеми.
Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
Термін- це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.
Термінологія це сукупність термінів певної мови або певної галузі.
Відповідно термінології бувають двох видів:
Термінології окремих мов
Термінології окремих галузей зань(галузеві терміноолгіЇ) термінологічні системи (терміносистеми)
Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
Термінознавтсво наука, що вивчає термінології.
Лексикографія це збирання, упорядкування та опис словникового матеріалу.
Термінознавство охоплює такі напрями роботи:
1. Лексикографічний– створення термінологічних словників, серед яких словники-довідники, словники-тезауруси (одномовний тлумачний або тематичний словник, який прагне максимально охопити лексику даної мови), перекладні словники, частотні словники, словники рекомендованих термінів, словники сполучуваності, словники нових термінів.
2. Уніфікація і стандартизація термінів. Уніфікація– це впорядкування термінологій різних галузей науки, техніки, економічного та культурного життя.Стандартизація– це вироблення терміна-еталона, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним вимогам до терміна і використовувався б у межах певної терміносистеми та на міжгалузевому рівні. Стандартизацію термінів здійснює Держстандарт.
3. Створення картотек і баз даних.Перший такий банк було створено завдяки плідній співпраці термінологів різних країн світу в Німеччині, він містив 2 млн. термінів дев’ятьма мовами.