4. Службові частни мови

До службових частин мови належать:

• Частка

• Сполучник

• Прийменник

4. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми спілкування

Спілкування - це взаємодія двох або більше людей, під час якої виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні.

Комунікація- це цілеспрямований інформаційний обмін, що здійснюється різними засобами (вербально, невербально, текстовими повідомлення, відео-зв’язком)

Комунікація ширше за спілкування.

Функції спілкування:

Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування³⁹:

^ контактну (створення атмосфери двосторонньоїї готовності передавати і сприймати інформацію)

^ інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);

^ спонукальну (заохочення адресата до певних дій);

/ координаційну (узгодження дій комун і канті в):

Види, типи і форми професійного спілкування

Спілкування(не тільки професійне, а взагалі) поділяється на такі види за такими підставами:

1. За участю чи неучастю мовних засобів,

• вербальне (словесне)

• і невербальне (міміка, жести, постава тощо),

• комбіноване.

2. За формою представлення мовних засобів:

• усне,

• письмове,

• друковане.

За мірою офіційності:

• офіційне (рольове/професійне)передбачає стосунки, що опосередковуються соціальними професійними ролями(начальник - підлеглий, викладач - студент, колега - колега) саме воно нас і цікавить

• і неофіційне (приватне) (спілкування друзів, приятелів тощо).

Професійне спілкування поділяється на такі види:

• усне:

  • ділова промова  лаконічний виступ, не передбчачє обговорення

  • доповідь  передбачає обговоренння

    • ділова  виклад питань із висновками й пропозиціями, не обов’язково містить об’єктивні дані

    • звітна  містить об’єктивні дані (числа, графіки)

  • лекція  усний виклад та пояснення певного матеріалу

  • ділова бесіда:

    • безпосередня  віч-на-віч

    • телефонна розмова

  • нарада  проводиться між учасниками управління (керівники, викладачі, менеджери) для спільного прийняття рішень

  • ділова конференція  проводиться між керівниками різних організацій з метою обговорення певних проблем

• письмове  листи:

  • звичайні  здебільшого офіційні, відправляються від імені організації (наприклад, листування між судами)

  • електронні  здебільшого неофіційні, але місять обговорення ділових питань (наприклад, всередині організації між працівниками, керівниками)

4. Основні закони сплікуавння. Стратегії сплікування

Існують:

• Закони спілкування (комунікативні закони)  це узагальнені нежорсткі тенденції в усіх типах спілкування  саме вони нас і цікавлять.

Комунікативні закони відповідають на питання "що відбувається в процесі спілкування?".

• Правила спілкування  це рекомендації, уявлення про те, як потрібно спілкуватися, що існують у певному етносі.

Багато з них відображено в прислів'ях, приказках, афоризмах (Знай більше, говори менше; Слово - срібло, мовчання - золото та ін.) 

Основні закони спілкування (за Стерніним):

Закон дзеркального розвитку спілкування: співбесідники у процесі спілкування імітують стиль один одного.

Дія закону віддзеркалення починається тоді, коли хтось з учасників спілкування відхиляється від його норм. У разі зародження конфлікту дію цього закону можна нейтралізувати: якщо хтось починає кричати, а йому демонстративно відповідають тихо й повільно, то співбесідник обов’язково (за законом віддзеркалення) стане говорити тихіше.

Закон прогресивного зростання нетерпіння слухачів: чим довше говорить мовець, тим неуважніші й нетерплячіші слухачіефективне мовлення повинно бути коротким і тривати не довше 10 хв.

Закон зниження інтелекту аудиторії зі збільшенням її чисельності: чим більше людей слухає промовця, тим нижчим є середній рівень інтелекту аудиторії. в натовпі посилюються емоційні реакції й послаблюється інтелектуальна діяльність, знижується критичність сприйняття, людина стає довірливішою й легше піддається впливу оточення..

Закон мовленнєвого самовпливу: словесне втілення ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію в мовця. Як свідчить практика, словесне втілення певної думки дає змогу людині впевнитися в ній, остаточно утвердити її для себе. Відомий старий анекдот: «Іване, я тобі вже двадцять раз пояснювала, сама нарешті зрозуміла, а ти все ще не розумієш!». На цьому законі зокрема ґрунтується аутогенне тренування, в основі котрого – словесні команди, які подає людина сама собі і які регулюють її психічні та фізичні стани: «Я спокійний, серце б’ється рівно, у мене хороший настрій» тощо.

Закон довіри до зрозумілих висловлювань: чим простіше мовець висловлює свої думки, тим краще його розуміють і більше йому вірять.

Закон притягування критики: чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять і критикують її вчинки. усе, що привертає увагу, стає предметом обговорення; концентруються ж переважно на недоліках людей, щоб певним чином виділитися, з метою опустити їх до свого рівня.

Стратегії сплікування

Стратегія спілкування  це план взаємопов’язнаих поступових дій для досягення учасником спілкування своєї мети. (Тактика спілкування  це реалізація учасником стратегії)

Видіяляють такі стратегії спілкування:

1. Співробітництво.організаціяспільної діяльності. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація".

2. Суперництво.розхитує спільну діяльність, створює перепони на шляху до порозуміння, її позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація".

3. Компроміс. обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв'язання проблеми.

4. Пристосування.Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати своїх інтересів і погоджується робити те, що хоче інший.

5.Уникання. ухиляння відконфліктної ситуації, не вирішуючи її, не поступаючись своїми поглядами та інтересами але й не наполягаючи на них. Людина не відстоює своїх прав, не співпрацює з партнером по спілкуванню для вироблення певного рішення.