- •1. Визначення, предмет, мета та завдання судової ветеринарної медицини.
- •2. Обєкт та методи дослідження у судовій ветеринарній медицині.
- •3. Коротка історія розвитку судової ветеринарної медицини.
- •4. Судова система України. Господарський суд, прокуратура України.
- •5. Нормативні документи, що використовуються в галузі судової ветеринарної медицини. Коротка характеристика Закону України «Про судову експертизу»:
- •6. Визначення, структура та етапи проведення судової експертизи.
- •7. Права, обов’язки та відповідальність судового експерта.
- •8. Призначення та відхилення судового експерта.
- •9. Види судової експертизи, їх характеристика.
- •10. Висновок судового експерта.
- •11. Визначення, приклади речових доказів. Порядок відправки їх на експертизу.
- •12. Правила прийняття речових доказів на експертизу та правила їх дослідження.
- •13. Склад та обов’язки слідчо-оперативної групи. Види огляду місця подій та їх характеристика.
- •14. Класифікація та методи фіксації слідів правопорушення на місці подій.
- •15. Протокол огляду місця подій, його зміст та вимоги до нього.
- •16. Професійні злочини у галузі ветеринарної медицини та відповідальність за них згідно кримінального кодексу України.
- •17. Необережні дії, злочинна недбалість працівників ветеринарної медицини та відповідальність за них згідно кку, нещасні випадки.
- •18. Класифікація лікарських помилок залежно від етапу діагностики та лікування, на якому вони були допущені.
- •19. Класифікація лікарських помилок залежно від об`єктивності причин їх виникнення
- •1. Об’єктивні:
- •20. Загальні положення експертизи живих тварин ( вимого, порядок проведення, випадки, в яких її призначають.
- •21. Визначенняступеня тяжкості тілесних пошкоджень: мета, класиф, загальні особлив
- •1. Легкі тілесні пошкодження:
- •22. Класифікація знаряддя, яким наносять тілесні пошкодження.
- •23. Особливості ран, нанесених вогнепальною зброєю, тупими та гострими предметами.
- •24. Класифікація смерті. Констатація факту настання смерті за первинними її ознаками.
- •25. Вторинні ознаки смерті.
- •26. Третинні ознаки смерті: зміни розпаду та пізні зміни
- •27. Мета, порядок проведення судвет розтину. Порівняльні особлив дігност та судвет розтинів.
- •28. Визначення давності смерті: мета, методи
- •29. Ексгумація трупів тварин
- •30. Особливості дослідження розчленованих трупів
- •31. Визначення ,етіологія та патогенез асфіксії
- •32. Симптоматична асфіксія. Механізм виникнення асфіксії у випадку гіперемії та набряку легень, запалень та травм легень і дихальних шляхів, патологія плеври.
- •33. Симптоматична асфіксія. Механізм виникнення асфіксії у випадку закупорки стравоходу, набряків в ділянці голови та шиї, бронхіальної астми, бронхоектазії, серцево-судинної недостатності.
- •34. Визначення, класифікація та загальні морфологічні ознаки механічної асфіксії.
- •35. Судово-ветеринарна експертиза за странгуляційної асфіксії
- •36. Судово-ветеринарна експертиза за компресійної асфіксії та асфіксії в замкненому просторі.
- •37. Судово-ветеринарна експертиза за обтураційної асфіксії
- •38. Визначення, етіологія та патогенез утоплення
- •39. Судово-ветеринарна експертиза за справжнього утоплення
- •40. Судово-ветеринарна експертиза за асфіксичного та синкопічного утоплення.
- •41. Методи виявлення в тканинах утоплених тварин планктону та псевдо планктону.
- •42. Ознаки перебування трупа у воді.
- •43. Судово-ветеринарна експертиза за загального впливу високої температури на організм тварин (тепловий, сонячний удар)
- •44. Судово-ветеринарна експертиза за місцевого впливу високої температури на організм тварин (опіки).
- •45. Судово-ветеринарна експертиза за загального впливу низької температури на організм тварин (переохолодження).
- •56. Можливі причини смерті у воді. Пошкодження трупів при виявленні у воді.
- •59. Диференц діагностика отруєнь від інф захв
- •60.Причини отруєння тв. Судове встановлення отруєнь.
17. Необережні дії, злочинна недбалість працівників ветеринарної медицини та відповідальність за них згідно кку, нещасні випадки.
Необережні дії – порушення, скоєні через необережність внаслідок дій або бездіяльності фахівця, який розумів можливість виникнення небезпечних наслідків, але легковажно розраховував нв їх уникнення або не передбачив, хоча міг і мав їх передбачити.
Ст. 367: Злочинна недбалість
Ст.: необережні дії
Нещасні випадки – випадки затвор і загибелі тв., з причини не залежної від вет фахівців та обслуговуючого персоналу
стихійні лиха
техногенні катастрофи
нещасний випадок
18. Класифікація лікарських помилок залежно від етапу діагностики та лікування, на якому вони були допущені.
Лікарські помилки. До лікарських помилок відносяться свідомі помилки лікаря, які базуються або на недосконалості сучасного стану ветеринарної науки і її методів дослідження, або обумовлені особливим перебігом захворювання тварини, нестачею знань, досвіду лікаря.
Лікарські помилки можуть відбуватися через:
• недостатню кваліфікацію та малий досвід ветеринарного спеціаліста;
• захворювання, що важко діагностуються і недосконалість методів дослідження;
• погані умови праці.
Класифікація лікарських помилок, запропонована в гуманітарній медицині М.І. Краковським та Ю.Я. Грицманом, яка удосконалена щодо специфіки роботи лікаря ветеринарної медицини І.С.Паньком.
А) Помилки в діагностиці хвороб:
Пропущений діагноз. Інколи лікар при обстеженні хворої тварини не знаходить якихось ознак хвороби, хоча вона й перестала вживати корм. Захворювання ще тільки починає розвиватися, розпізнати його поки складно. Але наявність хворобливого стану вимагає від лікаря детального обстеження тварини та проведення так званого превентивного, профілактичного лікування. Всяка хвороба перебігає двостадійно. На першій, патохімічній, стадії клінічні ознаки не характерні, але за ними лікар може і повинен передбачити розвиток тієї чи іншої хвороби. Лікар іноді просто чекає появи характерних клінічних ознак, не застосовуючи заходів їх недопущення.
Неповний діагноз. Інколи лікар правильно діагностує основне захворювання тварини, але при цьому він не звертає увагу на якісь ускладнення чи інші хвороби, що супроводжують основну. Лікування в такому випадку буде неповноцінним.
Помилковий діагноз. В таких випадках тваринний організм переносить на собі вантаж не тільки не розпізнаної лікарем хвороби, а й неправильно призначених лікарських препаратів.
Б) Помилки в тактиці лікування:
Помилка у виборі термінів лікування. Існує ряд хвороб, при яких тварині необхідна термінова допомога. Це випадіння кишок внаслідок проникаючих поранень, защемлення грижі, гострі тимпанії різного походження, отруєння та багато інших. Відкладати лікування при таких хворобах не можна, воно термінове.
Помилки у визначенні основних напрямів лікування. Вони, як правило, є наслідком неповного діагнозу.
Неповноцінне лікування (нехтування окремими методами чи напрямами лікування, а також ускладненнями основної хвороби).
Неправильне лікування (необґрунтоване використання різних лікарських препаратів, методів лікування, оперативне втручання без обґрунтування його необхідності і т. д.).
В) Помилки лікувально-технічні:
Помилки в техніці виконання діагностичних маніпуляцій, інструментальних та спеціальних методів дослідження.
Помилки в техніці проведення лікувальних маніпуляцій. неправильне введення магнітного зонда, неправильне надання допомоги при тяжких пологах у корови і т.д.
Г) Помилки організаційного характеру,їх допускають спеціалісти ветеринарної медицини часто при плануванні та,, проведенні заходів по ліквідації чи профілактиці інфекційної хвороби в господарствах чи населених пунктах, :при організації роботи лікаря взагалі.
Д) Помилки в поведінці лікаря.Вони заслуговують найсерйознішої уваги. Заздрість, злорадство при помилці колеги – все це створює вкрай несприятливий клімат в колективі і негативно позначається на результатах його роботи.
Недопустиме "критиканство" свого попередника, який нібито неправильно діагностував хворобу чи проводив лікування.
Лікарі, особливо молоді, прагнучи до своєрідного самоствердження, часто зневажливо ставляться до своїх молодших колег-фельдшерів ветеринарної медицини.