КСПП / Право

Пільги ветеранам праці:

1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені; 2) першочергове безплатне зубопротезування; 3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості такого лікування; 4) щорічне медичне обстеження; 5) першочергове обслуговування в лікувальнопрофілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 6) використання чергової щорічної відпустки а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік; 7) право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок; 8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок; 10) переважне право на встановлення домашніх телефонів; 11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку; 12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту Право на матеріальне забезпечення громадян похилого віку Громадяни похилого віку мають право на матеріальне забезпечення згідно з чинним законодавством.

Це право гарантується виплатою трудових або соціальних пенсій, різних видів допомоги і наданням допомоги в натуральному вигляді пенсії за віком та соціальної допомоги.

Розмір і порядок виплати пенсій у разі їх дострокового призначення регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Держава здійснює таку допомогу на догляд самотнім громадянам похилого віку: Забезпечення протезною допомогою; Право на соціальне обслуговування; Право на соціальну допомогу вдома і в спеціальних установах (будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування, будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.; Право на гідний рівень життя в установах, призначених для громадян похилого віку; Опіка і піклування; Житлово-комунальне обслуговування; Торговельне і побутове обслуговування; Організація громадського харчування; Переважне право на встановлення телефону; Соціально-культурне обслуговування; Ритуальні послуги.

53. Пенсійне забезпечення людей похилого віку.

Пенсійний вік на даний час для чоловіків 60 років, для жінок 55-60 р. Пенсійне забезпечення громадян похилого віку здійснюється на основі законодавства України, зокрема Законів «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Існує 2 системи за якою виплачуються пенсії: солідарна та накопичувальна( обов’язкова та добровільна).

За солідарною системою людям похилого віку призначаються такі види пенсій:

-громадяни похилого віку, інваліди, хворі які не здатні до самообслуговування; -громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям, стихійним лихом, катастрофою.

Основними завданнями територіального центру є:

виявлення громадян, які мають право на отримання допомоги в територіальному центрі; забезпечення якісного надання соціальних послуг; сприяння в наданні соціальних послуг громадянам.

Територіальний центр соціального обслуговування надає такі соціальні послуги:

догляд вдома; догляд стаціонарний; денний догляд; соціальна адаптація; паліативний/хоспісний догляд; консультування; представництво інтересів; соціальна профілактика; посередництво ; соціально-економічні (у формі надання натуральної чи грошової допомоги); транспортні та інші.

15 из 24 Відділення соціальної допомоги вдома утворюються там, де є не менш як 80 одиноким

громадянам, які не здатні до самообслуговування. Особи отримують соціальні послуги безоплатно.

Обслуговування громадян припиняється у разі:

поліпшення стану здоров’я, виявлення у громадянина працездатних рідних, направлення громадянина до стаціонарного відділення територіального центру, будинку-інтернату, зміни місця проживання; виявлення медичних протипоказань для соціального обслуговування) , у разі смерті громадянина.

Спеціалізовані відділення (не менш як 50 непрацездатних громадян) з порушеннями опорнорухового апарату, зору, слуху, з психічними розладами можуть утворювати спеціалізовані відділення, в тому числі паліативного/хоспісного догляду. Відділення денного перебування територіального центру утворюється для надання соціальних послуг не менш як 30 громадян похилого віку.

Відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання територіального центру утворюється для обслуговування не менш як 10 і не більш як 50 одиноких громадян.

Відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги територіального центру утворюється для обслуговування не менш як 500 таких громадян, які відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов потребують натуральної чи грошової допомоги крім громадян похилого віку. Відділення адресної допомоги має право організовувати надання на платній та безоплатній основі швацьких, кравецьких, перукарських послуг, послуг з ремонту вікон, дверей, квартир (будинків), санвузлів, дахів, парканів тощо.

Якщо в ході обстеження матеріально-побутових умов громадян з числа осіб, які мають право на обслуговування відділенням адресної допомоги, якщо вони вони перенесли операцію, тривале захворювання, мають офіційне підтвердження пов'язаних з цими обставинами грошових витрат, натуральна чи грошова допомога надається їм за умови, що середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість календарних місяців не перевищує встановлених законом двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

56. Нормативна база, категоріальний апарат, сфера дії та основні принципи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей. Облік бездомних осіб і безпритульних дітей.

Закон “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” вживаються терміни:

бездомність - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання;

бездомна особа - особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності. До бездомних осіб належать безпритульні особи та особи, які мають притулок; безпритульна особа - повнолітня особа, яка проживає в місцях, непризначених та непридатних для проживання.

безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають місця проживання; особа, яка має притулок, - особа, яка отримує послугу тимчасового притулку в закладах для бездомних осіб

реінтеграція бездомних осіб і безпритульних дітей - процес повернення бездомних осіб і безпритульних дітей до життя .

Соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей ґрунтується на принципах: індивідуальний підхід; цілеспрямованість та адресність надання соціальних послуг; забезпечення соціальних гарантій; толерантність; конфіденційність; реалізація основних прав і свобод; обстеження умов життя бездомних осіб; узгодження дій органів виконавчої влади, громадських об’єднань у вирішенні питань соціального захисту бездомних осіб.

Категорії бездомних осіб: особи, які постраждали від катастроф та нещасних випадків; мігранти; інваліди; особи пенсійного віку; особи, які відбули покарання ;особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами ;особи, які втратили житло внаслідок окупації чи військових дій.

Особливої уваги потребують особи, які відносяться до груп ризику, зокрема діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання, особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, а також особи, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм, недієздатні та обмежено дієздатні особи.

Основні права та обов'язки бездомних осіб і безпритульних дітей 1.Бездомні особи і безпритульні діти мають всі права і свободи, закріплені Конституцією і

законами України. 2. Бездомні особи і безпритульні діти зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України 3. Зобов'язані надавати достовірну інформацію щодо наявності у них житла та іншу інформацію.

Облік безпритульних дітей ведеться відповідно до законів України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Суб'єкти 1. центрами обліку, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими

органами виконавчої влади.

2 у складі інших соціальних служб можуть утворюватися структурні підрозділи (бюро, відділення)

3.служби у справах дітей

Поновлення та отримання документів, що посвідчують особу здійснюється поновлення в установленому порядку документів, що посвідчують особу, до органів реєстрації за територіальним розташуванням центрів обліку, де вони перебувають на обліку, або закладів, де їм надали тимчасовий притулок.

57. Запобігання безпритульності та бездомності.

Основні напрями запобігання бездомності до 2017 року – постанова КМУ від 13 березня 2013 р.

Протягом 2002-2012 років виявлено такі категорії бездомних осіб:

особи, які постраждали від торгівлі людьми, катастроф та нещасних випадків; мігранти; інваліди;

особи пенсійного віку; особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами, пов’язаними з конфліктами та насильством у сім’ї.

З метою запобігання бездомності і безпритульності в Україні в рамках відповідних програм проводяться освітні та просвітницькі заходи з інформуванням населення про норми законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на жилі приміщення та земельні ділянки та ін дії.

Держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, позбавлення волі на певний строк мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, невідкладне вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування… Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в

таких дітей житла, мають право зараховуватися на квартирний та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки. Після досягнення 18 років такі діти, а також особи з їх числа після завершення строкової військової служби в Збройних Силах України або після повернення з місць позбавлення волі протягом місяця забезпечуються соціальним житлом 1. Запобігання бездомності осіб, які звільняються з установ виконання покарань, здійснюється

відповідно до цього Закону, Кримінально-виконавчого кодексу України, Житлового кодексу Української РСР, Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк".

Запобігання бездомності осіб похилого віку та інвалідів Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень

у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку та інвалідів.

До груп ризику щодо втрати житла або права на його використання належать:

•діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа;

•мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання;

•особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.

Крім цих осіб до груп ризику належать:

•особи, які страждають на психічні розлади;

•особи, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм;

•недієздатні та обмежено дієздатні особи.

З метою запобігання бездомності осіб із груп ризику місцеві органи виконавчої влади забезпечують:

•виконання законодавства щодо збереження та захисту житлових та майнових прав дітейсиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, мешканців гуртожитків;

•розвиток житлового фонду соціального призначення;

•влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сімейних форм виховання;

•проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед осіб груп ризику, спрямованої на збереження їх житла та ін.

58. Заклади соціального захисту бездомних та безпритульних.

Система реінтеграції бездомних осіб - комплекс заходів для здійснення процесу повернення бездомних осіб до життя в суспільстві як повноправних його членів.

Закладами соціального захисту для бездомних осіб є:

-будинок нічного перебування; -центр реінтеграції бездомних осіб; -соціальний готель;

-інші заклади, що надають послуги бездомним особам.

Заклади соціального захисту для бездомних осіб створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами відповідно до потреб регіону.

Удень звернення до органу місцевого самоврядування громадяни без визначеного місця проживання отримують направлення на безоплатне тимчасове (до шести місяців) проживання в тимчасовому притулку для дорослих.

Уразі відсутності у мешканця тимчасового притулку для дорослих документів, що посвідчують особу, орган місцевого самоврядування протягом двох місяців забезпечує відновлення втрачених громадянином документів за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Після отримання документів, що посвідчують особу, та актів громадянського стану мешканець тимчасового притулку для дорослих звертається до органу місцевого самоврядування із заявою щодо взяття його на соціальний квартирний.

Будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч)

бездомних осіб, прийом до якого не потребує попереднього медичного обстеження.

Центр реінтеграції бездомних осіб - заклад соціального захисту, діяльність якого спрямована на поступове повернення бездомної особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб.

Соціальний готель - заклад соціального захисту для проживання бездомних осіб, який має у своєму складі окремі номери (кімнати).

До соціального готелю приймаються бездомні особи, які працюють або мають інше постійне легальне джерело доходу, недостатнє для оренди (наймання), купівлі житла.

Проживання бездомних осіб у соціальному готелі є платним.

Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомною особою або іншою фізичною особою.

Бездомні особи похилого віку та інваліди за їх власним бажанням влаштовуються до стаціонарних соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду).

Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є:

•притулок для дітей служби у справах дітей;

•центр соціально-психологічної реабілітації дітей;

•соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко).

Притулок для дітей служби у справах дітей - заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому дітей віком від 3 до 18 років.

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко) - заклад соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги і подальшого влаштування дітей.

59. Заклади соціального захисту для безпритульних дітей.

Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є:

•притулок для дітей служби у справах дітей;

•центр соціально-психологічної реабілітації дітей;

•соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко).

Діяльність закладів соціального захисту для безпритульних дітей здійснюється відповідно до типових положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.