10. Визнечте причини феодальної роздробленості Київської Русі та її наслідки

Із середини XVII ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості Перші її ознаки з’явилися ще до смерті Ярослава Мудрого. Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з’їздом (1097р.), на якому було вирішено: “Хай кожен отримає вотчину свою”. Верховенство належало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр. З рочатку XVII ст. починається політична роздробленість. Причити феодальної роздробленості Київської Русі: 1) перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господарства – на натуральне, що зменшувало потребу в торгових контактах і об'єднаннях земель; 2) воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які ставили власні інтереси за державні; влада великого князя стала зайвою; 3)поява нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів, наростання суперництва між ними і Києвом; 4) зміна торгових шляхів у зв’язку з пануванням у степу кочових племен, які перекрили шлях до Чорного та Каспійського морів; 5) різний етнічний склад руських територій, виокремлення українців, білорусів, росіян. Наслідки феодальної роздробленості: 1) економічне та культурне піднесення руських земель (розвиток міст, ремесел, торгівлі, культури та мистецтва); 2) міжусобна боротьба підривалп сили князівств, призводила до загибелі людей і нищення культурних пам’яток; 3) удосконалення системи управління удільними землями; 4) Русь не могла опиратися нападам половців, які грабували руські землі; 5) розвиток демократичних традицій ( скликання народного віча, правителі вдаються до підтримки міщан).

11.Обгрунтуйте твердження про штучність голодомору 1933-1934 рр

Голод 1931-1933 років був спричинений насильницькою суцільною колективізацією горезвісними хлібозаготівля ми, людиноненависницькою політикою розкуркулення, відвертим масовим терором тоталітарного режиму проти селян Україні.

Творці голодомору, а це велика армія партійної й державної номенклатури, яка була багатонаціональною за своїм складом, не обстоювали інтересів якоїсь однієї нації, а дбали насамперед про зміцнення економічних підвалин комуністичної імперії.

Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто свідомо організований тодішнім політичним керівництвом. Існує думка, що голод був наперед спланований задля фізичного винищення саме українських селян.

Оскільки голод 1932—1933 pp. мав штучний і організований характер, він переріс у голодомор. Штучний характер голоду засвідчують такі об'єктивні обставини:

1. Відсутність помітного негативного впливу на теренах України природного чинника — посухи, землетрусу та інших катаклізмів (у деяких регіонах СРСР були засухи у 1931 р. та в 1934 p., але не в 1932—1933 pp.) або фактора повоєнної розрухи,

2. Відсутність голоду в сусідніх з Україною районах Росії.

3. Різкий контраст у 1932—1933 pp. рівня смертності у селах України з показником смертності у містах республіки, який, за оцінкою фахівців, мало відрізнявся тоді від природного.

Вся документація, пов'язана з проблемою голоду, зберігалась під грифом «Таємно», відправлялась на місця зашифрованою. Лише з грудня 1987 р. в СРСР почали відкрито обговорювати і вивчати проблему голодомору.

Отже, аналіз змісту опублікованих протягом 1929-33 рр. близько 30-ти постанов ЦК ВКП(б), Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КП(б)У засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, які призвели до їх відвертого фізичного винищення. Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція.

Найбільш постраждали від голоду території теперішніх Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської, Київської, Житомирської областей. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. Голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-33 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.

Без належної оцінки Голодомору 1932-1933 рр. в Україні - цієї найбільш цинічної форми політичного терору в історичному, соціологічному, правовому і політичному аспектах, неможливо сьогодні уявити історію Європи ХХ століття, збагнути саму суть тоталітаризму.

Уважне вивчення документів, багато з яких тільки нещодавно були розсекречені, дає можливість усвідомити: голодомор планувався з Москви, а українські більшовики були слухняними виконавцями вказівок Кремля. Це підписи тих, кого нам представляли жертвами сталінізму, стоять на постановах про знищення України голодом.

Навіть у першій декаді лютого 1933 року продовжувалися хлібозаготівлі, коли селяни почали гинути від голоду. Практично на всій території України в сільській місцевості тоді вже не існувало скільки-небудь великих запасів продовольства.

Повна безвихідь ситуації змусила на Дніпропетровщині звернутися до абсолютно неморального засобу – нагороди за донос. Кожний, хто вказував, де сусід ховає зерно, одержував від 10 до 15% виявленого як премію. 17 лютого цей ”досвід” поширився на всю республіку у формі спеціальної урядової постанови.

Повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності, сягали в 1932-1934 рр. 5млн чоловік.. Голод у 1933р. був наслідком спроби здійснювати соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами. Проте примусова колективізація і накладена на колгоспи продрозкладка призвели до глибокої деградації сільського виробництва, яка так дорого, так боляче і невідшкодована обійшлася країні й народові.