
- •1.Дайте характеристику реформаторській діяльності князя Володимира Святославовича
- •2. Назвіть причини виникнення та шляхи формування українського козацтва
- •3.Києво-могилянська академія та її роль у культурному житті України
- •4. Утворення та діяльність упа.
- •5. Охарактеризуйте ставлення основних верст українського суспільства до політики Гетьмана Петра Скоропадського
- •6. Періодизація історії української культури.
- •7. Встановлення нацистського окупаційного режиму. Новий адміністративно територіальний поділ.
- •8. Дайте оцінку діяльності братств у боротьбі за національно-культурні та суспільні права українського народу.
- •9. Національний варіант бароко в літ., театрі і муз. Мист.
- •10. Визнечте причини феодальної роздробленості Київської Русі та її наслідки
- •11.Обгрунтуйте твердження про штучність голодомору 1933-1934 рр
- •12. Розвиток української культури в період гетьманату скоропадського
- •13. Проаналізуйте теорії походження давньоруської державності.
- •14. Дайте оцінку діям гетьмана мазепи у боротьбі за збереження української автономії
- •16. Визначте наслідки Берестейської церковної унії 1596 р. Для України.
- •17.Охарактеризуйте суспільно-політичне життя в Україні в 1960-80-х рр.
- •19. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •21.Трипільська культура: ознаки, характерні риси, особливості та місце в культурній спадщині українського народу.
- •22.Внутрішня і зовнішня політика зунр. Українсько-польська війна 1918-1919 рр.
- •23.Акт проголошення незалежності України.
- •24. Культурне життя в роки іі світової війни
- •25. Гетьманування і.Виговського та ю. Хмельницького. Громадянська війна та її політичні наслідки.
- •26. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток урср в уовах кризи тоталітарної системи ( 1965 – 1985 рр.)
- •27. Шістдесятники та їх місце в розвитку української культури
- •29. Суспільно-політичний процес та виробничі кампанії 20- поч. 21 ст. Революція Гідності. Ато.
- •30. Українська культура на порозі 21 століття: здобутки та проблеми вітчизняної культури.
8. Дайте оцінку діяльності братств у боротьбі за національно-культурні та суспільні права українського народу.
Наприкінці XVI - на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.
Братства - це всестанові, загальнонаціональні організації, що створювались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. Їм належать великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.
Об’єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI-початку XVIIст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас - керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону - учителі, вчені, письменники.
Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт діяльності якого припадає на 80-і р. XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький, а згодом - князі Вишенські, Ружинські, Потоцькі, а також заможні купці та ремісники. 3окрема Костянтин Корн, який заповів львівському братству 4 тис. золотих. Усього в братській скарбниці на той час була досить значна сума - близько 50 тис. золотих.
Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Київська братська школа, заснована близько 1615-1616 рр., була створена одночасно із організацією Київського Богоявленського братства; це засвідчує, що для фундаторів братства і школи головним було саме створення школи. Школа перебувала під постійною опікою видатних політичних і культурних діячів України - Петра Сагайдачного, Петра Могили, Івана Борецького (пізніше - митрополита Йова Борецького), Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича та інших просвітителів, які взяли активну участь у її реформуванні в Києво-Могилянський колегіум (1632р.), що за своєю навчальною програмою був близьким до західноєвропейських університетів. Київський колегіум у першій половині XVIIст. став центром згуртування найкращих національних сил у науці, літературі, філософії.
9. Національний варіант бароко в літ., театрі і муз. Мист.
Література означеного періоду була різножанровою і різноманітною тематично. Ще протягом всього XVII ст. велася релігійна полеміка з католицизмом, уніатством, протестантизмом, іудаїзмом, ісламом, що породжувало полемічні твори. Проповіді, "слова", "казання", "поученій" Л. Барановича ("Меч духовний", "Труби словес проповідних"), І. Галятовського ("Ключ разуменія"), А. Радивиловського ("Венец Хрис-тов"), С. Яворського, Ф. Прокоповича, а у XVIII ст. Г. Кониського, І. Леванди досягли високого мистецького рівня. Однак козацька визвольна боротьба, а пізніше Коліївщина породили особливий пласт національної літератури. Думи, пісні, плачі, панегірики, діалоги, різні драматичні форми були присвячені козацьким діянням. Самі назви говорять про це: "Хроніка польська, литовська, жмудська та всієї Русі" М. Стрийковського, поема "Про Острозьку війну під П'яткою" С. Пека-ліда, "Україна, татарами терзана" М. Павковського, "Чигирин" О. Бучин-ського-Яскольда, "Розмова Великоросії з Малоросією" С. Дівовича та ін. Найбільшого розвитку сягнула барокова поезія. Вона відзначалася значною жанровою і змістовою розмаїтістю; вірші полемічні, панегіричні, епіграматичні, морально-дидактичні, релігійно-філософські, сатирично-гумористичні, громадсько-політичні, ліричні. Основним її осередком була Києво-Могилянська академія, де розроблялися поетичні жанри. На початку XVII ст. зароджується українська драматургія. Вона пов'язана з єзуїтськими шкільними театрами, де ставилися драми польською мовою. Розквіт шкільної драми припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. і пов'язаний з іменами викладачів Києво-Могилянської колегії (академії) М. Довгалевського, Г. Кониського, М. Козачинського та ін. Українською книжною мовою ставилися і багатоактні драми різдвяного та великоднього циклів типу містерій, а також драми на історичні теми, інтермедії. Найбільш відомими виставами були драми "Олексій, чоловік Божий" невідомого автора, трагікомедія "Владимир" Ф. Прокоповича (присвячена І. Мазепі). Побутувала у цей час в Україні і народна драма ("Цар Ірод", "Коза", "Маланка", "Трон" тощо). Найоригінальнішим був народний ляльковий театр — вертеп. З 50-х років XVIII ст. на Україні з'являються театральні колективи професійного характеру. Зокрема, в Глухові діяв придворний театр гетьмана Кирила Розумовського, в якому ставилися комедії та комічні опери російською, італійською і французькою мовами. З цього ж приблизно часу в Україні з'являється російський і польський класицистичний театр. Ряд аматорських груп виступали в Єлизаветграді, Кременчуці, Харкові, а в останні десятиліття виникли справжні професійні трупи. Ще у період розвитку шкільної драми та інтермедії з'явився свого роду музичний театр. Ним став бурсацький концерт, що становив дотепну сценку з життя бурсаків, у якій співаки — дорослі й малі — грають самі себе. Багато важить в українській культурі цього часу пісня. На основі народнопісенних традицій та кантат пізніше зародилася пісня-романс літературного походження ("Стоїть явір над горою" — Г. Сковороди, "Дивлюсь я на небо" — слова Г. Петренка, музика А. Александро-воїта ін.). Провідним жанром у музиці стає хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Значну роль у розвитку партесного співу відіграли школи при братствах. Партесний спів під назвою "київський" поширився в Москві та інших містах Росії. Теоретичні основи його узагальнив композитор М. Ділецький ("Граматика музикальна").Світська музика розвивалася в містах і у великих поміщицьких маєтках. Багаті поміщики утримували кріпацькі капели, оркестри, оперні та балетні трупи. Музикантів, співаків і артистів балету готували в школах при деяких маєтках, а також — в останній третині ХVIII ст. — в Глухівсь-кій співацькій школі, у спеціальних музичних класах при так званому Новому харківському училищі.