- •1.Дайте характеристику реформаторській діяльності князя Володимира Святославовича
- •2. Назвіть причини виникнення та шляхи формування українського козацтва
- •3.Києво-могилянська академія та її роль у культурному житті України
- •4. Утворення та діяльність упа.
- •5. Охарактеризуйте ставлення основних верст українського суспільства до політики Гетьмана Петра Скоропадського
- •6. Періодизація історії української культури.
- •7. Встановлення нацистського окупаційного режиму. Новий адміністративно територіальний поділ.
- •8. Дайте оцінку діяльності братств у боротьбі за національно-культурні та суспільні права українського народу.
- •9. Національний варіант бароко в літ., театрі і муз. Мист.
- •10. Визнечте причини феодальної роздробленості Київської Русі та її наслідки
- •11.Обгрунтуйте твердження про штучність голодомору 1933-1934 рр
- •12. Розвиток української культури в період гетьманату скоропадського
- •13. Проаналізуйте теорії походження давньоруської державності.
- •14. Дайте оцінку діям гетьмана мазепи у боротьбі за збереження української автономії
- •16. Визначте наслідки Берестейської церковної унії 1596 р. Для України.
- •17.Охарактеризуйте суспільно-політичне життя в Україні в 1960-80-х рр.
- •19. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •21.Трипільська культура: ознаки, характерні риси, особливості та місце в культурній спадщині українського народу.
- •22.Внутрішня і зовнішня політика зунр. Українсько-польська війна 1918-1919 рр.
- •23.Акт проголошення незалежності України.
- •24. Культурне життя в роки іі світової війни
- •25. Гетьманування і.Виговського та ю. Хмельницького. Громадянська війна та її політичні наслідки.
- •26. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток урср в уовах кризи тоталітарної системи ( 1965 – 1985 рр.)
- •27. Шістдесятники та їх місце в розвитку української культури
- •29. Суспільно-політичний процес та виробничі кампанії 20- поч. 21 ст. Революція Гідності. Ато.
- •30. Українська культура на порозі 21 століття: здобутки та проблеми вітчизняної культури.
4. Утворення та діяльність упа.
Украї́нська повста́нська а́рмія (УПА) — військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942–1953 років і у ході війни вело боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ. Очолив УПА Роман Шухевич( прізвисько Тарас Чупринка).
Утворення УПА:
-Розростання національного підпілля.
-серпень 1941р.-організація Т.Бульбою-Боровцем загонів «поліської січі», які діяли на території Полісся й Волині.
-14жовтня 1942р.- створення УПА, шляхом об’єднання дрібних загонів оунівців , які діяли на Волині та Поліссі.
- весна 1943- розгортання масового руху на Зах.Укр.: організація повстанських загонів ОУН-м,які незабаром були приєднанні до УПА.
Діяльнісь УПА
-остаточне оформлення структури УПА, об’єднання окремих загонів під загальним керівництвом ( командир- Р. Шухевич)
-взяття під контроль значної частини Полісся Волині Галичині, ств тут укр. Адміністрації(«укр.республік»)
-конфлікт з польською адміністрацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки».
Волинська різня- обопільні етнічні чистки укр.. і польського населення здійснені УПА та польською Армією Крайова у 1943р. під час Вітчизняної війни на Волині.
-конфлікт з радянськими партизанами.
-липень 1944-проведення установчих зборів представників політичних сил, метою яких було проголошення самостійної Укр. Та обрання Української головної визвольної ради- вищого курівного органу нац.-визвол. боротьби укр. народу- та Генерального секретаріату який очолив Шухевич
-на 1944 кількість УПА становила 60-90 тис. чол.
УПА здійснила низку успішних боїв з окупаційними військами, внаслідок яких величезні території України були фактично під її контролем. З кінця 1943 р. центр УПА перенісся в Галичину, де тривала боротьба проти німецького терору. У зв'язку з територіальним поширенням дій УПА розділилася на кілька груп: УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь, УПА-Схід. Восени 1943 р. командування УПА прийняло рішення створити посаду Головного командира УПА, яким і став Р. Шухевич під (спочатку в ранзі підполковника, а з 22 січня 1946 p. — у ранзі генерала-хорунжого). На початку 1944 р. УПА, за приблизними даними, нараховувала 100 тис. вояків.
5. Охарактеризуйте ставлення основних верст українського суспільства до політики Гетьмана Петра Скоропадського
Павло Петрович Скоропадський (1873-1945) - визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, гетьман України. Походив із стародавнього українського козацько-шляхетського роду. Народився у м.Вісбаден (Німеччина). Дитячі роки провів на Чернігівщині. Навчався у привілейованому Петербурзькому пажеському корпусі. Служив у царській армії. Брав участь у російсько-японській війні 1904-1905 рр. За виявлений героїзм нагороджений золотою Георгіївською зброєю, дослужився до звання генерал-лейтенант та згодом був призначений флігель-ад’ютантом російського імператора Миколи ІІ.
29 квітня 1918 р генерал П Скоропадський взяв в Україні владу, що фактично впала з рук Центральної Ради та її Ради Міністрів. Він збирався ліквідувати поміщиків як соціально-економічну верству, але бажав зробити це цивілізованими, а не більшовицькими методами.
За законом від 8 червня 1918 р. приватне землеволодіння обмежувалося 25 десятинами на одну особу. Поміщики одержували можливість продавати землю Державному земельному банку у якому селяни могли купувати землю на виплату. Це викликало роздратування у селян і повстання проти гетьманської влади. Складне становище склалося у промисловості . Гетьман проголосив, що за робітниками зберігаються всі права , які були при УЦР. На практиці на багатьох підприємствах встановлювлено12-годинний робочий день, заборонили страйки.
Українська промисловість швидко деградувала. Причин було немало: на тривалий час територія України стала ареною воєнних дій, не впевнені у завтрашньому дні власники відмовлялися від капіталовкладень у розвиток виробництва, закриття кордону з радянською Росією паралізувало традиційні виробничі зв’язки тощо.
Щоб припинити деградацію економіки і налагодити вивіз промислової сировини до Німеччини й Австро-Угорщини, окупаційні власті і гетьманська адміністрація намагалися змусити робітників працювати інтенсивніше. Коли ж робітничі колективи розпочинали страйк з вимогами поліпшення життєвого рівня, власті, як правило, забороняли його, не спиняючись перед застосуванням сили.
Спираючись на підтримку властей, підприємці перейшли в наступ на робітничий клас з метою повернути поступки, завойовані у революційні часи. Так, на металургійних заводах Катеринославщини було запроваджено 12-годинний робочий день, а на багатьох цукроварнях він збільшився до 9—10 годин. Робітники протестували, посилаючись на порушення встановленого Центральною Радою закону про 8-годинний робочий день. Тоді гетьман надав міністру торгівлі і промисловості право нормувати тривалість праці власними постановами. Міністр відразу скористався цим і встановив у металургійній промисловості 12-годинний робочий день.
Найболючішими для робітничого класу були локаути — припинення роботи зі звільненням всіх працюючих, щоб через деякий час найняти покірливіших та ще й за меншу плату.