3. Характеристика діяльності міжнародних нетрадиційних релігійних організацій.

Для вирішення проблем дегуманізації, кризового стану взаємодії людини і природи сучасна цивілізація усе частіше звертається до східних моделей світосприйняття. Тому поширюються неорелігії орієнталістського напрямку, які базуються на традиційних східних культах.

Послідовників Дзен-буддизму приваблюють елементи аскетизму та помірності, включення до ритуалу фрагментів мистецтва, поезії та своєрідної філософії. Послідовники традиційного буддизму зараз звертають увагу, в основному, на процес медитації, який приводить людину у стан глибокої зосередженості, знімає емоційне перенавантаження й позбавляє негативних переживань. Недарма давні казали:”Не гризи своє серце”. Це спроба вийти із жорстокого, невизначеного світу. До речі, рух трансцендентної медитації пропонує за певну плату навчити позбавитися проблем у процесі медитації. На відміну від дзен-буддизму і йоги в Трансцендентній медитації значно спрощена сама техніка медитації, яку можна засвоїти просто й швидко за допомогою звичайного підручника для самостійного вивчення техніки самозаглиблення та досягнення нірвани.

Одним із численних східних культів , що поширилися останнім часом, є Рух харе Крішна. Для західного громадянина ця неорелігія виділяється, перш за все, неповторністю та оригінальністю культових дій: екзотичний одяг, ритуальні пісні та пританцьовування під звуки флейти, бубнів, виголені голови у чоловіків. Вони носять миски подаяння, в які світські поклонники зобов’язані класти для них щоденну порцію харчів.

Заснував Міжнародне товариство свідомості Крішни у 1966 році у Нью-Йорку виходець з Індії Абхай Ширан Де. Після закінчення університету у Калькутті він працював у хімічній фірмі, займався торгівлею, мав дружину і п’ятьох дітей, а потім подався у монахи.

Віровчення та культ Руху Харе Крішна грунтуються на індуїзмі та буддизмі. Теологія крішнаїтів запозичила у ведичній культурі дуалістичну концепцію буття, засновану на співставленні протилежностей: “Атман – Брахман”, “цей світ – той світ”. За крішнаїзмом душа – основне людське начало, яка живе вічно, а тіло – поле діяльності душі, яке часто змінюється залежно від її пристрастей. У матеріальному світі душа забуває про свою божественну сутність і підпадає під вплив причинно-наслідкових зв’язків – карми. Безсмертна душа здатна до багаторазового перевтілення, яке, за законами карми, може продовжуватися нескінченно. Коли душа набуває людиноподібної форми, то у неї з’являється можливість перервати ланцюг перевтілень, досягти повного просвітлення й назавжди повернутися до світу вищого божественного духу.

Крішнаїтська свідомість ніби-то існує всередині кожної людини, але її треба збудити. Для цього пробудження треба створити певні зовнішні умови: відмовитися від наркотиків, тютюну, алкоголю, бути вегетеріанцем і постійно (1728 разів на день) промовляти мантри (молитви). Основу молитовних вправ складають три слова “Харе, Крішна, Рама”, що в купі є священним визначенням Бога, образ якого свого часу був сформований у давньоіндійських епосах “Махабхарата” та “Рамаяна”. Вішну – бог охоронець – один з триєдиного пантеону давньоіндійських богів, мав багато перевтілень (аватар), серед яких виділяються Рама та Крішна.

Рама, син Вішну, стає зразком благородної людини, воїна, мудрого монаха, люблячого чоловіка, тобто образом чистоти та довершеності.

Крішна – мудрець-філософ – стає посередником між людиною і Абсолютом для досягнення стану споглядання божественної величі та приєднання до потойбічного. Загальна ідея вчення крішнаїтів полягає у тому, що існуюче – це тільки видимість, а багаторазове повторення мантр дозволяє звільнитися від відчуття тіла й поринути в чистий дух. Індивідуальна медитація проводиться за допомогою вервиці , яка має 109 бусинок.

Важливе місце в культовій практиці крішнаїтів посідає звичай обливання. Вода вважається божественною очищувальною субстанцією й трьохразові омовіння пояснюються не стільки гігієнічними, скільки ритуальними потребами.

Послідовник цього вчення повинен відмовитися від світських інтересів, суспільних обов’язків. Жорстко регламентовані тривалість сну та кількість їжі. Засуджується прагнення до накопичення матеріальних благ і навіть розмова про них, а усе треба віддати товариству, вірніше його керівникам, які привласнюють доходи крішнаїтів-жебраків, багатих містиків, результати праці батраків на землях комуни. Покора наставнику є обов’язковою. У житті кожної громади важливу роль відіграє духовний вчитель – гуру, який займається проповідницькою діяльністю й виступає як наставник неофітів. На міжнародному рівні існує керівна рада товариства із 11 гуру.

Серед сучасних синтетичних рухів найбільш поширеним є Церква уніфікації. Її засновник і глава північнокореєць Сан Мен Мун доводить, що мав зустріч з Христом, якому місія створення досконалої людини не вдалася, і тому цю справу повинен продовжити безгрішний Мун. Інтерпретація Біблії за Муном народжує висновок: начебто Єва згрішила зі змієм й тому надалі будь-які статеві стосунки між грішними нащадками є брутальними. Вступивши до його “сім’ї”, людина може врятуватися від гріховних родичів і створити досконале потомство. Так як у послідовника Христа – Муна відтворювальні можливості “створювати” досконалих людей природно обмежені, то він визначає сумісність молодих людей з точки зору формування ідеальних сексуальних стосунків у шлюбі. Ця неорелігія приваблює молодь особливим інтересом до інтимних стосунків, а масові шлюби проходять як грандіозні театральні вистави чи то військові паради. Сьогодні “церква Муна” має філії більш ніж у 130 країнах і близько 2 млн. членів.

Релігія в сучасному світі прагне використати авторитет науки, її досягнення в особистих цілях. В умовах ринкової економіки споживач має право вибору, у тому числі й на послуги щодо охорони здоров’я , які базуються на зособах нетрадиційної медицини. Психологічно людина завжди шукає найбільш ефективні та дієві способи духовного та фізичного одужання. В США не раз з’являлися самозвані лікарі духовних і фізичних захворювань, твердячи, ніби вони досягли успіхів у синтезі розуму і віри, науки і релігії. Засновник церкви сайєнтології Хаббард стверджував, що він володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані неорганічні захворювання мозку й всі психотерапевтичні хвороби. Залучивши методологію психотерапії З.Фрейда, хаббард досяг певних успіхів при лікуванні неврозів, усуненні негативних наслідків психологічних травм. Люди, які сподіваються поправити своє здоров’я, купують сайєнтологічну літературу, користуються заспокійливими таблетками, які по суті є наркотичними засобами. Отже, якої б наукоподібної форми не набувала неорелігія, вона все ж таки залишається оманою й засобом для визнання та наживи новоявлених пророків.

У останні роки сумну славу здобули секти сатаністів, “Аум-сінрікьо”.

“Сатанинські” групи звеличують та обобожнюють зло і насилля, проповідують спілкування з містичними джерелами зла – демонами, сатаною та іншими силами темряви, практикують ритуальні жертвопринесення, проводять оргії та “чорні меси”.

Спасіння людей від страждань, досягнення ними щастя вбачається прихильниками віровчення АУМ Сінрікьо в чернечому бродячому житті і через кінець світу. Якщо кінець світу не настане, то лідери секти готові його спровокувати. Це вони продемонстрували своїми антисуспільними акціями у токійському метрополітені в 1995 р. Після численних газових атак, які спричинили людські жертви, Токійський суд у результаті тривалого розгляду справи про диверсійну діяльність АУМ Сінрікьо ухвалив рішення заборонити секту в Японії.

Послідовники нових релігій пропагують також ідеї окультизму ( містичне вчення про можливість спілкування з надприродними силами через певні магічні дії та заклинання); спіритизму ( віра в посмертне існування душ померлих й можливість людей безпосередньо спілкуватися з ними); теософії (релігійне вчення про можливість богопізнання через інтуїцію та одкровення); астрології ( вчення про залежність життя народів й окремих людей від впливу планет і зірок) тощо.

Різноманітні методи ворожіння у сучасному світі продовжують традиції передрікання майбутнього, які були упорядковані іще у книзі єврейського містицизму XIII ст. ”Зогарі” (єврейською: Книга сяйва): ”На небосхилі, який обгортає всесвіт, бачимо багато фігур із зірок та планет. Вони виявляють приховане і розкривають глибокі таємниці. Так само й на шкірі, що оповиває людську істоту, розміщуються візерунки і знамена - зірки нашого тіла”. Як на сході, так і на Заході фізіономіка – ворожіння по рисах обличчя, та хіромантія, тобто читання характеру й долі по лініях на долонях, - все ще мають велику популярність. Часто люди ворожать по руці задля розваги, але багато хто ставиться до цього серйозно. Коли постають серйозні проблеми чи треба зробити важливі рішення деякі люди йдуть дохраму просити поради у богів, потім – до астролога, щоб запитатися у зірок, а тоді – до ворожки, яка ворожить по руці, картах, магічних предметах та інших атрибутах сучасних віщунів. Врешті, сподівається забобонна людина, хтось таки дасть відповідь, яка здаватиметься їй доречною.

Харизматичний характер багатьох неорелігій не позбавляє їх ознак будь-якої іншої релігії: віра у надприродне та систему зв’язків з ним.