4.2. Стратегії організації Центральна Європейська Ініціатива

Ідеологія глобального інформаційного суспільства, що є визначаль¬ною складовою еволюційного розвитку цивілізації, передбачає стабільний політичний розвиток і економічне зростання країн світу, створює необхідні умови для діяльності особистості на основі нових технологій. Необхідність переходу до інформаційного суспільства (характерними ознаками якого є: формування глобального інформацій¬ного середовища, міжнародне співробітництво в процесах інформацій¬ної та економічної інтеграції регіонів, становлення інформаційної економіки, створення і розвиток ринку інформації і знань як чинників виробництва в доповнення до ринку природних ресурсів, праці і капіталів, перехід інформаційних ресурсів у реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах, створення ефективної системи прав людини і соціальних інститутів та забезпечення вільного доступу, поширення і використання інформації як умови демократичних перетворень, розвиток інформаційних обмінів (на міжнародному, регіональному і національному рівнях) визначає діяльність країн Центральної і Східної Європи, впливає на міжнародні відносини в регіоні, політичні пріоритети країн і стратегії економічного розвитку.

Концепція і програма діяльності міжурядової регіональної організації Центральноєвропейська Ініціатива (до якої входять 17 країн - Австрія, Албанія, Болгарія, Бєларусь, Боснія і Герцеговина, Італія, Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Югославія), створеної у 1989 р. з метою багатостороннього співробітництва країн Центральної і Східної Європи, передбачає активну участь країн-членів у європейських інтеграційних процесах, зокрема, інтегрування до європейського та євроатлантичного економічного, політичного, правового та інформацій¬ного простору, гармонійне входження до політичних та економічних структур ЄС. Реальними формами співпраці між державами регіону є спільні підходи країн ЦЄІ до вирішення проблеми міждержавних інформаційних обмінів, розвитку демократії і плюралізму вираження поглядів, забезпечення основних прав і свобод людини і засобів масової комунікації, створення об'єднаної центральноєвропейської інформацій¬ної магістралі, становлення інформаційної економіки, впровадження нових технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства [381].

Інформаційні стратегії країн Центральної і Східної Європи спрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами та спільнотами, ліквідацію диспропорцій в регіональних інформаційних потоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження національ¬ної самобутності та ідентичності.

Інформаційна складова, що входить до пріоритетів міжурядового співробітництва країн ЦЄІ, враховує нові геополітичні реалії в Європі, специфіку регіону та забезпечує здійснення національних ініціатив на регіональному рівні. Для країн ЦЄІ характерні процеси фундаменталь¬них політичних, економічних і соціальних перетворень, становлення нових форм транскордонного співробітництва, модернізація індустрії на основі інформаційних і комунікаційних технологій.

Політика економічного зростання як чинник демократичного розвитку країн ЦЄІ сконцентрована на проблемах, пов'язаних із розпадом старої системи розподілу виробництва, трудових ресурсів, соціального захисту, повільним прогресом країн «нової демократичної хвилі», нерівномірним станом взаємовідносин і відносин з європей¬ськими країнами та інституціями. Країни ЦЄІ успадкували політичні та економічні важелі регулювання інформаційної сфери (телекомуніка-цій, телерадіомовлення, мас-медіа), які жорстко контролювали між¬державний і внутрішній обіг інформаційних масивів. Зміна геополітики в центральноєвропейському регіоні обумовила прогресивний поступ країн ЦЄІ до європейської інтеграції, однак суспільні процеси в різних країнах залежать від обраної політичної моделі, доктрини економічного розвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій. У найбільш розвинутих країнах ЦЄІ (Польща, Чехія, Угорщина), які запрошені до участі в європейських альянсах та набуття членства в ЄС, відбуваються процеси лібералізації телекомунікацій, розширення приватного сектору в телерадіомовленні, становлення інформаційної індустрії та інформаційного бізнесу за європейськими стандартами.

В інших (Болгарія, Румунія, Україна, Молдова, Македонія, Хорватія, Словенія) зберігається монополія держави на інформаційні ресурси, мережі і комунікації, державне регулювання мас-медіа, що уповільнює процеси європейського інтегрування для цих країн. Рівень регіонального обміну інформацією не відповідає сучасним європейським стандартам, розвиток і використання телекомунікацій, за показниками 1998 року, вдвічі менший, ніж у країнах Західної Європи; інформаційна система країн ЦЄІ не задовольняє зростаючого попиту на інформаційні послуги, які є важливим чинником мультимедійного покоління.

Регіональна інформаційна політика ЦЄІ тісно пов'язана як з національними програмами розвитку, так і з глобальними концепціями 111 формаційного суспільства, які визначають тенденції й перспективи І \ -кісних міжнародних відносин. У документах ЮНЕСКО про розвиток реї іональних програм інформаційного суспільства зазначається, що і юзитивні зміни у країнах Центральної і Східної Європи мають створити підґрунтя для забезпечення основних прав і свобод у галузі інформації, функціонування незалежних і плюралістичних засобів масової комунікації. Беручи до уваги політичні, економічні та соціальні умови країн центральноєвропейського регіону, в тому числі й національні відмінності, актуальною проблемою є прийняття програм становлення інформаційного суспільства, правове регулювання міждержавних інформаційних обмінів, впровадження європейських стандартів у застосування нових комунікаційних та інформаційних технологій, сприяння поширенню об'єктивної інформації про політичні, соціальні та етнічні процеси в країнах ЦЄІ, протидія монополізації засобів інформації. Використання нових інформаційних та комунікаційних технологій відкриває нові канали і можливості для вільного поширення інформації, для запобігання дискримінації за інформаційною ознакою, для розвитку толерантності і плюралізму [382].

У рамках ЦЄІ підписані і діють міждержавні угоди про співробіт¬ництво у сфері телекомунікацій і зв'язку, науки і нових технологій (програми «Цезар» і «Глобалстар»), засобів масової комунікації, про впровадження та інтенсифікацію програми ЦЄІ—2010 (спільно з ЄС), угоди про створення і функціонування інформаційно-документаційного центру ЦЄІ і надання інформаційних послуг країнам-членам з питань діяльності Ініціативи, про зв'язки ЦЄІ з регіональними міжнародними організаціями та інститутами. Інформаційна політика є складовою таких документів, як Сараєвська декларація ЦЄІ (1997 р.), Заключний Загребський документ (1998 р.), Підсумковий документ Трієстського самміту країн-членів ЦЄІ (2001 р.), угоди про двостороннє співробіт-ництво в рамках Ініціативи.

Особлива роль у цьому контексті належить Європейському Союзу, який прийняв програму становлення інформаційного суспільства та інформаційної економіки (1994-2001 рр.) і через країни-члени ЄС, що входять до ЦЄІ, впливає на політичні пріоритети та інформаційні стратегії організації та її учасників. Наголошуючи, що шлях до інформаційного суспільства і становлення інформаційної економіки характеризується специфікою національного розвитку, Європейський Союз реалізує зовнішньополітичні та економічні програми для країн-членів за напрямами, визначеними на Всесвітніх економічних форумах уДавосі (2000; 2001):

1) нові геополітичні реалії в міжнародних відносинах (світ після Косова);

2) нова світова економіка (економіка інформаційної ери, її політичні та соціальні наслідки, нові моделі підприємництва та корпора¬тивного управління);

3) глобалізація.

Спільні підходи ЦЄІ та ЄС до міждержавного співробітництва в інформаційній сфері, особливо у сфері розвитку інформаційної інфраструктури, телекомунікацій, високих технологій, розглядаються як головні засади економічного регіонального розвитку, обумовлюють можливість вагомого внеску країн-членів ЦЄІ в діяльність ЄС, спрямовану на забезпечення зростаючої інтеграції в Європі. Країни-члени Центральноєвропейської Ініціативи виступають за активний обмін інформацією з ЄС у галузі зовнішньої політики, включаючи можливе приєднання країн Ініціативи до заяв і спільних позицій країн ЄС, у тому числі щодо інформаційного суспільства. ЦЄІ також підтримує програми інформаційного співробітництва з ОБСЄ, Радою Європи, Європейською Економічною Комісією ООН, ОЧЕС, Радою країн Балтійського моря.

Програма становлення інформаційного суспільства в Європі, яку реалізує через політичну та економічну стратегії, інформаційні програми і проекти Європейський Союз, створює фундаментальну базу для розвитку інформаційного сектору, моделей нової економіки, суспільної еволюції країн ЦЄІ. Інформаційна революція охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, впливає на демократичні процеси і права людини. Розвиток науки та інформаційних технологій, вплив нових технологій на соціальні процеси потребують спільних підходів країн-членів ЄС та країн Центральноєвропейської Ініціативи і централізованих дій з метою створення нової суспільної моделі. Ця модель на основі економічних і політичних чинників має забезпечити створення сприятли-вого духовного середовища, бо, як зазначив у своєму посланні до Всесвітнього економічного форуму в Давосі-2000 Папа Римський Іоан Павло II, «Глобалізація без урахування етичних та духовних цінностей спричинить подальшу поляризацію у світі: країни з різним рівнем економічного розвитку будуть розвиватися окремо. Без відчуття солідар¬ності мільйони людей почуватимуться обмеженими у своїх правах на сучасні інформаційні технології і нові знання, якщо прагнутимуть використати розвиток та прогрес заради свого добробуту» [383].

Ще в 1994 році Європейський Союз організував відкриті дискусії для країн-кандидатів та країн-партнерів із політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів інформаційного суспільства під егідою незалежного консультативного органу ЄС «Форум інформаційного суспільства», який розробляє і впроваджує інформаційну політику в європейському регіоні. Головною метою Форуму інформаційного суспільства є гарантії збалансованого розгляду всіх аспектів і проблем, пов'язаних зі становленням інформаційного суспільства в Європі, забезпечення можливостей залучення до діяльності Форуму країн-членів ЄС, країн-членів ЦЄІ, представників фінансових, ділових кіл, громадськості Центральної і Східної Європи для формування суспільного розуміння глобальних інформаційних процесів, визначення пріоритетних напрямів для діяльності та реалізації проектів. Характерною ознакою Форуму інформаційного суспільства є проведення дискусій і розробка пропозицій консультативного характеру для органів ЄС, національних урядів країн ЦЄІ. У рамках Форуму ведуться політичні дискусії з проблем інформаційного суспільства і підтримки національ¬них ініціатив; соціальних та демократичних цінностей, культури і сфери нових послуг засобів масової інформації; зайнятості, створення робочих місць та політики соціального захисту населення в умовах концентрації комунікації; захисту прав споживачів, забезпечення права доступу до інформаційних «благ»; трансформації адміністративної та громадської взаємодії; інформаційної «освіченості» населення Європи.

Форум забезпечує регіональне співробітництво в реалізації програми становлення європейського інформаційного суспільства, сприяє інтегруванню телекомунікацій, мас-медіа, інформаційних мереж (Євронет), формує регулятивні норми, спрямовані на уніфікацію правових підходів до інформаційних суспільних відносин.

Теоретичні концепції і практичні розробки «Форуму інформаційного суспільства» висвітлюються у щорічних доповідях Форуму (доповіді поширюються в межах Європи офіційними мовами ЄС), втілюються у документах та робочих програмах для пропагування ідей інформацій¬ного суспільства в країнах Центральної, Східної і Південно-Східної Європи. Форум реагує на нові реалії в Європі, враховує нову геополітику, появу нових незалежних держав, які прагнуть знайти власне місце в європейських структурах і для яких запропоновано інтеграційну «Модель Європи в інформаційному суспільстві» (Моаеі е-Еигоре). Ця модель передбачає розробку документів і рекомендацій інституціям Європейського Союзу і національним урядам країн-членів, країн-кандидатів та країн-партнерів з основних проблем становлення інформаційного суспільства та регулювання суспільних відносин у період інформаційної революції. Документи Форуму, незважаючи на їх рекомендаційний характер, відіграють важливу роль у формуванні основних принципів розвитку та функціонування європейських спільнот, у створенні відповідної правової бази в країнах-членах ЄС та ЦЄІ. Одним із пріоритетних напрямів роботи Форуму є дослідження проблем демократичного і культурного розвитку, трансформації демократичних цінностей в інформаційному суспільстві. Члени Форуму проголосили про свої наміри дотримуватися принципів багатокультурної рівності, свободи виявлення поглядів та свободи мас-медіа, забезпечити вільний доступ до джерел інформації з метою прогресивного розвитку.

Країни ЦЄІ взяли участь у діяльності Форуму на рівні міністрів (глав урядів та представників зовнішньополітичних відомств) у 1997 році на запрошення організації для активізації співпраці з інститутами ЄС, підготовки країн-членів ЦЄІ до європейської інтеграції і розробки регіональної стратегії суспільного розвитку в умовах інформаційної революції. Європейська комісія ЄС та Форум започаткували програму підтримки країн-членів ЦЄІ для реформування телекомунікацій, розширення сфери інформаційних послуг, становлення інформаційної економіки, ефективного використання інформаційних ресурсів, комерціалізації системи зв'язку і створення ефективного інформаційного права (принципів регулювання інформаційних відносин).

Заходи ЄС та Форуму інформаційного суспільства щодо залучення країн ЦЄІ до європейської інтеграції базуються на пріоритетності ідеї інформаційного суспільства для нових незалежних держав як такої, що здатна поліпшити ефективність державного управління, конкуренто¬спроможність виробництва інформаційних послуг, фінансування програм інформаційного розвитку. Зокрема, план дій ЄС і Форуму щодо країн-членів ЦЄІ передбачає:

1) фінансування національних і регіональних мультимедійних програм з метою інформаційної і комунікаційної інтеграції за проектами ТЕІМ-Теїесот, ТЕМ-81І; реалізацію програми Іпїо-2010 та подібних до неї інформаційних програм у рамках ЄС для розвитку багатокультурності кіберпростору;

2) розширення ЄС за рахунок інтегрування країн-членів ЦЄІ (Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словенії, Македонії, Хорватії, Словаччини) до європейських структур, перш за все, за напрямами співробітництва у сфері телекомунікацій, інфо-інфраструктури, обміну масивами даних, електронної комерції, муніципального електронного управління;

3) створення умов для гармонізації законодавства ЄС і національного законодавства у сфері інформаційних відносин, зокрема законів, що регулюють захист даних (Директива 35/48/ЄС) і створення незалежних контролюючих органів у галузі охорони даних;

4) розвиток комп'ютерних та електронних засобів зв'язку між Європарламентом і країнами-членами ЦЄІ;

5) підтримку участі країн ЦЄІ в бізнесових проектах ЄС із впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.

Регіональні перспективи становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ визначені у національних програмах дій, що орієнтуються на створення базису інформаційного суспільства, на трансформацію і мо-дернізацію централізованої економічної системи, лібералізацію політич¬них і адміністративних обмежень в інформаційному секторі, ефектив¬не використання телекомунікацій, комп'ютерних мереж і систем [384].

Характерно, що специфікою регіонального співробітництва в рамках ЦЄІ є поєднання зовнішньополітичних стратегій та програм розвитку інформаційного суспільства високорозвинутих країн Австрії, Італії (членів ЄС), країн з перехідною економікою (кандидатів до ЄС та східноєвропейських держав із характерною динамікою трансформації політичних, економічних та гуманітарних інститутів (не членів ЄС), що обумовлює вплив процесів європейської інтеграції на міжурядові відносини центральноєвропейського альянсу.

Програми становлення інформаційного суспільства Австрійської Республіки втілюють політичну стратегію уряду - нове об'єднання Європи на базі новітніх технологій, інформаційно-комунікаційної інфра¬структури та інтелектуального потенціалу регіону. Реалізація зовніш¬ньої і внутрішньої політики країн включає принципи демократизації та плюралізму, дотримання основних прав і свобод, ефективне управління економікою, розуміння ролі Австрії як перехідної інституції в рамках ЦЄІ для інтеграції посттоталітарних держав у європейські структури. Значний вплив на інформаційну політику Австрії здійснюють міжнарод¬ні організації, резиденції яких знаходяться у Відні і до програм діяль¬ності яких складовим компонентом входить стратегія інформаційного суспільства. У Плані Дій уряду Австрії передбачено такі напрями інформаційної інтеграції країни, як: 1) економічний (координація транс¬формації інформаційного сектору; створення відповідних державних інституцій з регулювання ринку інформаційних технологій; стимулю¬вання виробництва інформаційних продуктів та послуг; підтримка лідерства Австрії у галузі електронних технологій, зокрема виробниц¬тва мікрочіпів та інтегрованих електронних схем); 2) торговельний: (лібералізація торгівлі інформаційними продуктами і послугами; розвиток е-комерції; сприяння торгівлі новими технологіями з третіми країнами); 3) науково-дослідницький (створення об'єднаних мереж австрійських та європейських центрів прикладних досліджень інформаційного суспільства; використання потенціалу міжнародних організацій (ООН/ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ГАТТ/ СОТ, ЄС, ЄАВТ) за програмами участі (ЕІЖЕКА, ТЕМРШ, Е5РКІТ плані дій І-УІ); наукова кооперація на двосторонній основі (Австрія-Чехія, Австрія-Угорщина, Австрія-Словаччина); 4) прикладний (розробка проектів для соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища; міжнародного співробітництва за гуманітарними напрямами).

Необхідно підкреслити, що інформаційна політика Австрії свідчить про зміни політичних пріоритетів та нову зовнішньополітичну орієнтацію уряду, сприйняття глобальних та загальноєвропейських концепцій подальшого розвитку суспільства на основі нових інформаційних і комунікаційних технологій, прагнення Австрійської Республіки стати впливовим фактором міжнародних відносин.

Проекти становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ (штаб-квартира організації розташована в м. Трієст, Італія) відповідають національним стратегіям політичного та соціально-економічного розвитку Італійської Республіки - формування інтелектуального потенціалу в галузі інформаційних технологій, створення національної інфоінфраструктури та баз даних для державного управління, прискорення процесу лібералізації, вільний розвиток внутрішнього ринку інформаційних послуг. Характер міжнародного співробітництва в галузі комунікації та інформації визначається такими чинниками, як застосування міжнародних стандартів у виробництві аудіовізуальної продукції, розвиток інтегрованого ринку інтелектуальної власності, концентрація сучасних високорентабельних інформаційних технологій напрямами співробітництва у сфері телекомунікацій, інфо-інфраструктури, обміну масивами даних, електронної комерції, муніципального електронного управління;

3) створення умов для гармонізації законодавства ЄС і національного законодавства у сфері інформаційних відносин, зокрема законів, що регулюють захист даних (Директива 35/48/ЄС) і створення незалежних контролюючих органів у галузі охорони даних;

4) розвиток комп'ютерних та електронних засобів зв'язку між Європарламентом і країнами-членами ЦЄІ;

5) підтримку участі країн ЦЄІ в бізнесових проектах ЄС із впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.

Регіональні перспективи становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ визначені у національних програмах дій, що орієнтуються на створення базису інформаційного суспільства, на трансформацію і мо-дернізацію централізованої економічної системи, лібералізацію політич¬них і адміністративних обмежень в інформаційному секторі, ефектив¬не використання телекомунікацій, комп'ютерних мереж і систем [384].

Характерно, що специфікою регіонального співробітництва в рамках ЦЄІ є поєднання зовнішньополітичних стратегій та програм розвитку інформаційного суспільства високорозвинутих країн Австрії, Італії (членів ЄС), країн з перехідною економікою (кандидатів до ЄС та східноєвропейських держав із характерною динамікою трансформації політичних, економічних та гуманітарних інститутів (не членів ЄС), що обумовлює вплив процесів європейської інтеграції на міжурядові відносини центральноєвропейського альянсу.

Програми становлення інформаційного суспільства Австрійської Республіки втілюють політичну стратегію уряду - нове об'єднання Європи на базі новітніх технологій, інформаційно-комунікаційної інфра¬структури та інтелектуального потенціалу регіону. Реалізація зовніш¬ньої і внутрішньої політики країн включає принципи демократизації та плюралізму, дотримання основних прав і свобод, ефективне управління економікою, розуміння ролі Австрії як перехідної інституції в рамках ЦЄІ для інтеграції посттоталітарних держав у європейські структури. Значний вплив на інформаційну політику Австрії здійснюють міжнарод¬ні організації, резиденції яких знаходяться у Відні і до програм діяль¬ності яких складовим компонентом входить стратегія інформаційного суспільства. У Плані Дій уряду Австрії передбачено такі напрями інформаційної інтеграції країни, як: 1) економічний (координація транс¬формації інформаційного сектору; створення відповідних державних інституцій з регулювання ринку інформаційних технологій; стимулю¬вання виробництва інформаційних продуктів та послуг; підтримка лідерства Австрії у галузі електронних технологій, зокрема виробниц¬тва мікрочіпів та інтегрованих електронних схем); 2) торговельний: (лібералізація торгівлі інформаційними продуктами і послугами; розвиток е-комерції; сприяння торгівлі новими технологіями з третіми країнами); 3) науково-дослідницький (створення об'єднаних мереж австрійських та європейських центрів прикладних досліджень інформаційного суспільства; використання потенціалу міжнародних організацій (ООН/ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ГАТТ/ СОТ, ЄС, ЄАВТ) за програмами участі (ЕІЖЕКА, ТЕМРІЛЗ, Е8РКІТ плані дій І-УІ); наукова кооперація на двосторонній основі (Австрія-Чехія, Австрія-Угорщина, Австрія-Словаччина); 4) прикладний (розробка проектів для соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я та навколишнього середовища; міжнародного співробітництва за гуманітарними напрямами).

Необхідно підкреслити, що інформаційна політика Австрії свідчить про зміни політичних пріоритетів та нову зовнішньополітичну орієнтацію уряду, сприйняття глобальних та загальноєвропейських концепцій подальшого розвитку суспільства на основі нових інформаційних і комунікаційних технологій, прагнення Австрійської Республіки стати впливовим фактором міжнародних відносин.

Проекти становлення інформаційного суспільства в рамках ЦЄІ (штаб-квартира організації розташована в м. Трієст, Італія) відповідають національним стратегіям політичного та соціально-економічного розвитку Італійської Республіки — формування інтелектуального потенціалу в галузі інформаційних технологій, створення національної інфоінфраструктури та баз даних для державного управління, прискорення процесу лібералізації, вільний розвиток внутрішнього ринку інформаційних послуг. Характер міжнародного співробітництва н галузі комунікації та інформації визначається такими чинниками, як іасгосування міжнародних стандартів у виробництві аудіовізуальної продукції, розвиток інтегрованого ринку інтелектуальної власності, концентрація сучасних високорентабельних інформаційних технологій в усіх сферах життєдіяльності суспільства. План дій включає загально¬європейські напрями становлення інформаційного суспільства та національні пріоритети, які передбачають провідну роль країни в процесах нової європейської інтеграції [385].

В Угорщині реалізується національна інформаційна програма розвитку інфраструктури, завдання якої полягає у формуванні і здійснен¬ні національної стратегії інформатизації, координації поштового, теле-комунікаційного, електричного зв'язку, телерадіомережі і комп'ютер¬них засобів обслуговування, що належать установам, організаціям, підприємствам та приватному сектору. У 1997 році уряд Угорщини заснував Державний комітет з інформаційних технологій і телекомуні-кацій, який сприяє створенню національних мереж передачі даних, державних баз даних, реєстрів (стандартів) інформаційних систем. Політичні засади урядової політики викладені у документах «Відповідь Угорщини на виклики інформаційного суспільства» (1997 р.) та «Шлях до інформаційного суспільства» (2000 р.), в яких висловлюється підтримка європейським стратегіям політичного та економічного розвитку та перспективи інтеграції країни до ЄС на основі доктрини інформаційної цивілізації.

Національна урядова комісія з інформатики Румунії прийняла план створення національної інформаційної інфраструктури як основи інформатизації державного управління (центральних та муніципальних органів влади); розвитку інформаційної індустрії. До 2005 року планується завершити інформатизацію Румунії і досягти рівня інформаційного розвитку суспільства, необхідного для інтеграції в «європейське інформаційне співтовариство».

Польський уряд прийняв «Політику розвитку телекомунікацій» та численні документи - «Мета та напрями становлення інформаційного суспільства в Польській Республіці» (1995р.), «Телекомунікаційна політика» (1996р.), «Стратегія розвитку телекомунікаційного сектору до 2000 року» (1997р.), «Про особливості приватизації Теїесоттипікаф Роїзка 8.А. та демонополізацію телекомунікаційного сектору» (1997р.) щодо реалізації стратегії інформаційного суспільства, в яких визначаються пріоритети Польщі у галузі нових технологій. У них йдеться про розвиток ком-п'ютерних мереж (суспільних магістралей), приватних систем, супутникового і мобільного зв'язку, підтримку інформаційного бізнесу, використання національних терміналів для транспортування масивів інформації, розширення сфери інформаційних послуг, удосконалення традиційних медіа.

Урядова програма Чеської Республіки викладена в документах «Державна інформаційна політика - шлях до інформаційного суспільства» (1998р.), «Головні засади державної телекомунікаційної політики» (1998р.) та Плані дій Урядової Ради з національної інформаційної політики (2000р.), що відповідають директивам і рішенням ЄС та зовнішньополітичним стратегіям нової об'єднаної Європи. У документах визначаються проблеми приватизації та лібералізації телекомунікаційного сектору, участі Чехії у міжнародних заходах із реалізації політики інформаційного суспільства, розвитку електронної комерції, створення електронної мережі державного та муніципального управління, трансформації законодавчої бази, впровадження засад інформаційної політики як фактора економічного та політичного зростання країни.

В Україні 1998 року була прийнята концепція Національної програ¬ми інформатизації, яка визначає принципи державної політики та організаційно-правового забезпечення інформатизації, впровадження нових технологій у стратегічні сфери життєдіяльності держави, забезпе¬чення міжнародного співробітництва в рамках ЄС та ЦЄІ, реалізації міжнародних проектів із формування глобальних інформаційних систем та захисту національних інтересів і здійснення зовнішньої інформаційної політики. У концепції зазначається, що Україна підтримує заходи щодо лібералізації телекомунікацій, об'єднання національних ристем з мере¬жами європейських країн для забезпечення доступу до міжнародних інформаційних масивів і баз даних, до геоінформаційних систем, між¬державного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров'я, боротьби з міжнародною злочинністю, для системного вивчення світових ринків і маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів [386].

Слід зазначити, що країни-члени Центральноєвропейської Ініціативи в більшості програм тільки визначили пріоритети національ¬ної політики щодо інформаційного суспільства, проте політична ситуація н регіоні, економічна криза, проблема модернізації виробництва, і рансформація демократичних і суспільних інститутів створюють перешкоди для реалізації національних інформаційних стратегій. Аналіз стану інформаційної сфери у країнах ЦЄІ (Звіт Форуму інформаційного суспільства по країнах Центральної, Східної і Швденно-Східної Європи, 1995-2001 рр.) висвітлив тенденції розвитку цих держав:

• відсоток ВВП (внутрішнього валового продукту), витрачений на засоби телекомунікацій, постійно дорівнює 0,4%, а витрати на інформаційні технології зростають з 1 % (8000 євро) ВВП на душу населення до 2,5% (23000 євро). Інвестиції у телекомунікаційному секторі переважають і вважаються необхідними, тоді як витрати на інформаційні технології розглядаються як додаткові і виділя¬ються за умови збільшення бюджету. Витрати на інформаційні технології, як правило, є меншими 1% від прибутку порівняно з відповідними показниками у країнах ЄС, що свідчить про відмін¬ність розвитку інформаційної економіки в країнах Центральної та Східної Європи; . прогрес у запровадженні нових інформаційних і комунікаційних технологій визначається головним чином рівнем економічного і технологічного розвитку, а також обсягом ринку та закупівельними можливостями населення. Статистика впровадження нових технологій у країнах ЦЄІ свідчить, що кількість населення, життєвий рівень суспільства, економічні характеристики держави, розвиток сфери послуг обумовлюють впровадження інформацій¬них і комунікаційних технологій і відповідно економічне зростання країн (див. таблицю 1, додаток А). Країни з низьким рівнем ВВП та ВНП на душу населення, де внесок сфери послуг у ВВП незначний, не забезпечують високого рівня економічного зростання і відповідно розвитку інформаційного ринку та впровадження нових технологій (див. таблицю 2, додаток А).

Порівняльний аналіз тенденцій розвитку телекомунікацій та вкладу інвестицій у телекомунікаційний сектор у країнах Західної, Центральної і Східної Європи свідчить про переваги інформаційного бізнесу, інфор-маційного прогресу суспільства, оскільки прибуток західних країн знач¬но переважає рівень прибутку в країнах ЦЄІ (див. таблицю 3, додаток А).

Стан інфоінфраструктури (у тому числі телекомунікацій, мульти-медіа, комп'ютерних мереж і систем, Іпіегпеї) показує, що країни Центральної та Східної Європи відстають у темпах розвитку телекомуні¬кацій. П'ять країн Центральної Європи (Чехія, Хорватія, Угорщина, Словенія, Польща) досягли відносно високого рівня розвитку теле¬комунікацій, проте порівняльний аналіз стану телекомунікаційного сектору регіону засвідчує недостатні темпи розвитку прибуткової сфери. Для більшості країн ЦЄІ тенденції змін у телекомунікаційній галузі з метою задоволення потреб споживачів спричинені потребою: впровад¬ження спеціального обладнання - автоматичних систем контролю зв'язку та зв'язку із системами інших країн, голосових стимуляторів; заміни аналогових телефонних центрів на цифрові; впровадженні телефонних карток та центрів їх контролю і діагностики; вдосконалення оптично-волоконної мережі цифровими мультиплексійними системами (155 МЬ/$) і використання міжнародних ліній для організації націо¬нальних мереж (див. таблиці 4, 5, додаток А).

Для досягнення нових темпів розвитку країни ЦЄІ повинні встановити нові лінії телекомунікаційного зв'язку, пропускна здатність яких була б на 50% вища від існуючих. Загальний обсяг інвестицій для всіх країн ЦЄІ повинен становити 20000 млн. дол., тобто 4000 млн. дол. щорічно. Натомість рівень інвестицій, запропонованих країнам ЦЄІ міжнародними фінансовими інвестиціями, становить 440 млн. дол. або 1600 млн. дол. щорічно.

Медійна інфраструктура країн Центральної і Східної Європи загалом задовольняє попит користувачів. У регіоні ефективно діють мережі телерадіозв'язку, хоча на деяких територіях доступ до такого виду послуг є обмеженим (див. таблицю 6, 7, додаток А).

Високий рівень поширення супутникового і кабельного телебачення, мережі аудіовізуальних послуг, платного телемовлення зумовлюється обсягом ринку, поточними стандартами, купівельною спроможністю певної країни. Згідно зі статистичними даними регіональної міжурядової організації «Європейські аудіовізуальні спостереження», 1997 року в Чехії було зареєстровано 385 тис. платних абонентів, в Угорщині -200 тис, в Польщі - 386 тис, в Румунії - 200 тис. У 2001 році їх кількість збільшилася відповідно по країнах від 20% до 50%. У 1998 році в Польщі було запроваджено дві лінії цифрового телебачення - \¥І2ца ТУ2 Епіегіаішпепі та СуГга, а в 2001 році їх кількість зросла до 45. Співвласниками ліній є американські компанії і польське кабельне телебачення, французька компанія Канал+ і Польське суспільне телерадюмовлення, які спільно з іншими комерційними станціями створили спільну компанію Роїзка Ріаїїогта Суггоуа.

Комп'ютерні мережі і системи (зокрема, Ітетеї) досягай значного рівня розвитку в країнах ЦЄІ за останні роки XX століття. Але порівняно з країнами Західної Європи витрати на інформаційні технології у більшості країн ЦЄІ становлять значно менший відсоток ВВП, ніж у розвинутих європейських країнах, за винятком Чеської Республіки. Так, у 1996 році витрати ВВП на інформаційні та комунікаційні технології за рік становили: в Угорщині - 1,89%, Польщі - 1,19%, Росії - 0,79%, Словаччині - 1,91%, Чехії-2,99%. Витрати на комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення та інші інформаційні послуги у країнах ЦЄІ відрізняються рівнем економічних потреб суспільства і внутрішніх потреб ринку. Ринки внутрішнього рівня країн ЦЄІ зорієнтовані на торгівлю персональними комп'ютерами та спеціальними технологіями до них (саме на комп'ютерні прилади і програмне забезпечення протягом 1996-97 років витрачено найбільше коштів). Таким чином, у Чеській республіці витрати на апаратні засоби і програмне забезпечення становлять менше 35% витрат на інформаційні технології, тоді як інша частина витрат стосується підтримки інформаційних послуг, розвитку інформаційних мереж і систем (впровадження нових технологій в інші сектори економіки, соціальної сфери, культури тощо).

У країнах ЦЄІ значно зріс ринок офісного обладнання, засобів локальних мереж, локальних серверів, у той же час за умови зменшення фінансування інформаційно-технологічних проектів суспільного призначення уповільнився розвиток сектору комп'ютерних систем (серверів, робочих станцій).

Програмне забезпечення в країнах Центрально Європейської Ініціативи (незважаючи на загальну перевагу ринку апаратних засобів) є найбільш прогресивним та ефективним ринком інформаційного бізнесу. Особливо це стосується попиту на пакети програмного забезпечення (програми, що продаються разом із комп'ютером, програми для управління підприємствами, системи управління базами даних).

Високим є попит на консультаційні послуги із застосування інформаційних і комунікаційних технологій, розробки програм за контрактом, \УеЬ-дизайн. Регіональна цінність ринку програмного забезпечення становить 2000 млн. євро на 1997 рік, що перевищує показники 1996 року на 13%. Зростання попиту на програмне забезпечення та інформаційні послуги простежується в таких галузях, як банківські мережі і системи, фінансовий ринок, державне та муніципальне управління, телекомунікації, промислове виробництво. Важливого значення набувають місцеві фірми, які виступають торговельними посередниками для реалізації, встановлення і тестування програмного забезпечення, підготовки і перекваліфікації користувачів персональними комп'ютерами і системами.

Використання і споживання інформаційних технологій і послуг (див. таблиці 8, 9, 10, додаток А), залежить від рівня розвитку країни, вибору політичного напряму і менталітету суспільства.

Стан інформаційної галузі у регіоні свідчить про запровадження нових технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства: державне управління, освіту, охорону здоров'я, бібліотечні мережі, митниці, наукові установи. Так, запроваджено національні програми інформати¬зації освіти з метою забезпечення прямого доступу до мережі Іпіегпеї з 1996 року в Угорщині, встановлено комп'ютерні мережі у національних адміністративно-урядових структурах Чехії, Румунії, Словенії (до кінця 1996 року планувалося 100% забезпечення управлінських структур комп'ютерами), проте кількість локальних мереж порівняно невелика, 30% урядових інституцій функціонують без спеціальних серверів, інші мають приблизно 1,6 серверів у мережі з двома серверами в центральних апаратних мережах. Через обмеженість коштів більшість країн І Існтральної і Східної Європи визначили найбільш пріоритетні галузі для інвестування впровадження інформаційних і комунікаційних технологій в адміністративне управління, державні системи реєстрації і стандартів та інформаційні системи, громадські установи, науково-освітні заклади, медичні послуги, системи соціального забезпечення і трудових ресурсів, податкові адміністрації, банківську мережу, транспортні системи тощо.

Необхідно визнати, що політичні та економічні зміни у країнах Центральноєвропейської Ініціативи, антимонопольні реформи в телекомунікаційному секторі по-різному вплинули на формування інформаційної галузі. У більшості країн ЦЄІ (Чехія, Польща, Словенія, Хорватія, Югославія, Боснія, Угорщина, Македонія) діє система державного і приватного телерадіомовлення з підтримкою на державному рівні. У країнах-учасницях СНД (Бєларусь, Молдова, Україна) приватний сектор незначний або зовсім відсутній, збережено державний контроль над більшістю важливих станцій і важелі управління субсидіями, орендною платою, ліцензуванням та реєстрацією телерадіоорганізацій; державні органи впливають на податкову політику в інформаційній галузі, на обмеження доступу до інформації, судову практику з проблем дифамації.

Економічні чинники також впливають на перспективи розвитку мас-медіа, трансформацію традиційних медіа на основі нових технологій. Іноземних інвесторів цікавлять великі і перспективні ринки країн-учасниць СНД, проте недостатньо розвинута економіка нездатна підтримати на належному рівні зростання ринку інформаційних послуг за відсутності стартового капіталу і рекламного, іміджевого забезпечення прогресу інформаційної сфери. Ситуація в окремих країнах Центральної і Східної Європи (див. таблицю 11, додаток А) ілюструє процеси демонополізації телерадіомовлення на національному рівні - фактично у всіх країнах-учасницях СНД кабельне телебачення є приватним й інвестується іноземними компаніями. Зростає тенденція лібералізації супутникового зв'язку, що обумовлюється прагненням країн ЦЄІ до співпраці з ЄС, інтегрування до європейських та євроатлантичних структур. Це потребує від країн ЦЄІ гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС, підтримки програм і проектів становлення європейського інформаційного суспільства, уникнення розриву в розвитку інформаційної сфери країн Західної Європи і країн центральносхідноєвропейського регіону. У більшості країн ЦЄІ ринки традиційних інформаційних послуг, мобільного зв'язку, медіа-інформації є закритими для вільної конкуренції, в інших випадках існує незначна конкуренція, приватним власникам видані короткострокові ліцензії, які стримують розвиток інформаційного бізнесу.

Процеси лібералізації телекомунікацій у різних країнах відобража¬ють різні рівні реформування економіки, відмінності національних соціальних і політичних тенденцій, перспективи переходу на спільні європейські стандарти. Так, Болгарія і Румунія завершують процес лібералізації систем зв'язку, Польща розпочала приватизацію Роїзка Теїесот шляхом продажу частини своїх акцій на фондовій біржі. Інші країни ЦЄІ ведуть переговори зі стратегічними партнерами, інвесторами і міжнародними операторами про часткову приватизацію теле¬комунікацій. Приватні компанії з іноземними інвестиціями надають нові інформаційні послуги (супутникові, мультимедійні, комп'ютерні, цифрового телебачення тощо), місцеві оператори діють на основі ліцензій. Угорщина, наприклад, продала 30% і згодом 37% акцій національного оператора МАТАУ консорціуму ОеШзсЬеІеІесот & Лтегііесп, залишивши за собою право надавати послуги супутникового мобільного зв'язку, міжнародні й національні послуги терміном на 8 років. 25% акцій, що залишилися під контролем уряду, дають змогу консорціуму керувати діяльністю Маїау на пільгових умовах. Місцеві локальні мережі також приватизовані на пільгових умовах. Чеський уряд сприяв 8РТ Теїесот А/8 у випуску додаткових акцій, 34% яких були придбані консорціумом ТЕЬ 8оигсе, до складу якого входить датський супутниковий зв'язок, Поштова група і Швейцарський супутниковий зв'язок, що дає можливість впливу на управління компанією. За домовленістю з чеським урядом здійснюється модернізація теле¬комунікаційних мереж (у планах компанії збільшення кількості телефонних ліній). Місцеві (локальні) телефонні лінії залишаються у нласності 8РТ. У Словаччині передбачено завершити лібералізацію телекомунікацій до 2003 року і відкрити інформаційний простір країни для вільної конкуренції. У Словенії створені суспільні телекомунікаційні мережі (громадське радіомовлення) і здійснюється приватизація телефонних мереж. Державна монополія на телекомунікаційні послуги Теїесот 81ОУЄПЦЄ закінчилася 2000 року, ведуться переговори з міжнародними операторами щодо їх подальшої діяльності в країні [387].

Україна прийняла програму і закон про особливості приватизації «Укртелеком», який є національним оператором інформаційних послуг (електричного зв'язку, радіомовлення, телемовних станцій, цифрових каналів, мережі Іпіегпеї, факсимільного зв'язку та електронної пошти, супутникового і мобільного зв'язку, місцевих мереж, оптичноволоконних кабелів), до складу якого входять спільні закриті акціонерні підприєм¬ства, що функціонують на телекомунікаційному ринкові України («Інфоком», «Утел», «Елсаком України», «Телекомінвест», «Телесистеми України», «ІІМС», «Укр-Деу Телеком»). «Укртелеком» активно впливає на діяльність у таких напрямах, як розвиток телекомунікацій, залучення іарубіжних кредитів та інвесторів, розвиток місцевих мереж, розширення спектра інформаційних послуг, створення супутникових каналів і супутникових систем для міжнародного телемовлення. Закон про особливості приватизації Укртелекому, прийнятий Парламентом України (2000 р.), обумовлює особливості переговорів щодо участі в приватизації, які ведуться з потенційними інвесторами інших країн.

Лібералізація телекомунікацій у країнах ЦЄІ пов'язується з діяльністю компаній С8М (Глобальної системи міжнародного зв'язку), ИМТ (Скандинавської мобільної системи телефонного зв'язку), БС8 1800 (Цифрової системи світового зв'язку), які надають нові види інформаційних та комунікаційних послуг (від супутникових систем зв'язку, передачі даних через комп'ютерні мережі і системи, радіомовлення, послуг у мережі Іпіегпеі).

Третій Форум Інформаційного суспільства країн ЄС/ЦЄІ (1997 р.) закликав уряди центральноєвропейських та східноєвропейських країн забезпечити прийняття і виконання національних програм становлення інформаційного суспільства. Особливо наголошувалося на таких напрямах дій, як стан національного бюджету, вплив уряду на виконання програм, захист персональних даних, інформаційна безпека, інформацій¬на і комп'ютерна освіченість суспільства, багатокультурність, між¬народне співробітництво в інформаційній сфері. З метою досягнення прогресу країни ЦЄІ також мають стимулювати інвестиції, створюючи відповідні інформаційні галузі, включаючи подальший прогрес у лібералізації телекомунікацій; забезпечувати безпеку електронної торгівлі, поширення електронної комерції, створення відповідного національного законодавства; створити національні консультативні органи (комітети) із впровадження стратегії інформаційного суспільства; запровадити національну організацію (інституцію) для координації виконання національної програми інформаційного суспільства і поширення інформації про необхідність нових перспектив розвитку.

Характер цих пропозицій підтверджує, що становлення інформацій¬ного суспільства як у країнах Західної Європи, так і в країнах ЦЄІ є довгостроковою програмою дій, яка потребує політичних ініціатив, економічних реформ і переорієнтування суспільної свідомості на інші рівні сприйняття поступу.

Міжурядове співробітництво країн ЦЄІ в галузі гуманітарної політики, включаючи пріоритетні напрями діяльності європейських організацій, знайшло втілення в документах міжнародної конференції країн-членів ЦЄІ «Публічна дипломатія і журналізм: перспективи співробітництва», яка відбулася 9-10 вересня 1999 року в Бухаресті. Обговорювалися питання про засоби масової інформації у демократич¬ному суспільстві: демократія і права людини; публічної дипломатії: сучасні підходи і моделі; забезпечення інтересів і участі країн-членів ІІЄІ в міжнародних організаціях та інституціях; регіональне співробіт¬ництво і реалізацію європейської стратегії в контексті політичної стабілізації в Південно-Східній Європі; участь країн-членів ЦЄІ в європейській та євроатлантичній інтеграції і завдання публічної дипломатії [388].

Учасники конференції, представники зовнішньополітичних та спеціалізованих відомств країн-членів наголошували, що публічна дипломатія є активним чинником комунікаційних процесів, сприяє вивченню, аналізу інформації та обумовлює прийняття політичних рішень. Вона потребує інтенсивної взаємодії з міжнародними організаціями в країні та за її межами. Методами публічної дипломатії виступають медіа, міжнародні публічні комунікації, стратегічне планування зовнішньої політики, медіадипломатія та «риЬІіс геїаііопз». На початку 90-х років публічна дипломатія стала компонентом двосторонніх та багатосторонніх міжнародних відносин. У країнах ЦЄІ публічна дипломатія відіграє роль каталізатора міжнародного обміну інформацією між віддаленими регіонами і національними спільнотами, засобу інтерактивного спілкування з потенційною аудиторією в режимі реального часу.

Стратегія публічної дипломатії, як зазначалося в політичних дебатах па конференції, - це політична мета міжнародних відносин, пропаганда демократії та прав людини, створення відкритого суспільства, попередження етнічних конфліктів через використання засобів масової комунікації, протидія інформаційним загрозам для забезпечення регіональної безпеки і стабільності. Програми публічної дипломатії включають інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики через канали масової комунікації, створення позитивного іміджу організації та країн-членів у міжнародному інформаційному просторі, іабезпечення ефективного міжурядового діалогу, формування і ромадської свідомості на демократичних принципах. Публічна дипломатія трансформується відповідно до нових умов цивілізаційного розвитку, враховує національні відмінності кожної країни, створює можливості реагування і коригування політичних рішень на основі відкритого моніторингу засобів масової інформації. Більшість розвинутих країн використовує електронну публічну дипломатію XXI століття і роз'яснює засади політичної стратегії на основі мультимедійних технологій.

Учасники конференції, обговорюючи роль засобів масової інформації у демократичному суспільстві, відзначили, що дипломатія країн ЦЄІ стає більш прозорою, відкритою, а зовнішньополітичні відомства виступають важливим джерелом міжнародної інформації. Рівень відносин між мас-медіа і зовнішньополітичними відомствами зумовлює створення відповідного законодавства про діяльність ЗМК у демократичному суспільстві, нового кодексу професійної етики. Головною ідеєю дискусії, яку підтримали всі делегації країн-членів ЦЄІ, стала ідея становлення вільних і плюралістичних мас-медіа, незважаючи на політичні, економічні, правові, культурні, адміністративні і технологічні впливи. На конференції було визначено, що модель публічної дипломатії має включати розробку стратегії медіадипломатії, усвідомлення ролі мас-медіа як посередника між зовнішньополітичними відомствами і суспільством, забезпечення достовірності і надійності інформації. З огляду на роль ЦЄІ в регіоні, учасники конференції висловилися за підтримку програм і проектів європейських міжурядових організацій ЄС та РЄ щодо міжнародного інформаційного обміну та активних міжнародних інформаційних відносин. Так, підкреслюючи необхідність управління інформаційними потоками між країнами ЦЄІ, робоча група «Інформація і медіа» запропонувала: видавати інформацій¬ний бюлетень країнознавчого характеру з елементами дипломатичного досьє; створити \УеЬ-сторінку ЦЄІ для обміну інформацією та побудови іміджу організації і країн-членів в європейському інформаційному просторі; вносити на кожне засідання робочої групи за участю експертів, політиків, дипломатів, журналістів проблеми інформаційного суспільства, нових засобів комунікації і діяльності мас-медіа для обговорення.

Секретаріат ЦЄІ, узагальнивши пропозиції делегацій про співпрацю регіональних інституцій для здійснення спільної європейської стратегії у контексті пакту про стабільність для Південно-Східної Європи, відзначив важливу роль і відповідальність Центрально Європейської Ініціативи у реалізації принципів пакту країнами-учасницями, у здійсненні принципів Ради Європи щодо створення системи незалежних і плюралістичних ЗМК, здатних відображати різноманітність культур і поглядів. Спеціальні програми Ради Європи в галузі прав людини, свободи слова і вільного вираження поглядів передбачають співпрацю і допомогу країнам ЦЄІ щодо створення інформаційного законодавства, професійних етичних кодексів ЗМК, підвищення кваліфікації журналістів.

Особлива роль була приділена програмам діяльності засобів масової комунікації у країнах, що пережили збройні конфлікти, етнічні напруження та масові заворушення, до розпалювання яких були причетні як засоби масової комунікації, так і представники політичної влади і зовнішньополітичних відомств. Представники неурядових організацій Румунії закликали до розширення діалогу між владою, неурядовими організаціями та мас-медіа і запропонували програму спеціального тренінгу для журналістів і дипломатів на базі дипломатичних академій країн ЦЄІ за допомогою нових технологій на базі Біріотаііс Тгаіпіп§ Меглюгк ЦЄІ. Зокрема, йшлося про організацію спільних досліджень дипломатичними академіями, урядовцями, політиками і фахівцями з комунікаційних та інформаційних процесів, створення інфоінфраструк-гури для незалежних засобів масової комунікації, заснування регіональ¬них структур для здійснення моніторингу професійної етики ЗМК.

Концептуальні пропозиції щодо коригування центральноєвропей¬ської стратегії інформаційного співробітництва в контексті стабільності миру і безпеки в регіоні стосуються подальшої концентрації комунікації, кооперації в реформуванні інформаційної сфери, інтеграції в європейський інформаційний простір.

На самміті ЦЄІ, який відбувся в Трієсті (2001 р.), було визначено нові завдання та нові загрози безпеці у регіоні після подій 11 вересня 2001 року. Учасники форуму підкреслювали, що світ став єдиним, що подальша еволюція суспільства пов'язана з тенденціями глобалізації, з транскордонним співробітництвом у політичній, економічній, гуманітарній сферах та у сфері безпеки. Отже спільними стають виклики та загрози, з якими стикаються суспільства на шляху свого розвитку. Водночас учасники самміту висловилися за широке регіональне співробітництво та інтеграцію країн у глобальну систему безпеки, процвітання та розвитку, що є умовою існування сильного та стабільного співтовариства.

Україна входить до Центральної Європейської ініціативи з 1996 року і розглядає свою участь у цій організації як один із напрямів реалізації зовнішньополітичного курсу держави і концепції стратегічного партнерства - інтеграції до європейських та євроатлантичних структур. Діяльність у рамках ЦЄІ створює для України можливості підготовки до набуття повноправного членства в ЄС, практичного оволодіння методами спільного напрацювання політичних рішень, співробітництва у сфері розвитку телекомунікацій, науки і нових технологій, засобів масової комунікації. Україна є членом робочих груп ЦЄІ з науки і технологій, міжнародних інформаційних обмінів, розбудови транспорт¬них оптичноволоконних магістралей, які реалізують план дій ЦЄІ до 2010 року та програми і проекти пріоритетного значення.

Співробітництво України в рамках ЦЄІ активізує обмін інформацією в галузі зовнішньої політики, забезпечує національні інтереси в регіональних відносинах, нові напрями співпраці в інформаційній сфері. Таке співробітництво надає можливості для реалізації ініціатив щодо надання організації статусу спостерігача при Генеральній Асамблеї ООН, що дає можливість підвищити роль ЦЄІ як ефективного механізму європейського співробітництва та об'єднати можливості міжнародних організацій ООН та ЦЄІ для розв'язання актуальних проблем центральноєвропейського регіону. Україна вбачає своє завдання в ЦЄІ у посиленні присутності в регіоні, а також трансформування зовнішньополітичних зв'язків, пов'язаних із майбутнім вступом окремих країн ЦЄІ до європейських інтеграційних об'єднань.

Розвиток дво- та багатосторонніх відносин країн-членів ЦЄІ обумов¬лює різноманітні форми співпраці в галузі інформації і комунікації. Україна зацікавлена в інтегруванні до європейського інформаційного простору, участі в інформаційному бізнесі (проект «Новий інформацій¬ний канал» - 1999), у розвиткові інформаційної економіки як основи політичного та економічного зростання і стабільності. Водночас Україна виступає проти виникнення нових ліній поділу в Європі, блокового протистояння і нової «холодної» (інформаційної) війни. Близькість політичних і економічних проблем країн-членів ЦЄІ сприяє реформуван¬ню національних господарських систем і впровадженню ринкових моделей, орієнтованих на національні спільноти. Усвідомлення належ¬ності до європейської цивілізації обумовлює трансформацію внутріш¬ньої політики України і менталітету нації, сприяє реалізації принципів, які становлять правовий та ідеологічний фундамент вільного громадян¬ського суспільства: демократії, прав людини, верховенства закону, еволюційного руху до інформаційного суспільства [389].

Здійснений аналіз інформаційної політики організації Центральна Європейська Ініціатива дає підстави для висновку про те, що інформаційний чинник виступає важливим компонентом національних доктрин, виміром стратегії європейської інтеграції та становлення інформаційного суспільства. ЦЄІ відіграє особливу роль для входження України в європейські структури та програми міждержавного співробіт¬ництва за всім спектром інформаційної політики.

4.3. Інформаційна політика міжнародних неурядових інституцій

Тенденції глобального розвитку, динаміка міжнародних інформацій¬них відносин, багатовекторність міжнародної інформаційної політики, історичні демократичні традиції європейських інститутів обумовлюють діяльність підсистем - численних міжнародних спеціалізованих (МСО) та неурядових організацій (НУО) європейського регіону.

Теоретичні та прикладні дослідження з проблем глобалізації комунікації та їхнього впливу на структуризацію системи міжнародних відносин, еволюцію міжнародного співробітництва за участю МСО та 1ІУО (К. Хамелінка, Р. Норденстренга, Д. Габермаса, Г. Мердока, К. Мюллера, Х.А. Шреплера, М. Рабоя, Д. Аткінсона, Дж. Робінсона, Л. Бсннета, Є. Османчика, К. Якубовича, Дж. Грехема, Д. Кароя, М. Блищенка, П. Циганкова, Ю. Мацейка, В. Бруза, В. Моравецького, О. Зернецької, С. Горбача, В. Матвієнка, Б. Гуменюка та ін. (див. літературу та джерела) свідчать про фундаментальні зміни в діяльності Градиційних інституціональних структур в останній чверті XX - на початку XXI ст. Політичні дискусії, пов'язані з революційним впливом нових технологій на систему міжнародних відносин, розвитком нових форм діяльності МСО та НУО, відображають компромісні та альтернативні позиції національних держав, універсальних міжнародних організацій щодо створення змішаних структур, які б виступали гарантами плюралізму і різноманітності в новому цифровому середовищі, інструментом соціального і культурного прогресу, сприяли б побудові нової архітектури відносин та багатогранному функціону¬ванню всієї системи [390-405].

Аналіз політичного співробітництва визнаних міжурядових інститутів з МСО та НУО дає можливість зробити теоретичні та практичні висновки про фактичну і потенціальну роль МСО/НУО в демократичних процесах, ефективність їх впливу на прийняття політич¬них рішень, виконання представницької місії інтересів широкої громадськості в універсальних організаціях, де МСО та НУО виступають як асоційовані члени з правом дорадчого голосу, експертами нормо-творчої процедури, спостерігачами парламентських слухань та ініціато-рами судових розглядів з прав людини та свободи вираження. Наприклад, офіційні правила РЄ (відносини з МСО та НУО встановлено з 1951 року), які регламентують зв'язки з неурядовими інституціями, було ухвалено Комітетом Міністрів РЄ 1993 року у Резолюції (93)38. Вони грунтуються на визнанні того, що діяльність РЄ потребує постійного зважання на громадську думку і що «ініціативи, ідеї та пропозиції, які надходять від громадського сектору, потрібно розглядати як дійсне волевиявлення громадян Європи». За ініціативою НУО у 1997 році було створено Комітет РЄ у зв'язках з НУО, який проводить політику активного партнерства з Відділом зовнішніх зв'язків Політичного Директорату РЄ, Директоратом із прав людини та мас-медіа, іншими структурними підрозділами інформаційно-комунікаційної компетенції, визначає конкретні проблеми співробітництва з НУО за напрямом «інформаційне суспільство», зокрема, для країн Центральної та Східної Європи (на сьогодні консультативний статус при РЄ мають понад 350 міжнародних неурядових організацій). Консультативний статус НУО, найбільш пред¬ставницький у галузі комунікації та інформації, передбачає: 1) адекват¬ність стратегій і програм діяльності МСО та НУО загальним принципам міжнародного співробітництва; 2) поглиблення і конкретизацію визначених напрямів політичної, практичної і науково-дослідницької роботи; 3) впровадження окремих міжнародних та регіональних проектів у національному інформаційному середовищі.

Публічні слухання і дебати в ПАРЄ щодо інформаційного виміру європейської інтеграції, розвитку інформаційного права, пан'європей-ської медіаполітики обумовлюють нову політичну роль МСО та НУО, виявляють особливості і стирання меж у напрямах діяльності, нові комбінації учасників інформаційних відносин. НУО наділені правом звертатися до Генерального Секретаря ПАРЄ з меморандумами, пропозиціями, проектами рішень щодо розгляду актуальних проблем міжнародних інформаційних відносин у спеціалізованих комітетах та робочих групах Організації. Політичними досягненнями МСО та НУО вважається: участь в інформаційних обмінах з потенційними країнами-членами РЄ, зокрема щодо механізму захисту прав людини у сфері вільного вираження поглядів та свободи ЗМК, система спільного управ¬ління молодіжними інституціями РЄ - Європейським молодіжним центром та Європейським молодіжним фондом з мстою пропагування ідей інформатизації суспільства, нового осмислення економічної стабіль¬ності та професійної орієнтації; допомога країнам Центральної та Східної Європи як важливого чинника побудови демократичного суспільства, а також реалізація спільних проектів - «Політика на службі суспільства та участь громадськості у політиці» (Будапешт, 1991), «Роль міжнародних неурядових організацій у сучасному суспільстві» (Страсбург, 1993), «НУО і громадянське суспільство: свобода і межі виявлення поглядів» (Вільнюс, 1995), «Інформаційне суспільство -виклик для Європи» (Салоніки, 1997), «Нова політика об'єднаної Європи» (Ніцца, 2000).

Присутність у світовій політиці впливових акторів міжнародних інтеграційних процесів активізує діяльність МСО та НУО, визначає межі компетенції у виробленні і впровадженні глобальної інформаційної політики. Ідея НУО сповідує професійно-просвітницький погляд на систе¬му міжнародних відносин, в якій «на демократичній основі розвивається політичне і громадське життя», а також традиції існування незалежних і сформованих на суспільній основі організацій, створених для забезпечен¬ня інтересів суспільства за всіма аспектами міжнародного співробітництва.

НУО виступають як альтернативна мобільна система міжнародних відносин, яка адекватно реагує на зміни у системі, нові політичні, соціокультурні та економічні реалії. «Громадська» сутність НУО має політичний характер, визначає мету та завдання діяльності: боротьбу за свободу, рівність, справедливість, незалежність від державної влади; створення нового типу суспільної сфери комунікацій, який втілює ідею політичного та культурного розмаїття в інформаційному суспільстві [406].

Неурядові організації поділяють на категорії відповідно до політич¬них систем, які відзначаються різновидами глобальних змін: 1) бурхли¬вим зростанням можливостей каналів зв'язку, зникненням інформацій¬них кордонів завдяки новим технологіям; 2) трансформацією державних моделей комунікації, обумовлених геополітикою, демократичним вибором нових країн Європи; 3) розвитком міжнародної конкуренції; 4) впливом нових інформаційних технологій на права людини та усвідомлений вибір суспільства. Ці зміни тісно взаємопов'язані з новими формами інформаційних відносин на міжнародному, регіональному та національному рівнях.

Розвинута система МСО та НУО об'єднує інституції, метою діяль¬ності яких є участь у побудові глобального інформаційного суспільства; встановлення міжнародного порядку, що базується на принципах людської гідності, солідарності народів і свободи комунікації; дослід¬ження транснаціональних асоційованих мереж як прогресивних компо¬нентів сучасного суспільства. Здійснені класифікація і компаративний аналіз світових проблем та участь у їх вирішенні неурядових установ показують ступінь поширення інформації про нові форми транснаціо¬нального співробітництва; науковий рівень розробки проблем інтер-комунікації; ефективність діяльності неурядових організацій, які працюють у певній галузі та пов'язані міжасоціаційним співробітництвом.

Зважаючи на характер і мету діяльності МСО та НУО, можна запропонувати таку класифікацію міжнародних спеціалізованих та неурядових організацій:

1) Міжнародні організації загальної компетенції (Міжнародна федерація з інформації та документації, Спілка міжнародних асоціацій, Міжнародна асоціація: інформація задля розвитку, Інститут інформаційного суспільства, Міжнародна спілка досліджень комунікації, Європейський центр парламентських досліджень та документації, Міжнародний інститут комунікацій тощо), метою діяльності яких є забезпечення міжнародних відносин у галузі інформації та комунікації на рівні громадських організацій, участь НУО у виробленні міжнародної політики в цій сфері, організація наукових досліджень міжнародих проблем комунікації, формування суспільної думки щодо стратегії розвитку цивілізації;

2) Міжнародні організації спеціальної компетенції, метою дільності яких є розв'язання проблем у сфері міжнародних відносин за окремими напрямами міжнародної комунікації, забезпечення діалогу за віссю - державна влада > приватний сектор, об'єднання фахівців для розробки професійних стандартів, організація широких представницьких контактів НУО на міжнародній арені. Міжнародні організації спеціальної компетенції, у свою чергу, поділяють на:

а) правозахисні (організації свободи слова, прав людини і боротьби

з цензурою: Організація 19 статті - Міжнародний центр боротьби з

цензурою);

б) медійні (організації спеціалізованих напрямів співробітництва у

галузі мас-медіа):

• журналістські - Міжнародна федерація журналістів, Європей¬ський союз асоціацій наукових журналістів, Європейський інститут медіа, Європейська асоціація підготовки журналістів;

• організації телерадіомовлення - Європейська асоціація комер¬ційного телебачення, Європейська телерадіомовна спілка, Європейська Рада комерційного телебачення;

• організації друкованої преси та реклами - Жіноча публіцистична служба, Союз преси країн ЄЄ, Спілка асоціацій редакторів газет, Європейський рекламний тріумвірат, Європейська асоціація рекламних агентств;

• організації суспільного телерадіомовлення та інформаційні агентства - «ВВС», «Канал 4», «Шведське радіо», ТВЗ, АКІ), КТЬ+, НЦР/ЦНР;

в) організації інформаційних та комунікаційних послуг (кабельного,

супутникового, електрозв'язку, мультимедіа, мережевого та Інтернет-

ів'язку) - Міжнародна рада кабельного зв'язку, Міжнародна організація

космічного зв'язку, Міжнародна асоціація мобільного супутникового

ів'язку, Європейська комісія поштового, телеграфного та телефонного зв'язку, Європейський форум мультимедіа, Європейська аудіовізуальна обсерваторія, Європейська спілка операторів кабельного зв'язку, Європейська асоціація інформаційних послуг, Європейське космічне агентство, Асоціація інформаційного менеджменту;

г) організації християнської та католицької комунікації —

Міжнародна католицька асоціація радіотелевізійних, аудіовізуальних та

Іпіегпеї-послуг; Світова асоціація християнської комунікації,

Європейська християнська асоціація візуальних медіа, Міжнародний

союз католицької преси, Європейська прес-служба баптистів,

Міжнародне християнське телерадіотовариство;

д) організації з наукових, аналітичних та прикладних досліджень

спеціалізованих галузей інформаційних відносин (Міжнародний союз

дослідження комунікації, Інститут науковців з інформації, Європейська

асоціація досліджень з розвитку інформаційних технологій, Міжнародна

асоціація «Інформація та інтелект», Європейська рада наукової

інформації).

Порівняльні аналітичні дослідження діяльності МСО та НУО в діахронічному та синхронічному контексті дають можливість зробити висновки про бурхливе зростання кількості неурядових та спеціалізо¬ваних міжнародних організацій завдяки актуалізації міжнародних інформаційних обмінів, про розширення компетенції НУО в умовах глобалізації комунікації, посилення впливу неурядових інституцій на систему прийняття політичних рішень у рамках міжнародних універсальних організацій, потенційні можливості для організації співробітництва в цифровому суспільстві XXI століття.

Історія політичної та суспільної діяльності МСО та НУО в галузі інформації та комунікації бере початок у 19 столітті, коли були створені перші міжнародні організації - Всесвітній телеграфний союз (1865 р.), Всесвітня поштова спілка (1874 р.), Міжнародна федерація з інформації та документації (1885 р.), Союз міжнародних асоціацій (1907 р.), до компетенції яких входили проблеми транскордонного обміну інформацією, регулювання традиційних та нових засобів комунікації, проведення прикладних досліджень та організація міжнародного співробітництва в інформаційній сфері [407].

Міжнародна федерація з інформації та документації (МФІД), одна з найдавніших неурядових організацій, проводить діяльність шляхом політичних та суспільних дискусій з актуальних проблем міжнародного інформаційного обміну на щорічних конференціях та представницьких конгресах РГО (раз на два роки), що дає можливість розглядати стан та перспективи розвитку міжнародних інформаційних відносин. Так, на Конгресі РГО, присвяченому 100-літтю неурядової організації (Гаага, Нідерланди, 19 листопада 1985 р.), у центрі обговорення була проблема «Традиції і майбутнє: інформаційна супермагістраль і новий світогляд», що свідчить про осмислення цивілізаційного розвитку в рамках НУО і спробу спрогнозувати наслідки широкого використання інформаційної супермагістралі для повсякденного життя, розглянути ініціативи держав¬ного і приватного секторів щодо впровадження нових технологій в (вропейському регіоні, узгодити позиції та виробити пропозиції для конкретних дій і наукових досліджень за проблематикою - змінене суспільство, нові технології, інформація та інформаційна супер¬магістраль.

Основною темою конгресу РГО (Грац, Австрія, 21-25 жовтня 1996 року) була «Глобалізація комунікації: функціонування мереж в інформаційному суспільстві», на якому розглядалися проблеми викорис¬тання нових технологій у сучасному інформаційному суспільстві з глобальними мережами, моделювання інформації та комунікації, вплив глобальних інформаційних мереж на суспільний та економічний розвиток, роль фахівців із комунікаційних технологій у суспільстві. Конгрес відбувся за підтримки неурядових організацій («Союз міжнародних асоціацій», «Міжнародний інститут комунікацій», «Європейської асоціації обміну технологіями, інноваціями, промисло¬вою інформацією», «Австрійської документальної громади» та науково-дослідницького товариства «Иоаннеум») і став відповіддю громадськості на проголошену ЄС стратегію становлення інформаційного суспільства. Гостра полеміка, що стосувалася позитивних і негативних наслідків глобалізації комунікації, трансформації світової економіки на основі нових технологій, забезпечення соціальних і трудових прав у цифровому середовищі, збереження ідентичності в інформаційній супермагістралі, виявила як спільні підходи, так і різні позиції представницьких кіл НУО щодо розвитку процесів глобальної інтеграції та широкої участі громадськості в реалізації програм прискореного інформаційного прогресу. НУО, керуючись перш за все політичними і суспільними інтересами, прийняли рішення підтримати зовнішньополітичний курс ЄС, зорієнтований на побудову інформаційної економіки, нової архітектури інформаційних мереж та збереження лідерства Європи в міжнародній конкуренції.

Проблеми глобального порядку, системного аналізу міжнародних відносин, взаємодії міжнародних урядових та неурядових організацій, розширення транскордонного співробітництва та міжнародного обміну інформацією вирішуються в рамках «Союзу міжнародних асоціацій» (СМА), заснованого 1907 року в Брюсселі лауреатом Нобелівської премії миру Генрі ла Фонтейном та Генеральним секретарем міжнародного інституту бібліографії Полом Отлетом, СМА сприяв створенню таких історично значущих інститутів, як «Ліга Націй» (1920 р.), «Міжнародний інститут інтелектуального співробітництва» (1925 р.), Перший Університет міжнародних відносин (1928 р.). Постійні контакти із впливовою неурядовою інституцією зараз підтримують понад 400 міжнародних організацій та асоціацій (ЕКОСОР, ЮНЕСКО, МОП, ШРО мають статус консультантів в СМА); у дослідженнях СМА беруть участь відомі фахівці з міжнародних проблем 37 країн світу.

Слід відзначити той факт, що міжнародні універсальні організації приділяють велику увагу співробітництву зі СМА (Союз має постійні представництва при штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку та відділенні ООН в Женеві), зважаючи на задекларовані принципи та мету діяльності НУО робити внесок у глобальне співробітництво, що базується на повазі до гідності і солідарності народів та свободи комунікації; досліджувати транснаціональні інформаційні мережі, які вважаються початковими компонентами сучасного суспільства; збирати та поширювати найбільш важливу документацію та інформацію про урядові та неурядові МО і нові форми їхнього співробітництва; сприяти розвиткові недержавних мереж комунікації та досліджувати міжсистемні зв'язки в міжнародних відносинах; класифікувати, аналізувати, порівнювати та висвітлювати світові проблеми з точки зору неурядових міжнародних інституцій.

Так, 1950 року Економічна і Соціальна Рада ООН прийняла спеціальну резолюцію про співпрацю зі СМА в рамках проекту підготовки і публікації «Щорічника міжнародних організацій», «Енциклопедії світових та людських ресурсів», довідкових досліджень «Глобальна мережа», «Діяльність транснаціональних асоціацій»,

«Світові релігійні організації» тощо. За участю СМА було опубліковано аналітичні дослідження про 30000 міжнародних урядових та неурядових організацій, розглянуто 12000 глобальних проблем, запропоновано 15000 стратегій для їх вирішення.

Комунікаційна проблематика стосується таких сучасних досліджень га міжнародних проектів СМА, як програма вивчення глобальних проблем і людських ресурсів (міжнародний інформаційний обмін, глобальне інформаційне суспільство); проект впровадження режиму прямого доступу через глобальні мережі, що розглядається як значний крок до забезпечення світової спільноти інформацією про динаміку процесів у політичній системі міжнародних відносин, відповідає ініціативам та потребам глобальної спільноти; дослідження нетрадицій¬них та нових форм міжнародного співробітництва (мережеві міжнародні організації), застосування в їх діяльності можливостей міжорганіза-ційних мереж, особливо з використанням ускладнених інформаційних систем (мультимедійних комунікацій, телеконференцій, віртуальних офісів); проведення компаративних аналітичних моніторингів із психосоціальних проблем щодо сприйняття ідеології інформаційного суспільства тощо. Дослідження з актуальних напрямів міжнародної інформаційної політики, зокрема, містять фундаментальний аналіз динамізму даних проблем, концептуальні та термінологічні висновки про інформаційні чинники в розвитку цивілізації.

Програма співробітництва СМА з Європейською Радою ЄС передбачає консультативний статус неурядової організації при Ген сральному Директораті з інформаційного суспільства, дає можливість ипливати на стратегії нової політики об'єднання Європи, програму соціальної зайнятості та впровадження системи широкого суспільного доступу до універсальних інформаційних послуг, на розробку концептуальних підходів політики правового регулювання європей-і ького інформаційного простору [408].

Значний вплив на прийняття політичних рішень у сфері міжнарод¬них інформаційних відносин здійснює міжнародна неурядова інституція ••< Ірганізація 19 статті - Міжнародний центр боротьби з цензурою» і Хиісіе 19), заснована 1986 року з метою забезпечення фундаментальних прав та свобод людини і ЗМК в еволюційно прогресуючому світі. Іиидашіями організації є вплив на уряди національних держав для дотримання ними зобов'язань за Міжнародним Біллем про права людини; поширення міжнародних стандартів захисту свободи слова та плюралізму для впровадження в національному праві та політичній практиці урядів; сприяння боротьбі з цензурою, у тому числі і в рамках діяльності міжнародних універсальних організацій; проведення постій¬них моніторингів порушень щодо здійснення права на вільне вираження поглядів; вплив на громадську думку і підтримка жертв цензури.

Організація здійснює співробітництво з національними урядами за напрямом демократичного розвитку і впровадження стандартів свободи слова шляхом реалізації регіональних програм: Центрально-Східно-європейська програма (з 1986 р.), Африканська програма (з 1989 р.), Азійська програма (1990 р.), Програма для країн Близького Сходу та Північної Африки (з 1992 р.), Правова програма для регіонів (1989 р.).

Стратегія діяльності Організації «Агіісіе 19» у Центральній та Східній Європі спрямована на трансформацію політичних інститутів країн «нової демократичної хвилі» на основі верховенства громадських інтересів, що виражаються шляхом свободи особистості на вираження поглядів, поширення ідей та інформації через кордони держав за допомогою як традиційних, так і нових комунікаційних засобів.

Програма для ЦСЄ передбачає співробітництво на міжнародному та національному рівнях за участю неурядових інституцій і включає такі проекти, як «Відкрите громадянське суспільство», «Керівні принципи вираження поглядів під час виборів та референдумів у перехідних країнах», «Права, свободи та відповідальність ЗМК у демократичному суспільстві». З 1994 року Організація «Агіісіе 19» впроваджувала ці проекти в Албанії, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Хорватії, Чеській Республіці, Молдові, Росії, Румунії, Словаччині, Україні, Югославії, країнах Балтії. Основні ідеї та програмні принципи міжнародного співробітництва національних урядів, міжурядових універсальних та неурядових організацій Європи було викладено в доповідях та рішеннях міжнародних конференцій «Агіісіе 19» у 1993-2000 рр., результатом яких стало запровадження політичних санкцій щодо країн, в яких виявлено порушення фундаментальних прав і свобод. Так, на порядок денний міжнародної конференції, яка проводилася під егідою Ради Європи, «Агіісіе 19» та Національного центру стратегічних ініціатив «Схід-Захід» (Мінськ, 1995 р.), було винесено актуальні політичні проблеми, які стосувалися перебігу демократичних процесів у країнах-учасницях СНД та Східної Європи, взаємодії урядових інститутів з опозиційними політичними партіями та неурядовими організаціями, ролі ЗМК у виборчих кампаніях та процесах формування багатопартійної системи в трансформаційних суспільствах. Дебати проходили в умовах жорсткої конфронтації з владними структурами Іхларусі, заборони державним ЗМК на контакти з учасниками зустрічі, силового тиску на ініціаторів розгляду фактичних порушень прав людини та свободи слова в Республіці Бєларусь. Експерт РЄ, заступник директора «Організації 19 статті - Міжнародного центру боротьби з цензурою» Малькольм Смарт у доповіді «Права, свободи та відповідаль¬ність ЗМК у демократичному суспільстві», яка викликала широкий резонанс у політичних і громадських колах та інформаційному полі ЦСЄ, охарактеризував демократичне суспільство як багаторівневу складно-організовану систему, де політичні інституції можуть вільно протистояти урядові і де існують ефективні законні гарантії захисту основних прав, які забезпечуються незалежною судовою владою. Домінантною рисою иідкритого громадянського суспільствам. Смарт визначив верховенство суспільних інтересів, що виражається шляхом свободи особистості здійснювати свої права на законних підставах. Свобода слова, право на комунікацію становлять передумови створення та збереження демократичного суспільства, це право входить до міжнародних юбов'язань всіх країн-членів ООН, які поставили свої підписи під Загальною Декларацією прав людини (1948 р.). На думку М. Смарта, необхідно вирішити питання про те, що уряди в демократичному суспільстві зобов'язані забезпечити можливості для здійснення свободи нпявлення поглядів, обмеження визначити законодавчо, а цензуру заборонити конституційними положеннями.

Від імені Організації М. Смарт закликав уряди перехідних країн ЦСЄ гарантувати право доступу широкої громадськості до урядової Інформації та незалежних джерел; забезпечити необмежене право на свободу слова та поширення інформації державними та неурядовими ЧМК; сприяти розвиткові демократії та плюралізації суспільства; Шбе ііісчити функціонування незалежних суспільних служб телерадіо-МОШіення; встановити законом захист професійної діяльності в умовах Політичних, соціальних та воєнних конфліктів. М. Смарт звернувся до Уряду і Парламенту Республіки Бєларусь з пропозицією відмінити закон про цензуру, прийнятий законодавчим органом у 1994 році, і увійти в міжнародне правове поле з проблем свободи слова та міжнародних інформаційних обмінів, дотримуватися міжнародних зобов'язань у рамках міжнародного Білля про права людини.

У результаті політичної дискусії (в обговоренні проблем відкритого суспільства взяли участь: експерти РЄ Е. Лоренс, О. Хансон, експерти ЄС Д. Метакідес, П. Рапаноліа, депутати сеймів Польщі та Литви І. Шледжинська-Катаржинська, Д. Шнюкас, фахівці з міжнародних інформаційних відносин Д. Фобс, Ф. Свиридов, А. Касаєв, Ж. Литвина, А. Майсеня, О. Баранов, В. Глод та ін.) було прийнято рішення звернутися до європейських інститутів з пропозицією і вимогою застосу¬вати політичні та економічні санкції проти Республіки Бєларусь з при¬воду порушень у країні основних інформаційних прав і свобод. З огляду на міжнародний резонанс подій в Бєларусі, Комітет міністрів РЄ в галузі інформаційної політики та країни-члени на V Конференції КМ РЄ з проблем інформаційної політики (Салоніки, Греція, 1997 р.) прийняли «Політичну заяву про свободу висловлювання поглядів та свободу ЗМК в Республіці Бєларусь», в якій засудили державу-порушника між¬народних зобов'язань і закликали до політичної та інформаційної ізоляції країни в міжнародних відносинах.

Консультативний статус «Міжнародного центру боротьби з цензурою» - у міжурядових організаціях ЮНЕСКО, РЄ, ЄС обумовлює участь НУО в парламентських слуханнях з проблем пан'європейської політики, судових засіданнях Європейського Суду з прав людини, в міжнародному моніторингу за проектом «ІРЕХ» у мережі Іпіегпеї, де щоденно фіксуються за регіонами та країнами випадки порушень права на комунікацію. Діяльність НУО базується на тісному співробітництві з відомими міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, що сприяє встановленню міжнародних стандартів свободи слова як необхідної умови громадянського суспільства [409].

Необхідно зазначити, що політичні стратегії Міжнародного інституту комунікацій (МІК), спрямовані на реалізацію провідної програми ЮНЕСКО «Інформаційне суспільство для всіх», формування регіональної та національної політики в галузі інформації та інформатизації, створення системи медіабізнесу на основі нових технологій, пропагування нового зовнішньоекономічного курсу ЄС на XXI століття. НУО МІК ініціює діалог та співробітництво у всіх сферах комунікації - від друкованих ЗМК до Іпїегпеї для забезпечення механізму міжнародного співробітництва, а також міжнародного і регіонального партнерства. Головною метою діяльності МІК є забезпечення доступу до інформаційних ресурсів шляхом організаційної діяльності; проведення аналізу та обговорення на міжрегіональному рівні етичних, економічних, правових та соціокультурних проблем інформаційного суспільства; впровадження нових міжнародних норм і прогресивної практики в галузі міжнародних інформаційних обмінів; сприяння розвиткові інформаційних мереж і мереж дистанційної освіти на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях; втілення проектів, досліджень і стандартів, які стосуються розуміння людського розвитку та впливу нових технологій на глобальну спільноту.

Діяльність МІК характеризує, що сфера його впливу поширюється на 70 країн світу та територіальні відділення МІК у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії, США, Канаді, Японії, Австралії. Проекти і щорічні конференції МІК відповідають актуальним проблемам розвитку міжнародних інформаційних відносин, новій політиці об'єднання Європи, зовнішньополітичним стратегіям країн-членів ЄС, відобража¬ють активне розуміння ролі НУО в міжнародних відносинах, участь у прийнятті керівних рішень у рамках міжурядових інститутів. За ініціативою МІК в Європейському регіоні було впроваджено такі проекти, як «Теїесоттипісагіоп» Рогит» (проблема лібералізації телекомунікацій та ринку телекомунікаційних послуг);, «Кеш 8ЄГУІСЄ І'огит» (розширення спектра універсальних інформаційних послуг), «ІІС/ІпгоО\У Ргоіесг» (розвиток електронної комерції), «ОІоЬаІ Теїесот уУотсп'з Рігн'есі» (гендерні проблеми в інформаційному суспільстві), «Іпіегтесііа Зресіаі Керогіз» (наукові дослідження комунікацій та їх типів на суспільну свідомість), «ІІС оп-ііпе» (послуги он-лайн від е-уряду до е-громадськості). Здійснення проектів МІК активізувало політичні кола європейських країн, інтереси транснаціональних корпорацій, промислових груп, вплинуло на інвестиційну політику в інформаційному секторі європейського регіону [410].

Взаємодія глобальних та регіональних ініціатив політичних інститу¬ті обумовили зростання міжнародної заангажованості неурядових організацій у реалізації політичних рішень (неурядові міжнародні організації, наприклад, заблокували прийняття Міжнародної конвенції з авторських прав у 1997 році в рамках Міжнародного Телекомуніка¬ційного Союзу; сприяли розробці конвенції про геном людини в рамках участі в міжнародному проекті «Біоетика» тощо); підтримали створення розгалуженої мережі НУО інформаційно-комунікаційного профілю і забезпечення глобального та регіонального діалогу з інформаційних відносин (Ое§оуегптеша1І2аІіоп оґ гЬе їбгеі§п агГаігз) між урядами та НУО як важливого фактора міжнародних контактів.

Європейські неурядові організації спеціальної компетенції обіймають широкий спектр проблем пан'європейського рівня: правозахисні організації «Форум свободи - Європейський центр»; медіаінституції «Європейська асоціація підготовки журналістів», «Європейський інститут медіа», «Європейська рада комерційного телебачення», «Європейська аудіовізуальна обсерваторія», «Жіноча публіцистична служба»; організації з проблем комунікацій, зв 'язку та інформаційно-комунікаційних послуг «Європейська спілка операторів кабельного зв'язку», «Європейська асоціація інформаційних послуг», «Європейська асоціація інформаційного менеджменту», неурядові організації релігійного спрямування «Європейська католицька асоціація ТУ, радіо та аудіовізуальних послуг», «Європейська християнська асоціація візуальних медіа», створюючи тим самим архітектуру інформаційних відносин у регіоні, що стимулює процеси лібералізації та конкуренцію, розвиває ефективну політику щодо нових інформацій¬них технологій та послуг, вирішує актуальні питання політичного та соціального розвитку європейських країн.

Значні технологічні та політичні зміни обумовили тенденції трансформації неурядових організацій у регіональні ТНК або групи лобі, що контролюють консалтинг-маркетинг та інформаційний менеджмент у мережі Євронет та мережах країн ЦСЄ (Асоціація інформаційного менеджменту), сприяють розвиткові інформаційної індустрії та впровад¬женню нових технологій у промислове виробництво (Європейська асоціація інформаційних послуг та Європейський форум мультимедіа), захищають інтереси приватного бізнесу у сфері кабельного зв'язку та комерційного телебачення (Європейська асоціація операторів кабельного зв'язку, Європейська асоціація кабельного телебачення).

У міжнародному аналітичному дослідженні ЮНЕСКО «Шогід Соттипісаііоп апо! Іпібгтаїіоп Керогі» (1999-2000) проблеми щодо функціонування НУО/ТНК пов'язуються з розвитком глобального медіабізнесу, комерціалізацією діяльності незалежних суспільних мас-медіа, виробництвом інформаційних продуктів, які користуються зростаючим попитом на світових ринках (наприклад, продукти НеЩегз-ол11іп§, КеиІег8-іп5иг§епІ, Кеиіегз-Ьгоскег, Кеиіегз-апаїуііс тощо).

Асоціація інформаційного менеджменту (А8ІЛВ), офіційно зареєстрована 1924 року, включає 2250 членів - приватних компаній та урядових інституцій, чия діяльність стосується використання інфор¬маційних ресурсів у 101 країні світу та регіонах. Ключовими цілями організації є репрезентація та обстоювання інтересів інформаційного сектору в бізнесі та комп'ютерних мережах на національному та між¬урядовому рівнях, заохочення розвитку продуктів та послуг для потреб нової політики інформаційного суспільства, стимулювання обізнаності різних верств населення у вигідності інформаційного менеджменту для забезпечення різноманітних потреб. АЗПВ співпрацює з міжурядовими та регіональними організаціями, з неурядовими установами європей¬ського континенту. Так, брюссельський офіс А8ІЛВ виконує представ¬ницьку місію в ЄК ЄЄ, підтримує проект побудови нової об'єднаної Європи на основі конструктивного діалогу з країнами-кандидатами та країнами партнерами, для яких «вражаючий рух до стабільності та процвітання, відкритого партнерства - європейський ідеал інформацій¬ного суспільства» (доповідь президента Європейської Комісії ЄЄ Р. Проді «Об'єднана Європа - заради європейців» 3 жовтня 1999 року).

Експерти А8ІЛВ проводять консультації з використання новітніх досягнень у науці і технологіях, розробляють програми інформаційного менеджменту від урядів, ТНК до бізнес-організацій малого і середнього підприємництва, формують рішення щодо інформаційної політики і стратегії європейських країн. Зокрема, за участю АЗПВ було розроблено дослідницьку програму для уряду Великої Британії «РиЬІіс ЬіЬгагу КСУІЄ\¥», концепцію інформаційної політики у сфері бізнесу для країн ЄС «'Опе 8іор Іпїогтаїіоп 8пор'», рекомендації для уряду Китайської 1 Іародної Республіки щодо стратегії інформаційного суспільства. Спільно З неурядовими інституціями «ЕШШІС» (Європейська асоціація інформаційних послуг) та ЕРМ (Європейський форум мультимедіа) А8ІЛВ прагне до реалізації політичної стратегії становлення інформацій¬ного суспільства, нової економіки та сучасної інформаційної промис¬ловості [411].

Політичні ініціативи «Європейського форуму мультимедіа» пов'язані з викликами нових технологій для промислового виробництва, особливо галузей мультимедійних засобів. НУО «ЕРМ» виступає новою формою міжнародного співробітництва громадськості, ділових та промислових кіл з урядовими інститутами, за своєю сутністю він відповідає розвиткові глобального цифрового середовища, це міжнародна мережева організація з е-штаб-квартирою (електронною платформою) та новими способами діяльності.

Пріоритетними напрямами співробітництва ЕРМ визнано організацію постійного мережевого форуму для контактів та обміну інформацією між НУО і політичними партіями європейських країн з проблем глобального інформаційного суспільства; забезпечення європейської присутності на глобальних ринках мультимедійних засобів, створення інтерфейсу спільно з урядовими установами для розвитку промисловості та нових робочих місць у цифровому світі. Неурядова організація «ЕРМ» визначає свою роль в європейському регіоні як «посла мультимедіа в ЄС». що обумовлює його участь у розробці проектів наукових технологічних досліджень, залучення фахівців за мережевою системою до обговорення провідних стратегій у промисловості та потенційних бізнесових програмах щодо мультимедіа, фінансову підтримку діяльності Генерального Директорату ЄС з інформаційного суспільства в галузі впровадження нової соціальної політики.

Використання нових форм діяльності визначається тематичними мережевими семінарами (тричі на рік) для політичних діячів, представників промисловості, експертів міжнародних урядових організацій, споживачів; мережевими форумами з нових технологій та можливостей їх використання в діалоговому режимі, заохочення до критичної експертизи постачальників та користувачів мультимедійних засобів; створенням ШеЬзіїе «ЕРМ» як головного органу інтерактивного співробітництва з урядовими структурами, горизонтальної взаємодії між приватним сектором, політичними партіями та державними структу¬рами, реалізації інформаційної політики в галузі освіти, медицини, культури, торгівлі, промисловості, комунікацій.

"\УеЬзіІе «ЕРМ» поширює інформацію про свою діяльність та політику через міжнародні програми «Вікно в світ», «Тезі Рогсез», «Європейський експортер», «Еигореап Іпіогтаїіоп Зосіегу Ке§и1аІогу & РиЬІіс Роїісу Іззие Тгаскег», сприяє встановленню міжнародних контактів представників ділових кіл Європи з міжнародними експертами в галузі мультимедіа, впливає на стратегії прийняття керівних рішень, виступає як спільна платформа європейської промисловості мультимедійних засобів в інтересах усіх учасників становлення інформаційного суспільства, організовує підтримку експортоспроможних європейських компаній мультимедіа та їхнього іміджу в глобальній інформаційній магістралі [412].

Зазначимо, що функціонування мережевих організацій як нової форми міжнародного діалогу свідчить про глобальні тенденції структуризації системи міжнародних організацій, видозміни в їхній діяльності під впливом нових технологій і спростовує виступи антиглобалістів, які вбачають у доктрині інформаційного суспільства та новій концепції міжнародних відносин політичні та соціальні загрози для національної самобутності та самодостатності.

Глобалізація суспільного розвитку, загальні тенденції концентрації та взаємодії ринків нових технологій (аудіовізуального, телекомунікацій¬ного, інформаційних технологій, видавничого, ОпПпе), зростаюча конкуренція інфраструктур комунікацій (наземного, супутникового, оптично-волоконного, бездротового), впровадження нових видів інформаційних послуг (від ТУ на замовлення до Іпіегпеї-телефонії), консолідація міжнародної співпраці і об'єднання за,професійними інтересами, комерціалізація діяльності неурядових об'єднань сформували новий різновид НУО як інституції, що поєднує у своїй діяльності елементи неурядових організацій та транснаціональних корпорацій.

Трансформація форм і методів діяльності Європейської асоціації операторів кабельного зв'язку (ЕССА) загалом сприяє просуванню і презентації інтересів організації (як НУО і як ТНК) на європейському рівні. Перше неофіційне співробітництво між європейськими оператора¬ми кабельного зв'язку почалося ще у 1949 році за участю представників Швейцарії, Бельгії, Нідерландів. Динаміка відносин призвела до створення у 1955 році формальної структури Міжнародного Альянсу(АПіапсе Ішегпапопаїе сіє 1а БізІгіЬиІіоп раг саЬІее), яка в 1993 році була перейменована на «Європейську асоціацію операторів кабельного зв'язку», щоб у такий спосіб підкреслити зміни у статусі та цілях міжнародної співпраці в рамках неурядової організації. ЕССА захищає інтереси приватних операторів кабельного зв'язку, муніципальних та сервісних компаній - користувачів мереж кабельного зв'язку та операторів телекомунікаційних організацій. Асоціація об'єднує 29 членів у 16 країнах Європи (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, ФРН, Ірландія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, Ізраїль), а також має асоційованих членів у перехідних країнах ЦСЄ та Балтії (Болгарія, Чехія, Польща, Румунія, Словенія, Естонія).

Метою діяльності ЕССА в умовах становлення інформаційного суспільства і впровадження нових технологій є міжнародне співробіт¬ництво за програмами і проектами розвитку кабельного зв'язку, захист інтересів європейських операторів кабельного зв'язку на регіональному і глобальному рівнях, гарантування вільного обміну інформацією між членами організації, вирішення комерційних, правових та технічних проблем функціонування НУО. Асоціація активно впливає на формування нової європейської політики в галузі телекомунікацій, аудіовізуальних послуг, цифрового телебачення, авторського права та права інтелектуальної власності в мережах та системах, лібералізації кабельної сфери, готує рекомендації та пропозиції щодо регулювання кабельного зв'язку для Європейської комісії, відповідних директоратів та робочих груп ЄС, бере участь у реалізації Європейського проекту трансляції цифрового відео (Еигореап Оі§ііа1 Уісіео Вгоас1са8Ііп§ ргоіесі) за допомогою мереж кабельного зв'язку.

За ініціативою ЕССА Європейська комісія ухвалила Директиву про скасування обмежень на використання кабельного зв'язку для наданння телекомунікаційних послуг (1995 р.), директиви про захист інтересів операторів кабельного зв'язку в аудіовізуальному секторі (8АТСАВ) та у сфері інтелектуальної власності та аудіовідеопіратства (ІРР), розглядає можливості регулювання структури цифрового телебачення, систем Тгапвсотгої та Зітиісазі за участю приватного сектору, що надає ЕССА виразних характеристик транснаціональної корпорації. Результатом співробітництва ЕССА та Шч[ (Інституту інформаційних та комунікацій¬них технологій, Брауншвайг, ФРН) стало заснування науково-дослідницького підрозділу неурядової організації «ЕигоСаЬеІЬаЬв», ЯКИЙ у 1991 році набув самостійного міжнародного статусу і керується бельгійським законодавством. Діяльність її пов'язана з міжнародними аналітичними дослідженнями потоків даних у комунікаційних системах, створенням е-таіі, європейського стандарту «ЕІЖОВОХ» - трансляцій¬ної платформи цифрового відео, з регламентацією відкритого доступу до ретрансляції за допомогою кабельного зв'язку, оптимізації мереж та розширення інтерактивного сервісу [413].

Показово, що доповіді ЕССА про політику модернізації інформацій¬ної інфраструктури трансформуються у програми Європейського фонду національного розвитку і відіграють важливу роль у здійсненні інформаційної політики країн та регіонів Європи.

Водночас, директивний характер впливу неурядових організацій на процеси лібералізації та розвиток приватної ініціативи в інформаційному секторі, транснаціоналізація та корпоратизація форм і методів діяльності НУО як прояв загальноєвропейських процесів медіаконцентрації ішкликають політичні дебати і гострі суперечки в рамках міжурядових інститутів (РЄ,ЄС), неофіційних впливових міжнародних форумів (Давос), з боку дослідників міжнародних інформаційних процесів (П. Жюно, М. Ребой, Д. Аткінсон, Д. Уолтон, М. Брін, В. Хофманн, Г. Прайс, П. Персеваль, А. Хантінгтон, О. Уайхед, П. Еліотт) та міжнародної спільноти [414].

Провідними темами дискусій були: зміна геополітики і зміна комунікаційного ландшафту, позитивні і негативні наслідки глобалізації, трансформація міжнародної та регіональної політики в галузі комунікації.

Нова політика об'єднання Європи, перехід багатьох країн від тоталітарного режиму до процесів демократизації, ринкової економіки і трансформації соціуму виявилися складними, суперечливими і до деякої міри не виправдали сподівань на швидкі бажані результати. Цей період збігся із процесами глобалізації комунікації, злиттям ТНК та багатомільярдними інвестиціями в інформаційну індустрію, що відкрило шлях до створення неурядових об'єднань із політичним спектром впливу па уряди та регулюючі інститути незалежно від кордонів. На порядок денний численних міжнародних форумів виносяться дискусійні проблеми державної політики в інформаційну добу, проблеми діалогу цивілізацій, захисту суспільних інтересів.

Так, у заключних документах V та VI Європейських Конференцій Комітету Міністрів РЄ з інформаційної політики визначається стратегічна роль комунікаційних технологій як основи національної та світової політики, але залишаються відкритими питання американської експансії у супермагістралях; використання високих технологій у промисловості, бізнесі, державному управлінні і наукових дослідженнях та наслідки їхнього впливу на ідентичність і самобутність націй; дилеми „політичний суверенінтет - інформаційний суверенітет"; культурної спадщини і широкого доступу до загальноєвропейського надбання; запобіжних заходів для нейтралізації негативного впливу глобалізації комунікації на європейське співтовариство.

Більшість дослідників вважають, що фундаментальним компонен¬том інформаційної політики є зміцнення, розвиток і підтримка політично незалежних неурядових організацій, які б могли впливати на основоположні рішення, глибоке розуміння народами розвинутих і перехідних країн сучасного світу, на сприяння просвітительству спільнот і широкому доступу до глобальних знань, які «пробуджують розум і творчість для того, щоб люди почувалися в інформаційному суспільстві вільними та одухотвореними особистостями».

У політичній системі Європи значну роль відіграють неурядові організації релігійного спрямування, зокрема ті, функціонування яких тісно пов'язане з католицькою церквою. Католицизм виступає як панівна релігія більшості європейських країн, Святий Престол і держава Ватикан стимулюють участь католицьких НУО в роботі різних міжнародних форумів, у діяльності міжурядових інститутів та альянсів із метою міжнародного співробітництва для збереження миру і врегулювання конфліктів, дотримання прав і свобод людини, соціального захисту обездолених, пропагування моральних цінностей як важливого аспекту міжнародної політики.

Католицька церква активно реагує на зміни в сучасному світі, враховує вплив глобальних процесів та нових технологій на розвиток міжнародної спільноти, про що свідчить Послання Папи Римського Іоанна Павла II до народів світу та політичних лідерів, зокрема, до Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2000 р.), де йдеться про необхідність збереження етичних та духовних цінностей, солідарності світової спільноти на шляху цивілізаційного прогресу.

Вплив глобальних комунікаційних процесів та високих технологій особливо помітний у діяльності Міжнародної католицької асоціації радіо, телебачення та аудіовізуальних засобів (1ШГОА), Європейської християнської асоціації аудіовізуальних медіа (СЕУМА), Католицької ради мультимедіа (САМІСО), Міжнародного союзу католицької преси (11СІР), Католицької інтерактивної мережі (Кеішогк) та інших католицьких громадських об'єднань європейського континенту.

Міжнародну католицьку асоціацію «ІШОА» (первісна назва «Міжнародне католицьке бюро радіомовлення») було засновано 1928 року в Кельні (ФРН) з ініціативи медійних компаній для консолідації та взаємної допомоги у християнській комунікації. «1МБА» (від лат. хвиля) символізує міжнародний інформаційний обмін, поширення моральних засад католицизму на хвилях радіо, телебачення, через сучасні комп'ютерні мережі. Організація, зареєстрована у Фрибурзі (Швейца¬рія), є однією з трьох католицьких міжнародних структур у галузі комунікації та інформації, які офіційно визнав Ватикан; керівні органи об'єднують зусилля двох континентів-Європи (Брюссель) та Північної Америки (Дейтон). «ІШОА» репрезентує 139 національних та 26 міжнародних католицьких асоціацій у різноманітних міжнародних організаціях, зокрема, її представництва функціонують при ООН та її спеціалізованих установах ЮНЕСКО, ЄКОСОР, ПРООН, при Європейському Союзі, ЦЄІ, Міжнародному центрі боротьби з цензурою (Агпсіе 19).

Основною метою діяльності «ІШОА» є поширення ідей християн¬ства, духовності та гуманізму за допомогою комунікаційних мереж і систем мас-медіа; заохочення неформального діалогу на різних рівнях (від глобального до національного) для вирішення проблем миротвор-чості, міжкультурної комунікації, збереження духовних цінностей; створення ефективної системи комунікацій для підтримки міжнародного співробітництва з урядовими структурами та неурядовими організа¬ціями; представництво інтересів»ІШОА» на міжнародній арені. М іжнародна діяльність організації має практичне втілення у проведенні конгресів (один раз на 3-5 років), семінарів, всесвітніх фестивалів християнської комунікації, здійсненні аналітичних тематичних досліджень, участі в міжнародних проектах християнської освіти через глобальну мережу асоціації. Важливе значення для розвитку відносин католицької спільноти з міжнародними інститутами мають Конгреси Генеральної Асамблеї ШША, на яких обговорювалися актуальні питан¬ня міжнародної інформаційної політики, були визначені основні цілі та завдання організації у XXI столітті. Так, на форумі ІПЧГОА 1994 року (Прага) обговорювалися доповіді: «Збагачення духу людської солідарності для співробітництва в галузі комунікацій», «Міжкультурний католицький діалог», «Проблеми соціальної справедливості», «Комунікація для миру». Результатом обговорення стала стратегія католицьких медіаорганізацій на 1994-1998 роки, якою передбачалося стимулювати виробництво інформаційних продуктів релігійного спрямування та поширення їх через сучасні засоби комунікації; сприяти освіті в галузі комунікації, яка б була запорукою розвитку в суспільстві критичного мислення та внеском у створення незаангажованої та впливової громадської думки; об'єднати місцеві та регіональні мережі у систему католицької комунікації під егідою Святого Престолу; заохочувати католицьких діячів до участі в заходах у сфері мас-медіа та комунікації з метою впровадження та захисту християнських моральних цінностей; розвивати міжнародні відносини з урядовими та неурядовими організаціями з метою поширення свого впливу, а також впливу церкви у дискусіях щодо нової політики у галузі комунікації та культури.

Конгрес ІШОА 1998 р. (Монреаль), що проходив під гаслом «Творчість у сфері медіа: духовні можливості», був присвячений 70-річчю заснування організації. Тематика доповідей свідчить про активне сприйняття католицькою церквою духу сучасного прогресу, про співробітництво з міжнародними програмами світових та регіональних універсальних інститутів, про здатність адаптувати релігійні догмати для освіченої спільноти, зокрема для молодого (комп'ютерного) покоління. Проблематика доповідей відображає специфіку комунікації в кожному з регіонів діяльності ШГОА: Європа - «Нові технології і віра»; Північна Америка - «Технології, релігія, освіта»; Азія - «Нові технології і людські цінності»; Латинська Америка - «Технології, релігія, освіта»; Океанія - «Різноманітність культурної самобутності»; Африка - «Доступ до мереж і доступність медіазасобів та медіатехнологій».

Так, доповідачі європейського семінару її рамках І рі і

наголошували на тенденціях глобалізації комунікації, на іпдіиіііі и и

пості основоположних рішень національних держак іа ІІ| ти

європейських інститутів-щодо функціонування усіх складини* регіональної політики та європейської системи комунікацій. 'Зазначиш » м що питання змін в інформаційному середовищі є домінуючим у дискусіях та рішеннях європейських організацій універсального характеру РЄ, ЄС, неурядових інституцій, які вирішують проблеми створення під егідою 0-7 глобальної інформаційної магістралі, глобальної мережі для суспільного тслерадіомовлення, про майбутнє громадських служб мовлення у XXI ст. Проект резолюції містив програмну заяву про демократичні та моральні принципи католицької комунікації, про участь ОТчЮА у вирішенні проблем, які хвилюють європейську спільноту, - проблем розвитку суспільства, врегулювання конфліктів і миру на Балканах, захисту знедолених, охорони сім'ї, дитинства і старості, проблеми об'єднання європейських народів. На думку функціонерів ІЖОА, такі проблеми потребують зусиль усіх гиропейських націй, і форуми міжнародних організацій виступають як посередники для діалогу, дискусій і переговорів, надихають католицьку церкву на діяльність, спрямовану на повагу до прав людини і людської гідності в новому інформаційному світі. Такі заяви підкреслюють, що для здійснення ідеалів ШОА недостатньо «доброї волі та розумних ідей», потрібно долати труднощі політичного, ідеологічного, економічного та технічного характеру і обмеження, пов'язані з людським розвитком.

Аналіз передумов, які були окреслені на Конгресі «ІЖОА-98» як пріоритетні для наступної діяльності, дав можливість визначити чотири базисні стратегії 2000-2002 років: 1) визнання комунікаційної галузі міжнародним фактором релігійної діяльності, що передбачає створення (ІІСІ пальних національних та єпархіальних стандартів у галузі комуніка¬ції, розвиток комунікаційного потенціалу церкви, координацію діяль-ності католицьких неурядових організацій на всіх рівнях; 2) стратегічне використання існуючих і нових інформаційних технологій для 111 і л кування з громадськістю на національному і місцевому рівнях, іабе шечення щоденного доступу до католицьких програм через кабель¬не та супутникове телебачення, дослідження і випробування нових інформаційних технологій для використання в цілях «ІШОА»; 3) удосконалення професіоналізму католицьких мас-медіа з метою формування нового покоління фахівців у галузі медіаіндустрії, забезпечення присутності представників ІЖБА у світових ЗМК для впливу на прийняття керівних рішень та пропагування духовно-орієнтованого мовлення; 4) постійне теологічне обгрунтування прогресу в галузі комунікації, що передбачає теологічні дослідження нових технологій, підготовку світової доповіді з комунікаційної теології, співробітництво з католицькими теологічними товариствами для досягнення всебічної ефективності комунікаційного впливу релігійної громадськості.

У планах діяльності ІЖБА також передбачено проведення тематич¬них моніторингів щодо комунікаційного ринку та аудиторії релігійної комунікації; об'єднання зусиль на місцевому, регіональному та континентальному рівнях у сфері виробництва католицьких телерадіо-програм, зв'язків із громадськістю, співробітництва з комунікаційними ЗМК, публікації і поширення бюлетенів ІЖБА „ІЖОА№"\У8" та „ЕаЧісоттипісаІіоп №\У5", ЯКІ служать ефективною ланкою зв'язку між організацією, діячами і компаніями в галузі масової комунікації, висвітлюють досвід медіа-діяльності та медіаосвіти, вказують на роль та завдання католицької комунікації в сучасному світі [415; 416].

Отже, діяльність міжнародних неурядових організацій релігійного спрямування у галузі комунікації виступає як логічне виявлення позиції церкви в сучасних міжнародних відносинах до технологічного прогресу, до збереження впливу на католицьку громаду та європейську спільноту шляхом адаптації глобальних новацій у теологічних концепціях та церковній політиці.

Політичні проблеми інформаційної цивілізації виступають невід'ємним чинником міжнародного співробітництва в рамках таких європейських міжурядових спеціалізованих організацій, як „Європей¬ський центр парламентських досліджень та документації" (ЕСРІШ), що діє під егідою Європейського Парламенту (ЄС) та Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЕ), Європейська телерадіомовна спілка (ЕВШ, „Європейська організація супутникового зв'язку" (ЕІЛЕЕ8АТ), Міжнародна організація мобільного супутникового зв'язку (ІМ8С), Європейська комісія міжнародного поштового, телеграфного та телефонного зв'язку (РТТІ), „Європейське космічне агентство", „( "вропейська патентна служба". Міжнародні спеціалізовані організації проводять політику реалізації рішень і стратегій основних європейських інститутів (РЄ, ЄС) у конкретно визначеному секторі міжнародних і і [формаційних відносин, виконують представницьку місію, виступають иідкритими форумами для обговорення дискусійних проблем європей¬ської інформаційної політики.

Міжнародне співробітництво в рамках МСО зосереджено на вста¬новленні зв'язків у сфері міжнародного обміну інформацією в європей¬ському контексті (ЄСРК.П), у галузі широкосмугового зв'язку (ЕІІТЕЬЗАТ, ІМ8С, ЄСА), мас-медіа (ЕВЦ) та інтелектуальної власності (ЕРС).

Мстою діяльності Європейського центру парламентських досліджень та документації (заснованого 1977 року у Відні на конференції спікерів європейських парламентів) є забезпечення постійного обміну інформацією між парламентами країн Європи, організація робочих груп та семінарів із проблем макроскономічних досліджень, нових інформаційних технологій та створення електронних баз даних для підтримки контактів на парламентському рівні. Іішііікнсння ЕСРКХ) об'єктивно обумовлюється процесами інтеграції в < кропі, посиленням міжнародного авторитету провідних європейських Інститутів, необхідністю проведення ефективної проєвропейської Політики, створення потужної інформаційної бази для незалежного Аналізу, що дає можливість підвищити роль парламентів у загально¬політичному процесі (членство у ЕСРКХ) відкрите для європейських країн та позаєвропейських держав).

Трансформація геополітики в європейському регіоні та зміни у сфері інформаційних технологій радикально вплинули на програму дій Організації, якою планується зосередити зусилля на порівняльних дослідженнях у напрямах управління парламентами, статусу парла-МСН гарів, процесів демократизації перехідних країн. Серед пріоритетів Цен гру - застосування сучасних інформаційних та телекомунікаційних іг\пологій, створення інфраструктури для об'єднаної мережі п.ірііамснтської документації, встановлення стандартів для обміну Інформацією. ЕСРКІ) проводить як відкриті, так і закриті обговорення і.п альних проблем інформації в сучасному світі, специфічних питаньінформаційної діяльності законодавчих органів (публічної дипломатії, інформації й телекомунікації, дослідницької політики, парламентської процедури).

Міжпарламентський інформаційний обмін є однією з найважливі¬ших функцій ЕСРІШ; поширення інформації здійснюється через публікації регулярного характеру (Оугесюгу, ТЬе №шз1еі1ег Виїїепп) та публікації типу асі-Ьос - матеріали аналітичних досліджень, пов'язаних із проблемами парламентаризму («Правила лобіювання в національних парламентах», «Прозорість та національні інтереси держав-членів», «Виборчі системи в Центральній та Східній Європі»). Як важлива складова структури європейського парламентаризму, ЕСРКЕ) впливає на процеси інтеграції в Європі, на реалізацію права доступу до урядової інформації, на загальну концепцію Європейського співробітництва -«спільного добробуту і процвітання» в умовах інформаційного суспільства.

МСО «Еиіеїзаі» та «ЕВІЬ> в результаті трансформації своєї діяльності, пов'язаної із впливом нових технологій на глобальні системи зв'язку, набули комплексного характеру і поєднують функції міжурядових та корпоративних структур. Вони є посередниками в міжнародних контактах, надаючи широкі можливості для використання інформаційного простору, сприяють просуванню зовнішньополітичних інтересів країн, поширюючи іміджеву інформацію про політичні позиції лідерів та прихильність громадськості, забезпечують прискорений обмін та доступ до інформації шляхом створення мережі відеоконференцій, інфраструктури, мультимедійного зв'язку. «Еиіеїзаі» надає мульти¬медійні, ділові, мобільні та космічні послуги, зокрема, забезпечує функціонування мереж електронного зв'язку, трансляцій ЗМК, специфічних послуг (радіонавігації, просторового пошуку, метеороло¬гічні послуги та дистанційного зондування земних ресурсів); «ЕВШ здійснює програми обміну новинами (ЕКЕ), програмами (ЕРЕ), надає послуги мережі «Еигоуізіоп» (Е№іЕ) та «Еиго-гашо».

Кількість країн-членів цих європейських МСО постійно зростає (ЕЕІТЕЬЗАТ з 17 країн-засновників збільшилась до 51 країни у 1999 році; ЕВЕГ включає 79 країн, з яких 49 активних членів європейського регіону). Враховуючи потужний вплив МСО на формування і реалізацію регіональної інформаційної політики, міжурядові інститути та національні уряди залучають «Еиіеїзаі» та «ЕВЕЬ> до розробки спільних стратегій використання європейського інформаційного простору, регуляторної політики, здійснення комерційних проектів (Європейський супутниковий зв'язок) та наукових досліджень проблем суспільного і технологічного прогресу.

Підсумовуючи тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО та неурядових міжнародних організацій, треба зазначити, що вони обумовлюються логікою глобалізації міжнародних відносин, появою широких представницьких контактів неурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікації на взаємодію державних утворень і суспільних структур. Активна участь МСО та НУО в глобальних та регіональних інформаційних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об'єднати громадські інтереси для розв'язання політичних проблем та допомоги країнам, які поступово виходять на належний рівень інформаційного розвитку, для подолання дисбалансу снігових інформаційних потоків [417].

Політологічно-герменевтичний аналіз глобальної, регіональної і національної складових інформаційної політики дав можливість комплексно дослідити основні аспекти діяльності міжнародних Інституцій, визначити їх роль, місце і ступінь впливу на політичні колізії міжнародних відносин. Таким чином, можна зробити такі висновки:

1) методика аналізу документів дала можливість об'єктивно оцінити процеси формування глобального інформаційного середовища;

2) з'ясувати потенційні можливості основних інформаційних і політичних акторів;

3) визначити домінантні тенденції розвитку світової інформаційної політики;

4) з'ясувати перспективи зростання ролі неурядових інституцій у системі міжнародних відносин.

І. Процеси європейської інтеграції, обумовлені змінами техно-ікіі і'іііого і суспільного укладу, стратегічно включають ідеологію інформаційного суспільства у напрямі співробітництва європейських ми шгутів РЄ та ЄС з країнами-членами та країнами-партнерами. Політичні зміни в країнах Центральної і Східної Європи обумовили глибокі зміни в інформаційному середовищі, демократизацію засобів масової комунікації, розвиток плюралізму вираження поглядів, відмову від монопольного державного регулювання і контролю інформаційної діяльності. Посилення політичної активності засобів комунікації вплинуло на регіональну інформаційну політику європейських організацій.

2. Міжнародні інститути Західної Європи - Рада Європи,

Європейський Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі,

Організація Північноатлантичного Договору та Центральноєвропейська

Ініціатива - здійснюють активну міжнародну політику в галузі

інформації та комунікації, орієнтуючись на співробітництво з окремими

державами, міжнародними організаціями, альянсами та неурядовими

інституціями. Пріоритетними сферами інформаційного співробітництва

країн і міжна-родних організацій Західної Європи є створення

регіональних інформаційних мереж, конвергенція засобів комунікації,

формування науково-технічного потенціалу в галузі комунікації та

регіональних інформаційних ресурсів, інтенсифікація досліджень та

створення правової і регулятивної бази для інформаційної діяльності в

регіоні.

3. Діяльність Ради Європи спрямована на інтеграцію європейського інформаційного простору, побудову інформаційного суспільства, створення європейських правових норм у галузі комунікації, забезпечення принципів свободи слова та обміну інформацією, розвиток засобів масової комунікації на основі новітніх комунікаційних технологій. В умовах становлення глобального інформаційного суспільства Рада Європи утверджує свою роль у міжнародному співробітництві як організація, що захищає стандарти Європейської Конвенції з прав людини, соціальні пріоритети європейського суспільства, плюралістичні принципи ЗМК, європейський зміст інформаційної революції.

4. Інформаційні програми ЄС включають широкий спектр співробітництва європейських країн для розвитку передових інформаційних та комунікаційних технологій, стимулювання політики глобальних інновацій, адаптацію європейських ринків до нових соціально-економічних умов і подальший розвиток наукових інтер¬активних досліджень.

5. Інформаційні стратегії країн Центральної і Східної Європи спрямовані на уникнення бар'єрів і нерівності між країнами та спільнотами, ліквідацію диспропорцій у регіональних інформаційних потоках, консолідацію інформаційних ресурсів, збереження націо¬нальної самобутності та ідентичності. Зміна геополітики в центрально¬європейському регіоні обумовила прогресивний поступ країн ЦЄІ до європейської інтеграції, однак суспільні процеси в різних країнах залежать від обраної політичної моделі, доктрини економічного розвитку, загального суспільного усвідомлення необхідності новацій.

6. Здійснений аналіз інформаційної політики організації „Центральна Європейська Ініціатива" дає підстави для висновку про тс, що інформаційний чинник виступає важливим компонентом національних доктрин, виміром стратегії європейської інтеграції та становлення інформаційного суспільства. ЦЄІ відіграє особливу роль для входження України в європейські структури та програми міждержав¬ного співробітництва за всім спектром інформаційної політики.

7. Тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО та неурядових міжнародних організацій обумовлюються логікою глобалізації міжнародних відносин, появою широких представницьких контактів неурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікації на взаємодію державних утворень і суспільних структур. Активна участь МСО та НУО в глобальних та регіональних інформаційних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об'єднати громадські інтереси для розв'язання політичних проблем та допомоги країнам, які поступово виходять на належний рівень інформаційного розвитку, для подолання дисбалансу світових інформаційних потоків. РОЗДІЛ 5

ІНФОРМАЦІЙНІ ЧИННИКИ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ БЕЗПЕКИ