1.1 Історіографічний аналіз проблеми

Конфлікти постають невід'ємною складовою суспільного життя. Суперечності є наскрізними для усіх сфер суспільного життя: соціально - економічної, політичної, духовної. Як відомо, одночасне загострення суперечностей усіх цих сферах створює кризу. Балканські проблеми завдяки особливому геополітичному становищу регіону завжди перебували у центрі уваги дослідників незалежно від їхньої національної приналежності. Важливе місце посідають праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, які вивчали політичну історію державності народів Балкан. Серед праць, що досліджують процес розпаду СФРЮ, утворення нових держав та спрямованість політики світового співтовариства в цьому регіоні, можна виділити працю російського вченого С. Романенко. Дослідник вказує на штучність існування Югославії, на постійні протиріччя між її провідними державотворчими народами (сербами та хорватами) протягом всього часу існування держави, а постійний антагонізм з боку обох народів вважає однією з головних причин розпаду СФРЮ. На особливу увагу заслуговує праця О. Гуськової «История югославского кризиса (1990–2000)», в якій автор, на основі великої кількості матеріалів, вперше в монографічному дослідженні розглядає етапи кризи на Балканах від розпаду Югославської Федерації до подій 2000 року. Особливу увагу слід звернути на таку роботу О. Гуськоваї, як «Вооруженные конфликты на территории бывшей Югославии», в якій представлений детальний опис конфліктів, які мали місце в регіоні.

Проблеми існування й розпаду Югославії розглядаються також в працях відомого українського фахівця з історії слов’янських країн В. Ярового „Новітня історія Центральноєвропейських та Балканських країн ХХ ст.”. Дослідження має узагальнюючий характер і описує події пов’язані з розпадом СФРЮ, та процес становлення нових незалежних держав. Різні аспекти розпаду Югославської федерації розглядались в дослідженнях таких українських науковців як А. Лапшин, А. Гуменюк, В. Безрученко, А. Шилової.

Праця французького історика П. Гарде “Життя та смерть Югославії”, в якій досліджується історія балканських слов’ян з 1918 до 1995 р. Робота складається з двох частин. В першій автор висвітлює історію Югославії від створення в 1918 р. до розпаду країни. Автор побіжно описує проблеми співіснування двох найбільших і найвпливовіших народів (сербів і хорватів). А в другій детально описує проблеми існування як окремо кожного народу, кожної республіки, так і всієї країни в цілому. Праця А. Валецького «Югославия в войне» дає інформацію про воєнні стратегії, які були застосовані при веденні війн в СФРЮ. Особливе значення в роботі була надано проблемі Косово, тому власне косовської кризи стосуються праці Д. Данилова, Д. Треніна, О. Степанової. У вказаних роботах проаналізовано позиції провідних європейських країн щодо косовської кризи і можливих шляхів її вирішення, вплив Сполучених Штатів на розвиток Косовського конфлікту, система колективної безпеки в Європі в 90-х рр. ХХ ст.

Різні аспекти історії і розвитку в Автономному краї Косово в політологічному аспекті аналізували О. Маначинський, В. Боднар, В. Євтух. Так, О. Маначинський твердо стоїть на просербських позиціях і розглядає операцію НАТО “Союзна сила” проти Югославії навесні–влітку 1999 р. як втручання у внутрішні справи суверенної держави. Цінність монографії полягає в тому, що автор, який сам є військовим, подав детальну картину перебігу подій і виклав власне бачення військово-політичних процесів навколо конфлікту в Косові.