Рис. 12. Шляхи та прийоми отримання аудиторських доказів

документи, підготовлені клієнтом – можуть містити цифрову та аналітичну інформацію, підготовлену працівниками підприємства за дорученням аудитора.

ПОСТІЙНИЙ АРХІВ створюється для:

∙забезпечення готових посилань на обставини, що повторюються (цим виключається необхідність пошуку інформації серед старих робочих документів і повторне вивчення широкого коло питань);

∙уникнення необхідності щорічно готувати нові робочі документи для позицій, які залишились без змін;

∙забезпечення схоронності тієї інформації, яка стосується політики і процедур обліку, а також системи внутрішнього контролю;

∙збереження даних, які стосуються вивчення тенденцій в роботі підприємства;

∙документального оформлення виконаної роботи;

∙підготовки інформації для нових співробітників, щоб допомогти їм ознайомитися з історією діяльності клієнта, здійсненими операціями та інші.

При укладанні договору на аудиторське обслуговування та згідно з професійною етикою аудиторські фірми беруть на себе зобов’язання зі збереження конфіденційності інформації, яка одержується і створюється в ході аудиту. Конфіденційності мають дотримуватись і в самій аудиторській фірмі. Доступ до архівних документів повинен бути обмежений, чітко визначене коло осіб, які мають доступ до певних обсягів даних.

Документи, що створені в ході аудиту і містять інформацію про замовника, слід розглядати як документи, що є комерційною таємницею.

Будь-який документ, що зберігається в архіві, являє собою письмове свідчення про факт здійснення дії чи дістання права на її здійснення. Отже, документ, створений в ході аудиторської перевірки, підтверджує факт здійснення певної дії і може засвідчити якість аудиторської перевірки, чітко описати обсяг проведеної роботи, підтвердити правильність висновків.

Робоча документація перебуває у власності аудиторської організації, що проводила аудит. До складу робочої документації включаються копії (в тому числі фотокопії) документів замовника. Копії можуть бути залучені до робочої документації тільки зі згоди економічного суб’єкта, що перевіряється.

Інколи клієнти не дають згоди на використання копій документів як робочої документації. Ця обставина може розглядатись аудитором як обмеження обсягу аудиту з можливими наслідками. Професійна етика не дозволяє аудитору передавати будь-кому робочі документи без згоди замовникаклієнта, бо в них міститься конфіденційна інформація.

Аудитор не має права і не зобов’язаний представляти робочу документацію іншим особам, включаючи податкові та інші органи (крім випадків, передбачених законодавством).

Замовник також не має права вимагати, щоб аудитор надав йому робочі документи. Аудиторська фірма самостійно вирішує питання про можливість представлення і ознайомлення клієнта з робочою документацією, що є власністю аудитора.

Раціонально організоване ведення робочої документації дає можливість мінімізувати час на оформлення виконаних аудиторських процедур і узагальнення одержаної інформації, покращує якість проведення аудиторських перевірок і розширює можливості контролю аудиту.

6. Аудиторський висновок

Аудитори несуть відповідальність за свою думку щодо достовірності фінансової звітності, висловлену в АУДИТОРСЬКОМУ ВИСНОВКУ. Підставою для вибору виду аудиторського висновку має бути достатній обсяг підтвердної компетентної інформації. Теоретичні постулати передбачають виконання аудиту у відповідний термін з прийнятними затратами. Ці часові та фінансові обмеження відіграють певну роль в процесі перевірки, але при складанні аудиторського висновку вони є другорядними. Аудиторський висновок повинен складатись на базі достатнього обсягу переконливої інформації (кількість і якість інформації оцінюється абсолютно незалежно від часу і коштів, витрачених на її одержання). Якщо ж на момент складання аудиторського висновку не було зібрано достатньо інформації, то аудитор не може підтвердити достовірність фінансової інформації і повинен відмовитись від видачі висновку.

Залежно від рівня достовірності фінансової звітності розрізняють різні види аудиторських висновків (рис. 13):

∙позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);

∙умовно позитивний висновок (існує фундаментальна незгода);

∙негативний аудиторський висновок;

∙аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора. Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано

наступні умови:

аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Форми аудиторських висновків щодо фінансової звітності

3 викладенням усіх суттєвих обставин відходу від безумовно позитивного аудиторського висновку, а також, по можливості, з оцінкою у вартісному вигляді впливу цих обставин на фінансову звітність

Думка має бути висловлена так, щоб економічному суб'єкту та іншим користувачам були очевидні зміст і форма аудиторського висновку

Рис. 13. Види аудиторських висновків

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства.

У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як: "задовольняє вимогам",

"належним чином становить", "дає достовірне й дійсне уявлення", "достовірно відображає". "знаходиться у відповідності з ... ", "відповідає".

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлене аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов’язково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.

Наявність фундаментальної незгоди (вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному) може привести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

Основні причини фундаментальної непевності:

Лекцiя 3. Методика аудиту фінансової звітності

З А В Д А Н Н Я А У Д И Т У

АКТИВІВ

1.Наявність, оцінка та стан на певну дату.

2.Умови зберігання та збереження.

3.Ефективність використання.

КАПІТАЛУ

1.Порядок та своєчасність формування.

2.Повнота та своєчасність відображення змін капіталу.

3.Правильність оцінки на певну дату.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

1.Умови виникнення та оцінка на певну дату.

2.Своєчасність виконання зобов’язання.

3.Ефективність роботи щодо розрахунків за зобов’язаннями. ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.Повнота і достовірність показників.

2.Правильність складання відповідно до вимог чинного законодавства.

3.Відповідність фінансової звітності даним бухгалтерського обліку.

Для проведення аудиторської перевірки на етапі її підготовки необхідно внести порозуміння у взаємовідносини між економічним суб’єктом і аудиторською організацією. Досить часто виконавець (аудиторська організація) і клієнт (замовник, економічний суб’єкт) по-різному розуміють зміст аудиторської перевірки.

Не можна сподіватись, що один єдиний документ зможе урегулювати всі суперечності. Але важливість такого документа важко переоцінити. Визначити взаємні права, зобов’язання та відповідальність аудиторської організації і економічного суб’єкта можна в листі-зобов’язанні та договорі на проведення аудиту.

Листу-зобов’язанню повинна передувати офіційна пропозиція економічного суб’єкта з проханням про надання йому аудиторських послуг. Таким чином, перший крок у контактах з аудиторською фірмою робить клієнт, який повинен сповістити, що йому потрібні відповідні послуги, і що він хотів би дізнатись про умови, які йому може запропонувати ця аудиторська фірма.

Аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених в ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та прийнятого рівня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням.

Після цього (до складання і підписання договору) аудитор зазвичай проводить попереднє планування і знайомство з організацією клієнта. Це передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вивчення засновницьких документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення рівня аудиторського ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів при виконанні перевірки.

Зазначений етап підготовки договору починається після попереднього ознайомлення з діяльністю економічного суб’єкта і прийняття рішення про можливість надання аудиторських послуг. Він провадиться з метою визначення трудомісткості, вартості і строків надання аудиторських послуг, потреби в залученні сторонніх консультантів і експертів.

Договір про надання аудиторських послуг може мати разовий (одноразове надання послуги) чи довготерміновий характер (неодноразове надання послуг протягом певного періоду часу), виходячи з наявності у аудиторської організації відповідного свідоцтва. У разі повторної домовленості про здійснення аудиторських послуг умови договору можуть переглядатись і повинні оформлятись

письмово. Договір може укладатись на тривалий строк. Предметом такого договору можуть бути як послуги з проведення аудиту безпосередньо, так і супутні аудиту послуги.

Предмет договору про надання аудиторських послуг фіксує сферу аудиторських послуг і їх обсяг, при цьому предметом договору є:

у разі проведення аудиторської перевірки – робота з підготовки аудиторського висновку щодо достовірності фінансової звітності економічного суб'єкта за визначений договором період;

у разі надання супутніх аудиту послуг – робота з виконання визначених договором видів послуг, супутніх аудиту.

Умови надання аудиторських послуг визначають:

-мету надання аудиторських послуг і об’єкти аудиту, зокрема філіали і підрозділи економічного суб’єкта (при їх наявності);

-строки і етапи надання аудиторських послуг;

-форму реалізації результатів аудиту;

-посилання на законодавчі акти і нормативні документи, на основі яких надаються аудиторські послуги.

Перевірка записів на рахунках бухгалтерського обліку є одним з відповідальних питань при проведенні аудиту підприємства, тому що вона слугує забезпеченню достовірності показників форм бухгалтерської звітності, з яких береться основна інформація, що характеризує показники господарсько-фінансової діяльності підприємства. Без кваліфікованого здійснення цієї роботи не може бути забезпечена повна впевненість у достовірності показників звітності як основної бази інформації для складання об'єктивного аудиторського висновку.

При проведенні аудиторської перевірки господарсько-фінансової діяльності підприємства як інформаційна база аудиту використовуються показники форм звітності, облікові регістри й первинні документи.

Найбільший масив інформації про стан діяльності підприємства для аудиту отримується в бухгалтерській звітності, що у грошовому виразі характеризує результати діяльності підприємства за звітний період і його фінансовий стан.

Аудиторська перевірка повинна відповідати певному набору вимог і складатися з певних етапів. Жорстко встановленого переліку таких вимог та етапів немає.

Умовно аудиторську перевірку можна поділити на три основних етапи:

1)планування;

2)збір аудиторських доказів;

3)завершення аудита.

Порядок проведення аудиторської перевірки показаний на рис. 14. На першому етапі аудитор:

∙попередньо знайомиться з клієнтом;

∙оформляє свої відносини з клієнтом контрактом та (чи) листом-зобов'язанням;

∙розраховує рівень суттєвості майбутньої перевірки;

∙вивчає й оцінює систему бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю організації клієнта;

∙оцінює аудиторські ризики;

∙готовить загальний план і програму аудита.

На основному (другому) етапі аудиту аудитор, за звичай, займається збором аудиторських доказів, для чого виконує аудиторські процедури. Аудиторські процедури містять у собі тестування засобів контролю і аудиторські процедури. Останні у свою чергу підрозділяються на детальну перевірку правильності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо за рахунками, а також аналітичні процедури.

На останньому (третьому) етапі аудитор повинен:

∙завершити підготовку робочої документації у вигляді аудиторського файлу;

∙підготувати письмову інформацію керівництву економічного суб'єкта, що перевіряє, за результатами аудита;

∙сформулювати за результатами аудита свою думку про достовірність бухгалтерської звітності перевіреного економічного суб'єкта;