1.7. Етапи соціально-педагогічної реабілітації дітей-інвалідів

• перший етап – соціальна діагностика;

• другий етап – соціальна реабілітація;

• третій етап – результати соціальної реабілітації.

Перший етап: соціально-педагогічна діагностика

Соціально-педагогічна діагностика дає можливість оцінити вид та ступінь обмеження життєдіяльності дитини – інваліда та є основою для визначення змісту програми її соціальної реабілітації.

На першому етапі реабілітаційного процесу на підставі індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, розробляється індивідуальний план реабілітації дитини-інваліда, що включає комплекс реабілітаційних заходів. На його підставі визначається тривалість одного курсу реабілітації дитини-інваліда, а також тривалість індивідуальних та групових занять.

1. Соціально-педагогічна діагностика дитини-інваліда передбачає здійснення всеохоплюючого соціального обстеження.

• визначення соціальних критеріїв для оцінки наявності та ступеню обмеженості життєдіяльності.

• визначення соціальних критеріїв для оцінки реабілітаційного потенціалу і реабілітаційного прогнозу.

2. Соціально-педагогічна діагностика включає:

• базові соціальні характеристики дитини та її сім’ї.

• характеристики видів діяльності дитини.

• дані соціально-побутового, соціально-середовищного, професійно-трудового та педагогічного обстеження.

• дані тестування дитини реабілітаційною комісією і рекомендації, що включені до індивідуального плану реабілітації.

• визначення соціальних критеріїв для оцінки наявності та ступеню обмеження життєдіяльності.

• визначення професійно-трудового, навчального, соціально-побутового і соціально-середовищного реабілітаційного потенціалу.

2.1. Соціальні характеристики родини і батьків дитини-інваліда включають інформацію про:

2.1.1. Батьків:

- обидва батьки живі (мати жива, батько живий);

- мати або батько померлі або про них немає інформації;

- самотня мати;

- батьків нема.

2.1.2. Шлюбний статус батьків:

- офіційно зареєстрований шлюб;

- цивільний шлюб;

- батьки розлучені;

- інформація про батьків, що розлучені (мешкають разом, окремо).

2.1.3. Вік дитини, коли батьки розлучилися.

2.1.4. Виплату аліментів батьком, який мешкає окремо від дитини:

- так;

- ні.

2.1.5. Мати та батько, опікун:

- освіта;

- соціальний статус;

- має батьківські права;

- звільнилася або змінила роботу при народженні дитини-інваліда;

- режим робочого часу.

2.1.6. Хто з родини витрачає більше часу на догляд за дитиною-інвалідом.

2.1.7. Інваліди, які ще є в сім’ї.

2.1.8. Пільги, якими користується родина, що встановлені законодавством, ступень досвідченості про це самої родини.

2.1.9. Психологічний клімат в родині.

2.1.10. Зміну відношень в родині в зв’язку з народженням дитини-інваліда.

2.1.11. Матеріальний стан сім’ї і його зміні у зв’язку з народженням дитини інваліда.

2.1.12. Готовність та змогу батьків допомагати в корекційній та учбово-виховній роботі.

2.1.13. Благополуччя сім’ї (здоров’я, вживання алкоголю).

2.1.14. Використання платного лікування для дитини-інваліда.

2.1.15. Якість нагляду за дитиною:

- задовільне;

- незадоволене.

3. Соціально-побутове обстеження родини дитини-інваліда

3.1. Обстеження соціально-побутових умов проживання родини, в якій виховується дитина містять:

- вид житла;

- житлова площа на одну особу;

- поверх на якому проживає родина;

- благоустрій житла;

- чи має дитина окрему кімнату

- чи має можливість дитина виїхати на дачну ділянку;

- чи має дитина допоміжні засоби для самообслуговування в місті, де проживає.

4. Соціальні критерії обмеженості життєдіяльності дитини

4.1 Оцінка обмеження здатності дитини до самообслуговування

4.1.1. Базові соціальні характеристики дитини-інваліда:

- стать;

- вік;

- положення дитини в родині;

- соціально-побутові умови життя дитини.

4.1.2. Оцінка навичок самообслуговування у дітей віком 3 - 18 років:

особиста гігієна, одягання, роздягання, прийом їжі :

- виконує самостійно;

- виконує з незначною допомогою і підказкою;

- виконує за допомогою сторонньої допомоги;

- не виконує.

4.1.3. Оцінка контролюючої екскреції (2-18 років):

- екскреція під контролем чи без контролю.

4.1.4. Оцінка самостійного проживання і можливості розпоряджатися грошима дається дитині-інваліду у віці 16-18 років.

4.1.5. Оцінка соціальних навичок дитини-інваліда у віці 11-18 років:

- приготування їжі, миття посуду, прибирання приміщення, ручне прання, користування домашніми приладами:

- здійснює самостійно;

- здійснює з незначною допомогою та підказкою;

- здійснює зі сторонньою допомогою;

- не здійснює.

4.1.6. Оцінка соціальних навичок дитини:

оволодіння навиками ремонту одягу, в’язання, вишивання (у віці від 11 до 18 років):

- здійснює самостійно;

- здійснює з незначною допомогою та підказкою;

- здійснює зі сторонньою допомогою;

- не здійснює.

4.1.7. Самостійне відвідування магазинів, підприємств побутового обслуговування оцінюється у дітей 15-18 років.

4.1.8. Тестування здібностей дитини до самообслуговування включає визначення здібності дитини рухати руками:

- здібність діяти пальцями (обертати кубик);

- здібність діяти кістю;

- здібність тягнути або штовхати предмет;

- здібність пересувати предмети;

- здібність діяти обома руками.

4.2 Оцінка обмеженості здібностей до спілкування

4.2.1. До базових соціальних характеристик дитини, що пов’язані з таким видом діяльності, як спілкування, відносяться:

- стать;

- вік;

- участь у всіх звичайних суспільних відношеннях (сім’я, друзі, сусіди, однокласники та ін.);

- спілкування з оточуючими (мовлення, зір, слух, письмове мовлення, розуміння

знаків, символів та ін.);

- користуванням телефоном, телевізором, радіо, комп’ютером;

- читання книг, журналів та ін., у відповідності з віковою нормою.

4.2.2. Соціальне обстеження включає оцінку соціальних зв’язків, яка можлива для дитини у віці від 4 до 18 років :

- коло соціальних зв’язків;

- зв’язки обмежені сім’єю, класом;

- спілкування дитини-інваліда з дітьми .

4.3 Оцінка обмеження можливості контролювати свою поведінку

4.3.1. До базових соціальних характеристик дитини, пов’язаних зі здатністю контролювати свою поведінку, відносяться:

- стать;

- вік;

- характер особистих відношень з членами родини;

- характер міжособистісних відношень за межами оселі;

- можливість виконання звичайної повсякденної діяльності;

- можливість додержання морально-етичних, соціально-правових, санітарно-гігієнічних норм;

- можливість усвідомлення особистої безпеки (для дитини у віці 11-18 років), враховуючи можливість користування газом, електрикою, туалетом, ванною, сірниками та ін.( можливо самостійно, можливо з сторонньою допомогою та підказкою, неможливо);

- можливість усвідомлення самого себе, свого міста в часі та просторі, свого

соціального статусу, своїх психічних та особистих якостей;

- правильна ідентифікація предметів та людей.

4.4. Оцінка обмеженості можливості до орієнтації:

4.4.1. Здатність до орієнтації як вид діяльності пред’являє вимоги до фізіологічних, психологічних та психофізіологічним характеристикам дитини (до центральної нервової системи, зоровому та слуховому аналізатору та ін.).

4.4.2. Базові соціальні характеристики дитини, що пов’язані зі здатністю до орієнтації, включають:

- стать;

- вік;

- можливість усвідомлення місцезнаходження у часі і просторі;

- можливість усвідомлення своєї особистості;

- сприйняття, узнавати, адекватне реагування на інформацію, що надходить (нюхати, сприймати, бачити, смакувати, та ін.).

Вище перелічені характеристики аналізуються з урахуванням вікових норм.

4.4.3. Соціально-побутова орієнтація для дітей віком від 2-3 років передбачає:

- знання схеми тіла, одягу, сім’ї;

- орієнтир у приміщенні, на вулиці;

- знання рослинності, тварин.

4.4.4. Оцінка соціально-побутової орієнтації дитини:

- знає;

- називає;

- показує;

- показує та деякі знає;

- показує тільки деякі;

- не показує.

4.4.5. Для вікової категорії 4 – 7 років характерно:

Знання схеми тіла:

- знає;

- називає;

- показує та деякі знає;

- показує тільки деякі;

- не показує.

Знання поняття „далі-ближче”, „вперед-назад”:

- знає;

- називає;

- показує та деякі знає;

- показує тільки деякі;

- не показує;

- має уяву про навколишнє середовище (у відповідності з програмою загального типу, нижче рівня програми, значно нижче рівня програми).

4.4.6. До семирічного віку закінчується формування внутрішньої позиції дитини у вигляді структурованої системи мотивів, що відображають відношення дитини самого до себе і до оточуючих його людей.

4.5 Оцінка обмеженості можливості до пересування:

4.5.1. Ознаки, що характеризують базові соціальні характеристики, пов’язанні з пересуванням:

- вік,

- стать;

- спроможність до пересування;

- здатність долати перешкоди і підніматися по сходах, ходити по пересіченій місцевості;

- здатність бігати;

- здатність пересуватися (встати з ліжка, з крісла, зі стільця, лягати та сідати, змінювати положення в ліжку);

- здатність підтримувати позу.

4.5.2. Обмеження, що виникають при пересуванні:

- зменшення здатності до пересування на великі відстані;

- збільшення часу, що витрачається на пересування;

- обмеженість пересування безпосереднім сусідством;

- обмеженість пересування у межах житла;

- повна відсутність пересування.

4.5.3. Аналіз характеристик пересування (як вид діяльності дитини) передбачає:

- вивчення змісту діяльності;

- санітарно-гігієнічних умов виконання діяльності (хода, біг, стояння та ін.), фізіологічних і психічних потреб.

4.5.4. Для оцінки можливостей до пересування при необхідності можливо проведення соціального обстеження на дому.

4.5.5. Тестування передбачає виконання таких тестів:

- зниження можливості ходити;

- зниження можливості долати перешкоди або підніматися по сходах;

- зниження можливості бігати;

- зниження можливості пересуватися.

4.6. Оцінка обмеженості можливості до освіти включає:

4.6.1. Аналіз базових соціальних характеристик дитини:

- вік,

- стать;

- інформація про виховання дитини;

- інформація про освіту (загальну)дитини;

- інформацію про професійну підготовку дитини;

- інформацію про професійну освіту дитини;

- професійно-трудові дані дитини;

- дані про профорієнтацію дитини;

- дані про заняття дитиною культурою, фізичною культурою та спортом.

4.6.2. Інформацію про виховання дитини (віком до 7 років) :

- чи відвідує дитина дошкільний заклад, його тип;

- тривалість перебування дитини в закладі;

- інформація про розвиток дитини (соціально-побутова орієнтація, навички самообслуговування, ігрова діяльність, працездатність, загальний розвиток мовлення, графічні навички, готовність до письма та читання ).

4.6.3. Інформація про загальну освіту дитини :

- чи вчиться дитина в загальноосвітньому закладі, його вид (звичайний, спеціальний, надомна освіта, ін.);

- тип спеціального загальноосвітнього закладу (для дітей з патологією слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату, з недоліками розумового розвитку), форми навчання (очна, заочна, надомна, екстернат та ін.), методика навчання (індивідуальна, групова, інтерактивне, інтегроване, інклюзивне навчання та ін.).

4.6.4. Аналіз структури характеристики навчальної діяльності включає вивчення:

- змісту навчання (отримання навчання відповідного рівня згідно обраній професії та формування мотивації до активної професійної позиції);

- засобів навчання (спеціальні технічні засоби для навчання та обладнання навчального місця);

- процесу навчання, в тому числі форм та методів навчання;

- умов навчання.

4.6.5. Соціальне обстеження має передбачати взаємозв’язок з навчальним закладом, де навчається дитина-інвалід, (яке при необхідності має представити інформацію про умови і процес навчання, успішності, рівня навчання та ін.), а в деяких випадках відвідування навчального закладу.

Соціальна діагностика обмеженості можливостей до навчання тісно стикається з педагогічною діагностикою.

5. Педагогічна діагностика дитини-інваліда

Педагогічна діагностика включає обстеження дитини-інваліда з метою визначення педагогічних показників.

Для дитини-інваліда програма педагогічного обстеження конкретизується в залежності від віку дитини.

5.1. Педагогічна діагностика передбачає:

- оцінку освітніх можливостей (відповідність між подовженням та складністю навчання, а також якістю отриманих знань, вмінь та навичок);

- оцінку ефективності навчання (успішність, швидкість та якість освітніх можливостей);

- оцінку навчання (якість отриманих знань, продуктивності, точності, професійної ефективності);

- оцінку працездатності в процесі навчання;

- оцінку графічних навиків та письма;

- оцінку освоєння рідної мови та мовлення, математики та ін.;

- оцінку взаємовідношень з друзями;

- оцінку відношень до навчання.

5.2. Для дитини-інваліда оцінюються загальний розвиток мовлення, знання розуміння і уявлень про оточуюче середовище, соціальні зв’язки, освоєння навиків самообслуговування і ігрова діяльність.

5.3. Інформація про професійну підготовку дитини-інваліда включає:

- чи має дитина професійну підготовку, де вона була отримана;

- професія, згідно якій мається професійна підготовка;

- якщо проходить профпідготовку на теперішній час, де і за якою професією.

5.4. Професійні дані (для дитини у віці 14-18 років) включають інформацію:

- про наявність професії (спеціальності),

- про зайнятість ;

- працює (де, по якій професії або спеціальності, тип підприємства, умов і організації праці, заробітна плата, відношення до роботи);

- не працює (чи хоче працювати; професія, по якій хотів би працювати, умови і режим праці, зарплата).

5.5. Інформація про профорієнтацію дитини включає:

- проходила дитина профорієнтацію, якщо так то де, як здійснюється вибір професії, професія, по якій рекомендується навчання.

5.6.Інформація про заняття дитини-інваліда культурою, фізичною культурою і спортом передбачає вивчення таких питань:

- чи займається дитина-інвалід культурою, фізичною культурою та мистецтвом, де займається; якщо не займається, то хотів би займатися або ні; які заклади відвідує та ін.

Соціальна діагностика дозволяє всебічно обстежити і дати експертну оцінку обмежень життєдіяльності у дитини та ступені їх враженості.