2.4 Комунікативні тренінги

Широко використовуються комунікативні тренінги. Комунікативний тренінг - це процес навчання, спрямований на усвідомлення, актуалізацію, формування та вдосконалення особистісних якостей, необхідних у ситуаціях взаємодії з партнерами. Це навчання вмінню будувати процес спілкування, враховуючи стан, інтереси та цілі клієнта, колеги, колективу. На комунікативному тренінгу переслідуються мети:

Дати уявлення про основи комунікації.

Виявити, усвідомити, сформувати і практично відпрацювати комунікативні навички.

Сформувати команду з метою підвищення якості та ефективності її подальшої взаємодії.

Усвідомлення учасниками закономірностей ділового спілкування, що визначають його ефективність при співпраці з партнерами.

Формування та відпрацювання навичок: встановлення контакту; активного слухання; аргументації; емоційної регуляції в процесі спілкування.

Усвідомлення кожним учасником групи його сильних сторін і ресурсів у сфері ділового спілкування. 5

Комунікативний тренінг може проходити за такою схемою:

Знайомство (об'єднання групи), обговорення цілей тренінгу і правил групової роботи.

Мовний блок: відпрацювання вербального аспекту комунікації з партнерами.

Блок роботи на формування необхідної довіри в процесі комунікації.

Формування моделей поведінки, гнучкості в процесі комунікації для досягнення кінцевого результату в різних ситуаціях.

Невербальний блок: використання невербального аспекту комунікації для підвищення ефективності процесу спілкування.

Комунікативний тренінг може проходити у формі міні-лекції, дискусії, спеціалізовані ігрові вправи, ділові та рольові ігри, короткий консультування в ході спеціальних вправ, релаксаційні і ментальні сесії, рефлексія для усвідомлення, придбання і розвитку необхідних практичних навичок.

Практичні результати тренінгу:

Результати тренінгу можуть бути значними для організації в цілому, тому що можуть мати вагоме практичне значення:

- Відпрацювання моделей поведінки в різних ситуаціях взаємодії з клієнтами і усередині колективу.

- Формування спільного бачення та згуртування колективу.

- Поліпшення міжособистісних відносин в середовищі учасників, відносин з партнерами.

Учасники тренінгу зможуть отримати наступні результати:

- Підвищення успішності в професійних і особистісних контактах.

- Усвідомлене ставлення до процесу і етапах контакту з партнерами.

Відпрацювання навичок активного слухання та ведення розмови.

Психологи стверджують, що в справі самовдосконалення необхідним є умова позитивного мислення людини. Позитивність повинна бути у всьому: у наших думках, справах, манері спілкування. Позитивне твердження - це твердження про те, чого ви хочете, а не про те, чого вам не хотілося б. Негативне мислення викликає негативні емоції як власні, так і оточуючих. Негативізм блокує позитивну енергію, призводить до неуспеху. Позитивний людина обов'язково успішний. З такими людьми хочеться мати справу.

3.Чим більше часу витрачено на підготовку тренінгу, тим ефективнішим будепроцес навчання, тим більш змістовною і корисною виявиться надана учасникамінформація. Готуватися до проведення тренінгу доцільно у три послідовні етапи -визначити зміст роботи, скласти загальний план проведення занять, детальноопрацювати процес ведення тренінгу відповідно до його структури (передбачити,які дії, вправи, рухавки виконуватимуться у відповідній частині заняття).Перший етап підготовки - опрацювання змісту тренінгу. Скласти чітке уявленнящодо змісту майбутнього тренінгу допомагає тренеру опрацювання семи важливихпитань, які спочатку можна зафіксувати на чернетках.По-перше, слід записати мету тренінгу, тобто те, чого хоче досягти тренер запідсумками всієї роботи, враховуючи потреби учасників. (Наприклад, проводячитренінг з .... з особами, причетними до прийняття рішень у цій сфері освіти в містахі селах України, які ще не знайомі з теорією і практикою та моделлю європейськоїосвіти, мету тренінгу можна сформулювати так: поінформувати лідерів недержав-них організацій, керівників місцевого самоврядування та органів державногоуправління освітою про модель та роль, яку вони можуть відіграти в поліпшенністану якісної освіти на своєї території.)По-друге, слід уявляти попередній досвід та рівень знань учасників тренінгу. Цедає можливість не лише дати учасникам нову для них інформацію, а йпередбачити можливе зіткнення поглядів, яке створюватиме доцільну напругу, щослугуватиме розвитку групової динаміки (наприклад, місцеві керівники маютьпевні знання щодо запровадження державної політики та навички роботи вбюрократичному середовищі. Як професіонали, освітяни спиратимуться нанетрадиційний досвід і погляди, панівні у відповідних регіональних освітніхсистемах щодо розуміння європейської освіти, методології навчання тощо.Натомість лідери молодіжних груп знатимуть дійсні настрої та уподобання молоді,відчуватимуть на собі те, як політичні та адміністративні рішення й дії впливають напрактичну діяльність у молодіжному середовищі. Імовірно, що ці категорії

2учасників виявлятимуть різні погляди на пошук шляхів поліпшення ситуації, і такірозбіжності можна використовувати для підвищення ефективності тренінгу).По-третє, слід чітко уявляти очікувані результати тренінгу, тобто те, щоучасники мають усвідомити або чому навчитися в ході роботи. Тренер короткозанотовує, що зміниться для учасників після проведення тренінгу, формулюючисвої записи так, щоб зрозуміти потенціал для змін. (Наприклад, у цьому випадкупотенціал для змін полягатиме в нових знаннях, набутих учасниками, і цесприятиме запровадженню ними змін у роботі.)По-четверте, слід визначити, яким має бути зміст тренінгу, якийвикладатиметься на тренінгах з тієї чи іншої тематики тобто про що учасникамнеобхідно дізнатися в процесі навчання. Тренер має опанувати ці матеріали вповному обсязі, але, плануючи конкретний тренінг, він матиме проблему відборузмістовних матеріалів. Адже їх обсяг досить значний, і обмеження часу тренінгузазвичай робить неможливим надання всієї відомої інформації. Тому, розробляючизаписи щодо змісту певного тренінгу, тренеру доцільно керуватися добримправилом: запитати себе, про що слухачам абсолютно необхідно дізнатися у зв'язкуз даною темою; що було б корисним, але не абсолютно необхідним; про щоучасникам було б бажано дізнатися, якби часу було вдосталь. Розподілившизгідно з цим принципом зміст книжок з кожної теми на три блоки, тренер розробляєзмістовні матеріали до конкретного тренінгу, і використовує їх залежно від лімітучасу, який виявиться на практиці.Отже, по-п'яте, потрібно точно знати тривалість тренінгового курсу (півдня,два дні, тиждень тощо). Знання відведеного часу допомагає визначити пріоритетиматеріалів змісту тренінгу, певною мірою визначає методи навчання (різні методипотребують різного часу), дає можливість раціонально спланувати тренінг,забезпечуючи достатньо часу на інтелектуальні й рухові вправи, викладаннязмісту, обговорення роботи, запитання учасників тощо.Шосте, що необхідно зафіксувати тренеру, готуючись до роботи, - це методи,які застосовуватимуться в ході навчання. Вибір тренером тренінгових методів,технік і технологій їх застосування в кожному конкретному випадку залежатиме

звід часових меж, змісту матеріалів, рівня підготовки й характеру взаємин уаудиторії, технічних умов приміщення та обладнання, наявності та якості наочнихматеріалів - загалом багатьох чинників, знання й уміння враховувати та ефективновикористовувати, які становить невід'ємну частину майстерності тренера.Насамкінець тренеру слід уважно ознайомитися з майбутнім місцемпроведення тренінгу: передбачити, як можна змінити розташування столів тастільців; де зможуть працювати малі групи; де можна організувати короткі перервина кшталт «кава-брейк»; визначити розташування точок електроживленняапаратури, потребу у електроподовжувачах; рівень шуму у приміщенні, можливостірегулювання температури й чистоти повітря тощо - загалом вирішити низкутехнічних і господарських питань, від яких суттєво залежить успіх тренінгу.Другий етап підготовки - розробка плану проведення занять. План заняття - цедокумент, який містить інформацію, потрібну тренеру для проведення тренінгу,посібник і ресурсний матеріал, який дає змогу раціонально й організованопровести заняття. Дотримуючись плану, тренер гарантує собі можливість податидоречний матеріал повністю, у логічній послідовності. Для розробки власнезмісту занять використовуватиметься тематична інформація з інших книг цієї серіїнавчальних матеріалів. Нижче наведені загальні рекомендації щодо техніки,технології, структури і форми складання плану занять.Графічно план можна складати в послідовний лінійний спосіб, записуючи всінеобхідні пункти один під одним поспіль. Зазвичай цим способом користуютьсядосвідчені тренери, які вже добре знають усі питання, які мають бути відображені уплані. Інший спосіб, який має певні переваги щодо лінійного планування, полягає ускладанні мали [Фопель К. Зффективньїй воркшоп. Динамическое обучение. Пер.»*с нем.-М.: генезис, 2003.- С. 56.-368с.]. У таку мапу завжди легше додати щеякийсь пункт, нову ідею, яка оформилася в процесі планування. Цей тип плануванняграфічно імітує те, чим постійно займається наше мислення - встановленнязв'язків між концепціями та емоціями, цілями та перепонами, минулим ітеперішнім тощо. Для того, щоб свої питання щодо проведення тренінгу та відповідіна них записувати на мапі, потрібно заготувати кольорові маркери й великий аркуш

4паперу, достатній за розміром для фіксування всіх ідей, які виникатимуть у ходіпланування.У центрі аркуша записуються назва тренінгу, його мета та завдання. Різнимикольорами позначаються основні напрями роботи, особливості групи, методи,прийоми та техніки, ресурси, сильні та слабкі сторони ведучого, можливі труднощі,які заважатимуть продуктивній роботі, та дії з їх подолання. Наведений вищеперелік семи питань додає теми, які слід відобразити на мапі тренінгу. Колір,величина написів, розмір ліній слугуватимуть позначками важливості означенихпитань, а стрілки показуватимуть взаємозв'язки між ними. Планування тренінгу -це творчий процес, який потребує чимало часу. Але це надзвичайно корисна робота- у процесі її виконання усвідомлюються нез'ясовані питання, додаються нові,розкриваються перспективи підвищення ефективності тренінгу, які не були відоміраніше. Незалежно від обраної форми, план тренінгу повинен містити певнуобов'язкову інформацію.Текст плану складається із вступу, де мають бути відображені:• організація процедури знайомства учасників;• господарські питання (розташування місць для коротких перерв,задоволення гігієнічних потреб учасників, порядок використання мобільнихтелефонів під час занять тощо);• загальний огляд тренінгового курсу;загальний огляд першого заняття.Далі в тексті відображаються зміст заняття та методи, що застосовуватимуться, утому числі наводяться:•' докладний опис теми;• час, відведений для оцінювання кожної теми;• зауваження щодо використання технічних засобів;• зауваження щодо використання різних методів навчання;зауваження для тренера щодо певних дій (роздати матеріали, виконати певнувправу тощо). У тексті плану також відображається порядок підведення підсумків

тренінгу, процедури і вправи, що виконуватимуться на завершення роботи. Доплану прикладаються додатки, які містять усі необхідні додаткові матеріалитренінгу.На першій сторінці плану наводяться такі дані:• назва тренінгу;• мета тренінгу;• очікувані результати;• характеристика групи учасників (наприклад,освітяни, молодь та ін.);• назва заняття;• основні навчальні методи, які передбачаєтьсявикористати;• роздаткові матеріали (книги, посібники,тексти, рисунки, таблиці, плакати, тощо);• наочні аудиторні матеріали (рисунки,таблиці, плакати, тощо);• технічне обладнання та апаратура;• особливі умови (якщо потрібно) проведеннятренінгу.

Послідовність розробки плану заняття:1.Відбір змістовних матеріалів заняття, їх загальний опис у потрібнійпослідовності.2.Відбір методів для кожного компоненту заняття.З.Визначення часу викладання кожного компоненту заняття, установленнячасових меж цілісного заняття у загальній тривалості тренінгу.4.Визначення часових меж перерв, враховуючи, що:для економії часу доцільніше організувати харчування на місці, ніж користуватисявідповідними закладами, розташованими в іншому місці; під час тривалих занятьу складі малих груп учасникам зручно самим визначати час коротких перерв.5. Перед бачення часу на початку кожного навчального дня для аналізу основнихдосягнень, відповідей на запитання та пояснення нез'ясованих питаньпопереднього дня.б.Передбачення часу наприкінці кожного навчального дня для запитань тазауважень учасників, відповіді на які даватимуться наступного ранку. (Цедопомагає контролювати перебіг тренінгових подій.)/.Передбачення часу наприкінці останнього навчального дня для зведення всіхнез'ясованих питань та надання учасникам можливості завершити оцінюваннятренінгу (це забезпечує тренера інформацією про те, які компоненти занять буливідпрацьовані ефективно, а які варто поліпшити в майбутньому).

4.Ведущий тренинга обладает такими качествами, как уравновешенность, рассудительность, психологическая зрелость, восприимчивость к новому и необычному, воображение, уверенность в себе, ум, энтузиазм, умение доминировать, толерантность, миролюбие, демократизм, желание помочь людям; такими способностями как коммуникативная, организаторская, способность к эмпатии, эмоциональная устойчивость.

Ведущий тренинга умеет действовать в теплой искренней и эмпатичной манере, создавать в группе позитивную обратную связь и проявлять способность быстро реагировать на нестандартные ситуации.

Положительные спонтанные эмоции ведущего по закону эмоционального «заражения» вызывают соответствующую эмоциональную реакцию у членов группы. Поэтому, при работе в группе ведущий умеет отбросить все негативное содержание человеческих отношений, не проявляет накопленные отрицательные переживания.

Ведущий тренинга умеет наблюдать как за каждым участником, так и за процессом работы группы в целом, быть комментатором и экспертом, помогающим участникам объективно оценивать свое поведение, объясняющим сложные поведенческие реакции.

Ведущий тренинга является образцом участника, демонстрируя открытость, искренность, доверительность, высокий уровень межличностного функционирования.

Правила группы

В самом начале работы ведущий информирует участников тренинга о том, что они могут получить в результате обучения. После этого устанавливаются основные принципы – правила работы в группе. Назовем те, которые характерны для подавляющего большинства тренинговых групп.

"Здесь и теперь"

Этот принцип ориентирует участников тренинга на то, чтобы предметом их анализа постоянно были процессы, происходящие в группе в данный момент, чувства, переживаемые в данный конкретный момент, мысли, появляющиеся в данный момент.

Искренность и открытость

Самое главное в группе – не лицемерить и не лгать. Чем более откровенными будут рассказы о том, что действительно волнует и интересует, чем более искренним будет предъявление чувств, тем более успешной будет работа группы в целом. Искренность и открытость способствуют получению и предоставлению другим честной обратной связи, то есть той информации, которая так важна каждому участнику и которая запускает не только механизмы самосознания, но и механизмы межличностного взаимодействия в группе.

Следует заметить, что на первых этапах работы группы введение указанной нормы во многом носит декларативный характер. Однако уже через несколько часов занятий это правило, предложенное ведущим, начинает действовать, особенно если он сам выступает как образец эффективного участника группы.

Принцип Я

Основное внимание участников должно быть сосредоточено на процессах самопознания, на самоанализе и рефлексии. Даже оценка поведения другого члена группы должна осуществляться от первого лица и говориться конкретному человеку, без использования третьего лица (например не «Ваня вел себя агрессивно», а «Ваня я увидел в твоем поведении агрессию») т.е через высказывание собственных возникающих чувств и переживаний. Запрещается использовать рассуждения типа: "мы считаем...", "у нас мнение другое..." и т. п., перекладывающие ответственность за чувства и мысли конкретного человека на аморфное "мы". Все высказывания должны строиться с использованием личных местоимений единственного числа: "я чувствую...", "мне кажется...". Это тем более важно, что напрямую связано с одной из задач тренинга – научиться брать ответственность на себя и принимать себя таким, какой есть.

Активность

В группе отсутствует возможность пассивно "отсидеться". Поскольку тренинг относится к активным методам обучения и развития, такая норма, как активное участие всех в происходящем на тренинге, является обязательной.

Конфиденциальность

Все, о чем говорится в группе относительно конкретных участников, должно остаться внутри группы – естественное этическое требование, которое является условием создания атмосферы психологической безопасности и самораскрытия.

Правила группы, это законы по которым она живет во время всего тренинга. Правила принимаются всей группой вместе с тренером в самом начале работы. Они нужны для создания благоприятной обстановки, в которой каждый студент может открыто высказываться и выражать свои чувства и взгляды, не бояться стать объектом насмешек, быть уверенным в том, что все сказанное в группе не выйдет за пределы группы.

Этапы групповой динамики

Групповая динамика – это развитие отношений между участниками, совокупность всех процессов, происходящих по мере развития и изменений группы.

Групповая динамика строится на чувстве сплоченности и доверия между участниками.

Начальная стадия

На этой стадии члены группы склонны испытывать тревогу (в том числе и тренер) по поводу собственной безопасности, психологической атмосферы группы, принятия – непринятия другими членами группы и т.п. Длится эта стадия от 1-2 часов до нескольких дней.

Задачи тренера:

познакомить участников с собой, друг другом, программой работы

обсудить правила групповой работы

объяснить методы групповой работы

поощрять все попытки участников открыто рассказать о себе и поделиться чувствами

мягко пресекать попытки негативного воздействия отдельных участников на группу или процесс в целом

на этой стадии применять работу в парах, тройках а не целой группой

Переходная стадия

На этой стадии происходит момент взаимной оценки участниками друг друга, тренера и группы в целом, как места для себя безопасного. Происходит понимание и уточнение своих целей, способов достижения, своей жизненной позиции.

Задачи тренера:

быть внимательным к проявлению любых чувств со стороны участников

помочь участникам понять собственные цели и пути их достижения

предложить обучающие упражнения

дать возможность опробовать новые приемы, стратегии поведения, переосмыслить свое отношение к себе, другим, миру в целом

принимать участников такими какие они есть

Рабочая стадия

В этот период участники придерживаются правил совместной работы, могут попросить помощи у других членов группы, делятся опытом применения новых знаний на практике. Эта стадия может неоднократно чередоваться с предыдущей, так как участники могут подвергать сомнению и ваши слова и полученный другими участниками опыт. На этой стадии чаще всего приходится сталкиваться с сопротивлением участников. Оно выражается по разному: отказ от деятельности, демонстративное неповиновение, провокации тренера на агрессию, молчание. Если возникает сопротивление, значит вы идете к цели, вы сумели «зацепить» не только студентов, мотивированных на деятельность, но и тех, кто изначально был против вас и работы в группе. С сопротивлением нужно работать.

Задачи тренера:

Не ведитесь на провокации

Не тратьте много времени на сопротивляющегося участника, позвольте ему сбросить негативные эмоции, гнев и спокойно продолжайте свою работу

Если это не помогает, задайте ему вопрос «Зачем он так себя ведет? И как такое поведение влияет на его успешность?»

Поощряйте попытки участников применить новые навыки

Способствуйте развитию доверительных отношений

Внимательно разбирайте все, что происходит в группе

5.Многие социальные психологи рассматривают групповую динамику в тренинге прежде всего как смену ролей участниками и скрытую борьбу за то, чтобы занять те или иные "ролевые ниши"; основная задача ведущего в этом ключе трактуется как сознательное (иногда откровенно провокационное) "расшатывание" сложившихся ролевых взаимоотношений и изменение ролей (см., например, В. Ю. Большаков, 1996), задающее энергетику групповым процессам.

Но что же такое роль? Воспользуемся определением В. И. Слободчикова, который предложил разделить понятия "социальная роль" и "игровая роль". При этом: "...социальная роль – единица анализа связей и отношений, навязываемых людям частной ситуацией взаимодействия; игровая роль – единица анализа свободных, но временных общностей" (В. И. Слободчиков, Е. И. Исаев, 1995, с. 159). Самым важным критерием, различающим социальную и игровую роль, является несвободность выбора. Живя и действуя в многообразных социальных общностях, люди вынуждены встраиваться в ту систему социальных ролей, которая и структурирует тот или иной человеческий конгломерат. Чтобы адаптироваться в социальной среде, человек, следуя ожиданиям окружающих, надевает маску той социальной роли, которая ему задается извне, "добропорядочного гражданина", "примерного семьянина", "лидера" или "отверженного".

На первых этапах развития тренинговой группы функционирование участников задается стереотипными внутренними установками на исполнение той или иной социальной роли, привычной им во внешнем мире. Скажем, человек, занимающий высокий пост, часто и в тренинге стремится играть роль авторитетного лидера. Однако ситуация психологического тренинга такова, что необходима гибкость поведения участников, определяющая отказ от шаблонных ролей и принятие новых, нестандартных игровых ролей. Специалисты описывают большое количество групповых ролей, сами названия которых ярки и метафоричны: "козел отпущения", "эксперт", "аутсайдер", "тряпка", "обвинитель", "хулиган", "жертва" и т. п.

Достаточно часто роли участников в группе служат предметом общего обсуждения или репрезентируются в обратной связи. Такие процедуры способствуют развитию самосознания и освобождению от навязанных и неконструктивных социальных ролей.

По мнению С. Кратохвила, основная задача групповой психотерапии и состоит в расширении репертуара ролей, предоставляющем участникам группы возможность функционировать во внешнем мире на основе новых, опробованных в тренинге и сознательно выбранных ролей.