Складові гармонізації бухгалтерського обліку

Теоретико-методологічна база

(Формальна)

Практичний інструментарій

(Матеріальна)

Гармонізація принципів, методичних положень стандартів

Гармонізація практики ведення бухгалтерського обліку

Рис. 1.1. Групування складових гармонізації бухгалтерського обліку*

*Розроблено автором за матеріалами [219, 238, 249, 257, 259, 264]

На думку Х. Волка, М. Теарнея, Дж. Додда матеріальна гармонізація стосується практики бухгалтерського обліку, що застосовується різними підприємствами стосовно послідовності фактичного застосування, а формальна гармонізація стосується гармонізації правил та інструкцій [264]. З теоретичного боку це означає, що подібні та відмінні сторони між правилами та інструкціями різних країн, груп країн повинні бути розглянуті та узгоджені.

В результаті дослідження встановлено, що гармонізація бухгалтерського обліку та фінансової звітності відіграє велику роль, проте результати від її впровадження неоднозначні. Вона призводить не лише до позитивних моментів, а й спричиняє вузькі місця та певні труднощі (рис. 1.2).

Один з аспектів гармонізації стандартів бухгалтерського обліку зосереджено на системах бухгалтерського обліку. Зокрема, значна відмінність існує між Англо-американською та Континентальною системами. В основному, можна визначити групи, які використовують класифікацію як елемент аргументації за або проти міжнародної гармонізації бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Перша група - це традиційна континентальна система бухгалтерського обліку, що діє на підставі принципів розважливості, в той час як англо-американська система не приймає до уваги специфіку європейської спільноти [225]. Друга група визначає англо-американську систему з боку кращої забезпеченості інформацією для інвесторів щодо ринків капіталу [211].

Р. Нері та В. Франк спробували встановити вплив Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB) на процес гармонізації в світі. Вони розглянули ефект міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 1-10 на практиці приблизно тридцяти семи країн, використовуючи огляди Price Waterhouse за 1973, 1975 та 1979 рр. [242]. С. Доупнік та М. Тейлор дослідили ступінь пристосування 16 східноєвропейських країн до основ бухгалтерської практики, використовуючи міжнародні стандарти 1-8 [209]. Отримані дані підтвердили гіпотезу, що все ще існують відмінності в західноєвропейській практиці, хоча дещо зросла порівняність національних стандартів з міжнародними, про що зазначає і К. Ноубс у своїх дослідженнях [244, с. 31].

Виходячи з вищесказаного, визначаємо, що гармонізація бухгалтерського обліку включає гармонізацію:

Переваги, перешкоди та недоліки гармонізації бухгалтерського обліку

Зміна методики розрахунку фінан-сових результатів підприємства

Переваги

Перешкоди

Недоліки

Краща співставність фінансової звітності

Відсутність силь-них місцевих про-фесійних органі-зацій фахівців з бухгалтерського обліку

Невідповідність ре-альних умов стан-дартам бухгал-терського обліку високорозвинених країн

Усунення перешкод щодо міжнародного руху капіталу

Зниження витрат на складання та пода-ння фінансової звіт-ності

Значна кількість користувачів та їх потреб

Зниження гнуч-кості бухгалтерсь-кого обліку

Забезпечення пот-реб різних груп ко-ристувачів

Консерватизм та небажання гармо-нізувати облік

Спрощення інтер-претації фінансової інформації

Слабка координа-ція облікової полі-тики уряду

Зниження трудо-місткості ревізії бух-галтерської інфор-мації

Зростання конкурен-тоспроможності під-приємств

Існування різних моделей обліку

Спрощення проце-дури виходу на між-народні фондові ринки

Значні витрати на гармонізацію та ре-формування обліку

Рис. 1.2. Характеристика переваг, перешкод та недоліків гармонізації бухгалтерського обліку*

* Узагальнено, систематизовано та складено автором за матеріалами [200, 204, 209, 212, 224, 240, 245, 249, 252, 259, 261, 264]

• стандартів бухгалтерського обліку в частині визнання та розкриття:

• оприлюднення, зроблені підприємствами у зв’язку з поданням цінних паперів та проходження лістингу на фондових біржах;

• стандартів аудиту.

В контексті необхідності гармонізації та її визнання професійними організаціями, можна вказати, що головні переваги гармонізації включають:

- зростання співставності фінансової звітності, складеної в різних країнах, та покращення якості інформації, на яку користувачі можуть розраховувати при прийнятті рішень стосовно інвестицій та кредитів;

- усунення перешкод щодо міжнародного руху капіталу шляхом зменшення відмінностей щодо вимог фінансової звітності для учасників фінансових ринків;

- зменшення витрат на складання та подання фінансової звітності транснаціональними компаніями.

Користувачі фінансової звітності погоджуються з необхідністю гармонізації стандартів бухгалтерського обліку. Подібні стандарти полегшують розуміння та підвищують захищеність інвесторів, так як інвестори та аналітики повинні вміти інтерпретувати фінансову звітність підприємств різних країн. Тому, фінансова звітність повинна відповідати таким якісним характеристикам, як надійність та співставність.

Гармонізація бухгалтерського обліку сприяє більшій спрощеності та меншій вартості для міжнародних компаній при складанні фінансової звітності. Нині, підприємства з іноземними інвестиціями повинні готувати кілька видів звітності залежно від регулювання бухгалтерського обліку в країнах, де вони працюють. Наприклад, підприємство Великобританії має філію в Японії та в США, воно повинне підготувати три різні типи форм фінансової звітності: за правилами Великобританії, Японії та США. Різні види стандартів можуть одні й ті ж трансакції інтерпретувати як прибуткові в одній країні, та збиткові – в іншій, як це мало місце для Даймлер-Крайслер, коли компанія проходила перший раз лістинг на Нью-Йоркській фондовій біржі в 1993 році. Так, відповідно до правил GAAP-US компанія понесла значні збитки, в той час як відповідно до німецьких правил ведення обліку, фінансовий результат був позитивним [212].

На думку К. Ноубса та Р Паркера бухгалтерська професія матиме значні переваги від процесу гармонізації, оскільки ревізія стане простішою та менш трудомісткою. Іншим позитивним ефектом від гармонізації можуть бути податкові повноваження, що повинні розглянути відмінності у вимірі прибутку, враховуючи іноземні доходи та профспілки, які повинні мати справу з багатонаціональними підприємцями [245, с. 55-62].

За словами Тьорнера “найбільша вигода, що витікає з процесів гармонізації – співставність міжнародної фінансової інформації. Така співставність сприяла б усуненню існуючих непорозумінь щодо надійності фінансової інформації та усунення однієї з найбільших перешкод вільному потоку інвестицій” [253, с.37-39].

Ф. Чої, С. Фрост, Г. Міік вважають, що “гармонізація зберегла б гроші та час, які в даний час витрачаються на консолідацію розбіжностей у фінансовій звітності, коли вимагається готувати більше одного виду звітності відповідно до різниці в національному законодавстві та практиці обліку. Це також вдосконалить тенденцію щодо створення стандартів світового масштабу з метою досягнення максимального рівня співставності з місцевими економічними, юридичними та соціальними особливостями” [204, с. 88-91].

К. Ноубс, Р. Паркер вважають “це вигідно країнам, які ще не мають відповідних стандартів обліку та аудиту та міжнародним аудиторським фірмам, чиї клієнти мають принаймні одну іноземну філію. Це б також сприяло зростанню капіталу інвесторів, фінансових аналітиків та іноземних кредиторів, які будуть спроможні розуміти фінансову звітність іноземних компаній, що допоможуть їм приймати правильне інвестиційне рішення.” [245, с. 25].

Самуельс, Піпер переконані, що “вигода, яку будуть мати міжнародні бухгалтерські фірми від гармонізації бухгалтерської практики є рух персоналу через національні кордони, що стане більш простішим та менш коштовним” [253, с. 52]. Лаверенс зазначає, що, оскільки податки включаються у валовий дохід підприємства, то це принесло б більшу допомогу щодо національних податкових повноважень на світовому рівні, якщо чистий дохід вираховувався на основі подібних принципів обліку. Найбільшу перевагу від гармонізації бухгалтерського обліку та фінансової звітності матимуть транснаціональні компанії, оскільки зв’язок фінансової інформації між групами користувачів значно спроститься. Гармонізація бухгалтерського обліку та фінансової звітності призведе до спрощення вимог з боку фондових бірж щодо розкриття фінансової звітності [253, с. 18]. Омалей висловлюється за те, що глобальний бухгалтерський облік та стандарти покращать конкурентоспроможність та потреби операційного аналізу бізнесу. Це спростить фінансовим виконавцям управління критичними зв’язками з клієнтами, постачальниками та іншими групами [253, с. 40].

Одна з основних перешкод гармонізації – значний обсяг різноманітної практики ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в різних країнах. Деякі питання необхідності можливого злиття фінансової інформації виникають через потреби різних груп користувачів а такій інформації. З одного боку – акціонери, які вимагають надійності та співставності фінансової інформації, з іншого – більш консервативні та орієнтовані на податки користувачі, які підтримують традицію континентальної системи бухгалтерського обліку. К. Ноубс та Р. Паркер висловлюють думку, що “націоналізм та політичні інтереси можуть призвести до небажання йти на компроміс або адаптуватися до єдиного набору стандартів, що виробляються в процесі гармонізації” [245, с. 78]

Інша перешкода полягає у відсутності сильних місцевих професійних організацій бухгалтерів в різних країнах, що може ускладнити цей процес для міжнародних організацій, таких як Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB). Однак це не поширюється на США та країни ЄС, де школа бухгалтерів та аудиторів знаходиться на високому рівні та широко залучається в процес розробки єдиних стандартів, про що зазначають у своїх дослідженнях К. Ноубс та Р. Паркер [245]. Наступною перешкодою, що уповільнює повну гармонізацію стандартів бухгалтерського обліку, є позиція, яка виступає за неприйняття усунення різниць в практиці бухгалтерського обліку різних країн. Фактично може виникнути потреба в існуванні двох систем фінансових звітів, одна на локальному рівні, а інша – на міжнародному, через національні відмінності та вимоги.

На думку К. Ноубса та Р. Паркера найбільш істотні перешкоди гармонізації – обсяг існуючих відмінностей в практиці ведення бухгалтерського обліку різних країн, брак сильних професійних організацій з питань бухгалтерського обліку та відмінності політичних та економічних систем [245]. Саудагаран зазначає, що націоналісти вбачають загрозу в гармонізації, оскільки країни поступаються управлінням регулювання обліку з зовні, особливо якщо це сприймається як заміна їх власного регулювання бухгалтерського обліку з боку інших країн [253]. В працях Медніка зазначено, якщо зміни в правилах бухгалтерського обліку полягали лише в усуненні відмінностей серед країн, то було б достатньо прямого перекладу, щоб дати можливість подавати звітність відповідно до принципу зрозумілості та інтерпретованості. Однак, країни також мають суттєві економічні та соціальні відмінності, які перешкоджають простим інтерпретаціям, навіть якщо дані генеруються за тими ж самими принципами бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку кожного суспільства – це продукт його потреб та прагнень. Наприклад, британські та американські правила обліку відображають концепцію справедливості та сутності за формою прямо протилежною Кодексу Наполеона, який набагато більше орієнтований на взаємоузгодженість. В деяких країнах уряд залучається до прийняття стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Наприклад, у Великобританії розробкою стандартів бухгалтерського обліку займаються професійні організації, в той час як у Франції ці повноваження прийняв на себе уряд. В США розробкою стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності займаються професійні організації, але на чолі з урядом як кінцевої інстанції їх затвердження. В будь-якому випадку, закриті урядові дослідження стандартів бухгалтерського обліку додають деякі політичні зміни в самі стандарти [253].

У. Салім вважає, що іншою перешкодою є те, що уряди багатьох країн повинні фактично координувати свою політику в сфері бухгалтерського обліку відповідно до домінуючої політики в інших країнах з метою мінімізації негативних проявів та максимізації позитивних. Крім того, користувачі фінансової звітності в різних країнах мають різні потреби (країни з високорозвиненим фондовим ринком, країни, в яких банківські установи акумулюють інвестиційний капітал, та ін.) [254]. В’ятт схиляється до того, що в подальшому, держави, що мають різні потреби, транснаціональні корпорації, суб’єкти малого бізнесу в розвинутих країнах можуть перешкоджати гармонізації стандартів бухгалтерського обліку. Крім того, вони можуть мати різний рівень досвіду та впливу серед професійний організацій бухгалтерів. І, нарешті, висока вартість заміни принципів бухгалтерського обліку або ж збереження окремих систем для багатонаціональних пропозицій. Існування таких перешкод дає підставу вважати, що активна громадська ініціатива щодо розробки міжнародних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є небажаною, а гармонізація стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності несе перебільшені переваги. Стверджувалося, наприклад, якщо певний фінансовий ринок вимагав надто детальної фінансової інформації та ніс значні регулюючі витрати, підприємство переносило свою діяльність в інший регіон. З іншого боку, якщо фінансовий ринок забезпечить надто малі пояснення щодо фінансової інформації або регулюючі керівництва, то приватні підприємства будуть використовувати це у власних інтересах [253].

Блейк, Хоссейн вважають, що перший недолік полягає в тому, що слаборозвинуті країни та країни, що розвиваються вбачають гармонізацію стандартів бухгалтерського обліку як використання стандартів країн, які переважають їх в економічному розвитку. Інший недолік полягає в тому, що хоча бухгалтерський облік є гнучким за своєю природою та може адаптуватися до різних умов, але гармонізовані стандарти бухгалтерського обліку можуть втратити достатній рівень гнучкості та не охоплюватимуть всі особливості різних національних систем: правові, економічні, та культурні. Крім того, IASB може зіткнутися з труднощами під час вироблення компромісу по певних пунктах стандартів, з метою прийняття їх на міжнародному рівні. Це говорить про те, що ці стандарти матимуть рекомендаційний та неадекватний характер [253].

Ф. Чоі, К. Фрост, Г. Міік виражають припущення, що міжнародна гармонізація може створити “перенавантаження стандартів”. Це говорить про те, що підприємства, які повинні мати справу з політичним, економічним, соціальним життям, будуть ще більше утискатися з метою виконання додаткових складних та затратних міжнародних вимог. Поява гармонізації стандартів бухгалтерського обліку знаходиться під сумнівом, оскільки велика кількість національних груп мають майнові права в підтриманні своїх власних систем стандартів бухгалтерського обліку [204]. Р.Паркер вважає, що гармонізація стандартів бухгалтерського обліку може бути шкідливою для підприємств, оскільки стандарти можуть знизити прибуток підприємств та ввести нестійкість в балансові звіти підприємств. Тому підприємства повинні довести до власних інвесторів можливі ефекти від гармонізації стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що позначиться на їх прибутку та зобов’язаннях [245]. Ваессен на підтримку цього, заявив, що гармонізація стандартів бухгалтерського обліку змінить склад та якість фінансової інформації новими способами. Тому необхідно, щоб підприємства зрозуміли ступінь впливу та забезпечили акціонерів розумінням цього явища [253].

Питання гармонізації бухгалтерського обліку та фінансової звітності вже мало певні розробки вітчизняними дослідниками, зокрема у працях таких вчених, як Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, Н.М. Кондакова, В.І. Коршунов, Д.А. Панков, Н.Н. Хахонова та ін. [8, 14, 40, 140, 161, 183].

Способи стандартизації та гармонізації обліку відрізняються в кожній країні. Ф.Ф. Бутинець пропонує мінімальний перелік умов, однакових для всіх ситуацій з метою удосконалення процесу стандартизації [96]:

• чіткий набір принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

• обов’язкові принципи та ті, що мають рекомендаційний характер;

• сфера застосування окремих принципів;

• концептуальна основа;

• юридичні наслідки надання окремої інформації для зовнішнього користування;

• професійний орган чи інститут по стандартизації та гармонізації бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У зв’язку з цим, проаналізуємо причини виникнення процесу гармонізації. Передумовою становлення процесу гармонізації стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності на світовому рівні, на думку автора, стали глобалізаційні процеси. Упродовж XX ст. максимального розвитку набувають міжнародні ринкові відносини, які привели до руйнації економічної та політичної відособленості країн, посилення міжнародного поділу праці, спеціалізації держав-лідерів на виробництві товарів та послуг, стимулювання обміну продуктами праці та науково-технічними досягненнями, потужного впливу транснаціональних корпорацій (ТНК) на всі сфери суспільного життя. За даними професора Л. Мяснікової, саме на них сконцентровано у 4-5 разів більше фінансових ресурсів, ніж у всіх національних банках світу разом узятих, потужних інвестиційних хвиль, які максимально посилюють процес нерівномірності соціально-економічного розвитку країн та регіонів [107].

Чітко викреслюється тенденція до формування глобального економічного простору, що вимагає створення нового типу економіки. Це, в свою чергу, вимагає ліквідації усіх бар’єрів на шляхах переміщення товарів, робіт та послуг, уніфікованого регулювання ринків, стандартизації вимог до руху капіталу. За таких умов необхідно провести наукову оцінку місця та ролі України та визначити межі її інтеграції в міжнародну ринкову систему. На це звертають увагу в своїх працях. В. Зянько, З. Луцишин, В. Новицький, О. Плотніков, В. Рокоча та ін. [33, 47]. ТНК стали все більше використовувати планову систему організації виробництва, маркетингу та менеджменту, а через це їх експансія почала давати значне нарощування капіталу. За розрахунками професора Л. Мяснікової, “у наш час тільки ¼ світової економіки функціонує поза ТНК” [107, с. 234]. Крім того, капітал фірм об’єднується, а через це ТНК значно поширюють свій вплив на національні економіки.

Дослідженню явища глобалізації приділяли увагу в своїх працях такі вітчизняні вчені, як В.Д. Базилевич, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.В. Губський, В. Євстигнєєв, М.П. Іванов, В.П. Іноземцев, З.О. Луцишин, С.В. Льовочкін, Ю.І. Юданов та інші [10, 24, 25, 26, 47, 128, 132, 133, 193]. Зростаюча єдність світового господарства вимагає особливої відповідальності за міжнародні наслідки національних рішень, тому тривають пошуки оптимального поєднання ринкових механізмів, національного і міжнародного регулювання. В контексті розвитку подій зростає значення міжнародних регулюючих інститутів у світовій економіці таких як: Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Організація європейського співробітництва і розвитку (ОЕСР). Через міжнародні організації запроваджуються однакові критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог у валютно-кредитній, податковій, зовнішньо-економічній політиці, політиці у сфері зайнятості, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Метою розробки таких документів є забезпечення економічної стабільності на національному та міжнародному рівнях.

Інтернаціоналізація бухгалтерського обліку на думку Г. Мюллера, Х. Гернона, Г. Мііка обумовлена двома причинами:

• фінансова стратегія, що передбачає реєстрацію підприємств на іноземних фондових біржах, продаж власних цінних паперів за кордоном та отримання кредитів в іноземних банках;

• інвестування, що передбачає придбання цінних паперів вітчизняних і зарубіжних корпорацій [154, c.29].

Ідеї інтеграції національних систем обліку мали місце і в країнах Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). В 1955 р. на зборах заступників представників країн РЕВ вперше було піднято питання необхідності інтеграції бухгалтерського обліку, але шляхи її досягнення розходилися. А. Паризінський, виступаючи за інтеграцію, визначив наступні її перешкоди:

• складна та громіздка теоретична робота;

• тривалий час на створення та впровадження теоретичних концепцій;

• загроза втратити досягнення в сфері обліку окремої країни;

• суттєві матеріальні та фінансові витрати [172].

Е. Бенеш (ЧССР) вважав, що цей шлях повинен бути пройденим. Для цього необхідно досягти більшої аналітичності та дієвості обліку, ширше використовувати його інформацію для прийняття управлінських рішень [172]. С. Данаїлов (НРБ) склав комплексний план, згідно якого інтеграція повинна пройти у два етапи:

• зближення методології;

• уніфікація [172].

М. Спасов (НРБ) вважав, що для інтеграції необхідно брати найкраще в обліку кожної окремої країни, однак не вказав, за якими критеріями. Але всі сходилися на тому, що практичну інтеграцію слід почати з уніфікації бухгалтерської термінології. В подальшому слід створити план рахунків та інструкції по його використанню.

На проблему уніфікації бухгалтерської термінології звернули також увагу вчені Німеччини, особливо І. Голл та В. Гайсслер І. Йорданов бачив уніфікацію не лише в одному плані рахунків та правилах його застосування, але і в розробці єдиних національних облікових кодексів, в яких слід зібрати всі діючі в сфері обліку норми, а потім кодифікувати їх в рамках країн РЕВ. Зазначені автори йшли від обліку до господарства і лише на думку П. Долежала інтеграції бухгалтерській повинна передувати інтеграція у формах фінансування, управління та стимулювання, що склалися в різних країнах [172].

На початку 70-х років XX ст. Т.Р. Вейріх, С.Г. Авері та Х.Р. Андерсен запропонували три виміри обліку:

• бухгалтерський облік як універсальна система (міжнародна система бухгалтерського обліку), тобто світовий бухгалтерський облік;

• описово-інформаційне представлення всіх принципів та стандартів, які застосовуються в окремих країнах, тобто міжнародний бухгалтерський облік;

• практика організації і ведення бухгалтерського обліку як материнськими підприємствами, так і закордонними відділеннями міжнародних корпорацій, які здійснюють діяльність принаймні у двох країнах [262].

Слід зауважити, що міжнародного бухгалтерського обліку не існує. Так, Ф. Бутинець зазначає, що “удосконалювати та розвивати необхідно саме національні системи бухгалтерського обліку з метою узагальнення практики” [7, 21.]. О. Петрук зазначає, що “гармонізація бухгалтерського обліку є процесом уніфікації методів і принципів бухгалтерського обліку у формі стандартів. Поряд з цим, для кожної країни важливим є наявність бухгалтерських стандартів, які сумісні з тим середовищем, для якого їх розробили” [12]. Так, Ф. Чоі вважає, що відмінності у бухгалтерському обліку, які заохочуються та виправдовуються соціальним середовищем, ідуть у розріз із спробами гармонізації бухгалтерського обліку на загальносвітовому рівні, і проблема масштабів гармонізації бухгалтерських стандартів прихована саме в цьому [204].

К. Ноубс і Р. Паркер стверджують, що необхідність міжнародної гармонізації виникла з боку тих, хто регулює, готує та використовує фінансову звітність [245]. В такому разі, була зроблена спроба з’ясувати причини появи гармонізації бухгалтерського обліку.

А. Белк’юі говорить, що “…нові фактори глобальної економіки, такі як міжнародна грошово-кредитна система, транснаціональні корпорації, прямі іноземні інвестиції створили середовище, в якому ділові трансакції, їх поведінка, вимір та розкриття набувають нової форми, що вимагає специфічного обліку, який може забезпечити гармонізація бухгалтерської практики” [253]. Меднік зазначає, що відпускні ціни, відсоткові ставки та валютні курси стали пов’язаними, таким чином уряди все більшої кількості країн повинні підтримувати гармонізацію практики фінансової звітності в національній політиці [253].

К. Ноубс та Р. Паркер висловлюють думку, що гармонізація стандартів бухгалтерського обліку необхідна для забезпечення іноземних інвесторів зрозумілою фінансовою інформацією підприємств, чиї акції вони бажають придбати [245].

М. Ікбал, У. Мелчер, А. Елмаллах порівнюють фінансову інформацію з формою мови, яка, відповідно, повинна використовуватися так, щоб прийняття рішень щодо інвестицій та зобов’язань приймалося з більшою легкістю та було співставним [229].

Компанії готують фінансову звітність для користувачів, що зацікавлені в ній. Очевидно, що міжнародні компанії не матимуть бажання мати справу з кожною групою стандартів бухгалтерського обліку кожної країни, в яку вони інвестують кошти. Уніфіковані стандарти бухгалтерського обліку забезпечують досягнення як внутрішньої, так і зовнішньої ефективності. Б. Епстей та А. Мірза вважають, що впровадження принципів гармонізації забезпечить користь для клієнтів [212].

Транснаціональні компанії могли б заощадити, у випадку, коли всі філіали могли б використовувати одну й ту ж саму систему обліку. Уніфікована фінансова звітність дає можливість кращого співставлення, меншого непорозуміння та кількості помилок між частинами підприємства. Це дозволить здійснити зв’язок та переміщення персоналу сфери фінансів. Типові стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності вимагатимуть використання всіма ринками капіталу. Крім того, можна заощадити, оскільки підготовка консолідованої фінансової звітності буде легшою для компанії. Використання єдиної системи стандартів бухгалтерського обліку підвищить кредитоспроможність підприємства. Міжнародні підприємства зможуть зрозуміти суттєвість заощаджень, якщо вони не будуть вимушені готувати фінансову звітність відповідно до правил ведення кожної країни, з якою мають справу. Іншими словами, доступ до головних фінансових ринків стане простішим.

З позиції користувачів фінансової звітності (інвестори, банкіри, власники) гармонізація несе велику кількість переваг. Інвесторам, банківським структурам, власникам необхідна інформація, що дозволить прийняти правильне інвестиційне рішення. Фінансова звітність, основана на принципах та практиці гармонізації, дозволить здійснювати користувачам корисні порівняння між країнами та компаніями.

Ф. Чої, К. Фрост, К. Гері стверджують, що користувачі фінансової звітності стикаються з труднощами в інтерпретації інформації, що створена відповідно до національних систем бухгалтерського обліку. За допомогою гармонізації цього можна уникнути [204].

Інструментом гармонізації бухгалтерського обліку на національному рівні є узгодження національного законодавства в сфері бухгалтерського обліку, про що зазначено в ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС від 14 червня 1994 р. та ратифікованою Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. [30]. Крім того, бухгалтерське законодавство вимагає систематизації та узгодження з господарським і цивільним законодавством. Це дозволить усунути наявні протиріччя та недоліки нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні.