2. Теоретичні основи статистичного аналізу економічної ефективності виробництва молока.
2.1 Суть, економічне значення виробництва молока, показники ефективності виробництва, резерви їх підвищення.
Основним завданням господарств які займаються спеціалізованим виробництвом молока є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально, особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного сільськогосподарського (виробництва) підприємства, і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі і підвищення її ролі в економіці господарства. Забезпечити таку розробку повинен економічний аналіз. При його здійсненні необхідно враховувати особливості розвитку цієї галузі: виробництво продукції значною мірою залежить від біологічних особливостей тварин; розвиток даної галузі тісно пов’язаний з розвитком рослинництва; тут ширше застосовуються різні форми організації виробництва (від великих тваринницьких комплексів до індивідуального підряду), значно більша можливість реалізації розроблених заходів, одержаних із застосуванням функціонально-вартісного аналізу і прийому „input-output”, що сприяє оперативному регулюванню формуванню витрат і собівартості продукції та інше. Врахування вищенаведених застережень підвищує якість аналітичної роботи, сприяє ширшому використанню результатів аналізу в управлінні галуззю. (1.4, ст. 222)
Ефективність галузі оцінюють за певними показниками. Молочна продуктивність являється основним показником продуктивності корів молочного стада, тобто корів призначених для отримання молока, і допоміжним показником продуктивності корів м’ясного напряму, які використовуються для підсосного вирощування телят. Звісно, при розрахунку показників молочної продуктивності співставлення цих двох контингентів корів не доцільно. Тому в практиці статистики сільського господарства при визначенні середньої молочної продуктивності з загального числа корів в господарствах виключають корів спеціалізованих м’ясних груп з підсосним утриманням телят, а також корів, фактично використовуємих для групового підсосного вирощування телят, та корів вибракуваних для відкорму та забою.
До показників рівня молочної продуктивності перш за все відносять:
1)середній річний надій на фуражну корову молочного стада (уф)
2)середній річний надій на дійну корову (уд);
3)середній надій на дійну корову за період лактації (ул).
Перший показник можна отримати діленням загального надою молока в
стаді молочних корів за рік на середньорічне число фуражних корів. Середній річний надій на дійсну корову може бути розрахований двома способами: а) діленням загального надою на середньорічне число дійсних корів того ж стада; б) діленням загального надою на середньо групове число дійсних корів. Якщо позначити відношення середньорічного числа дійсних корів до середньорічних фуражних курів, або, що одне й теж , числа дійсних днів до числа-кормо-днів - Кд, то Уф = Уд*Кд, де Кд - відношення середньо групового числа дійних корів до середньорічного числа фуражних корів.
Велике значення має правильний вибір прийомів та способів визначення продуктивності корів з обліком складу молока. При порівняльній характеристиці продуктивності корів з обліком якості молока найбільшого вжитку отримали показники - вихід молочного жиру та надій молока на корову в перерахунку на стандартну (базисну) жирність.
В останньому випадку все молоко переводять в умовне однопроцентне, а потім отриману величину ділять стандарту жирність.
Середня жирність всього прийнятого молока буде:
=
,
(3)
де qi - кількість молока кожного окремого надходження на молокозавод,
ki- процент молочного жиру в молоці, кожного надходження.
Кількість молока в перерахунку на стандартну жирність:
qкст=
,
(4)
де кст - стандартна жирність.
Слід відмітити, що зміна інших цінних складових частин молока (альбумін, казеїн, молочний цукор, вітаміни мінеральні солі та ін.) не знаходиться в прямому відношенні із зміною кількості жиру. (15, ст. 238-242)
Розрізняють технологічну, економічну та екологічну ефективність. Зокрема, технологічну ефективність аналізують за показниками: виробництво продукції в натуральному виразі на 1 голову тварин, на 1 кв.м. виробничої площі основного приміщення, тобто тієї, яка використовується безпосередньо для виробництва продукції, на 1 у.к.од, витрати кормів на 1 голову і 1 у. продукції: собівартість 1 у.к.од і 1 у., перетравного протеїну і питома вага кормів у структурі витрат на виробництво окремих видів продукції; собівартість виробництва одиниці продукції та ін. Економічну ефективність оцінюють за такими показниками, як виробництво валової продукції, валового і чистого доходу на 1 голову і одиницю витрачених ресурсів на 1 м.кв виробничої площі; прибуток на 1 у продукції; рівень рентабельності виробництва продукції, тощо. Екологічну ефективність аналізують з санітарним станом ферм і прилеглої території, наявністю і станом гноєсховищ і сечозбірників; своєчасністю очистки приміщень ферм від гною та своєчасне його вивезення, справність обладнання для прибирання грою та транспортних засобів по його вивезенню від ферм тощо. (14, ст.235- 236)
Значним резервом збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення її конкурентоспроможності є якісні параметри. Це поліпшення природо-племінних характеристик тварин, забезпечення збалансованої годівлі, зміцнення матеріально технічної бази галузі (типові приміщення укомплектовані необхідним обладнанням), поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин і праці персоналу, впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б забезпечили зацікавленість у підвищенні якості продукції, тощо. Недопущення (скорочення) втрат тваринницької продукції на всіх етапах її проходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва. Для цього необхідно забезпечити галузь необхідним обладнанням, (холодильниками, каністрами, тощо), створити потужності для збереження транспортування і переробки продукції, створити дійовий механізм відповідності конкретних осіб, які допускають втрату продукції.
Зауважимо, що резервами можна вважати лише ті можливості, які є реальними для використання і вписуються в стратегію розвитку підприємства.