11. Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямованих на централізацію Київської Русі

Адміністративна реформа була спрямована на ліквідацію “племінних княжінь” і запровадження нового адміністративно-територіального поділу. Територія була розділена на уділи. Врядувати в них Володимир призначав своїх синів, родичів, довірених осіб – посадників. Їм належала військова, адміністративна та судова влада, яку вони чинили іменем “Великого князя”.

Військова реформа сприяла ліквідації племінних збройних формувань. Натомість великий князь наймав дружинників, яких наділяв маєтками з правом експлуатації населення. Дружинники давали клятву “вірою і правдою” виконувати волю князя.

Внаслідок релігійної реформи з 988-989рр. почалося утвердження християнства як державної релігії.

Судова реформа розмежовувала світське княже й церковне судочинство. Для цього було запозичені норми візантійського права, об’єднані у збірниках “Номоканонах”.

Під час княжіння Володимира завершився тривалий процес формування території Давньоруської держави. Визначилися і закріпилися кордони Київської Русі, які в основному, збігалися з етнічними кордонами східних словян. Вони проходили в районі верхівя Оки і Волги на сході; Сули, Дону, Росі і Південного Бугу – на південному сході і півдні; Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану і Західної Двіни – на заході; Чудського озера, Фінської затоки, Ладозького і Онезького озер – на півночі. Це була найбільша держава в Європі, яка складалася із багатьох слов’янських і неслов’янських народів. Перед Давньоруською державою, що обєднала всі східнословянські землі, стояли важливі завдання політичної консолідації. Серед заходів, направлених на вирішення цих завдань, важливе значення мала адміністративна реформа, яку почав здійснювати ще Святослав, а закінчив Володимир Святославович. Сенс її полягав в тому, що землі і князівства, де правили залежні від Володимира місцеві князі, передавалися синам Володимира. У деяких менш важливих містах знаходилися посадники Володимира з його найближчого оточення.

Реформа ліквідовувала владу місцевих князів, звязаних походженням та інтересами з їх землями і далеких від інтересів Києва, покінчила з автономією земель. В результаті реформи всі найбільші феодальні володіння Русі і всі вищі рівні феодальної ієрархії виявилися в руках одного княжого роду. Згідно з нормами феодального права всі князі Київської Русі як нащадки великого київського князя користувалися рівними правами на спадок предка, що робило їх юридично рівноправними.

Ця обставина зіграла велику роль в подальшій історії Київської Русі. З одного боку, вона підтримувала у князів ідею спільності і рівної відповідальності всіх за долю країни, а це сприяла обєднанню сил князів в боротьбі із зовнішніми ворогами. З іншої – обумовлювала міжусобну феодальну боротьбу, тому що кожен князь, рахуючи себе юридично рівним з іншими, намагався і фактично порівнятися з тими, хто мав великі або багатші володіння.

12. Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздрібненості Київської русі.

Смерть Мстислава в 1132 р. позначила кінець історичної доби, в якій Київ відіграв роль основного центру руських земель, і поклала початок періодові політичної роздробленості, розпаду Київської Русі на окремі князівства та землі. Зокрема, на землях України сформувалися князівства Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке. У першій половині XII ст. відокремлюються Новгородська земля, а трохи пізніше Суздальська та Ростовська. Спочатку їх було 12, а згодом — сотні. (50 на початку ХІІІст.)

Політичну роздробленість спричинило кілька факторів:

• великі простори держави та етнічнанеоднорідність населення;

• зростання великого феодального землеволодіння;

• відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади;

• зміна торгівельної кон’єктури, занепад торгівлі;

• постійні напади кочовиків печенігів, половців, татар.

Причини роздробленості:

• Величезні території і етнічна неоднорідність населення;

• Зростання великого землеволодіння(укріплення місцевих князів)

• Відсутність чіткого механізму місцевого престолонаслідування;

• Зміна торгівельної кон’юнктури, частковий занепад Києв;

• Відсутність спільного ворога.

Наслідки:

• Захоплення земель Русі Золотою Ордою, що значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі.

Після розпаду Київської Русі естафета державності перейшла до Галицько-Волинського князівства.