- •2. Дайте визначення поняття "історико-етнографічний регіон", охарактеризуйте основні етапи формування українських історико-етнографічних регіонів.
- •3. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу.
- •4. Охарактеризуйте політичний устрій та систему управління держави Антів
- •5. Вивітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походжання Київської Русі.
- •6.Назвіть суспільно-політичні, економічні й геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київька Русь.
- •7 Охарактеризуйте соціальну структуру і соціальні відносили в Київській Русі.
- •8.Охарактеризуйте етапи развитку Кихївської Русі, її державну організацію.
- •9. Висвітліть особливості розвитку освіти в Київській Русі.
- •10. Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії та його вплив на подальший розвиток Київської Русі.
- •11. Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямованих на централізацію Київської Русі
- •13.Охарактеризуйте геополітику Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
- •14. Визначте передумови об'єднання Галичини і Волині в єдину державу, дайте характеристику етапам її розвитку.
- •15. Висвітліть соціальну структуру та соціальні відносини на українських землях в період литовсько-польської доби.
- •16. Проаналізуйте суть змін у стані освіти, які відбулися на українських землях з середини 14 ст. До середини 17 ст
- •17. Охарактеризуйте роль братських шкіл та Києво-Могилянської колегії у збереженні та розвитку українсьої освіти наприкінці 16-17 ст.
- •18. Окресліть комплекс факторів, які спричинили національно-визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19. Проаналізуйте головні етапи становлення української козацької держави (Війська Запорозького) в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- •20.Охарактеризуйте процес еволюції соціальної структури козацько-гетьманської держави у період з 1648 року до кінця 18 ст.
- •21. Охарактеризуйте сучасні наукові погляди щодо причини, часу виникнення, соціальної бази й організаційної структури українського козацтва.
- •22. Висвітліть умови прийняття Переясловського договору, визначте суть "Березневих статей" та їхнє значення в контексті українського державотворення.
- •23. Проаналізуйте етнополітичні ппроцеси в козацько-гетьманській державі.
- •24.Проаналізуйте в історико-етнополітичному контексті особливості процесу обмеження та ліквідації царським урядом автономії України (друга половина17-18ст.).
- •25. Дайте характеристику процесу остаточної ліквідації автономного устрою Гетьманщини у другій половині 18 ст.
- •26. З'ясуйте якими біли особливості процесу українського нацонального відроджання на західноукраїнських землях наприкінці 18 - упершій половині 19 ст.
- •27. Назвіть головні причини масового переселання українців за кордон у кожну з чотирьох "еміграційних хвиль".
- •52 Умови відновлення та розвиток освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.
- •1945 До 1970 р.
- •1970—1985 Pp.
- •53 Проаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х – у Iпол. 1960-х рр. Розвиток економіки України на поч. 50-х рр. Хх ст.
- •Розвиток сільського господарства. Укрупнення(розширення) колгоспів.
- •55 Розкажіть про особливості соціальної політки в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова.
- •Крах політики керівництва срср вів до ломки радянської політичної системи.
- •64 Формування передумов незалежності України
- •Декларація про державний суверенітет України
21. Охарактеризуйте сучасні наукові погляди щодо причини, часу виникнення, соціальної бази й організаційної структури українського козацтва.
22. Висвітліть умови прийняття Переясловського договору, визначте суть "Березневих статей" та їхнє значення в контексті українського державотворення.
Підписані 27 березня 1654р. московським царем Олексієм Михайловичем прохальні чолобитні статті Б.Хмельницького фактично являли собою конституцію. В ній закріплювався правовий статус Війська Запорозького:
в Україні зберігався військово-адміністративний устрій
залишалось в силі звичаєве судочинство
реєстр козацького війська визначався в 60 тисяч чоловік
стверджувалося право козацького війська обирати гетьмана, який повинен був присягати царю
Військо Запорозьке повинно було воювати спільно проти ворогів.
Ці та інші положення закріпили нове правове становище українського уряду як васальне. Разом з цим вони передбачали збереження державного суверенітету України.Війська Запорозького.
(Після болісних роздумів Б. Хмельницький прийняв невтішне рішення: заради збереження основних завоювань національно-визвольної боротьби українського народу і насамперед державності слід на деякий час піддатися під протекцію Москви. Зрозуміло, що цей крок був вимушений, оскільки польсько-кримський Кам'янецький договір 1653 p., який не передбачав навіть збереження за козацькою Україною статуту державної автономії у складі Польщі, ставив її перед фактом існування політичного взаєморозуміння Польщі і Кримського ханства.
Б. Хмельницький, частина духовенства ще з 1648 р. зверталися до Москви з проханням, але не для того, щоб "возз'єднатися", а для того, щоб одержати підтримку у війні з Польщею, ворожою також і Росії.
Однак московські правителі не поспішали. Вони вирішили зачекати, доки козаки й поляки не виснажать одне одного, і вже тоді вдатися до відповідних дій. І лише тоді, коли українці заявили, що віддадуть перевагу союзу з Туреччиною, вони вирішили діяти. У результаті тривалих переговорів 1 жовтня 1653 р. цар Олексій Михайлович скликав земський собор, який ухвалив прийняти Військо Запорізьке "під государеву високу руку". Ухвалюючи це рішення, Москва сподівалася повернути деякі захоплені Польщею землі, використати Україну як буфер проти Туреччини і взагалі, маючи у своєму підпорядкуванні 300 тис. випробуваного, досвідченого й найкращого на Сході Європи українського війська, значно розширити свій вплив.
На кінець 1653 р. в Україну було відряджено московське посольство з боярином В. Бутурліним, який мав прийняти присягу від козацької старшини на вірність московському цареві. Для зустрічі з ним до Переяслава прибув Б. Хмельницький з генеральною старшиною, майже всі полковники, близько ста сотників, стільки ж нижчої старшини і деяка частина козаків. 18 січня 1654 р. гетьман відкрив Раду, яка вирішила передати Україну під царську протекцію.
Та як тільки почалися переговори, стався інцидент, який виявив відмінності між прагненнями Б. Хмельницького і царського уряду. Гетьман прагнув, щоб присягали обидві сторони — українці на вірність цареві, а бояри в особі царя пообіцяли боронити їх від поляків та поважати їхні права і привілеї. Але Бутурлін заявив, що цар є самодержавцем і не присягає своїм підданим, козаки ж мають вірити цареві без присяги.
Ця різниця поглядів мало не зірвала переговорів. Однак, коли бояри двічі повторили запевнення, що цар своєю грамотою затвердить вольності України і збереже її державний лад, гетьман з козаками склали присягу на вірність цареві. Усього присягнуло, як зазначає М. Грушевський, 284 особи.
Проте радянська історіографія стверджувала, що "весь народ склав присягу"*. Насправді, нові документи, у тому числі й архівні, зокрема Варшавський архів Замойських № 3036, свідчать про те, що багато жителів України вороже зустріли навіть саму думку про присягу московському цареві й тому ухилялися від неї. Опиралися прийняттю присяги і міщани Переяслава, тому їх силою гнали до церкви. Люди, присягаючи, часто називалися не своїми іменами, що звичайно зневажнювало присягу. Проти присяги виступало також київське духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим, архімандрит Києво-Печерського монастиря Йосип Тризна. Відмовилися присягати і відомі козацькі ватажки Іван Богун, Іван Сірко, Йосип Глух, Філон Джалалій та інші. Небажання виявили також козаки Полтавського, Кропивнянського, Уманського і Брацлавського полків. Отже, конкретні історичні факти розвіюють міф про те, нібито українці доброхіть і одностайно піддалися під руку московського царя. Не можна прирівняти Переяславську Раду до всенародного обраного парламенту. На ній стояло тільки одне питання: "віддатися під високу руку царя московського". Це були лише умови договору, які обговорювалися в Переяславі, не зафіксовані на письмі.
Остаточний договір представники обох сторін уклали в Москві в березні 1654 р. Це так звані Березневі статті. Тому є підстави називати договір Війська Запорізького з Росією Переяславсько-Московським договором. За ним цар забезпечував Україні автономію, що стосувалася таких справ: гетьмана і старшину вибирає козацька рада, українська адміністрація і суди незалежні від московських, податки в Україні збирає український уряд, козацького війська має бути 60 тис, залишається давній поділ населення на стани (козацький, шляхетський, міщанський, духовний) і кожен стан зберігає свої права, Україна має право на переговори з іншими державами. Українці визнали такі права царя: тримати в Києві військову залогу з воєводою, обирати нового гетьмана, про закордонні посольства гетьман повідомляє царя, а права всіх станів цар затверджує своїми грамотами.)