- •60. Стилізація. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів. Види стилізації. Стилістичні функції стилізації.
- •59. Виклад та способи викладу.
- •58. Модальність. Різновиди модальності.
- •53. Синтаксична омонімія. Причини виникнення. Види синтаксичної омонімії.
- •52. Визначення стилістичних прийомів: перифраз, ампліфікація, тавтологія. Їхня стилістичні можливості у функціональних стилях сучасної української літературної мови.
- •56. Синтаксична синонімія. Види синтаксичної синонімії: синтаксичні можливості.
- •40. Оказіоналізми. Стилістичні функції оказіоналізмів. Оказіональні іменники та дієслова.
- •17. Лексика за сферою вживання (визначення, класифікація).
- •15. Змінність лексичного складу (архаїзми, історизми, неологізми). Різнорідність функціонування таких лексем у стилях сучасної української мови.
- •14. Стилістичні можливості фонетики
- •7. Характеристика наукового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, на мовних рівнях)
- •10. Характеристика офіційно-ділового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •9. 12. Характеристика епістолярного стилю (визначення, підстилі, історія ставлення, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •8. Характеристика художнього стилю (визначення, підстилі, жанри, функції, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •11. Характеристика розмовного стилю (визначення, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •13 Характеристика публіцистичного стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
53. Синтаксична омонімія. Причини виникнення. Види синтаксичної омонімії.
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
Синтаксичні омоніми - звукові комплекси, однин з яких є словом, а другий словосполученням. Наприклад: потри - по три.
Омонімія утворюється внаслідок:
звукових змін у слові у процесі розвитку мови;
смислових змін у слові у процесі розвитку мови;
випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;
випадкового збігу звучання форми різних слів.
Синтаксична омонімія утворюється завдяки властивості граматичних форм передавати кілька граматичних значень.
Види синтаксичної омонімії:
лексико-синтаксична омонімія (Лексико-синтаксичний омонім – слово, утворене поєднанням службового слова з іншим, і синтаксична конструкція з таким же складом, між якими, проте, існує семантичний розрив: назустріч і на зустріч, немає і не має, аякже і а як же?)
морфолого-синтаксична омонімія (виникає, коли омонімами є слова з різними морфемними частками, наприклад, префіксами)
власне синтаксична омонімія.
52. Визначення стилістичних прийомів: перифраз, ампліфікація, тавтологія. Їхня стилістичні можливості у функціональних стилях сучасної української літературної мови.
Перифраз троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох.
У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев», «однорукий бандит» — «гральний автомат», «чорне золото» — «вугілля» чи «нафта», «легені планети» — «ліси». Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце російської поезії»).
Окремим випадком перифрази є евфемізм — описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять («нечистий» замість «чорт», «обійтися допомогою носової хустки» замість «висякатися»).
Ампліфікація — стилістична фігура, нагромадження однорідних елементів мови (сполучників, прийменників, порівнянь, епітетів тощо) для підсилення виразності та емоційності мови. Ампліфікація є стилістичним різновидом перелічення.
Тавтологія - використання повторювання або надлишковості у мові, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої.
Функції і стилістичні можливості:
Ефект усного (народного) мовлення
Особливого наголосу на чомусь (вік вічний)
Ідейно-змістове та художньо-образне навантаження
Нагнітання емоцій
взаємопідсилюють зміст та емоційно-експресивне забарвлення
є національно-забарвленими
ці стилістичні фігури є найбільш поширеними у розмовному, художньому та публіцистичному мовленні.
Вони з’являються у науковому стилі лише у термінологічних назвах.
56. Синтаксична синонімія. Види синтаксичної синонімії: синтаксичні можливості.
Синтаксична синонімія – конструкції, що мають спільне граматичне значення, однаковий лексичний склад, але відрізняються смисловими відтінками та стильовими особливостями.
Види синтаксичної синонімії:
лексико-синтаксична синонімія (Лексичні синоніми — це подібні або тотожні за значенням слова. Абсолютних синонімів у мові мало: оплески — аплодисменти, доказ — аргумент, зодчий — архітектор, відтінок — нюанс, літак — аероплан, укол — ін'єкція, водограй — фонтан, вітрило — парус. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. Використовують їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Абсолютні синоніми виникають, коли замість власне українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням)
морфолого-синтаксична синонімія (морфолого-синтаксичні синоніми - Це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє — гуля, співає — співа, літає — літа, питає — пита, стрибає — стриба, лунає — луна. Перші компоненти цих синонімічних пар — нейтральні з погляду літературної нормативності, другі — літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова). Або ще: ходить, носить, робить, бачить, любить і ходе, носе, робе, баче, любе, де в першому ряду стоять літературні варіанти, а в другому — діалектні. Форми прикметників на зразок: синьому — синім, білому — білім, великому — великім)
власне синтаксична синонімія (Синтаксичні синоніми — це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку)
Лексичні синоніми є найвиразнішими й найпоширенішими образними засобами мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути неприємного повтору одних і тих самих слів, а й точніше передати інформацію, бо є можливість передати відтінки думки, уточнити деталі, ознаки, властивості. На віддалених асоціативних зв'язках між ознаками предметів і явищ відбувається перенесення або розширення значень слів, виникають образні назви.