- •1. Дисципліна «Історія України» як об’єкт вивчення, її основні методологічні засади та джерельна база.
- •2. Дайте визначення поняття «історико-етнографічний регіон» та характеристику основних етапів формування українських історико-етнографічних регіонів.
- •3. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу.
- •4.Політичний устрій та система управління держави антів.
- •5.Проблеми етнічного походження Київської Русі.
- •6.Назвіть суспільно-політичні, економічні й геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київська Русь.
- •7. Охарактеризуйте соц. Структуру і соц.. Відносини в Київській Русі.
- •8. Охарактеризуйте етапи розвитку Київської Русі, її державну організацію.
- •9. Висвітлість особливості розвитку освіти в Київській Русі.
- •10.Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії та його вплив на подальший розвиток Київської Русі.
- •11.Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямовані на централізацію держави.
- •12.Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздрібненості Київської Русі.
- •13.Дайте порівняльну характеристику соціальної структури та соціальних відносин у Київській Русі та Галицько-Волинському Князівстві.
- •14. Визначте передумови обєднання Галичини і Волині в єдину державу, дайте характеристику станів її розвитку.
- •15. Висвітліть соціальну структуру та соціальні відносини на українських землях в період литовсько-польської доби.
- •16.Проаналізуйте суть змін у стані освіти на українських землях з середини хіv ст. До середини хvіі ст.
- •17.Охарактеризуйте роль братських шкіл та Києво-Могилянської колегії у збереженні та розвитку української освіти наприкінці хvі-хvіі ст.
- •18.Окресліть комплекс факторів ,які спричинили національно – визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19 Питання. Утворення Української козацько-гетьманської держави.
- •20 Питання. Українська політична думка козацько-гетьманської доби (друга половина XVII — кінець XVIII ст.)
- •21 Питання. У роки незалежної української держави відкрилися широкі можливості дослідження козацької проблематики.
- •27.З’ясуйте якими були особливості процесу українського національного відродження на західноукраїнських землях наприкінці 18 – у першій половині 19 століть.
- •28. Головні причини масового переселення українців за кордон у кожну з чотирьох «еміграційних хвиль»
- •29. Особливості етнополітики Російської та Австрійської імперій щодо України
- •30.Аналіз соціальної модернізації в Російській та Австрійській...
- •31. Передумови створення політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку 20 століття.
- •32. Визначте, у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 році.
- •33. Назвіть та проаналізуйте етапи українського державотворення 1917-1920 років.
- •34. Визначити основні напрямки державотворення за часів Директорії унр , наскільки вони були ефективними?
- •35. Визначте роль і місце цр в процесі українського державотворення
- •11.01.18 Проголошено 4 Універсал
- •36. Внутрішня політика Скоропатсько, її здобутки та недоліки
- •40.Причини поразки українського національного руху на західноукраїнських землях у 1918-1919рр.
- •41. Причини поразки українського національного руху 1917-1920рр.
- •42.Особливості процесу входження україни до складу срср
- •43. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України у перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •44. Визначте причини проведення політики українізації в урср у 1920-ті на початку 1930-их рр.. Та проаналізуйте її основні наслідки.
- •45. Проаналізуйте особливості проведення індустріалізації та колективізації сільського господарства в Україні, якими змінами у соціальній структурі суспільства позначилися ці процеси?
- •46. Назвіть причини, охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 1930-их рр..
- •47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті – 1930-ті роки.
- •52.Розкажіть про умови відновлення та розвиток освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.
- •53.Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).
- •54.ІІроаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х -у першій половині 1960-х рр.
- •55 Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова
- •56 Розкажіть про дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-1980-ті роки, у чому на вашу думку, полягає його значення в контексті процесу Українського державотворення.
- •57 Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення
- •58. Розкажіть про особливості нтр в срср і урср в 60-ті – 80-ті рр
- •62. Громадські організації
- •64. Охарактеризуйте особливості конституційного процесу в Україні в середині 1990-х років.
- •65. Окресліть головні напрямки розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її державної незалежності.
- •66. Розкажіть про стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності.
56 Розкажіть про дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-1980-ті роки, у чому на вашу думку, полягає його значення в контексті процесу Українського державотворення.
На початку 70-х років десятки дисидентських груп, переважно інтелігентських, що налічували понад тисячу чоловік, діяли по всій Україні. Спільним знаменником у їхніх змаганнях, без сумніву, був національний фактор. Важливим етапом у боротьбі за національні права і захист прав людини стало створення 9 листопада 1976 р. Української гельсінської групи, її очолили Микола Руденко та Петро Григоренко. Група налічувала 37 учасників, серед яких були дисиденти, котрі повернулися з тюрем (Ніна Строката, Василь Стус, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична, Вячеслав Чорновіл), колишні націоналісти, що вижили після десятиліть, проведених у сталінських концтаборах (Святослав Караванський, Оксана Попович, Оксана Мешко, Ірина Сеник, Данило Шумук, Юрій Шухевич) й такі релігійні активісти, як священик Василь Романюк.
Від інших Українську гельсінську групу відрізняло насамперед те, що вона була відкритою громадською організацією, а також те, що група підтримувала постійний зв'язок з аналогічними групами в усьому Радянському Союзі з метою "інтернаціоналізувати" захист громадянських і національних прав.
Наприкінці 70-х років політичні погляди провідних діячів дисидентського руху в Україні радикалізувалися. Так, у поширюваних самвидавом "Позиціях українських політичних в'язнів" за підписами Олекси Тихого і Василя Романюка, в яких йшлося про незалежність України та про її місце "в колі великих демократичних країн світу", наводилися форми опору і методи боротьби проти більшовицької окупації. Від імені організацій українського національного визвольного руху влітку 1979 р. було написане звернення 18 українських політв'язнів мордовських таборів, у якому рішуче ставилося питання про "вихід України зі складу так званого СРСР і створення незалежної демократичної Української держави". Автори звернулись до ООН з пропозицією зареєструвати Україну як російську колонію, порушити українське питання на нараді ООН, уповноважити президента Світового конгресу вільних українців вжити всіх заходів для виходу України зі складу Радянського Союзу. Цей документ підписали Левко Лук'яненко, Микола Руденко, Олекса Тихий, Іван Гель, Юрій Шухевич, Олесь Бердник та інші.
Найхарактернішою рисою українського руху опору було поєднання боротьби проти національного гніту з боротьбою за демократичні людські права. Це означало поворот в оновлених формах до найблагородніших традицій українського визвольного руху XIX— початку XX ст., основною рисою якого була демократична і гуманістична спрямованість, а також до традицій незалежної демократичної Української держави 1917—1920 рр.
Українські дисиденти вважали своїм першочерговим завданням здійснення в країні тих громадянських свобод, які проголошувалися Загальною декларацією прав людини 1948 р. та Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, серпень 1975 р.). їх далекосяжною метою була деколонізація України шляхом вільних виборів, які повинні були відбутися в республіці під наглядом ООН.
Особливо активізувався національно-визвольний рух наприкінці 80-х років, тобто в останні роки так званої перебудови. У 1989 р. був створений Народний рух України — наймасовіша демократична організація, яка фактично привела Україну до ухвалення 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет.
Визначний український історик і політолог Іван Лиеяк-Рудницький у доповіді на III Національному з'їзді Американської асоціації сприяння славістичним дослідженням (Каліфорнія, вересень 1981 р.), простежуючи перспективи українського визвольного руху, пророче стверджував, що "розв'язання цього питання залежатиме не тільки від внутрішніх українських чинників, а й від загального політичного клімату у Східній Європі. Однак найбільш імовірними є дві альтернативи — це або розвиток у націонал-комуністичному руслі (тобто забезпечення фіктивної державності УРСР реальним доповненням), або, в ра:іі революційного піднесення, поворот до демократії (тобто відродження традицій УНР).
Увесь період — від горбачовської перебудови з 1985 р., коли з'явилася можливість національного відродження України, до серпневого путчу 1991 р. у Москві — підтвердив реальність першої альтернативи; рішення позачергової сесії Верховної Ради України 24 серпня 1991 р. і прийняття Акта про незалежність України відкрили шлях для реалізації другої альтернативи. Але протягом усього цього проміжку часу незмінною була лінія дисидентського руху, Української гельсінської групи. Як зазначив Левко Лук'яненко: "Ми не мінялися. Ми як ішли 1976 року, так ішли 1985 року, так і зараз ідемо. Влада змінилася. І це свідчить, що і 1976 року, організовуючи Українську гельсінську групу, ми правильно розуміли закономірності історичного розвитку і діяли в напрямку загальнолюдського прогресу, а не супроти йому".
Отже, дисидентський рух в Україні, що зародився в умовах хрущовської відлиги, незважаючи на репресії та переслідування, зробив значний вклад у розвиток і втілення ідеї незалежності України.