- •1. Дисципліна «Історія України» як об’єкт вивчення, її основні методологічні засади та джерельна база.
- •2. Дайте визначення поняття «історико-етнографічний регіон» та характеристику основних етапів формування українських історико-етнографічних регіонів.
- •3. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу.
- •4.Політичний устрій та система управління держави антів.
- •5.Проблеми етнічного походження Київської Русі.
- •6.Назвіть суспільно-політичні, економічні й геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київська Русь.
- •7. Охарактеризуйте соц. Структуру і соц.. Відносини в Київській Русі.
- •8. Охарактеризуйте етапи розвитку Київської Русі, її державну організацію.
- •9. Висвітлість особливості розвитку освіти в Київській Русі.
- •10.Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії та його вплив на подальший розвиток Київської Русі.
- •11.Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямовані на централізацію держави.
- •12.Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздрібненості Київської Русі.
- •13.Дайте порівняльну характеристику соціальної структури та соціальних відносин у Київській Русі та Галицько-Волинському Князівстві.
- •14. Визначте передумови обєднання Галичини і Волині в єдину державу, дайте характеристику станів її розвитку.
- •15. Висвітліть соціальну структуру та соціальні відносини на українських землях в період литовсько-польської доби.
- •16.Проаналізуйте суть змін у стані освіти на українських землях з середини хіv ст. До середини хvіі ст.
- •17.Охарактеризуйте роль братських шкіл та Києво-Могилянської колегії у збереженні та розвитку української освіти наприкінці хvі-хvіі ст.
- •18.Окресліть комплекс факторів ,які спричинили національно – визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19 Питання. Утворення Української козацько-гетьманської держави.
- •20 Питання. Українська політична думка козацько-гетьманської доби (друга половина XVII — кінець XVIII ст.)
- •21 Питання. У роки незалежної української держави відкрилися широкі можливості дослідження козацької проблематики.
- •27.З’ясуйте якими були особливості процесу українського національного відродження на західноукраїнських землях наприкінці 18 – у першій половині 19 століть.
- •28. Головні причини масового переселення українців за кордон у кожну з чотирьох «еміграційних хвиль»
- •29. Особливості етнополітики Російської та Австрійської імперій щодо України
- •30.Аналіз соціальної модернізації в Російській та Австрійській...
- •31. Передумови створення політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку 20 століття.
- •32. Визначте, у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 році.
- •33. Назвіть та проаналізуйте етапи українського державотворення 1917-1920 років.
- •34. Визначити основні напрямки державотворення за часів Директорії унр , наскільки вони були ефективними?
- •35. Визначте роль і місце цр в процесі українського державотворення
- •11.01.18 Проголошено 4 Універсал
- •36. Внутрішня політика Скоропатсько, її здобутки та недоліки
- •40.Причини поразки українського національного руху на західноукраїнських землях у 1918-1919рр.
- •41. Причини поразки українського національного руху 1917-1920рр.
- •42.Особливості процесу входження україни до складу срср
- •43. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України у перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •44. Визначте причини проведення політики українізації в урср у 1920-ті на початку 1930-их рр.. Та проаналізуйте її основні наслідки.
- •45. Проаналізуйте особливості проведення індустріалізації та колективізації сільського господарства в Україні, якими змінами у соціальній структурі суспільства позначилися ці процеси?
- •46. Назвіть причини, охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 1930-их рр..
- •47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті – 1930-ті роки.
- •52.Розкажіть про умови відновлення та розвиток освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.
- •53.Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).
- •54.ІІроаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х -у першій половині 1960-х рр.
- •55 Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова
- •56 Розкажіть про дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-1980-ті роки, у чому на вашу думку, полягає його значення в контексті процесу Українського державотворення.
- •57 Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення
- •58. Розкажіть про особливості нтр в срср і урср в 60-ті – 80-ті рр
- •62. Громадські організації
- •64. Охарактеризуйте особливості конституційного процесу в Україні в середині 1990-х років.
- •65. Окресліть головні напрямки розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її державної незалежності.
- •66. Розкажіть про стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності.
41. Причини поразки українського національного руху 1917-1920рр.
Наукові дискусії про причини поразки української революції розпочалися зразу ж після самої поразки. Тут зіткнулися два діаметрально протилежні підходи, які в спрощеному вигляді зводилися до питання, хто винен:народ чи політичні лідери (еліта)? Одна група – представлена українськими соціалістами різних спрямувань, вбачала головну причину поразки у низькій національній і політичній свідомості народних мас. Друга – консервативна група – перекладала всю вину на українську революційну еліту. Звичайно, було багато інших думок проміжкового, компромісного характеру. Синтезуючи основні погляди, можна виділити головні причини поразки української революції 1917–1920 рр.:
1. Слабка соціальна база українського національного руху як результат неповної соціальної структури української нації (відсутність середнього класу, промислової буржуазії, міського елементу тощо). З усіх соціальних верств найбільш національно свідомою була інтелігенція, але вона складала лише 2–3 % усього населення.
2. Міста переважно не були осередками українства, оскільки були зрусифіковані і стали базою впливу більшовиків.
3. Український рух під час революції спирався на дві наймінливіші і непостійні у політичному відношенні соціальні групи – солдат і селян. Вони були ще не досить політично зрілими, ще не осягнули ідею національної незалежності в повному обсязі і легко піддавались демагогічним гаслам більшовиків.
4. Лідери української революції не змогли розв'язати дилему, які проблеми потребують першочергового вирішення: соціальні (земля, 8-годинний робочий день і т. п.) чи національне визволення, чим і скористалися більшовики.
5. Нерішучість у питанні про національну незалежність, панування ідей федералізму та автономізму також стримували наступальний темп української революції.
6. Відсутність дійового адміністративного апарату на місцях, брак відповідно підготовлених кадрів. Українські лідери дуже мало уваги приділяли будівництву власних державних структур, очікуючи, що до влади в Росії прийдуть помірковані, демократичні і федералістськи налаштовані сили.
7. Неповне усвідомлення нагальної потреби створення боєздатної національної армії (особливо це стосується Центральної Ради).
8. Соціальний максималізм лідерів українського руху (особливо Директорії) відштовхнули від революції велику частину потенційних спільників, які з пересторогою ставилися до соціалістичних експериментів.
9. В Україні була відсутня сильна центристська сила, котра б об'єднала політичні сили в боротьбі за національну незалежність (так, Центральна Рада і Директорія спиралися на ліві сили, гетьман П.Скоропадський – лише на праві).
10. Відсутність ясних, не дуже складних для сприйняття, привабливих і простих гасел; недооцінка значення пропаганди і роз'яснення цілей української революції серед народу.
11. Українські лідери були перейняті не духом прагматизму та реалізму, а знаходилися в полоні революційної романтики і соціального утопізму.
12. Відсутність єдності серед лідерів національного руху (досить згадати антагонізм між керівниками Директорії В. Винниченком та С. Петлюрою). Хоча роль особистостей в поразці української революції не варто переоцінювати. Можна погодитися з думкою В. Винниченка про те, що "коли б (весною 1918 р.) ожив Олександр Македонський чи Наполеон і захотів допомогти Центральній Раді та Генеральному секретаріатові, то й то не помогло б".
13. Державне будівництво, спроба самоутвердження України відбувалися не в стабільній, мирній обстановці, а в умовах нескінченних воєн (досить сказати, що лише у Києві влада переходила з рук в руки 14 разів!). Україна перебувала в оточенні ворожих сил, не маючи на міжнародній арені жодного союзника, котрий би підтримав її національні змагання.
14. Трагізм ситуації полягав і в тому, що Антанта відмовилася поширити принцип права націй на самовизначення (відомі 14 пунктів американського президента В. Вільсона) на українців. Проголосивши свою незалежність від Росії й уклавши сепаратний мир з Німеччиною та іншими державами Четвертного союзу, Україна автоматично потрапила у табір ворогів переможної Антанти тощо.
Отже, поразку української революції 1917–1920 рр. спричинила ціла низка причин як внутрішнього, так і зовнішнього порядку. Але говорячи про причини поразки, слід погодитися з досить слушною думкою українського історика з діаспори І. Лисяка-Рудницького, що "було б помилкою говорити про абсолютну поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішньо переродиласуспільство України…" і що "…немає сорому в тому, щоб бути переможеним у боротьбі за свободу. Навпаки, така поразка може стати джерелом духовної обнови, що з нього черпатимуть силу наступні покоління, продовжувачі цієї самої боротьби на новому історичному етапі”