54.ІІроаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х -у першій половині 1960-х рр.

У підсумку політичної боротьби після смерті Сталіна переможцем став М.Хрущов. Він та його команда запропонували заходи щодо реформування різних сфер суспільства, у тому числі народного господарства. У сталінські часи не надавалося великого значення новим тенденціям у розвитку світової економіки. Нове радянське керівництво поставило перед вченими завдання визначити місце, яке посідав СРСР за основними напрямами науковотехнічної революції. Висновки були невтішними: що найменше за десятком позицій країна відстає від західних країн. На пленумі ЦК КПРС у липні 1955 р. підкреслювалася нагальна потреба пошуку коштів на прискорений розвиток наукових досліджень і нових галузей промисловості, щоб не відстати від країн Заходу. Радянське керівництво прийняло кілька принципових рішень, які визначили подальший розвиток економіки: скоротили фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику; скоротили чисельний склад армії, спрямувавши більше ресурсів на ракетноядерну зброю та космічну програму; вирішили закуповувати новітню техніку за кордоном, щоб не починати створення нових галузей «від нуля».

У лютому 1957 р. запроваджується нова система управління, стрижнем якої мав бути територіальний принцип управління через ради народного господарства (раднаргоспи), що створювалися в економічних районах. В УРСР було створено 11 раднаргоспів. Під їх контроль передали понад 10 тис. промислових підприємств. Ця система управління мала позитивні і негативні наслідки. До перших відносили поліпшення розподілу праці та її кооперації в межах економічного регіону, більш швидкими темпами почала формуватися виробнича і соціальна інфраструктура, повніше використовувалися місцеві ресурси тощо. У підсумку з’явилася можливість проводити в республіці відносно самостійну економічну політику. Тим не менш, неспроможність забезпечити єдність технічної політики, повільне впровадження нової техніки, фактичне збереження централізованого планування та інші вади врештірешт призвела до відновлення централізму в системі управління. У 1965 р. відновили республіканські та загальносоюзні міністерства, ліквідувавши раднаргоспи.

У 1957 р. за кількістю виробництва чавуну на душу населення Україна випередила всі капіталістичні країни світу, за видобутком вугілля вийшла на друге місце, а за виробництвом сталі – на третє. На середину 50х років республіка відігравала одну з головних ролей в єдиному народногосподарському механізмі. Вона мала потужну металургійну і паливну бази, швидко розвивалася машинобудівна галузь. Важливі зрушення відбулися в житловому будівництві.

Оскільки одним з головних завдань на початку 50х років стало вирішення продовольчої проблеми, то керівництво СРСР взялося за реформування усього процесу сільськогосподарського виробництва. Початок реформам у цій галузі було покладено на пленумі ЦК КПРС ще у вересні 1953 року. У середині ж 50х років сільське господарство саме завдяки пріоритетності його розвитку вперше стало рентабельним. Валова продукція сільського господарства тільки за період 19541958 рр. зросла на 35,3 % у порівнянні з попередньою п’ятирічкою. За вказаний період валовий збір зерна зріс на 20 %, цукрових буряків – удвічі, виробництва м’яса – більш як у два рази, молока – втричі. Пояснити це зростання можна посиленням матеріальної зацікавленості колгоспників у матеріальному виробництві (зросли закупівельні ціни), створенням умов для розвитку особистого господарства колгоспників, частковою господарською самостійністю колгоспів та радгоспів, зміцненням матеріальнотехнічної бази сільського господарства, підвищенням освітнього рівня керівниківаграріїв, застосуванням нових технологій тощо.

Політика радянської влади після смерті Сталіна не визначалася послідовністю щодо особистого присадибного господарства. Спочатку послабили податковий прес, відмінили обов’язкові поставки державі. Проте, вже у 1955 р. зменшили розміри присадибного господарства. Наступного року встановили грошовий податок з громадян, які тримали худобу в містах, а в 1959 р. прийнято Указ Президії Верховної Ради УРСР про заборону утримання худоби в містах та робітничих селищах. Усі наведені заходи призвели до того, що за 19541964 рр. поголів’я рогатої худоби в підсобних господарствах колгоспників в Україні скоротилося на 14 %, поголів’я свиней – на 20 %, а овець і кіз – на 53 %.

Зміни у розвитку економіки диктувалися об’єктивною необхідністю. Однак, у процесі реформ все більшу роль відігравав суб’єктивний фактор, насамперед вплив самого М.Хрущова. Це зумовило появу волюнтаристських програм, переважно в аграрному секторі. Перша програма стосується освоєння цілинних земель. Започаткована на лютневоберезневому пленумі ЦК КПРС 1954 р. Передбачалося освоїти для подальшої культивації спочатку 13 млн. га, а потім 30 млн. га незайманих земель Казахстану і Сибіру. Тільки за три перших роки реалізації програми з республіки виїхало 80 тис. осіб. . Нині все більше фахівців схиляються до думки, що цей процес зашкодив переходу сільського господарства на шлях інтенсифікації. У червні 1954 р. Хрущов виступив із закликом розширити посіви кукурудзи. У 1961 р. господарства республіки виділили 3 млн. га кращих земель під цю культуру, але затрачені зусилля і ресурси не дали очікуваного результату.

Третя велика програма на селі – «гонка за США». Навесні 1957 р. радянське керівництво висунуло гасло: наздогнати Америку у виробництві молока, м’яса і масла за показниками на душу населення. Ця програма закінчилася тим, що виробництво продукції тваринництва в республіці в 1964 р. впало до 92 % від рівня 1958 року.

Соціальноекономічні реформи періоду правління М.Хрущова можна оцінити неоднозначно, але закладена в них демократизація економічного життя сприяла стрімкому підвищенню ефективності радянської економіки та поступовому зростанню добробуту населення в 50их роках. З кінця вказаного десятиріччя реформи все більше стали характеризуватися негативними явищами.