79. Охарактеризуйте концепцію екзистенціалізму ж.П. Сартра.

«Буття і ніщо», «Екзистенціалізм – це гуманізм», «Критика діалектичного розуму»

Один із засновників екзистенціалізму.

Сартр використовує доктрину «Якщо немає Бога, то людина може все». Тому, якщо немає Бога, то людина обмежується лише моральним імперативом, сама вибирає собі цінності.

Людина вільна у всіх своїх проявах, вищих сил немає. Людина несе сама відповідальність за свій вибір і своє життя, за прогрес людства.

Людина все своє життя перебуває у стані вибору. Вона може вибрати не дійсне буття, буття «як всі» - таким способом вона заперечує свою унікальність. Але людина може вибрати альтернативу, дійсне буття – унікальне, свободне. Але в такому випадку відповідальність є великою, і людина повинна сама контролювати себе.

Людське буття існує як і „в – собі‖, об'єкт або річ, і як „для себе‖, свідомість, яка не є освідомлюючою річчю. Він описує існування „в – собі‖, існування явища чи речі, як те, що „наповнене собою‖. Таким чином, „для себе‖ – це відомість, те, з чого складається свідомість; „в – собі‖ – це речі, об'єкти. Свідомість також включає в себе відомість про себе. Воно є „ніщо‖ внаслідок того, що не має сутності.

Характерною рисою „буття – у – собі‖ є те, що воно абсолютно нерухоме, масивне, непроникне для свідомості. На відміну від буття – у – собі буття – для – себе абсолютно рухоме вплинне, активне та пусте. Свідомість не має нічого субстанційного, „вона існує лише мірою того, як з'являється‖.

80. Вкажіть на особливості розвитку філософської думки в Україні.

Особливого розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв'язання суперечностей між слов'янським міфологічним світоглядом та християнством. Київська Русь — перша східнослов'янська держава, яка розвитком своєї культури продемонструвала приклад закономірного переходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду. Отже, філософська думка України розвивається як етико-моральне вирішення цілої низки світоглядних проблем, як філософський дух морального спрямування. Це спрямування було співзвучне християнській культурі, тому справедливим є твердження про те, що філософія доби Київської Русі мала християнський характер. Філософська думка Київської Русі мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалося крізь призму вічного конфлікту добра і зла. А в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для відсічі іноземним загарбникам, необхідність розвитку культури та освіти.

Розглядаючи особливості вітчизняної філософії, треба зазначити, що провідним мотивом у культурі Київської Русі був культ книжкового знання як передумови мудрості. Її зразком вважалася Біблія, контекстові якої надавалося потрійне значення: буквальне /плотське/, моральне /душевне/ і містичне /духовне/. Останнє символізувало найвищий рівень знання. Світ у цілому, явища природи і людське життя сприймалися як книги, які підлягали тлумаченню з метою виявлення під зовнішнім, фактичним символічного, потаємного, позачасового, духовного, божественного.

Із становленням феодального ладу християнський характер української філософії змістився у бік утвердження патристичних і агіографічних ідей. Проповідувалась зверхність віри над знанням, вищою метою пізнання проголошувався Бог, а єдиним методом пізнання — божественне одкровення. Людина тлумачилась як істота, опоганена "первородним гріхом", тіло якої є вічним джерелом гріха, а душа визнавалася безсмертною.