Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФИЛОСОФИЯ_экз.docx
Скачиваний:
150
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
381.36 Кб
Скачать

32. Розкрийте сутність та охарактеризуйте структуру способу матеріального виробництва.

Спосіб виробництва представлений двома сторонами: продуктивні сили, виробничі відносини. У трудовій діяльності розрізняють: цілеспрямовану діяльність людини,тобто саму працю; знаряддя праці; предмети праці. Предмети праці – це те на що спрямована діяльність людини, що добувається працею з природи. Речі які людина споживає виготовляються з певних матеріалів. Знаряддя праці – все те, що людина використовує в процесі взаємовідносин між собою та природою. Для первісної людини – це палиця, каміння, пізніше – лук, стріли. В сучасному суспільстві різні інструменти, верстати, наукомісткі технології. Знаряддя праці відіграють важливу роль в історичному розвитку виробництва. Економічні епохи відрізняються одна від одної не тим, що виробляється, а тим, якими знаряддями користуються. Для здійснення успішного виробництва необхідні певні умови праці. Умови праці разом з знаряддями праці становлять засоби праці. Необхідно розглянути взаємозв’язок продуктивних сил та продуктивних відносин. В основі виробничих відносин лежить власність на засоби виробництва, тобто від того, в чиїй власності перебувають основні засоби виробництва, залежить сутність, характер усієї системи виробничих відносин. Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв’язку з іншими видами суспільного виробництва. Це формування духовних потреб людей, насамперед виробництво суспільної свідомості.

33. Охарактеризуйте структуру та сутність суспільної свідомості.

Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм: поняття, судження, почуття, ідеї, уявлення, теорії, які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії. Роль суспільної свідомості проявляється в її соціальній активності. Суспільна свідомість є надзвичайно складним явищем, що має динамічну, складну структуру, яка зумовлюється структурою суспільного буття. Одним з елементів структури суспільної свідомості є її різні рівні – буденна і теоретична свідомість, ідеологія і суспільна психологія. Буденний рівень суспільної свідомості включає в себе емпіричні знання про об’єктивні процеси, погляди, настрої, традиції, почуття, волю. Теоретичний же рівень суспільної свідомості виходить за межі емпіричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи поглядів, прагне проникнути в саму суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку та функціонування.

Слід розглянути основні форми суспільної свідомості та процес і особливості їхнього формування й розвитку в сучасних умовах. Так політична свідомість є відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбувається в суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, вчень, політичних установок, тих чи інших політичних методів, за допомогою яких обгрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси суб’єктів політичних процесів. Політична свідомість включає в себе ідеологічний та психологічний аспекти. Правова свідомість являє собою сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві. З правовою свідомістю тісно пов’язана моральна свідомість. Мораль являє собою сукупність, систему норм, правил поведінки людей у суспільстві. На відміну від правових норм, норми моралі не закріплені в юридичних законах, а регулюються в суспільстві силою громадської думки. Естетична свідомість відображає об’єктивну реальність шляхом певних художніх образів. Релігійна свідомість протягом історії розвитку людства набувала багатограних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примітивних культів до складних релігійних систем і основних світових релігій сучасності. Релігія як форма суспільної свідомості охоплює релігійну ідеологію та релігійну психологію.

  1. Розкрийте, в чому полягає філософське розуміння суспільства.

Поняття "суспільство" в філософії має не одне визначення. "Суспільство- найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається впроцесі їхньої життєдіяльності ("людське суспільство"); історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне,капіталістичне, комуністичне суспільство); специфічна форма соціальноїорганізації, що склалася в процесі історичного розвитку даної країни".

Н.Смелзер в своїй праці "Соціологія" визначає певні умови, які повинні виконуватись, щоб соціальне об’єднання можна було назвати суспільством. До цих умов належать: (а) певна територія; (б) поповнення суспільства оловним чином за рахунок дітонародження; (в) розвинута культура і (г)"політична" незалежність".

Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання, визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.

Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:

- праця (специфічно людська доцільна діяльність);

- спілкування (колективний характер діяльності і життя);

- свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).

Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії і об'єднання людей. В такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство, як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою і суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю.

В розумінні поняття "суспільство" потрібно виділяти два аспекти, два виміри - індивідуальний і соціальний. По-перше, суспільство - це самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища є врешті-решт результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх спілкування, взаємозв'язків і взаємодій. По-друге, суспільство є такою системою, що здатна до саморегуляції. Процес упорядкування та організації суспільних відносин породжує відносно самостійні і незалежні від індивідів форми суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними спільнотами, між людиною і природою (виникає система норм і правил, прав і обов'язків, заборон і дозволів).