77. Визначте місце концепції людини у філософії е. Фромма.

«Мистецтво любити», «Мати чи бути?», «Втеча від свободи»

Займався соціальною філософією, послідовник Фрейда, представник гамбурзької школи.

Одним із найважливіших чинників розвитку людини, за Фроммом, є суперечність, яка випливає з дуальної природи людини, котра є частиною природи і підлегла її законам, але одночасно це і суб'єкт, наділений розумом, соціальна істота. Цю суперечність він називає "екзистенційною дихотомією".

Основні положення філософії Фромма: будь-яке виробництво у суспільстві повинне слугувати людині, а не іншим сутностям – економіці і т.д.

Людина є найвищою гуманістичною цінністю. Людина і природа повинні спільно взаємодіяти. Будь-який антагонізм, що виникає між людиною і будь-чим, повинний бути замінений на відносини солідарності.

Потрібно не максимально споживати блага, а має розумно служити розвитку людини. Потрібно мислити з раціонально-етичного погляду.

Головне завдання у створенні душевно здорового суспільства - це виховання в людях продуктивного характеру. Непродуктивність - це нездатність любити та реалізовувати себе, використовувати свої сили, місце яких посідають нав'язані несвідомою тривогою форми активності.

Фромм описує чотири типи непродуктивної орієнтації характеру, які виникли історично: рецептивний, експлуататорський, накопичувальний та ринковий. Продуктивність - це, навпаки, здатність людини любити, використовувати свої сили, здатність до самореалізації.

Релігії філософ поділяє на авторитарні та гуманістичні. Авторитарна ґрунтується на визнанні вищої сили, яка вимагає від людини підкорення і поклоніння. У релігії гуманістичній головним є не доктрина, а ставлення до людини. Бог - символ власних сил людини.

78. Розкрийте особливості концепції абсурду і бунту у філософії а. Камю.

«Калігула», «Бунтівна людина», «Міф про Сізіфа», «Чума»

Камю в своїй філософії продовжує філософію Сартра. Він вважає, що свідомість людини має лише ірраціональне походження – раціонального там немає. Людина же керується лише підсвідомим. І тому мета існування людини – це використовувати раціональне пізнання.

Людина за допомогою раціонального починає позбуватись абсурду, ірраціональності в собі, в своїй поведінці. Людина повинна використовувати мислення для систематизування свого життя, своїх поступків і вчинків.

Подібно всім философам-екзистенциалистам, Камю вважає, що найважливіші істини щодо себе та світу людина відкриває не шляхом наукового пізнання чи філософських спекуляцій, але у вигляді почуття. У Камю почуттям, що характеризує буття людини, виявляється почуття абсурдності - воно несподівано народжується з нудьги, перекреслює значимість решти переживань. Сам собою світ не абсурдний, він нерозумний, оскільки є не реальністю людини, де немає нічого спільного до наших бажаннями й нашим розумом.

Камю абсолютно відкидає Бога як самообман. Свобода є природною властивістю людини, дає самовираження.

Пробуджена свідомість людини показує їй абсурдність буття, незрозумілість і несправедливість людської долі. Це бунт, мета якого – перетворення, отже – дія. Основний мотив бунту у тому, що «людина – єдина істота, яка відмовляється бути як є». Він виділяє типи бунту:

• філософський, повстання людини проти своєї долі і всієї світобудови

• історичний – бунт, головна мета якого це воля і справедливість.

• бунт мистецтва – вкладає в себе творчість людини