27. І.Шевченко «Хрещення Київської Русі»

Метою даного нарису є опис шляху поширення християнства серед східних слов’ян та оцінка наслідків введення Володимиром християнської віри на Русь.

Ми знаємо, що роком хрещення Русі став 988, але автор припускає, що християнство могло поширитися на північ від Криму ще раніше, адже цей півострів на початок середньовіччя став місцем вигнання неугодних пап чи пристанищем для ченців. Але заважало проникненню християнству від Криму те, що носіям християнських ідей Криму не так легко було ,на той час, дібратися київських земель, бо на цьому своєму шляху вони наштовхувалися на кочові племена. Шлях став простішим, одже і поширення християнства від Криму до півдня став легшим тоді, коли шлях Дніпром став безпечнішим, тобто коли з’явилися скандинавські русі. З др. чверті Х ст. християнство почало пускати корні в Києві : дехто з русів вже біли християнами (переважно ті, що ратифікували русько-візантійські договори) та в Києві вже існувала християнська церква ім. св. Іллі.

Коли на 957р. княгиня Ольга вже стала християнкою, ми могли говорити про ще декілька новонавернених киян,які стояли високо за рангом, але говорити про ново навернення цілої країни було б ще недоцільним, причиною цього виступає те, що аби охрестити цілу країни князям треба мати уявлення хоча б про точні територіальні її межі, а це , на той час, було робити зарано. Тут і постає постать Володимира Великого, бо князювати йому довелося тоді, коли межі цієї країни вже були якось сформовані.

Далі у творі автор починає описувати саме процес обрання Володимиром за державну релігію християнство. ВВеликий розумів, що йому потрібна якась сила для надання державі єдності і такою силою він обрав релігію. Його вчинок про встановлення статуй язичницьких богів під Києвом мабуть був спробою відновлення культу язичництва, але ця спроба була марною, бо ця релігія вже не могла конкурувати з релігіями, прийнятими сусідніми державами Русі.

Тісні зв’язки Києва з Візантією, її квітучий період і гарне становище на світовій арені, відгуки про християнство дружин-християнок Володимира, «проба вір» Володимира, про яку ми довідуємося з першого літопису – це все причини обрання Володимиром християнства. На думку автора Великий вчинив мудро, обравши за державну релігію саме цю релігію, бо бачучи розквіт та квітуче становлення Візантії, до того ж тісні товарні стосунки з нею обирати щось інше було б недоцільно.

988 року Київська Русь була охрещена Володимиром.

Стимульована Візантією, молода київська культура розвивалася з дивовижною швидкістю. Протягом одного-двох поколінь після хрещення у ній з’явилися видатні мистецькі й літературні твори. Солідною пам’яткою візантійської архітектури став собор св. Софії Київської, виповнений мозаїками та фресками як священного, так і світського змісту. Витонченим і проникливим зразком візантійської проповіді того часу сталоСлово о законі і благодаті митрополита Іларіона. Так, за короткий час, рішення Володимира дало дуже добрі дивіденди, і Київ, як виглядає, зі свого єднання з Візантією зібрав у той час більший врожай, аніж поляки зі своїх контактів із Заходом.

Отже, в цьому Нарисі автор дає нам змогу ще раз довідатись про християнізацію Русі., про те, чим був зумовлений вибір Володимира, про те, які наслідки охрещення мали місце на Київській Русі.