Надання невідкладної допомоги при судомному синдромі

Судома (синонім: спазм) — будь-яке переривчасте мимовільне м'язове скорочення. Залежно від тривалості скорочення та розсла­блення м'язів розрізняють: тонічні судоми, що супроводжуються тривалим спазмом; клонічні судоми — чергування фаз скорочен­ня та розслаблення, які швидко змінюються; тоніко-клонічні або клоніко-тонічні судоми — різні сполучення попередніх феноменів; міоклонічні судоми — швидкі, блискавичні скорочення окремих м'язів або м'язових груп.

Невідкладна допомога:

1. За показаннями — реанімаційні заходи.

2. При збереженій свідомості — інсуфляція кисню через но­совий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, комаІ ст.) — інсуфляція кисню через носовий катетер або ларінгеаль-ну маску; при комі ІІ-Ш ст. з порушенням дихання — після по­передньої премедикації — 0,1 % атропіну сульфату — 0,1 мл/рік життя (не більше 0,5 мл) внутрівенно, інтубація трахеї і переве­дення на ШВЛ.

3. Засобами першого вибору в стратегії лікування судом є бензодіазепіни (діазепам, седуксен, реланіум, сібазон). Найбільш ефективне внутрішньовенне введення 0,5 % розчину седуксену в разовій дозі 0,35-0,5-0,7 мг/кг маси тіла(одна ампула седуксену містить 10 мг в 2 мл). Можна вводити ректально: при масі тіла менше 15 кг — 5 мг, більше 15 кг — 10 мг.

При неефективності протисудомного ефекту седуксену засто­совують:

• натрію оксибутират у разовій дозі — 50-100-150 мг/кг;

• водорозчинний фенобарбітал (доза — 5-10-15 мг/кг);

• водорозчинні гідантоїни (фенітоїн, фенгідан. Доза фені-тоїну 10-15 мг/кг. Препарати вводять у вигляді тривалої инфузії в дозі 0,5-0,75 мг/кг/год;

• інші бензодіазепіни (клоназепам — 0,05 -1 мг/кг, лоразе-пам — 2,5-10 мг повільно внутрівенно).

При судомах, що тривають, препаратами вибору є барбітура­ти короткої дії (тіопентал-натрію, гексенал), а також застосування інгаляційного наркозу із сумішшю закису азоту та кисню у спів­відношенні 2:1 або фторотану. У резистентних випадках доцільна міорелаксація та переведення хворого на кероване апаратне ди­хання. Тіопентал-натрію одночасно вводиться внутрішньовен­но та внутрішньом'язово в сумарній дозі 8-10 мг/кг (не більше15 мг/кг). Для внутрішньовенного введення застосовується 0,25-0,5-1,0 % розчин препарату, а для внутрішньом'язового — 2-5 %(більше концентровані розчини можуть викликати асептичні не­крози).

Надання невідкладної допомоги при гіпертермічному синдромі

Гіпертермічний синдром — це патологічний варіант гаряч­ки з швидким і неадекватним підвищенням температури тіла, що супроводжується порушенням мікроциркуляції, метаболічними розладами і наростаючою дисфункцією життєво важливих орга­нів і систем

Гарячка є основною причиною звернень за невідкладною медичною допомогою в педіатричній практиці.

Нормальна температура тіла дитини коливається протягом доби на 0,5 °С, у деяких дітей — на 1 °С з підвищенням увечері. При вимірюванні в пахвовій ямці нормальні коливання темпера­тури тіла складають 36,5-37,5 °С. Максимальна добова ректаль­на температура досягає, в середньому, 37,6 °С, перевищуючи 37,8 °С у половини дітей. Хоча прийнято вважати, що аксилярна тем­пература нижча за ректальну на 0,5-0,6 °С, точної формули пере­рахунку немає; проте фебрильна аксилярна температура у пере­важної більшості дітей (в т. ч. у перші місяці життя) відповідає фебрильній ректальній температурі.

Виділяють «білу» і «рожеву» гіпертермію. «Біла» гіпертермія — блідість шкірних покривів, «мармуровість» малюнку, ціанотичний відтінок нігтів і губ, позитивний симптом «білої плями»; холодні кінцівки; виражена тахікардія; задишка. Поведінка дитини порушена, відзначаються млявість,апатія.можливі судоми. Загальний стан значно порушений.

«Рожева» гіпертермія — шкірні покриви рожеві, вологі, гарячі на дотик, кінцівки теплі; збільшення частоти серцевих скорочень і дихання відповідають ступеневі підвищення температури, пове­дінка дитини звичайна. Загальний стан порушений незначно.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ «РОЖЕВІЙ» ГІПЕРТЕРМІЇ НА ДОГОСШТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

1.Дитину розкрити, максимально роздягнути; забезпечити доступ свіжого повітря.

2.Призначити тепле пиття у великій кількості (на 0,5-1 л більше вікової норми за добу).

3.Використовувати фізичні методи охолоджування:

• До голови прикласти охолоджуючий компрес або міхур з льодом на 15-20 хвилин, повторюючи проце­дуру через кожні ЗО хвилин;

• холод (лід) на ділянку магістральних судин (щоб уникнути переподразнення n. vagus, холод на ділянку каротидного синуса накладається з одного боку);

• обтерти шкіру тулуба і кінцівок розчином 9% оцту з водою 1:10.

4. За призначенням лікаря рег оs (або ректально):

• парацетамол (панадол, ефералган упса, ацетомінофен, тай- ленол) у разовій дозі 10-15 мг/кг всередину або в свічках рек­тально 15-20 мг/кг, або

• ібупрофен (ібуфен) у разовій дозі 5 — 10 мг/кг (для дітей, старших 1 року).

4. Якщо впродовж 30-45 хв температура тіла не знижується доцільно ввести внутрішньом'язово антипіретичну суміш: 50 % розчин анальгіну та 1 % розчин дімедролу: дітям віком до 1-го року — від 0,1 до 0,2 мл, 1 рік і старшим — 0,1 мл на рік життя.

При неефективності вводиться літична суміш: аміназін 2,5 % розчин — 1 мл, дімедрол 1 % — 1 мл, новокаїн 0,5 % розчин — 4 мл; разова доза — 0,1 -0,2 мл на рік життя.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ «БІЛІЙ» ГІПЕРТЕРМІЇ НА ДОГОСШТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Протипоказані холод на магістральні судини, холодне обти­рання, це може призвести до ще більшого спазму периферій­них судин.

Одночасно із жарознижуючими препаратами призначаються судинорозширюючі лікарські засоби:

• 2 % розчин папаверину дітям до 1-го року — 0,1-0,2 мл в/м; 1 рік і старшим — 0,1-0,2 мл/рік життя, або

• розчин но-шпи в дозі 0,1 мл/рік життя, або

• 1 % розчин дибазолу — 0,1 мл/рік життя.

Після відновлення мікроциркуляції можливе застосування методів фізичного охолодження.

Температура тіла контролюється кожні 30-60 хв. Після знижен­ня температури тілало 37,5 °С гіпотермічні заходи припиняються.

Діти з гіпертермічним синдромом, резистентною до антипі­ретиків «білою» гарячкою, повинні бути госпіталізовані.

Згідно з Наказом МОЗ України «Про затвердження клініч­них протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на госпітальному і догоспітальному етапах» від 31.08.2004 р. № 437, наводимо протокол надання медичної до­помоги при синдромі гіпертермії, синдромі гіпертермії у дітей з урахуванням ургентності ситуації та активних дій лікаря.

При гіпертермічному синдромі температура тіла контролюєть­ся кожні 30-60 хв Після пониження температури тіла до 37,5 °С лікувальні заходи щодо зниження температури припиняються.

Діти з гіпертермічним синдромом, а також з «білою» лихо­манкою, яка не піддається корекції, повинні бути госпіталізовані.

ДОПОМОГА НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

1. Анальгетики — 50 % розчин анальгіну з розрахунку 0,1 мл на 1 рік життя внутрішньом'язово, 2-4 рази на добу внутрішньо­венно.

2. Препарати, що розширюють судини і збільшують тепловід­дачу:

• папаверину гідрохлорид — 2 % розчин у поєднанні з 1 % розчином дибазолу по 1-2 мг на 1 рік життя;

• еуфілін (2,4 % розчин по 3-5 мг/кг маси тіла) внутрішньо­венно.

3.Проводять нейровегетативну блокаду:

• дроперидол (0,25 % розчин по 0,05-0,1 мл/кг маси тіла) вну­трішньом'язово або внутрішньовенно;

• 2,5 % розчин піпольфену, або 1 % розчин дімедролу, або 2 % розчин супрастину по 1-2 мг/кг маси тіла, внутрішньом'язовоабо внутрішньовенно;

• седуксен або натрію оксибутират (при гіпертермічних судо­мах);

• якщо ефекту немає, доцільно ввести внутрішньовенно ти­тровано аміназин: 1 мл 2,5 % розчину аміназину + 9 мл дисти­льованої води, вводити по 1,0-2,0 мл суміші внутрішньовенно з 10 % розчином глюкози під контролем артеріального тиску, не знижуючи його.

Фізичне охолодження проводять тільки одночасно з нейрове-гетативною блокадою, інакше може бути зворотний ефект, тобто посилення теплопродукції та підвищення температури тіла.

Проводять лікування основного захворювання.