Надання невідкладної допомоги при укусах змій.

В нашому та суміжних регіонах із усіх видів отруйних змій зустрічається гадюка звичайна.

Клінічна діагностика. Можливі місцеві та загальноклінічні прояви, зумовлені розорбтивною дією яду. На місті укусу чітко видно дві глибокі колоті ранки. Вже в перші хвилини після укусу виникає гіперемія, потім набряклість та петехіально-синюшні геморагії, що швидко розповсюджуються від місця укусу. Шкіра над місцем набряку лосниться, багряно-синюшна. В зоні укусу можуть утворюватись некротичні виразки. Через 1-3 години з місця укусу відмічається підвищена кровоточивість. В ураженій кінцівці-розвивається лімфангіїт, лімфаденіт, тромбрфлебіт. Загальні симптоми характеризуються збудженням, що змінюється різкою слабкістю, підвищенням температури, блідістю шкірних покривів, головокружінням, падінням АТ, можуть виникнути носові або шлункові кровотечі. У важких випадках можливі явища коллапса або шоку.

Невідкладна допомога.

1. Негайно надати дитині горизонтального положення, максимальний фізичний спокій. (фізична активність прискорює розповсюдження отрути по організму).

2. Негайно відсмоктати отруту з ранки ротом (це дозволить видалити 30-50% введеної отрути); при цьому місце укусу широко захопити в складку і обережним але сильним нажимом вичавити краплю крові; під час процедури отруту постійно спльовують (зміїна отрута, що попадає в ротову порожнину або шлунок отруєння не викликає).

3. Після відсмоктування місце укусу змастити спиртовим розчином йоду або діамантового зеленого, накласти асептичну пов'язку та імобілізувати уражену кінцівку в фізіологічному положенні пов'язкою або лонгетою.

4. Ввести знеболюючі та антигістамінні засоби:

- 50% р-н анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя в/м;

- 2% р-н супрастину в дозі 0,1-0,15 мл/рік життя в/м;

5. При розвитку анафілактичного шоку надання невідкладної допомоги згідно Наказу МОЗ № 767 від 27.12.2005р. (див. відповідний розділ).

Госпіталізація негайна в найближчий лікувальний заклад. Транспортування в положенні лежачи. В умовах медичного закладу одним з найбільш ефективних заходів є лікувальна сироватка.

Надання невідкладної допомоги при ерегріванні (тепловий і сонячний удар; теплова непритомність; теплові судоми; теплове виснаження, зневоднення)

Хворобливий стан викликається зривом механізмів теплорегуляції в результаті дії високих температур. Механізми віддачі тепла стають недо­статніми, вичерпуються і не відповідають потребам навколиш­нього середовища.

Клінічна діагностика.У результаті перегрівання можуть виникати стани, що потре­бують диференційного та енергійного лікування в залежності від клінічних проявів.

Тепловий спазм — спазми м'язів кінцівок. У разі дефіциту натрію температура може бути нормальною. Виникають спазми під час чи після фізичного навантаження у спекотних умовах.Симптоми посилюються у разі прийому гіпотонічної рідини під час фізичного навантаження.

Теплове запаморочення -синкопальний стан, що виникає під час довготривалого стояння у спекотну погоду. Передує підви­щення температури, вазодилятація і відносна дегідратація.

Теплове виснаження — передує тепловому ударові і є менш загрозливим станом у порівнянні з останнім. Спостерігається під­вищення температури, нудота, блювання, сильне потовиділення, гіпервентиляція, часто тахікардія, тахіпное, ортостатична гіпо­тензія. Простежується підвищення нервової збудливості, тремор кінцівок, нестійкість ходи, діти жаліються на головокружіння, го­ловний біль, слабкість, розвивається сопорозний стан.

Тепловий (або сонячний) удар проявляється втратою свідомо­сті , високою температурою, сухістю шкіри, припиненням пото­виділення. У типових випадках спочатку дитина зневоднюється. Особливості перебігу виражаються у клінічних формах:

• асфіктична форма, коли переважають пригнічення дихаль­ного і судиннорухового центрів;

• паралітична форма. Кома спочатку супроводжується судо­мами, що повторюються кожні 3-5 хв, потім рідше із переходом у мляву кому;

• психопатична форма. Спостерігається розлад свідомості у вигляді марення, галюцинацій, ейфорії, агресивності. Дисфунк­ція центральної нервової системи може проявлятися судомами, паралічем. Виявляється через 5-6 год після початку теплового удару.

Невідкладна допомога.

Завдання терапії — відновити внутрішньосудинний об'єм і знизити температуру тіла. Етап А

1. Потерпілого необхідно негайно перемістити у тінь чи в про­холодне приміщення, забезпечити йому доступ свіжого повітря, спокій.

2. Звільнити шию і груди від стискаючого одягу, покласти на спину.

3. При ознаках знепритомнення — періодично давати вдиха­ти нашатирний спирт.

4. Фізичні методи охолодження: покласти холодні компреси на голову, шию, ділянку грудей(припинити при зниженні темпе­ратури тіла до 38, 5 °С).

Охолодження досягається через укривання пацієнта прости­радлом чи рушником, намоченим у холодній воді. Простирадлаі рушники треба часто міняти, щоб вони залишалися холодними. Охолодження через випаровування ефективніше знижує темпера­туру тіла і досягається при збризкуванні шкіри холодною водою, обдуванні її повітрям. Треба уникати охолодження до тремтіння, тому що тремтіння збільшує ендогенний тепловий заряд організ­му. Антипіретики не ефективні для зниження температури в разі захворювань, які викликані перегріванням.

5.Якщо пацієнт притомний — напоїти: вода, сольовий роз­ чин (0,5 чайної ложки натрію хлориду і натрію гідрокарбонату+2 столові ложки цукру на 1 літр води), регідрон, глюкосолан чи мінеральні води (можна фруктові соки). Припинити відпоювання при зникненні спраги і відновленні годинного діурезу. Підлітки повинні випити 1 -2 л холодної рідини впродовж 2-4 год.

6. При втраті свідомості — забезпечити прохідність дихаль­них шляхів, при необхідності — ШВЛ. Оксигенотерапія за мож­ливістю.

7. Госпіталізація — в разі поєднання перегрівання з діареєю і соледефіцитним зневодненням чи при виникненні протягом 1 го­дини спостереження негативних клінічних ознак.

Етап Б

1. Оксигенотерапія

1. При судомах: седуксен 0,5 % розчин у дозі 0,05-0,1 мл/кг (0,3-0,5 мг/кг) в/м, аміназин 2,5 % розчин у дозі 0,02 мл/кг в/м.

2. Інфузійна терапія: 0,9 % розчин хлориду натрію 20-30 мл/ кг/годину з метою корекції гіповолемії і/чи гіпотонії.

3. При необхідності лікування аритмії — корекція електроліт­них порушень, інотропна підтримка.

4. При прогресуванні порушень дихання і кровообігу — інтубація і переведення на ШВЛ (атропін не застосовувати!).

Всі діти, які постраждали від теплового удару, мають бути го­спіталізовані. Більшість — у відділення реанімації. Прогноз є несприятливим у разі:

• довготривалої гіпертермії чи непритомності;

• гіпотонії, що не зникає при гідратації й охолодженні;

• гіперкаліємії;

• уремії;

підвищення рівня аспартат-амінотрансферази більше 1000 одиниць