Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2. Соц. дослідження-потемно.doc
Скачиваний:
71
Добавлен:
11.03.2016
Размер:
1.95 Mб
Скачать

Експеримент

Пшеничнюк

Експеримент у соціології

Експеримент - це загальнонауковий метод отримання нових знань у керованих і контрольованих умовах. Він має широке застосування в соціології та називається соціальний експеримент. Знання, отримані в результаті експерименту, мають причиново-наслідковий характер. Соціальний експеримент виконує дві функції:

- досягнення результату у практичній діяльності;

- перевірка наукової гіпотези.

Соціальний експеримент - це спосіб отримання інфор­мації про кількісні та якісні зміни показників діяльності й поведінки соціального об'єкта під упливом на нього керова­них і контрольованих факторів.

Експеримент може бути натуральний і розумовий.

Натуральний експеримент передбачає цілеспрямоване втручання дослідника у природний хід подій.

Розумовий експеримент - це маніпулювання не з реаль­ними об'єктами, а з інформацією про них без втручання в хід подій.

Натуральний експеримент може бути:

- контрольований;

- неконтрольований.

Контрольований експеримент - це спроба отримати порівняно чистий ефект упливу експериментальних факторів. Для цього ретельно вивчають і вирівнюють інші умови, що можуть виникнути та викривити вплив експерименталь­ного фактора.

Вирівнювання відбувається по всіх об'єктах, які беруть участь в експерименті. Для цього виділяють фактори, які можуть впливати на очікувані наслідки, що передбачає ре­тельний попередній аналіз проблеми при розробці програми дослідження.

Спочатку вирівнюють основні параметри загальної ситуації, приміром, такі як сфера виробництва, тип поселення, етнічне й культурне середовище, освіта, час та ін.

Соціальне середовище (група, спільнота), у якому прово­диться експеримент, повинне мати приблизно однакові харак­теристики.

До 20-х pp. XX ст. цей науковий метод використовувався переважно у природничих науках, а пізніше набув широкого використання й у суспільних. У історії соціології описано класичний експеримент, проведений американським ученим С. Хрістіансеном, який був спрямований на перевірку гіпотези: чим вищий рівень освіти, тим успішніше людина включається в економічну діяльність*.

* Див.: Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 2. - М., 1990. - С. 197-198.

Було сформовано дві групи, що різнилися єдиним критерієм -наявністю атестата зрілості. При цьому члени експеримен­тальної групи мали атестат зрілості, а члени контрольованої групи - ні. У результаті дослідження серед членів експе­риментальної групи за дев'ять років зберегли власні доходи 92 %, а в контрольованій групі це зробили лише 58 % членів.

Відомий також експеримент, проведений у 50-х р. XX ст. американськими вченими X. Хімельвітом, А. Опенгаймом і П. Вінсоном у галузі телекомунікацій. Коли на Бі-бі-сі з'явилася технічна можливість користування двома каналами, на одному з них ішли освітні програми, а на другому - "бойови­ки", розважальні передачі, то значна кількість користувачів-підлітків обирали останній. Коли ж у глядачів був доступ тільки до одного каналу, а підлітки були змушені обирати освітні про­грами чи вимикати телевізор, то значна їх частина обирала освітні програми й отримувала задоволення від них. Науковці сформулювали висновок: виховання має сприяти формуванню в дітей навичок підкоряти не вибір увазі, а увагу - виборові*. Соціальний експеримент залежно від сфери суспільного життя може бути економічним, маркетинговим, психологіч­ним, соціологічним, педагогічним тощо.

Див.: Жабский И. Индивидуальный кинорепертуар как проблема первичной социализации // Мир психологии. — 2000. — № 3. — С. 68.

Городяненко

Соціологічний експеримент

Експеримент (лат. — проба, досвід) є загальнонауковим методом отримання нових знань в умовах, підконтрольних досліднику. Соціологія запози­чила його зі сфери природничих наук, де він є одним з найпоширеніших. Соціологічний експеримент вико­ристовує певну гіпотетичну модель досліджуваного явища, описану системою змінних, які поділяють на неналежні (їх вводить і контролює експериментатор) і залежні (змінюються під впливом незалежних змінних).

Його завдання полягає в перевірці відповідності впливу та його наслідків гіпотезі дослідника.

Соціологічний експеримент метод дослідження, під час якого отримують інформацію про кількісні та якісні зміни характеристик, діяльності та поведінки соціального об'єкта (індивіда, групи, спіль­ноти) під дією певних факторів, у спеціально створених умовах, підконтрольних експериментаторові.

Логіка експерименту завжди обумовлена пошуком причин і характеру змін соціального явища, процесу то­що. Для експериментального дослідження важливо, щоб усі теоретично значущі характеристики, крім не­залежної змінної, були незмінними протягом усієї екс­периментальної ситуації, а в експериментальних ситу­аціях були задіяні випадкові вибірки із випробуваних. Порушення цих вимог унеможливлює об'єктивні ви­сновки щодо впливу незалежної змінної на залежну. Особливостями соціологічного експерименту є те, що він завжди передбачає певне втручання експеримента­тора у перебіг здійснюваного ним експерименту; надає конкретну відповідь на питання, що цікавлять дослід­ника, особливо про причинно-наслідкові зв'язки дослі­джуваного явища, процесу тощо; допомагає перевірити дослідницькі гіпотези; має чітко виражений приклад­ний аспект, оскільки забезпечує цінну інформацію для прийняття управлінських рішень.

Залежно від основних ознак розрізняють такі види соціологічних експериментів:

а) за способом проведення: натурні та уявні. Натурний експеримент застосовують у природних умовах, що дає змогу досліднику контролювати обстановку. У ньому незалежна змінна є природною і виявляється незалежно від дій експериментатора. Використання його у соціології обмежене природою соціальних об'єктів, тобто людей, тому втручання експерименти тора повинно бути мінімальним. Більшість соціологічних натурних експериментів здійснюють у малих групах. Уявний експеримент, в якому дослідна ситуація створюється за допомогою уявної моделі, є більші поширеним. Він притаманний соціологічним дослідженням, у яких застосовують методи статистичного пилим-

Особливо важливий він при моделюванні соціальних процесів на комп'ютері. Уявний експеримент допомагає точніше визначити стратегію натурного експерименту;

б) за особливостями завдання: науково-дослідні і прикладні. Під час науково-дослідного експерименту перевіряють гіпотезу, яка містить нові наукові дані, під час прикладного — отримують інформацію для вироб­лення практичних рекомендацій, корекції управлін­ських рішень;

в) за характером експериментальної ситуації: польо­ві (експериментальна група перебуває у звичних для се­бе умовах) і лабораторні (експериментальна група сформована штучно);

г) за послідовністю доведення дослідницьких гіпотез: лінійні і паралельні.

За лінійного експерименту аналізу­ють одну і ту саму групу, яка одночасно є і контрольною (досліджують її первинний стан, фіксуючи всі характе­ристики), і експериментальною (досліджують ті ж самі характеристики після зміни умов функціонування).

Паралельний експеримент передбачає створення двох ідентичних за всіма характеристиками груп. Під час нього експериментальна група є об'єктом впливу (змі­нюють умови функціонування або певні характеристи­ки), контрольна функціонує в незмінних умовах протя­гом експерименту. Доказ гіпотез у такому експерименті ґрунтується на порівнянні стану обох груп, висновках про причини, напрям і величину експериментально встановлених змін.

Підготовка та проведення експерименту є багатоаспектним процесом, який передбачає: 1) визначення проблемної ситуації, яку необхідно дослідити; 2) визна­чення мети, об'єкта і предмета експерименту; 3) визна­чення завдань і формулювання дослідницьких гіпотез; І) вибір індикаторів та способу контролю за перебігом експерименту; 5) визначення об'єкта (групи) для експе­рименту; 6) фіксація досліджуваних характеристик об’єкта; 7) визначення умов експерименту і створення експериментальної ситуації; 8) вимірювання стану об’єкта за його контрольними характеристиками відповідно до виду експерименту; 9) аналіз отриманих результатів, визначення напряму, величини змін характеристик, які підлягали дослідженню.

Для успішного проведення експерименту велике значення має правильний відбір його учасників. У соціологічній практиці розрізняють такі методі відбору експериментальних груп: метод попарного відбору (відбирають дві групи, ідентичні за основними характеристиками; найчастіше застосовується у паралельному експерименті), метод структурної (квотної) вибірки (об­рана група є мікромоделлю генеральної сукупності; як правило, застосовується у лінійному експерименті), ме­тод випадкового добору (використовують імовірнісну вибірку із заздалегідь заданим обсягом; ефективний у польових експериментах).

Найвідомішим у соціології є так званий Хоторнський експеримент, який у 20—30-ті роки XX ст. про­вів Е. Мейо на підприємствах електротехнічної компа­нії «Вестерн електрик». Цей експеримент охопив близько 20 тис. працівників і показав, що: 1) не існує механічної залежності між однією змінною, що харак­теризує умови праці (освітлення, режим праці, система оплати тощо), і продуктивністю праці; 2) на зростання продуктивності праці впливають «групова атмосфера», міжособистісне спілкування, суб'єктивне ставлення працівників до праці, ідентифікація інтересів праців­ників з інтересами компанії, повага, симпатія між най­маними працівниками і керівниками компанії; 3) від­чутно впливають на продуктивність праці приховані (латентні) чинники (неформальні норми, правила і ви­моги працівників).

На основі концептуального осмислення результатів експерименту Е. Мейо дійшов висновку, що вирішальне значення для підвищення продуктивності праці, фор­мування відносин у трудових структурах мають не тіль­ки матеріальні, а й соціальні та психологічні чинники.

Жоль

Соціологічний експеримент

З деякими застереженнями до способу спостереження у соціології та соціальній психології можна віднести так званий метод експе­риментального спостереження, який має на увазі мінімальне втру­чання експериментатора у перебіг здійснюваного ним експерименту й максимально можливе врахування своїх власних ціннісних та соціально-психологічних установок. Соціологічний експеримент належить до важких методів збирання інформації. Головна його мета, як і експерименту взагалі, полягає у перевірці відповідних гіпотез.

• Соціологічні експерименти найкраще проводити за відносно однорідних умов, спочатку у невеликих групах. Загальна схема експерименту полягає в тому, щоб за допомогою вибору екс­периментальної групи або груп простежити за спеціально створених експериментальних умов напрям, величину та уста­леність зміни характеристик, які цікавлять дослідника і які мо­жуть бути визначені як контрольні.

Експерименти розрізняють як за характером експериментальної ситуації, так і за раціональною послідовністю доведення дослідницької гіпотези.

За характером експериментальної ситуації експерименти поділя­ють на польові та лабораторні. У польовому експерименті група пере­буває у природних умовах свого звичного функціонування (скажімо, студенти на семінарських заняттях). При цьому члени групи можуть бути або поінформовані, або не поінформовані про свою участь в експерименті.

У лабораторному експерименті ситуацію, а часто-густо й самі експериментальні групи формують штучно. Тому члени групи, як правило, поінформовані про експеримент.

У польовому та лабораторному експериментах як додаткові ме­тоди збирання інформації можуть бути використані опитування та спостереження, результати яких коригують дослідницьку діяльність.

За раціональною послідовністю доведення дослідницьких гіпотез розрізняють лінійні та паралельні експерименти.

Лінійний експеримент полягає в тому, що аналізу піддають одну й ту саму групу, яка є і контрольною, і експериментальною. Це озна­чає, що до початку експерименту фіксують усі контрольні, факторні (які вводить або змінює сам дослідник) та нейтральні (які немовби не беруть участі в експерименті) характеристики групи. Після цього змінюють факторні характеристики групи (та/або умови її функ­ціонування), а потім по завершенні певного часу знову оцінюють (вимірюють) стан групи за її контрольними характеристиками.

У паралельному експерименті одночасно беруть участь дві гру­пи — контрольна та експериментальна. Вони мають бути ідентич­ними за всіма контрольними та нейтральними характеристиками. Характеристики контрольної групи залишаються постійними впро­довж усього експерименту, натомість характеристики експеримен­тальної групи змінюються. За підсумками експерименту контрольні характеристики двох груп порівнюють і роблять висновок про при­чини та величину змін, що відбулися.

Успішне проведення такого роду експериментів значною мірою залежить від правильного добору його учасників. У прикладній соціології для формування експериментальних груп використову­ють: (1) метод попарного добору, (2) метод структурної ідентифікації та (3) метод випадкового добору. Застосування того чи іншого мето­ду добору залежить від планованого експерименту.

Метод попарного добору використовують переважно у паралель­ному експерименті. Суть цього методу полягає в тому, що з гене­ральної сукупності відбирають дві групи, ідентичні за нейтральними та контрольними характеристиками.

Метод структурної ідентифікації може бути використаний як у паралельному, так і в лінійному експерименті. Для лінійного експе­рименту добір групи здійснюють способом квотної вибірки, щоб група являла собою мікромодель генеральної сукупності за нейт­ральними та контрольними характеристиками. У паралельному екс­перименті за тими самими характеристиками вирівнюють структури експериментальної та контрольної груп.

Метод випадкового добору ідентичний методу ймовірнісної ви­бірки із заздалегідь заданим обсягом. Зазвичай цей метод викорис­товують у польових експериментах за численності експерименталь­них груп.

Андрущенко

Експеримент

В соціологічних дослідженнях є поняття — соціальний експеримент. Що таке со­ціальний експеримент? Соціальний експеримент — спосіб одержан­ня інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкту в результаті впливу на нього деяких управляємих і контролюючих факторів. Натуральний експеримент передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій і явищ. Виділяються такі види експерименту: екологічний, право­вий, педагогічний, соціологічний, соціально-психологічний та ін.

Є науково-дослідні і практичні експерименти. Підсумки соціологіч­них досліджень відображаються у звітах. Звіт про соціологічне дос­лідження — письмовий документ, в якому систематизовано і наоч­но викладаються результати досліджень.

Піча

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. В соціологію він прийшов із галузі наук про природу.

У свій час Джон Стюарт Мілль не вважав можливим здійснення експерименту в суспільних науках. Сьогодні ми бачимо, що соціальний експеримент - це світова практика. Його основною метою є одержання нового, по можливості більш точного знання про соціальну реальність. Зміна соціальної дійсності здійснюється тут опосередково, головним чином через розвиток теорії або через підтвердження істинності окремих її положень в даних специфічних умовах.

Експертне опитування - це одержання інформації щодо стану і прогнозування зміни соціального явища процесу від компетенційних осіб-

ВИДИ

Соціологічний експеримент - це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки соціального об'єкту внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників.

Етапи соціологічного експерименту

—збирання емпіричних даних;

— визначення вихідного стану досліджуваного об'єкта:

— виявлення тенденцій його розвитку;

— розробка теоретичних концепцій та умов експериментування;

— створення експериментальної ситуації,

— контроль і спостереження за перебігом експериментальної ситуації,

— визначення й аналіз підсумків експерименту:

— запровадження висновків експерименту в життя.

Польові - коли соціальний об’єкт перебуває у природних умовах свого функціонування

Лабораторні - коли експериментальна ситуація і сам об’єкт формуються штучно

— Науково-дослідні - в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові елементи наукового знання

Практичні - які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах

—Паралельні - у яких існують як експериментальна, так і контрольна група, і доведення висунутих гіпотез здійснюється на основі порівняння стану двох об’єктів (експериментального і контрольного) в один і той же час

Послідовні - у яких контрольна група як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об'єкт, відсутня.

експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження. До групи експертів добираються найдосвідченіші спеціалісти. Головний серед усіх критеріїв відбору експертів - компетентність. Для визначення її рівня використовують два методи: самооцінку експертів і колективну оцінку авторитетності кожного з кандидатів в експерти.

Метод експертної оцінки поширений у розвідувальних монографічних дослідженнях, процедура опитування експертів може бути очною і заочною. Для експертної оцінки використовують також і атестацію, коли експертами є керівники закладу, колективу чи спеціально атестаційна комісія.

Одержані в ході соціологічного дослідження опитування (спостереження тощо) емпіричні дані підлягають інтерпретації, тобто поясненню. Соціолог має зробити висновки, виявити тенденції, перевірити висунені в програмі соціологічного дослідження гіпотези. Одержану первинну соціологічну інформацію йому треба узагальнити, проаналізувати, науково пояснити, згрупувати одержані дані, скласти таблиці, графіки, діаграми і т. д. Тобто скласти підсумковий документ аналізу соціологічної інформації.

Різновиди експерименту