Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
22
Добавлен:
10.03.2016
Размер:
194.97 Кб
Скачать

80 Управління витратами на підприємстві

Система управл витратами включає в себе такі елементи: коригування витрат, планування, облік та аналіз витрат, стимулювання економії ресурсів, зниження витрат. В процесі планування обчислюють такі показники: кошторис витрат виробництва, собівартість товарної та реалізованої продукці, собівартість окремих видів і рівень витрат на одиницю продукції. В процесі планування втсановлюються граничні загальні витрати по підрозділам та по підприємству вцілому. Існують 2 методи визнач собівартості в ціні продукції: 1. Метод повних витрат. В основі цього методу лежить калькуляція собівартості одиниці продукції за статтями витрат. Перевага цого методу – це простота розрахунку. До недоліків можна фіднести, що цей розрахунок не повязаний із зміною обсягу виробництва і також не враховується попит і можливості продажі продікції.2.Метод обліку прямих витрат – базується на поділі витрат на постійні і змінні. При визначення ціни цим методом розраховується початок з ціни продажу мінус річний обсяг вир-ва та реалізації продукції. Розраховується спочатку з ціни продукції а далі визначаються лише змінні витрати .

Маржинальний дохід. МД=В-Сзм МД-Спв

Розподіл витрат дозволяє визначити критичний обсяг вир-ва продукції- обсяг беззбитковості –це той обсяг при якому виручка при реалізації продукції = витратам на її  виробництво .

Наслідок-наявність постійних витрат під-ва до певного критичного обсягу є збитковим . Протягом зростання обсягів продукції частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується , зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу вир-во стає рентабельним . Економічна суть маржинального доходу говорить про те , чи буде мати під-во прибуток при зміні обсягів вир-ва. Критичний обсяг вир-ва в грошовому виразі можна представити таким чином Вкр =Спвзв.

81 Шляхи зниження витрат виробництва.

На величину витрат на вир-во впливають різноманітні фактори . Фактором являється те що безпосереднє позитивно чи при певних умовах негативно впливає на величину витрат. До факторів зниження собівартості відносять: підвищення технічного рівня вир-ва; вдосконалення організації вир-ва; зменшення структури та обсягу продукції; загальногалузеві фактори.

Шляхи зниження собівартості – це більш загальні поняття за рахунок чого може знижуватись собівартість. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільш питому вагу в її структурі. Першим шляхом зниження собівартості є зниження витрат, які мають питому вагу є зниження витрати, які мають більшу питому вагу; покращення використання оборотних коштів; покращення використання трудових ресурсів. Джерелами зниження собівартості є ті витрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме затрати уречевленої праці за рахунок покращення використання засобів та предметів праці. 2- м джерелом є затрати праці- можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці. 3- адміністративно- управлінські витрати.

82. Сутнісна характеристика ціни, їх види.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни ви­робництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці.

Застосовувані в ринковій економіці ціни вико­нують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільну та стимулюючу.

• Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що ціна виступає як засіб обліку та вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг.

• Розподільна функція забезпечує за допомогою цін, які відхиляються від вартості, перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання і населення.

• Стимулююча функція цін використовується для моти­вації підвищення ефективності господарювання, забезпечен­ня необхідної дохідності (прибутковості) кожному продуцен­ту, посереднику та безпосередньому продавцю товарів ви­робничого і споживчого призначення.

Види цін:

Централізовано фіксовані та регульовані ціни вста­новлюються державою на ресурси, що впливають на загаль­ний рівень і динаміку цін, на товари та послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послу­ги), виробництво (надання) яких зосереджене на підприємствах (в організаціях), котрі займають монопольне станови­ще на ринку.

Договірні ціни встановлюються на підставі домовле­ності між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) на певні обсяги продукції та строки її поставки.

Вільні ціни—це ціни, що визначаються підприємством (організацією) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни через антимонопольну полі­тику, регулювання умов оподаткування і кредитування для окремих груп підприємств.

Світові ціни—грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку. Вони визнача­ються: для одних товарів – рівнем цін країни-експортера; для інших- цінами бірж або аукціонів; для деяких готових виробів—цінами провідних фірм світу.

Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-тех­нічного призначення, товари масового споживання і закупі­вельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлю­ються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (со­бівартості) продукції; прибутку підприємства (з урахуванням кон’юнктури ринку, якості продукції); величини податку на додану вартість; суми акцизів (для товарів, з яких справ­ляється акцизний збір); суми ліцензійного збору (для алко­гольної продукції).

Закупівельні ціни застосовуються постачально-збуто­вими, заготівельними організаціями, оптово-посередницьки­ми фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юридичними особами, які здійснюють діяльність відповідно до затвердженого статуту. Вони включають оп­тову (відпускну) ціну підприємства-виробника, податок на до­дану вартість, акциз, ліцензійний збір, а також витрати цих підприємств (організацій) на закупівлю, збереження, фасу-вання, транспортування й реалізацію продукції з урахуван­ням одержання прибутку, необхідного для нормальної діяль­ності.

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговель­ними підприємствами, підприємствами громадського хар­чування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон’юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.

Тарифи вантажного та пасажирського транспор­ту відображають плату за перевезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприємства з відправників ван­тажів та іншого населення.

Тарифи на платні послуги характеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, що надаються фізичним та юри­дичним особам.