Шевчук с.24-35

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

здатності і дієздатності), відповідно до умов і вимог договору, процесу виконанняцихробіт, йогозмісту, формитаотриманняпевногонаукового результату як об’єкта права інтелектуальної власності.

Саме до таких найактуальніших теоретико-практичних проблем цивільних правовідносин варто, на наш погляд, віднести питання щодо змісту договірних правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт.

Уюридичній, зокрема цивільно-правовій літературі, визначення змісту цивільних правовідносин, як різновиду правових відносин належить до найбільш дискусійних питань. Вважається, наприклад, що зміст цивільних правовідносин включає суб’єктивні права і обов’язки сторін, визначенихдоговором, щоіменуються втеоріїцивільногоправа суб’єктивними1.

Близькою до цього є також точка зору, згідно з якою зміст договору як правової категорії становлять умови, що погоджені сторонами, та ті, що визначаються ними як обов’язкові за чинним законодавством і встановлюють взаємні права і обов’язки сторін2.

Разом з тим висловлено думку про те, що до складу елементів договоруякуніверсального регуляторасуспільних відносинвключається, зокрема, взаємна відповідальність сторін за невиконання прийнятих обов’язків3.

Утой же час деякі автори розглядають відповідальність виконавця договорунавиконаннянауково-технічнихробітуконтекстівисвітлення змісту зазначених договорів4.

Проте є очевидним, що у разі визнання змістом лише суб’єктивні права і обов’язки сторін, у такому випадку питання юридичної відповідальностізалишаютьсяпозамежамидоговірнихправовідносинтастає

невизначеною форма їх правореалізації. А це вже нелогічно, адже за таких підстав відповідальність за невиконання договору має реалізува-

1Див.: Ем В. С. Гражданское правоотношение // Гражданское право: Учебник

/Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд. – М., 2003. ― С. 89–93; Боброва Д. В.

Цивільні правовідносини // Цивільне право України / За ред. проф. Дзери О. В., проф. КузнєцовоїН. С. – К.: ЮрінкомІнтер, 2002. – Кн. 1. – С. 82; ХаритоновЕ. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. – К., 2001. – С. 79–80.

2Олюха В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. – С. 5.

3Див.: Юдін З. Тлумачення договору: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. –

Одеса, 2004. – С. 10.

4Див. ПідопригораО. О. Договорипровиконаннянауково-дослідних, дослідноконструкторських і технологічних робіт // Цивільне право України. – К., 1999. –

Ч. 2, кн. 2. – С. 275–284.

151

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

тися в інших правовідносинах. Тому вважаємо за доцільне розглянути змістправовідносинусферівиконаннянауково-досліднихробітзточки зору прав і обов’язків замовників і виконавців, що визначаються договоромтавипливаютьізвимогчинногозаконодавствауційсфері, атакож визначитиприцьомуособливостіреалізаціїюридичноївідповідальності сторін, встановленої відповідним договором у цій сфері, що, на нашу думку, реалізуєтьсявженазабезпечувальному(охоронювальному) рівні зазначених правовідносин1.

Звернемося до законодавчих конструкцій, що визначають права

іобов’язки сторін у цих правовідносинах. Аналіз чинного порядку законодавства в цій сфері дозволяє констатувати, що зміст правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт становлять загальні права, обов’язкитавідповідальність сторін, визначенізагальнимиположеннями про підряд глави 61 (статті 837–864) і права, обов’язки та відповідальністьсуб’єктівцихправовідносин, встановленихстаттями892–900 Цивільногокодексу України, абовизначених окремим договоромнавиконання зазначених робіт.

Відповідно до ст. 896 Цивільного кодексу України визначаються правасторіндоговірнихправовідносиннавиконаннянауково-дослідних робіт, зокрема: замовник задоговоромнавиконання науково-дослідних робітмаєправовикористовуватипереданійомурезультатиробітумежах

іна умовах, встановлених договором. Крім того, замовник згідно з договором має право зменшити плату за виконання науково-дослідних робіт, залежновідфактичноодержанихрезультатів, порівнянозрезультатами, передбаченими договором, якщо це не залежить від нього (ч. 2 ст. 894 ЦК України).

Обов’язки замовника визначені у ст. 898 Цивільного кодексу Укра-

їни:

1)видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

2)передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформа-

цію;

3)прийняти виконані роботи та оплатити їх.

1 У цивільно-правовій літературі зазначається, що охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб’єктивних прав ізаподіянняшкодипотерпілим, ієцивільно-правовоюформоюусуненнянаслідків правопорушень, поновленнянормальногоправовогоіекономічногоабоособистогостановища// БоброваД. В. Поняття, змістівидицивільнихправовідносин. Вкн.: Цивільне право / За ред. О. В. Дзери. – К., 1997. – Ч. 1. – С. 59.

152

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

Крім того замовник зобов’язаний прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні роботи (ч. 1 ст. 894 ЦК України), а якщо договором передбачено, то здійснити оплату окремо виконаних етапів робіт чи в інший спосіб оплатити і забезпечити конфіденційність відо- мостейщодопредметадоговорунавиконаннянауково-досліднихробіт, ходу їх виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. У передбачених законом випадках замовник зобов’язаний такожоплатитироботи, проведенідовиявленнянеможливостіотримати передбаченідоговоромрезультати, аленевищевідповідноїчастиниціни робіт, визначеної договором.

Виконавець відповідно має право залучати до виконання науководослідних робіт інших осіб за згодою замовника (ч. 2 ст. 893 ЦК України), атакожвикористатиодержаний нимрезультатробітдлясебе, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 896 ЦК України).

Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.

Чітко передбачає законодавець обов’язки виконавця (ст. 897 ЦК України):

1)виконати роботи відповідно до погодженої із замовником про- грами(техніко-економічнихпоказників) аботематикиіпередатизамовникові результат у строк, встановлений договором;

2)додержувати вимог, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності;

3)утримуватисявідпублікаціїбеззгодизамовниканауково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

4)вжитизаходівдлязахистуодержанихпривиконанніробітрезультатів, щопідлягаютьправовійохороні, таінформуватипроцезамовника;

5)своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки утехнічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника, або в договорі;

6)негайноінформуватизамовникапровиявленунеможливістьодержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

ПорядзцимчиннийЦКУкраїнипокладаєнавиконавцязобов’язання щодопроведеннянауковихдослідженьособисто, якщоіншеневстановленозазначенимдоговором(ч. 1 ст. 893 ЦКУкраїни), передачіповністю завершених науково-дослідних робіт (ч. 1 ст. 894 ЦК України), забезпечення конфіденційності відомостей щодо предмета цього договору,

153

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором (ст. 895 ЦК України).

Законодавець встановлює також і договірну відповідальність виконавця за недотримання умов договору ст. 900 Цивільного кодексу України:

1.Виконавецьвідповідає передзамовникомзапорушеннядоговору на виконання науково-дослідних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

2.Виконавецьзобов’язанийвідшкодуватизамовникуреальнізбитки

умежах ціни робіт, у яких виявлено недоліки, якщо договором не встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Упущенавигода підлягає відшкодуванню увипадках, встановлених законом.

Що ж стосується відповідальності замовника, то ЦК України в цій частині не містить будь-яких законодавчих положень, за винятком ч. 1 ст. 899, яка зобов’язує замовника оплатити вартість робіт, у ході яких виявляється неможливість досягнення результату інтелектуальної діяльності, що не залежить від виконавця, тобто відсутності його вини

унедосягненнірезультатувиконаннянауково-досліднихробіт. Яквидно з наведеного, компенсація упущеної вигоди можлива також як виконавцем, такізамовником, оскільки таківідшкодування неперсоніфікуються із конкретною стороною цих договірних правовідносин.

Якщовиходитиізспіввідношеннятипу, класу, видів, підвидівправовідносин, тодоговірніправовідносининавиконаннянауково-дослідних робіт є різновидом договірних цивільних правовідносин у системі цивільних правовідносин взагалі, а тому таке співвідношення можна розглядати крізь призму одиничного, особливого і загального за теорією пізнання.

Отже, при виявленні змісту правовідносин, важливо врахувати як загальні, такіспеціальнінорми, спрямованінаїхурегулювання, атакож і відповідні теоретичні конструкції щодо цього класу цивільних правовідносин.

Скажімо, визначаючи зміст цивільного договору Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова вказують, що це сукупність його умов, сформульованихсторонамидоговору, аботих, щовипливаютьіззакону, вякомуукладаннядоговорузасновано1, прицьомутакіумовиможутьбутисуттєвими,

1Див.: Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. – С. 335.

154

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

звичайними або випадковими1. Суттєвими, на думку цих авторів, слід вважатиумови, щоєнеобхіднимиідостатнімидляйогоукладання2. Отже, зміст договору за задумом авторів, а відповідно і договірних правовідносинможематидуалістичнуаботроїступрироду, залежновідтого, дояких із вищенаведених умов ми віднесемо питання щодо відповідальності за невиконання договірних зобов’язань на виконання науково-дослідних робіт. Звісно, щодосуттєвихумовналежатьумовищодоправтаобов’язків сторін. Іякщомайновувідповідальністьрозглядатикрізьпризмуобов’язку щодо компенсації завданої шкоди внаслідок невиконання основного зобов’язання, тоутакомузначенніможнавестимовупропевнугарантію або спосіб забезпечення основного зобов’язання.

Аналізуючи зміст договору на виконання науково-дослідних (технічних) робіт проф. Ч. Н. Азімов, не виділяючи істотних та інших умов договірнихправовідносин, зазначав, щосторонинесутьвзаємнумайнову відповідальність за неналежне виконання прийнятих на себе зобо- в’язань, зокрема, виконавецьзобов’язанийзасвійрахуноктаупогодженийтермініззамовникомвноситинеобхіднівиправленнядорезультатів роботи, якщодопустивурозробкахвідхиленнявідгарантованихтехнікоекономічних параметрів та показників, встановлених сторонами у договорі, та інші форми відшкодування в залежності від видів невиконання зобов’язань (сплатити неустойку, компенсувати фактичні збитки, сплатити штраф, пеню, тощо)3.

Як бачимо, неналежне виконання може мати різні форми порушень заневиконання умовдоговору, атому, нанашепереконання, такавідповідальністьвстановлюєтьсязаправопорушеннядоговірнихзобов’язань, яка реалізується в межах договірних правовідносин, але на рівні додаткових, забезпечувальнихзобов’язаньякгарантійневиконанняпервинних зобов’язань.

Із цього слідує що договірні правовідносини на виконання науководослідних робіт можуть мати два рівні виконання зобов’язань:

-регулятивні правовідносини щодо договірних прав і виконання обов’язків;

-охоронювальні (забезпечувальні) правовідносини щодо виконання додаткових зобов’язань за відповідні правопорушення, встановлені

законом або договором на виконання науково-дослідних робіт.

1Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. – С. 335–339.

2Там само. – С. 335.

3Див.: Азимов Ч. Н. Договоры на выполнение научно-исследовательских

иконструкторских работ // Гражданское право / Под общ. ред. проф. В. Ф. Масло-

ва, проф. А. А. Пушкина. – К., 1978. – Ч. 2. – С. 236.

155

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

Вважаємо, щоІ. Пучковськамаєрацію, вказуючи, щозабезпечувальне зобов’язання не самоцільне, оскільки має додатковий (акцесорний характер)1.

Не виключається встановлення договором на виконання науководослідних робіт й інших прав, обов’язків сторін та їх майнової відповідальності заневиконання договірнихзобов’язань, заумови, щобвони не суперечили чинному законодавству та нормам міжнародних договорів, ратифікованих Парламентом України.

Отже, зміст договірних правовідносин у сфері виконання науководослідних робіт мають складати:

а) передбаченіістотніумови— права, обов’язкитавідповідальність сторін, визначених чинним цивільним законодавством та відповідним договором;

б) можливі факультативні права, обов’язки та відповідальність правосуб’єктнихсторін, визначенихдоговоромнавиконанняконкретних науково-дослідних робіт.

У зв’язку з цим привертає особливу увагу зміст договірних правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт, що формується під впливом факультативних умов, які визначаються суб’єктами зазна- ченихправовідносинщодостворенняіндивідуально-визначенихоб’єктів науково-інтелектуальної праці за окремими договорами.

Вивчення, аналіз та узагальнення практики зазначених договірних правовідносин дозволяє урізноманітнювати палітру їх змістовної частини як на рівні позитивної правореалізації, так і в частині їх примусового судового виконання.

Проблема та прагматичність її вирішення полягає у тому, що зазвичай зміст конкретних правовідносин формується у відповідному договорі на виконання науково-дослідних робіт, проте, не слід забувати, що у реальній практиці такі договори здебільшого стереотипні за формою, в яких важко іноді відшукати особливості як правосуб’єктності сторін, такіїхмайновоїтаморальноївідповідальності запорушенняініціативно взятих факультативних договірних зобов’язань.

А тому варто взяти до уваги, що вимоги щодо змісту конкретних договірних зобов’язань у сфері виконання науково-дослідних робіт фокусуються та схвалюються сторонами таких правовідносин у такому юридично важливому документі, якТехнічне завдання наїхвиконання, яке згідно з усталеною правовою традицією стало обов’язковим для

1Див.: ПучковськаІ. Щодонаслідківвиконаннязабезпечувальногозобов’язання

//Вісн. Акад. прав. наук України. – 2007. – № 2 – С. 120.

156

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

реалізації іскладовою частини договоруякпідстави формування зазначенихдоговірнихправовідносин. СамеуТехнічномузавданніймістятьсяпереважнофакультативніознакиякстосовноокремихправ, обов’язків, так і щодо форм умов та порядку виконання (якісного, своєчасного тощо), (невиконання) взятих договірних зобов’язань.

Проілюструємоценаконкретнихюридичнихфактахтадокументах. Скажімо, в одному із договорів на створення (передачу) науководослідної продукції за темою «Удосконалення системи управління

вмежах техногенно забруднених територій на основі використання сучаснихінформаційнихтакомп’ютернихтехнологій», зазначалося, що наукові, економічні, технічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, викладені в технічному завданні, що додаються, є невід’ємною частиною договору. В той же час визначена форма цивільної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, зокрема у разі несплати авансового платежу замовником, визначено неустойку

врозмірі однієї облікової ставки Нацбанку України, що діє на час несвоєчасного виконання зобов’язання, обрахованої від суми авансового платежу за кожен день прострочення, але не більше суми зазначеного платежу.

Технічне завдання чітко визначає основні вимоги щодо виконання науково-дослідних робіт виконавцем, вимоги щодо складу робіт, етапів їх виконання, порядкуконтролю, передачі-прийманнятавикористаннярезуль- татів науково-дослідної роботи замовником, а також порядок проведення фінансовихрозрахунківзавчаснетанесвоєчасне йоговиконання.

Оскільки чинний ЦК України встановлює найбільш узагальнені форми відповідальності сторін, переважно виконавця, то у реальній практиці факультативні елементи щодо юридичної відповідальності сторін за договорами на виконання науково-дослідних робіт можуть визначатися не тільки стосовно своєчасного виконання, але й за про- строченнязамовникомтермінівприйманнявиконанихнауково-дослідних робіт або окремих їх етапів, термінів підписання Актів прийманняпередачі виконанихробіттанауково-технічноїпродукції, прострочення термінів взаєморозрахунків, несвоєчасне повернення підписаних вищезазначених актів, добровільне та примусове виконання інших договірних зобов’язань.

Проте потрібно зазначити, що у договорах на виконання науководосліднихробітєдоситьпоширеноюформула: «відповідальністьсторін та інші взаємовідносини, що не обумовлені такими угодами, зазначаються нормами чинного законодавства України», яка здебільшого й по-

157

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

збавляє такої відповідальності за невиконання договірних зобов’язань

уцій сфері, оскільки чинний ЦК України не містить системи конкретизованих ситуацій за окремі правопорушення, переліку таких правопорушень, санкцій, що можливі з огляду на характер цих договірних правовідносин.

Уцьому аспекті положення технічних завдань надають прагматичностітаконкретики договірним умовам, правилам, зобов’язанням івідповідальності сторін, дисциплінує їх до реального та якісного виконання взятих договірних зобов’язань у сфері виконання науково-дослідних робіт.

Варто зазначити і те, що відсутність чітких законодавчих приписів щодо наповнення змісту договірних правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт зумовлює творчу ініціативу відповідних суб’єктівщодоподоланнязаконодавчихпрогалиншляхомпідготовкита легалізації галузевих підзаконних нормативних актів (положень, порядків, регламентів і т. ін.) стосовно підготовки, укладання, виконання договорів та приймання науково-технічної продукції, що ставить виконавців у відомчу залежність у процесі легалізації договірних правовідносин та виконання науково-дослідних робіт за такими угодами.

Отже, підзаконнатавідомчанормотворчістьурегулюваннідоговірних правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт не тільки не призупинена, а продовжує набирати прискорених обертів. Тим самим формулатаконституційнийприписпроте, щовУкраїнівизначаєтьсяідіє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8) залишається в цій сфері лише конституційним побажанням та законодавчою символікою.

Тож варто в цій частині поділити думку вчених, які пропонують розуміти договір як правомірний правочин взаємоузгодженої волі двох і більше сторін, спрямованої на виникнення, зміну та припинення цивільнихправтаобов’язківуформізобов’язальногоправовідношеннята наурегулюваннявідносинміжнимишляхомїхзакріпленняувизначеній законом формі1.

ОзначеневищеспонукаєдодумкипродоцільністьнагальноїкодифікаціїчинногоЦКУкраїнивчастиніствореннячіткихзаконодавчихзасад

урегулюванні змістовної частини договірних правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт, наповнення його приписами, орієнтованиминареальнупрактикувідповіднодопотребрізноманітнихсуб’єктів щодо захисту їхніх прав у цій важливій сфері цивільних договірних пра-

1 Див.: Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Автореф. дис. …

д-ра юрид. наук. – К., 2006. – С. 3–4.

158

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

вовідносин, як правової гарантії реалізації інтелектуальної творчості та набуття права на створені об’єкти інтелектуальної власності.

Викладене дає підстави для деяких узагальнень та наукових висновків:

1.Змістдоговірнихправовідносиннавиконаннянауково-дослідних робіт передбачає переважно зобов’язально-правовий характер їх суб’єктів, виконання яких зумовлює певний процес власне виконання науково-дослідних робіт, тобто як процесу наукового пізнання шляхом проведенняфундаментальнихабоприкладнихнауковихдосліджень, так

іпроцесу щодо обґрунтування, висвітлення і отримання певного наукового результату виконання зазначених робіт.

2.Є очевидним, що такі зобов’язання сторін, які б забезпечували ефективність виконання зобов’язань та досягнення передбачуваного договором результату, виписані в ЦК України не зовсім системно і послідовно. Більше того, закон допускає амністування виконавця у разі неможливості досягнення договірного результату, з покладанням обов’язківназамовникащодокомпенсаціївідповіднихвитратнаїхпроведення (оскільки говорити про виконання в цьому випадку нам видається юридично некоректно).

При цьому категорія, а вірніше словосполучення «неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежить від вико-

навця» (виділено нами. — В. А.), має очевидний оціночний характер, а тому в реальній правозастосовчій практиці набуває труднощів щодо однозначного правозастосування, оскільки залежить від кожного інтерпретатора та змісту, який він вкладає у це поняття. При цьому інтерес замовника і виконавця науково-дослідних робіт має гостро полярний суперечливий та взаємовиключний характер.

Принаймні, зобов’язання виконавця щодо завершення виконання науково-досліднихробіттаїхпередачізамовниковіустрок, встановлений договором, не можна вважати імперативно визначеними, оскільки обмежуються застереженнями щодо неможливості досягнення наукового результату відкладними обставинами, які не залежать від виконавця, та невідкладнимобов’язкомзамовникащодооплатинерезультативних(безрезультатних) науково-дослідних робіт, яким можливе місце в кращому випадку на книжковій (архівній) полиці (чи, що найгірше, в «корзині»), а не використання за призначенням для потреб замовника.

3.Визначити в кожному конкретному випадку «обставини, що не залежать від виконавця», є складним юридичним фактом, що свідчить

159

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

про очевидний наявний юридичний казус ЦК України в цій частині, а отже, спровоковану законодавцем конфліктну ситуацію вирішити за логікою може тільки суд, а тому, на наш погляд, наявна законотворча, причому небезпечна для правозастосування ситуація, яка штучно обумовлює перманентне продукування вирішення зазначених спорів.

Таким чином, зазначене законодавче обтяження, яке покладається на замовникащодооплатинезавершенихнауковихробіт, нівелюєосновний принципцихзобов’язальнихправовідносин«платизакінцевийнауководослідний результат» спрощеною юридичною формулою «плати за сам процес виконання науково-дослідних робіт», який прагматично означає, що добитися у конфліктній ситуації справедливості та законності стає практично нездійсненним завданням з посиланням на ефемерні «обставини, щонезалежатьвідвиконавця», оскількизначнопростішевиконавцю подати замовнику анотований звіт про виконувані науково-дослідні роботи, ніж, скажімо, підготувати витончений науковий твір у формі колективноїчиодноосібноїнауковоїпраці(монографії, науковоїдоктрини, концепції чи проекту конкретного закону та інших наукових результатів) як можливих об’єктів творчої інтелектуальної праці.

4. За визначених законодавством умов неважко зпрогнозувати тенденції судової практики вирішення зазначених справ, яка відзначатиметься «гроюводніворота», оскільки презумпція реальноговиконання зобов’язань за договорами на виконання науково-дослідних робіт покладається зі всією очевидністю на одну сторону договору — замовника (фактично стрілочника).

При цьому варто взяти до уваги й факт реального і юридично обґрунтованогофінансуванняозначенихробіттількизакінцевийрезультат наукового дослідження або їх окремих етапів, оскільки будь-які відносини щодо реального виконання робіт перетворюються на фарс із затяжним «ендшпілем» очікування такого фінансування виконавцем, зобов’язаного в свою чергу сплатити за виконувані роботи відповідним вченим танауковцям, які виконуютьтакі роботивсилуреалізації службової чи трудової функції, або ж на підставі цивільно-правового договору на виконання відповідних науково-дослідних робіт.

Адже епізодичність фінансування виконання науково-дослідних робіт не може служити внутрішнім мотивом науково-дослідної діяльності вченого або окремих колективів науковців.

Тому, нанашпогляд, існуючузаконодавчуформулувчастиніамністування виконавця щодо недосягнення наукового результату внаслідок невизначених чітко законом обставин доцільно відкоригувати та уточ-

160