Шевчук с.24-35

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

О. Віхров, кандидат юридичних наук, доцент Київського славістичного університету

Об’єкт у структурі господарських правовідносин

ІзприйняттямГосподарськогокодексу(ГК) Українивзаконодавство

іпрактику правового регулювання господарської діяльності офіційно запроваджена така ключова, основоположна категорія, як господарські відносини. Опосередкування зазначених відносин правом відображає категорія господарських правовідносин. Дослідження теоретичних

іпрактичних аспектів господарських правовідносин, науковий аналіз елементів їхнього складу, зокрема об’єктів, постає як одне із важливих науковихіпрактичнихзавданьгосподарсько-правовоїнауки. Аджесаме об’єктвідображаєспрямованістьвикористаннякатегоріїгосподарських правовідносин як невід’ємної складової механізму правового регулювання господарської діяльності, забезпечує цільове осмислення їхньої ролі в цьому механізмі, розробку і впровадження відповідних практичнихрекомендацій, щовкінцевомупідсумкусприяєстановленнюізміцненню правового господарського порядку і є особливо актуальним у сучасних умовах розвитку ринкової економіки.

Увітчизняній науці господарського права системні дослідження категоріїгосподарськихправовідносинваспектіновоприйнятогоГКУкраїнипрактичновідсутні. Деякіриситакихправовідносинхарактеризуються у навчальній літературі1, окремих монографічних дослідженнях2 та науковихстаттях3. Теоретичнііпрактичніпитанняоб’єктівгосподарських

1Див.: Щербина В. С. Господарське право: Підручник. – К., 2005. – 592 с.; Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К., 2004. – 624 с.; Господарське право України: Підручник / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана. – Х., 2005. – 384 с.; ХозяйственноеправоУкраины/ Подред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – Харьков, 2006. – 496 с. та ін.

2Див.: Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). – К., 2006. – 592 с.; Подцерковний О. П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики. – К., 2006. – 424 с. та ін.

3Див.: МілашВ. Проблемивизначеннягосподарсько-правовогостатусуучасників господарських відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 25–29; Віхров О. П. Господарські правові відносини: сутність і функціональне призначення // Экономика и право. – 2007. – № 2 (18). – С. 87–91 та ін.

141

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

правовідносинзарідкіснимивинятками1, наякідокладнішебудевказано нижче, фактично знаходяться поза увагою дослідників.

Метою даної статті є дослідження об’єктів господарських правовідносиннаосновіаналізузагальнотеоретичногопоняттяоб’єктаправовідношення і розуміння такого об’єкта в галузевих юридичних науках.

Під терміном «об’єкт» у філософії розуміється те, що протистоїть суб’єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Стосовно правовідносин об’єкти — це те, з приводу чого виникають, існують і розвиваються самі правові відносини, виникають і реалізуються суб’єктивні юридичні права і обов’язки їх учасників. Об’єкт правовідношення показує, на що воно спрямоване, на що впливають права та обов’язки його суб’єктів2.

Уюридичній науці об’єкт правовідношення виступає найбільш спірним його елементом. Наукові погляди дослідників розрізняються

упитанняхякщодовходження об’єктадоскладу правовідношення, так і щодо розуміння самого поняття «об’єкт правовідношення». Якщо перше з відзначених питань у цілому знайшло позитивне вирішення, і об’єкт як елемент правовідношення визнається більшістю науковців3, то друге питання залишається дискусійним.

Утеорії права щодо розуміння категорії об’єкта правовідносин виділяються два підходи. Перша точка зору — плюралістична, полягає в тому, щооб’єктомправовідносинвизнаютьсяявищанавколишньогосвіту— матеріальнітаіншісоціальніблага, якіслужатьзадоволеннюінтересівіпотреб суб’єктів (учасників) правовідносин, і з приводу яких у цих суб’єктів і виникаютьвідповідніюридичнізв’язки. Прицьомудооб’єктівправовідносин належать матеріальні (речі, майно, цінності і т. п.) і нематеріальні (життя, здоров’я, честь, гідність і т. п.) блага, продукти духовної діяльності (твори мистецтва, науки, комп’ютерні програми і т. п.), цінні папери і документи (гроші, акції, дипломи, атестатитощо), політичні(зокрема, державні) блага, атакожрезультатидійучасників правовідносин4.

1Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. – Киев, 2002. –

С. 72.

2Див.: Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву: Сб. ст. / Отв. ред. О. С. Иоффе. – Л., 1957. – С. 44.

3Див.: Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – С. 201; Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Х., 2001. – С. 348–349; Єрмоленко В. Об’єкт у структурі правовідносин // Юрид. України. – 2004. – № 1. –

С. 11–15.

4Див.: АлексеевС. С. Общаятеорияправа: В2 т. – М., 1982. – Т. 2. – С. 154–155;

Абдулаев М. И., Комаров С. А. Проблемы теории государства и права. – СПб., 2003. – С. 384 та ін.

142

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

Друга точка зору — моністична, виходить з того, що об’єктом правовідносинможутьбутитількивчинки, діяннялюдейтаіншихсуб’єктів, їхня поведінка, фактичні суспільні відносини, оскільки тільки вони здатні реагувати на дію права, на вплив правовідносин1. Лише діяльність людини, людська поведінка, виражені в діях або утриманні від дій, — писав О. С. Іоффе, — здатні до реагування на правовий вплив, оскільки існує тільки один і єдиний об’єкт правомочності і обов’язку, а відтак, і об’єкт правовідношення — людськаповедінка, діяльність абодіїлюдей2.

Визнаючи юридичним об’єктом правовідношення поведінку, діяльність людей (О. С. Іоффе), фактичні суспільні відносини (Ю. К. Толстой3), прибічники моністичного підходу не виключають і наявність у правовідношення матеріального (спеціального) об’єкта, або предмета — матеріальних та нематеріальних благ, з приводу яких виникають правовідносини4. При цьому підкреслюється, що на юридичний об’єкт правовідносини впливають безпосередньо, а на матеріальний — тільки через поведінку суб’єктів правовідносин5.

Різні підходи до трактування категорії «об’єкт правовідносин» знайшли відображення і в галузевих юридичних науках, причому застосування того або іншого підходу для характеристики даної категорії значною мірою обумовлено історичною традицією або науковою позицією певногодослідникачигрупидослідників. Так, унауціцивільногоправа уявлення про об’єкти цивільних правовідносин як про речі, дії, у тому числі послуги, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага, інші явища і предмети навколишнього світу, які мають властивість задовольняти інтереси учасників правовідносин6,

єпрактично загальновизнаним, знайшло втілення у відповідних поло-

1Див.: Общаятеорияправаигосударства: Учебник/ Подред. В. В. Лазарева. – М., 1994. – С. 149; Спиридонов Л. И. Теория государства и права. – М., 1997. –

С. 195–197 та ін.

2Див.: ИоффеО. С. Правоотношенияпосоветскомугражданскомуправу. – Л., 1949. – С. 82.

3Див.: ТолстойЮ. К. Ещеразоправоотношении// Известиявысшихучебных заведений. Правоведение. – 1969. – № 1. – С. 32–36; Общая теория государства и права / Отв. ред. В. С. Петров, Л. С. Явич. – Л., 1974. – Т. 2. – С. 343.

4Див.: Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении. – С. 49–50; Общая теория государства и права. – С. 343–345; Общая теория права и государ-

ства. – С. 149–150.

5Див.: Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – С. 230.

6ЦивільнеправоУкраїни: Підручник/ Заред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. –

К., 2002. – Кн. 1. – C. 80; Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украины: Учебник. – 2-е изд. – Харьков, 2005. – С. 78–79.

143

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

женнях нового ЦК України і офіційно лежить в основі класифікації цивільнихправовідносиннаречовітазобов’язальні. Аналогічний(плюралістичний) підхідпереважаєіприхарактеристиціоб’єктівфінансових1 таадміністративних правовідносин2, хочатутмаютьмісцейвиняткина користь моністичного підходу3. В науці аграрного права переважає моністичний підхід: як об’єкта аграрних правовідносин розглядаються суспільні аграрні відносини, що становлять предмет регулювання цієї галузіправаічерезсистемуправовідносиннабуваютьзначущостіоб’єкта останніх4. Разом з тим і в цій галузі правових знань окремі дослідники висловлюються з позиції плюралістичного підходу5.

У теорії господарського права дослідження господарських правовідносинтількизапочатковуєтьсяіпереважноґрунтуєтьсянависновках цивільно-правової та адміністративно-правової теорій. Щодо характеристики об’єктів господарських правовідносин тут в основному використовується плюралістичний підхід: об’єктом таких правовідносин пропонується вважати засоби здійснення господарського інтересу — речі, у тому числі гроші і цінні папери, дії зобов’язаних осіб, власну діяльність суб’єкта господарювання, нематеріальні блага, які використовуються при здійсненні господарської діяльності (фірмове найменування, товарний знак, комерційна таємниця та ін.)6.

Хоча плюралістична точка зору щодо розуміння об’єкта правовідносин набула значного поширення як у теорії права, так і в галузевих правових дослідженнях, все ж таки найбільш обґрунтованою, як уявляється, слід вважати моністичну точку зору. Об’єктом правовідносин, зокрема господарських, може бути тільки те, що здатне реагувати на відповідний правовий вплив.

Так, відносини власності не є відносинами суб’єкта щодо належного йому певного майна, а відносинами між цим суб’єктом та іншими суб’єктами з приводу цього майна. Власність — категорія суспільна,

1Див.: КарасеваМ. В. Финансовоеправоотношение. – М., 2001. – С. 139–153; Чернадчук В. До питання об’єкта бюджетних правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 3. – С. 79–84.

2АдміністративнеправоУкраїни/ Заред. С. В. Ківалова. – Одеса, 2003. – C. 60

та ін.

3Див.: ХаритоноваО. І. Адміністративно-правовівідносини(проблемитеорії): Монографія. – Одеса, 2004. – C. 83.

4Аграрне право України / За ред. В. З. Янчука. – К., 2000. – C. 63–65.

5Див.: Уркевич В. Ю. Про класифікацію аграрних правовідносин // Часопис Київ. ун-ту права. – 2004. – № 4. – C. 82.

6Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. – С. 72.

144

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

іоб’єктом правовідносин власності може бути саме поведінка інших суб’єктівзприводумайна, якеналежитьпевномусуб’єкту-власнику. Це стосується і правовідносин, що виникають з приводу інших благ у сфері господарювання, зокрема таких, як права суб’єкта на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, на визначені законом правові засади і гарантії підприємництва, на забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем та ін. Реалізація суб’єктом зазначених та інших прав у господарській діяльності залежить від поведінки інших суб’єктів, які зобов’язані утримуватися від порушення цих прав.

Щодовідносних(зокрема, договірних) правовідносин, тооб’єктомправ

іобов’язківсторінудоговорахпоставки, будівельногопідряду, енергопостачання або інших подібних також є не майно, результати робіт чи гроші, адіїпостачальника(підрядника) іпокупця(замовника) зїхпередачііприйому. Носійсуб’єктивногоправаможепретендуватинанаданейомуіншою стороною певне майно (гроші, речі, результати робіт чи інше), володіти

ірозпоряджатисятакиммайноміт. д. Зобов’язанасторонаповиннанадати йому відповідне майно, або не заважати діям по розпорядженню майном. Самецяфактична поведінка єоб’єктомправовідносин.

Отже, об’єктом господарських правовідносин виступають реальні, конкретні господарські відносини, що виникають у процесі організації таздійсненнягосподарськоїдіяльностіміжїїучасниками. Господарські правовідносини спрямовані на регулювання цих конкретних відносин, фактичної поведінки суб’єктів у юридично значущій економічній ситуації. Об’єкт господарських правовідносин як фактична поведінка їхніх учасників найбільшою мірою пов’язаний з вольовою стороною права, щохарактеризуєпрактичне, реальневтіленнявжиттянормативнихпрограм, моделей, зразків поведінки відповідних суб’єктів.

Указанаточказору(моністична) повноюміроювідповідаєрозумінню господарськихправовідносин, щообґрунтовановгосподарсько-правовій теоріїіобстоюєтьсяавторомцієїстатті, якрізновидусуспільнихвідносин, якпроміжноїстадіїгосподарсько-правовогорегулюванняміжгосподарсько- правовими нормами і господарськими відносинами (господарською діяльністю), якюридичногозасобуреалізаціїнормправа, засобуправового впливу на фактичні суспільні відносини, як пропонованої суспільством (державою) моделі правової поведінки суб’єкта1.

1Див.: Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова. – С. 64–72; ВіхровО. П. Господарськіправовівідносини: сутністьіфункціональнепризначен-

ня // Экономика и право. – 2007. – № 2 (18). – С. 87–91.

145

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

Данийпідхідзнаходитьпідтримкуівзаконодавчихактах. Так, якщо

уЗаконі України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. для позначення майна, що передається в лізинг, вживався термін «об’єкт лізингу», то

уприйнятій 11 грудня 2003 р. новій редакції даного Закону, який перейменований в Закон «Про фінансовий лізинг», для позначення лізингового майна використовується термін «предмет лізингу».

Урамкахмоністичногопідходудорозумінняоб’єктаправовідносин, як зазначалося, прийнято виділяти юридичний об’єкт і матеріальний (спеціальний) об’єкт, абопредмет. Упланіюридичного об’єктастосовно господарських правовідносин можна вести мову про окремі конкретні господарські відносини, що складаються (безпосередній об’єкт), окремі однорідні групи таких відносин (груповий або родовий об’єкт) і всю сукупність господарських відносин у єдності їх видів, визначених ч. 4 ст. 3 ГК України, в усіх сферах і галузях господарської діяльності (загальний об’єкт). Щодо матеріального об’єкта, враховуючи, що коло явищ навколишнього світу, з приводу яких складаються і існують правовідносини, включає й інші (нематеріальні) соціальні блага, більш правильним, як уявляється, буде визначення не «матеріальний», а «спеціальний» об’єкт або «предмет», яке вживається багатьма дослідниками1.

Беручи до уваги особливості одного із основних видів господарських правовідносин — організаційно-господарських, вважаємо необхідним окремо зупинитися на характеристиці їхнього об’єкта — організаційногосподарськихвідносин, якіскладаютьсяміжсуб’єктамигосподарювання тасуб’єктамиорганізаційно-господарськихповноваженьупроцесіуправ- ління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 ГК України). Запропоноване

уКодексівизначенняцихвідносинздатнодатипідставидляуявлення, що об’єктом відповідних правовідносин євідокремлений процес організації господарської діяльності та управління нею. Але подібне уявлення потребуєпевногоуточнення. Організаціюгосподарськоїдіяльностінеможна відривати від такої діяльності (виробництва товарів, робіт, послуг, розподілу їх та обміну ними). Процес організації сам по собі без предмета організації (безвідносно до того, що саме організується) втрачає практичнийсенс. Організаційнийелементворганізаційно-господарських відносинах (і правовідносинах) відображає характер зазначених господарських відносин (правовідносин). Але ж і матеріальний, майновий елемент в них також певною мірою обов’язково присутній.

Так, організаційнезначенняугодипроумовикористуваннянафтогазоносниминадрами, якаукладаєтьсяміжсуб’єктомгосподарювання— надро-

1 Див.: Спиридонов Л. И. Теория государства и права. – С. 196; Иоффе О. С. Правоотношения по советскому гражданскому праву. – С. 188–190 та ін.

146

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

користувачем та Держгеолслужбою — суб’єктом організаційногосподарських повноважень і належить до організаційно-господарських зобов’язальних правовідносин, полягає в тому, що ця угода регулює і конкретизуєпередбаченізаконодавствомтадозволомнакористуваннянафтогазоносними надрами технічні, технологічні, організаційні, екологічні та інші аспекти користування цими надрами на відповідній ділянці. Матеріальний (майновий) елемент вказаної угоди знаходить вияв у її істотних умовахщодопрограмиробіт, якіповиннібутивиконанісуб’єктомгосподарювання— надрокористувачем, джереліобсягівфінансуванняробіт, строків їх виконання, відповідальності сторін та інших. Або в недоговірному організаційно-господарському правовідношенні з патентування окремих видівпідприємницької(господарської) діяльностіматеріальнасторонаполягає в тому, що однією з умов отримання патенту суб’єктом господарювання є внесення ним встановленої плати за видачу патенту, з моменту отриманняпатентуцейсуб’єктнабуваєправаздійснювативідповіднийвид підприємницької діяльності і одержувати прибуток, у разі недотримання суб’єктом господарювання умов здійснення вказаної діяльності на нього можебутинакладений адміністративно-господарський штрафтощо.

Отже, організаційно-господарські правовідносини тісно та безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю в цілому, а не тільки з її організаційноюстороною. Яксправедливозазначаєтьсявлітературі, від- носиниуправліннявиробництвом(організаційно-господарськівідносини) за змістом є насамперед господарськими, економічними, організаційні елементи цих відносин визначаються їхнім економічним змістом1.

Засуб’єктноюспрямованістюзалежновідхарактеруізмістуокремих господарськихправовідносинїхоб’єктамиможутьвиступатиабоправова поведінка зобов’язаного суб’єкта правовідношення, що в основному є характерним для зобов’язальних господарських правовідносин, або власна діяльність суб’єкта господарювання чи іншого учасника господарської діяльності. Щодо останньої (власної діяльності суб’єкта) як об’єктаправовідношення, товона, як правило, також поєднується звідповідноюповедінкоюпотенційногоконтрагента— суб’єктагосподарю- ванняабосуб’єктаорганізаційно-господарськихповноважень. Підтвердженнямсказаногоможутьслужити, зокрема, абсолютніорганізаційногосподарські правовідносини з планування суб’єктом господарювання власної господарської діяльності, зміст яких обумовлений відповідним абсолютним правом цього суб’єкта. Будь-який інший суб’єкт господа-

1 Див.: Мамутов В. К. Экономика и право: Сб. науч. тр. – Киев, 2003. –

С. 10–12.

147

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

рювання, а також орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт організаційно-господарських повноважень при прийнятті управлінських рішень чи здійсненні інших управлінських функцій у ході реалізації своїх організаційно-господарських повноважень — повинні не перешкоджати управненому суб’єктові господарювання в реалізації його прав у сфері планування власної діяльності.

Підсумовуючи, слід ще раз підкреслити, що загальним об’єктом господарських правовідносин (у тому числі й організаційногосподарських), є фактичні господарські відносини, процес організації та здійснення господарської діяльності в цілому.

Груповим(родовим) об’єктомокремихгрупгосподарськихправовідносинвиступаютьфактичнівідносини, щоскладаютьсяприздійсненніконкретних видів господарської (економічної) діяльності, з приводу яких мають місце певні групи цих правовідносин. Зокрема, це реальні конкретні відносиниізвиробництваіпоставкипродукції(товарів), ізвиконаннябудівельних робіт, із здійснення легалізації (легітимації) суб’єктів господарювання (державнареєстрація, ліцензування, патентуваннятаін.), зуправлінняоб’єктами державної та комунальної власності, з державного регулювання і контролю за монополізацією товарних ринків, з державного регулювання і контролю зафункціонуваннямринківфінансовихпослугтаінші.

Безпосереднімоб’єктомокремогогосподарськогоправовідношення виступає конкретне відношення у сфері господарської (економічної) діяльності, з приводу якого складається це окреме організаційногосподарське правовідношення, конкретні дії, реальна поведінка учасниківцьоговідношення. Зокрема, цефактичнідіїзукладеннягосподарського договору, з подання державним (комерційним чи казенним) підприємством на затвердження органу, до сфери управління якого воно входить, фінансового плану і затвердження цим органом такого плану, фактичні дії уповноваженого органу з контролю за додержанням суб’єктом господарювання ліцензійних умов щодо здійснення певного виду господарської діяльності або інші подібні.

Предметами (спеціальними об’єктами) господарських правовідносин виступають безпосередні матеріальні і нематеріальні засоби здійснення господарського інтересу. Вони можуть бути класифіковані відповідно до положень розділу ІІІ ГК України на певні групи: майно, природні ресурси, об’єкти прав інтелектуальної власності, що використовуються у сфері господарювання, корпоративні права.

Подальшідослідженняоб’єктівгосподарськихправовідносин, якуявляється, пов’язані з більш докладною характеристикою цих об’єктів в аспектівдосконалення правовогорегулюваннягосподарської діяльності.

148

ПИТАННЯЦИВІЛЬНОГОІГОСПОДАРСЬКОГОПРАВА ВІСНИК

В. Андрейцев, Центр правової допомоги та досліджень, м. Київ

Зміст договірних правовідносин у сфері виконання науково-дослідних робіт

У науковій, зокрема, цивільно-правовій літературі попередніх та останніх років, наукові розробки дедалі більше приділяють уваги загальним та конкретним аспектам договірних цивільно-правових зобов’язаньтавціломудоговірномуправу1. Прицьомудоситьширокий спектрпитаньприсвяченосамедоговірнимцивільнимправовідносинам загальноправового та спеціального призначення. Скромне місце серед них приділено, зокрема аналізу договорів на виконання науководослідних, дослідно-конструкторськихтатехнологічнихробіт. Договірним правовідносинам, їх структурі, змісту, суб’єктному, об’єктному складу, підставам виникнення, зміни та припинення, у сфері виконання науково-дослідних робіт спеціальні наукові дослідження на рівні монографічних робіт вченими України не присвячувалися.

Зазначу, що в процесі творчого пошуку й розробки даної проблема-

тики особливо акцентується на правовідносини, їх зміст та правові зв’язкиправосуб’єктнихосіб, щовиникають(випливають, формуються) на підставі укладання договору на виконання науково-дослідних робіт. Такіправовідносини, нанашудумку, єособливимрізновидомпідрядних договірних правовідносин. А тому їх актуальність, значення і роль обумовлюютьсянаявністюособливихправовихзв’язківміжсуб’єктамицих правовідносин, що формуються з часу настання юридичної підстави, тобто укладання договору на виконання науково-дослідних робіт, та завершуються досягненням результату наукової творчості, тобто створенням об’єктів права інтелектуальної власності.

Цейрізновиддоговірнихправовідносин, упроцесіякихстворюютьсяпереважнооб’єкти, щообумовлюютьприскоренняНТП, виготовленнятавиробництваконкурентоспроможної, високотехнологічноїнауковотехнічної продукції, розвиток сучасної науки і техніки, з метою запро-

1 Див.: БрагинскийМ. И., Витрянский В. В. Договорноеправо. – Кн. 1: Общие положения. – М., 2001; КазанцевМ. В. Договорноерегулирование: цивилистическая концепция. – Екатеринбург, 2002; Олюха В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття функції, система: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003; Бервено С. М. ПроблемидоговірногоправаУкраїни: Автореф. дис. … д-раюрид. наук. – К., 2006; Иванов В. В. Общая теория договора. – М., 2006 та ін.

149

ВІСНИК Академії правових наук України / 2 (53)

вадження їх результатів у виробництво, та ініціюють розробку різнобічних інноваційних технологій.

Особливо ця актуальність посилюється у сфері правотворчості, в якій виконання науково-дослідних робіт векторно спрямовується на вдосконалення гарантійних механізмів чинного цивільного законодавства, йогогармонізаціютаадаптацію, відповіднодовимогтапринципів законодавства Європейського Союзу. Шляхом наукових розробок та впровадження у законотворчий процес наявних наукових цивільноправових доктрин та концепцій щодо підготовки різноманітних законодавчихактів, цивільно-правовогоспрямування досягається підвищення ефективностічиннихправовихінститутів, поліпшенняфункціонування правової системи України, узгодженої із європейськими стандартами.

Важливоюєітаобставина, щоумежахцихправовідносинвиконавцями договірних зобов’язань створюються різноманітні об’єкти права інтелектуальної та промислової власності, захист яких на сучасному етапінабуваєважливогоюридичногонауково-теоретичноготаприклад- ного значення як на національному, так і транснаціональному рівнях.

Варто відзначити, що чинний Цивільний кодекс України містить спеціальний розділ, норми якого передбачають договірний характер правовідносин таспеціальну правосуб’єктністьсторінусферівиконан- нянауково-досліднихабодослідно-конструкторських татехнологічних робіт (гл. 62, статті 892–900).

Тож не випадково, що і в цивільно-правовій літературі наявні науково-освітні підходи із зазначеної проблематики здебільшого присвячуються розкриттю юридичної природи договору на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторськихтатехнологічнихробіт,1 ніж дослідженню договірних правовідносин та їх змісту у цій сфері.

Тому, нанашудумку, внауково-практичномуконтекстіважливоокрес- литинетількиформально-юридичніознакивказаногодоговору, алейвиявити динаміку механізму правового опосередкування процесу виконання науково-дослідних робіт і тим самим проаналізувати всі елементи змістуцихправовідносин, якіскладаютьсяуреальнійпрактиціміжрізноманітнимисуб’єктами, якносіямиспеціальноїправосуб’єктності(право-

1 Див.: ХаритоновЕ. О., СаниахметоваН. А. Гражданское право. – К., 2001. –

С. 561–565; Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. – Кн. 2. / За ред. проф. Дзери. О. В., проф. Кузнєцової Н. С. – К., 2004. – С 205–212; Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К., 1999. – С. 259–263; Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої., В. Л. Яроцько-

го. – Т. 2. – К., 2004.

150