milash_v_s_gospodarske_pravo_chastina_2

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

21)вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодав­ чого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Націо­ нального банку України;

22)здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, за­ хисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23)здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ в та­ ких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1)реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2)встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3)застосування санкцій адміністративного чи фінансового харак­

теру;

4)нагляд за діяльністю банків;

5)надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1)встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2)визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3)встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4)визначення процентної політики;

5)рефінансування банків;

6)кореспондентських відносин;

7)управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8)операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9)імпорту та експорту капіталу.

Наглядова діяльність НБУ охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих1 та споріднених2 осіб банків на території України та за кордо­ ном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог чинного законодавства щодо здійснення банківської діяльності. При здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових

' Афілійована особа - юридична особа, в якій банк має істотну участь (володіє 10 % і більше статутного капіталу), або яка має істотну участь у банку.

2 Споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників іс­ тотної участі.

191

Господарське право. Частина друга

актів Національного банку України для уникнення або подолання не­ бажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню бан­ ківської діяльності.

Формою банківського нагляду є проведення перевірок діяльності вищезазначених суб'єктів з метою визначення рівня безпеки і стабіль­ ності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів НБУ.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого НБУ. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки НБУ зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

НБУ може прийняти рішення про проведення позапланової пере­ вірки банку за наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою НБУ або уповноваженою ним особою.

У разі порушення банками банківського законодавства, нормативноправових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необ­ хідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2)скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансово­ го оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3)укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4)видати розпорядження щодо:

•зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

•встановлення для банку підвищених економічних нормативів (нормативів катіталу, нормативів ліквідності, нормативів кредитного ризику тощо);

•підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

192

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

•обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

•заборони надавати бланкові кредити;

•накладення штрафів на керівників банків, на самі банківські уста­

нови;

•тимчасової (до усунення порушення) заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог банківського законо­ давства, нормативно-правових актів Національного банку України;

•тимчасового (до усунення порушення) відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України;

•реорганізації банку;

•призначення тимчасової адміністрації.

Банк або інші особи, на які поширюються повноваження НБУ, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішен­ ня, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора.

3.4.2. Система банківських операцій

Систему банківських операцій становлять операції НБУ та операції, що проводяться іншими банківськими установами, які поділяються на активні (операції, за допомогою яких банки розміщують власний і за­ лучений капітал) та пасивні (операції, за допомогою яких банки фор­ мують свої ресурси для проведення активних операцій).

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

-надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в по­ рядку, визначеному Національним банком;

-надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб1 під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;

1 Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки та філії іно­ земних банків, включені до Державного реєстру банків. Правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначений Законом України «Про фонд гаран­ тування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 5. - Ст. 30.

193

Господарське право. Частина друга

-здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, ви­ значеному Національним банком;

-купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

-відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закор­ донних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

-купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулю­ вання;

-зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовніш­ ньому ринках без квотування і ліцензування;

-розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції із золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за кла­ сифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам першокласних банків не нижче категорії А;

-приймає на зберігання та в управління державні цінні папери

йінші цінності;

-видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;

-веде рахунок Державного казначейства України без оплати і на­ рахування відсотків;

-виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

-веде особові рахунки працівників Національного банку;

-веде рахунки міжнародних організацій;

-здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхід­ ні для забезпечення виконання своїх функцій.

Банки мають право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, а в окремих випадках — додаткового отримання письмового дозволу НБУ. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на вико­ нання окрелшх операцій, затверджене постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, чітко окреслює коло операцій, на здійснення яких банки України повинні отримати тільки ліцензію, а на які поряд із ліцензією необхідне додаткове отримання письмового дозволу НБУ.

194

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

-приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

-відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банківкореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

-розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

-операції з валютними цінностями (іноземною валютою, платіж­ ними документами в грошових одиницях іноземних країн та цінними паперами в іноземній валюті, банківськими металами у вигляді зливків, пластин та монет);

-емісію власних цінних паперів;

-організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

-здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

-надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

-придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ри­ зик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

-лізинг;

-послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

-випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

-випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ви­ користанням цих карток;

-надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банків­ ських операцій.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджу­ ють:

-наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку в розмірі, що встановлюється чинним законодавством;

-забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ю­ терною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповід­ но до вимог Національного банку України;

195

Господарське право. Частина друга

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необ­ хідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо вищезазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. У такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідовується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її надан­ ні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:

1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцен­ зії, містять недостовірну інформацію;

2)якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року

здня отримання банківської ліцензії;

3)у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

4)на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможли­ вість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього За­ кону та нормативно-правових актів Національного банку України;

5)недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкли­ кання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

Рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку Укра­ їни банки мають право здійснювати:

-інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

-випуск, обіг, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

-перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

-операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

а) з інструментами грошового ринку; 6) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

196

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

в) з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

-довірче управління коштами та цінними паперами за договорами

зюридичними та фізичними особами;

-депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Дозвіл надається, якщо:

1)рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам НБУ, що підтверджується незалежним аудитором;

2)банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

3)банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений НБУ;

4)НБУ дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можли­ вості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

Національний банк України має право встановити спеціальні ви­ моги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капі­ талу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробни­ цтва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвести­ ційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) заборо­ няється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

3.4.2.1.Правові основи безготівкових операцій

ународному господарстві

Безготівковими є операції, змістам яких є перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб кошті унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів*.

' Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють розрахунки без відкриття поточного рахунка шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

197

Господарське право. Частина друга

З метою створення умов для поліпшення структури грошового обі­ гу, скорочення частки готівкових розрахунків та збільшення інвести­ ційних можливостей банків шляхом залучення коштів громадян, суб'єктів господарювання на банківські рахунки Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2006 р. схвалено Концепцію поширен­ ня безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів1.

Правові основи безготівкових операцій в народному господарстві визначають Цивільний та Господарський кодекси України, закони Укра­ їни «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяль­ ність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», інші за­ конодавчі акти України та нормативно-правові акти Національного банку України, зокрема затверджена Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 Інструкція про безготівкові розрахунки в Украї­ ні в національній валюті1, затверджене Постановою Правління НБУ від 25 вересня 2001 р. № 403 Положення про розрахункові палати для пред 'явлення векселів до платежу1, затверджене Постановою Правлін­ ня НБУ від 19 квітня 2005 р. № 137 Положення про порядок емісії ттатіжних карток і здійснення операцій з їх застосуваням4, затвердже­ ні Постановою Правління НБУ від 10 грудня 2004 р. № 620 Правила Національної системи масових електронних платежів^ тощо.

Під час здійснення розрахункових операцій можуть використову­ ватись такі види платіжних інструментів:

1) меморіальний ордер (розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів

зрахунка платника і внутрішньобанківських операцій);

2)платіжне доручення (розрахунковий документ, що містить пись­ мове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отри­ мувача);

3)платіжна вимога-доручення (розрахунковий документ, який скла­ дається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визна­ ченої ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача);

1 Офіційний вісник України. - 2006. - № 22. - Ст. 1634.

2Там само. - 2004. - № 13. - Ст. 908.

3Там само. - 2001. - № 45. - Ст. 2019.

4Там само. - 2005. - № 20. - Ст. 1084.

5Там само. - № 2 , - Ст. 93.

198

Розд'їл 3. Правове регулювання ринку фінансових поснуг України

4)платіжна вимога (розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана або в разі договірного списання отримувача до банку, що об­ слуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ ви­ значеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача);

5)розрахунковий чек (розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів);

6)акредитив (договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає ін­ шому (виконуючому) банку здійснити цей платіж);

7)вексель (простий вексель — здійснене у письмовій формі та нічим не зумовлене зобов'язання векселедавця сплатити визначену грошову суму в певний термін та у визначеному місці векселедержателю або за його наказом; переказний вексель — письмовий документ, що містить безумовний наказ векселедавця платнику відносно сплати визначеної грошової суми у певний термін та у певному місці векселедержателю або за його наказом);

8)платіжні картки (платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмен­ та ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені договором про надання та використання платіжної картки). Емітент надає фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, особисті пла­ тіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям — корпоративні платіжні картки;

9)інші спеціальні платіжні засоби.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Банки приймають до виконання лише розрахункові документи:

-своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунка цих клієнтів; клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи державного казначейства;

-платіжні вимоги стягувана на примусове списання коштів, на яких

єпідпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що об-

199

Господарське право. Частина друга

слуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх у банк платника само­ стійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових докумен­ тів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконують­ ся в такій послідовності:

1) у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ін­ шим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2)у другу — списуються кошти на підставі рішення суду для роз­ рахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3)у третю — списуються кошти на підставі інших рішень суду;

4)у четверту — списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5)у п'яту — списуються кошти за іншими розрахунковими доку­ ментами в порядку їх послідовного надходження.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо немає або недостатньо коштів на рахунку платника, то банк при­ ймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами. Фізичні особи використовують платіжні до­ ручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/ депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений нормативно-правовими актами Національного банку з питань порядку відкриття та використання рахунків, без будь-яких підтверджувальних документів.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимогидоручення оформляється отримувачем коштів, у разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню. Сума, яку платник по­ годжується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимогидоручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отри-

200