milash_v_s_gospodarske_pravo_chastina_2

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

£ добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гаран­ тій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються стра­ ховиками, які беруть у ньому участь.

Зметою страхування ризиків страховиків ними створюється на до­ говірних засадах товариство взаємного страхування, відповідальністю ЇКОГО є зобов'язання щодо виплати страхових сум та страхових відшкодувань членам цього товариства у разі настання страхових випадків. Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страху­ вання отримують сертифікат, порядок видачі якого встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Поста­ новою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1997 р. № 132 затвер­ джено Тимчасове положення про товариство взаємного страхування1,

відповідно до якого кожний член товариства взаємного страхування вносить періодичні страхові платежі у розмірах, визначених керівним зрганом товариства як плата за страхування своїх страхових ризиків

уцьому товаристві. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок тистого прибутку, що залишається у розпорядженні члена товариства, крім випадків, передбачених законодавством України. Рішення про розмір та терміни сплати страхового внеску кожного окремого члена товариства визначається у порядку, встановленому керівним органом товариства взаємного страхування залежно від фінансового становища кожного члена товариства відповідно до умов, визначених в укладено­ му між членами товариства та товариством взаємного страхування договорі. Кожний член товариства за умови виконання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування незалежно від :уми страхового внеску має право отримати повністю необхідне стра­ хове відшкодування у разі настання страхового випадку.

3.6.5.Державний нагляд за страховою діяльністю

вУкраїні

Зметою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспромож­ ності страховиків та захисту інтересів страхувальників Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та її територіальни­ ми ВІДДІЛеННЯМИ На МІСЦЯХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ДЄрЖ0п«"й чаггтатт та /-ТПЧЇП. ЇОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.

' Урядовий КУР'ЄР України. - 1997. - № 35. - С. 10

271

Господарське право. Частина друга

Основними функціями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг у сфері державного нагляду за страховою діяльні­ стю є:

1)ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2)видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

3)видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посеред­ ницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;

4)проведення перевірок щодо правильності застосування страхо­ виками (перестраховиками) та страховими посередниками законодав­ ства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

5)розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена чинним законодавством до компе­ тенції Уповноваженого органу;

6)узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановлено­ му порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та пере­ страхуванні;

7)прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів

зпитань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та пере­ страхуванні;

8)проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

9)здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відпо­ відно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

10)забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи

зпитань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та пере­ страхуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страхо­ вою діяльністю;

11)встановлення правил формування, обліку і розміщення страхо­ вих резервів та показників звітності;

12)проведення і координація у визначеному законодавством по­ рядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому

272

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

13)участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування

іпосередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчен­ ня, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

14)здійснення організаційно-методичного забезпечення проведен­ ня актуарних розрахунків.

Умежах вищеозначених функцій Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг має право:

1) одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і фізичних осіб — інформацію, необ­ хідну для виконання покладених на них завдань;

2)проводити перевірку щодо правильності застосування страхови­ ками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки

звизначенням аудитора;

3)видавати приписи страховикам про усунення виявлених пору­ шень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невико­ нання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усу­ нення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4)проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правиль­ ності укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

5)одержувати від страхових та перестрахових брокерів установле­ ну звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6)видавати приписи страховим посередникам про усунення вияв­ лених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рі-

273

Розділ 4

Правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні

4.1.Поняття інвестиційної діяльності. Поняття та види інвестицій.

Джерела правового регулювання інвестування

Структурна перебудова економіки країни неможлива без належної інвестиційної діяльності, яка у правовому сенсі розглядається як су­ купність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестування може здійснюватись у вигляді: 1) інвестування діяль­ ності іншої особи; 2) інвестування власної діяльності (самоінвестування); 3) спільного інвестування діяльності однієї або декількох осіб.

З економічної точки зору етапами інвестиційної діяльності є: фор­ мування інвестиційних ресурсів (інвестицій); вкладення інвестицій в об'єкт інвестування; реалізація інвестицій — використання інвестицій під час провадження господарської діяльності; отримання інвестором систематичного прибутку, а реципієнтом — досягнення відповідного економічного ефекту.

«Інвестиція» — слово латинського походження («ІПУЄКІ»), яке у пе­ рекладі означає вкладення коштів. Уперше поняття «інвестиція» по­ чало використовуватись в економічному обігу у 80-х роках XX ст., де ним позначали капітал, що вкладався в основні та оборотні засоби

зметою отримання прибутку в майбутньому.

Управовому аспекті поняття «інвестиція» використовується у двох значеннях: 1) як капітал, що має ринкову вартість та вкладається в об'єкт інвестування з метою отримання прибутку; 2) як господарська операція щодо вкладення інвестиційного капіталу з метою отримання прибутку та яка має ризиковий характер.

Згідно зі ст. І Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвес­ тиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкла­ даються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у резуль-

275

Господарське право. Частина перша

таті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

-кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

-рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

-майнові права інтелектуальної власності;

-сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

-права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спо­ рудами, обладнанням, а також інші майнові права;

•- інші цінності.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

-іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ;

-валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвес­ тування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законо­ давства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

-- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним май­ нових прав;

-акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

-грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість

уконвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

-будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвер­ тованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також під­ тверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

-прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертова-

276

Розділ 4. Правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні

ній валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвес­ тора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

За своєю економіко-правовою природою інвестиції є неоднорідни­ ми і поділяються на портфельні та прямі. У Законі України «Про опо­ даткування прибутку підприємств»1 від 28 грудня 1994 р. портфелмюю інвестицією названо господарську операцію, що передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку, за винятком операцій щодо скуповування акцій в об­ сягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою (останні належать до прямих інвестицій). Порт­ фельні інвестиції вкладаються з метою отримання прибутку (без цілі участі інвестора в управлінні діяльністю реципієнта) та за своєю при­ родою є фінансовими інвестиціями (здійснюються шляхом придбання цінних паперів на первинному ринку цінних паперів).

Прямою інвестицією є господарська операція, що передбачає вкла­ дення капіталу інвестором, який у результаті цього набуває права влас­ ності або інших майнових прав на виробничі фонди реципієнта, одно­ часно з метою одержання прибутку та набуття права на управління діяльністю реципієнта. Вкладення прямих інвестицій може здійснюва­ тись у таких формах, як: 1) внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою; 2) внесення коштів або майна безпосередньо у ви­ робництво з метою виготовлення товарів, їх збуту для отримання до­ ходу, якщо діяльність інвестора не має ознак виробничої; 3) внесення коштів або майна у виробництво певних товарів під час безпосередньої виробничої діяльності самого інвестора.

За ознакою спрямованості інвестиції можуть бути галузевими, те­ риторіальними (реалізовуватись на територіях пріоритетного розвитку та в межах вільних економічних зон), міжнародними.

Інвестиції також поділяються на капітальні, фінансові та рєінвестиції. Капітальною інвестицією є господарська операція, яка перед­ бачає придбання об'єктів нерухомого майна, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Фінансовою інвестицією є господарська операція, яка передбачає придбання корпо­ ративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових ін­ струментів. Реінвестицією є господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

1 Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 4. - Ст. 28.

277

Господарське право. Частина друга

Інвестиційна діяльність здійснюється на підставі:

• приватного інвестування, здійснюваного громадянами, недержав­ ними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товари­ ствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

»державного інвестування, здійснюваного органами влади і управ­ ління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позич­ кових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

•іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

•спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридич­ ними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

-власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошо­ ві наїромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

-позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

•залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від про­ дажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

-бюджетних інвестиційних асигнувань;

-безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науковотехнічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Разом з тим чинним законодавством встановлено заборони щодо інвестування в окремі об'єкти інвестування. Так, забороняється інвес­ тування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються за­ коном. Об'єктами інвестиційної діяльності також не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здій­ снюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних

278

Розділ 4. Правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні

та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінан­ сування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які ство­ рені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск без­ процентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначають закони України: «Про інвестиційну діяльність»1 від 18 вересня 1991 р.; «Про захист іноземних інвестицій на Україні»2 від 10 вересня 1991 р.; «Про режим іноземного інвестування»3 від 19 березня 1996 р.; «Про інститути спільного інвес­ тування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»4 від 15 березня 2001 р.; Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010роки5,

затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801; Положення про порядок державної реєстрації іно­ земних інвестицій6, затверджене постановою Кабінету Міністрів Укра­ їни від 7 серпня 1996 р. № 928 тощо.

Особливості здійснення інвестиційної діяльності в межах створених в Україні територій пріоритетного розвитку та вільних економічних зон визначаються Законом України «Про загальні засади створення і функ­ ціонування спеціальних (вільних) економічних зон»7 від 13 жовтня 1992 р. та цілою низкою законів України, якими створено спеціальні економічні зони, території пріоритетного розвитку з метою запрова­ дження там спеціальних режимів інвестування. Порядок провадження інвестиційної діяльності суб'єктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здій­ снюється, відповідними договорами України, зокрема міжурядовими угодами про сприяння та взаємний захист інвестицій, а також спеці­ альним законодавством України. Постановою правління НБУ від 16 березня 1999 р. № 122 затверджено Інструкцію про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон*'. 18 травня

' Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№47. - Ст. 646.

2Там само. - № 46. - Ст. 616

3Там само. - 1996. *• № 19. - Ст. 80.

4Там само. - 2001. -№ 21. - Ст. 103.

5Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - Ст. 564.

6Бізнес (Збірник систематизованого законодавства). 2007. •- Вип. 5. - С. 147.

' Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 50. Ст. 676. * Офіційний вісник України. - 1999. - № 17. - Ст. 754.

279

Господарське право. Частина друга

1965 р. під егідою ООН укладено Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між: державами та іноземними особами, яка

з2000 р. є чинною для України1.

4.2.Суб'єкти інвестиційної діяльності:

загальна характеристика.

Поділ інвестиційних відносин на договірні та бездоговірні

Основними учасниками інвестиційної діяльності є інвестори та ре­ ципієнти. Інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які прийма­ ють рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Окрему групу інвесторів становлять інституційні (професійні) інвестори — суб'єкти підприємницької діяльності, які на професійних засадах від власного імені здійснюють інвестиційну діяльність, пов'язану з вкладенням май­ на, майнових та інших цінностей, переданих їм індивідуальними інвес­ торами на договірних засадах. Інституційними інвесторами є інвестицій­ ні фонди, інвестиційні компанії та довірчі товариства.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвес­ тицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасни­ ків інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. Незалежно від форм власності та господарювання інвестори мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестуван­ ня в які заборонено або обмежено чинними актами законодавства України у сфері інвестиційної діяльності, визнається невід'ємним пра­ вом інвестора і охороняється законом. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. У випадках і порядку, вста­ новлених законодавством України, інвестор зобов'язаний одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та

1 Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 2 1 . -Сг. 161.

280