21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

 

Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Особливості їх суспільної небезпечності та протиправності.

Злочини проти миру. Пропаганда війни. Склад злочину.

Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни. Склади злочинів.

Порушення законів та звичаїв війни. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Співвідношення із військовими злочинами.

Найманство. Поняття найманця. Склади злочинів.

Злочини проти безпеки людства. Застосування зброї масового знищення. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Співвідношення цього злочину з порушенням законів та звичаїв війни.

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення. Склад злочину.

Екоцид. Склад злочину. Відмежування цього злочину від злочинів проти довкілля.

Геноцид. Поняття геноциду. Склад злочину. Співвідношення цього злочину зі злочинами проти особи. Відповідальність за публічні заклики до геноциду, виготовлення та розповсюдження матеріалів із такими закликами.

Злочини проти міжнародного правопорядку. Посягання на життя представника іноземної держави. Поняття посягання на життя. Склад злочину.Співвідношення цього злочину із злочинами проти життя особи.

Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист. Склади  злочинів. Співвідношення із злочинами проти особи та власності.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Склад злочину. Співвідношення цього злочину з військовими злочинами та порушеннями законів та звичаїв війни.

Піратство. Поняття піратства. Склад злочину. Кваліфікуючі ознаки. Значення місця вчинення цього злочину для його відмежування від суміжних злочинів.

 

 

4. Завдання до практичних занять та самостійної роботи Загальні методичні вказівки

 

 

Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права розраховані на знання студентом положень Загальної частини кримінального права і спрямовані на закріплення теоретичного матеріалу курсу Особливої частини кримінального права, юридичний аналіз окремих її норм, вироблення навичок правильного застосування закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації злочинів. В основу переважної більшості завдань покладено конкретні кримінальні справи із судової практики Верховного Суду України та місцевих судів, а також слідчо-судової практики правоохоронних та судових органів м. Харкова і Харківської області. 

При розв’язанні конкретних завдань рекомендується використовувати Конституцію України, чинні міжнародні договори, декларації, конвенції, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, Кримінальний кодекс України, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду України, підручники з кримінального права, лекційний матеріал, наукові джерела (монографії і статті).

При розв’язанні конкретних завдань слід дотримуватися такої послідовності:

 визначити місце злочину в системі Особливої частини КК. Наприклад, умисне вбивство передбачене розд. II Особливої частини КК “Злочини проти життя та здоров’я особи” (ст. 115 КК України);

 якщо диспозиція відповідної статті Особливої частини КК є описовою, тобто містить визначення поняття злочину, необхідно знати це визначення та розкрити його зміст (наприклад, вбивство – це умисне або через необережність протиправне заподіяння смерті іншій людині);

 проаналізувати ознаки складу цього злочину (об’єкта, предмета (за наявністю), об’єктивної та суб’єктивної сторін, суб’єкта);

 з’ясувати зміст кваліфікуючих обставин розглядуваного злочину (наприклад, при умисному вбивстві: з корисливих мотивів, повторно, за попереднім зговором групою осіб та ін.) – в законі це обтяжуючі обставини;

 відмежувати розглядуваний злочин від суміжних (наприклад, умисне тяжке тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), від умисного та необережного вбивства.

Рішення завдань за окремими темами мають бути виконані у письмовій формі (у зошиті) і відповідати таким вимогам.

1. Необхідно встановити наявність або відсутність складу злочину в діянні особи (осіб), характеристика якого надана в завданні. Якщо вчинене не містить складу злочину, то слід точно вказати, які саме ознаки складу злочину відсутні;

2. Якщо діяння містить склад злочину, дати юридичну кваліфікацію (вказати пункт, частину статті Особливої частини КК, яка підлягає застосуванню. У разі незакінченого злочину – визначити стадію вчинення злочину, а при співучасті – визначити вид співучасників та форму співучасті, пославшись на відповідні частини ст. 27, 28 Загальної частини КК. Якщо з питань кваліфікації злочину є роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, рішення має містити розгорнуте посилання на ці роз’яснення;

3. Кваліфікація злочину має бути детально мотивована шляхом юридичного аналізу складу злочину, тобто характеристики об’єкта (з урахуванням класифікації), предмета (за наявності), потерпілого (при необхідності), об’єктивної і суб’єктивної сторін та суб’єкта злочину. Аналіз передбачає обов’язкове встановлення відповідності фактичних ознак суспільно небезпечного діяння, яке описане в завданні, всім ознакам (елементам) складу злочину, що передбачений відповідною статтею Особливої частини КК. З урахуванням конструкції складу злочину важливо визначити момент його закінчення. На підставі вимог ст. 24 і 25 КК та законодавчого окреслення суб’єктивної сторони злочину слід вказати форму і вид вини, розкрити зміст її інтелектуального та вольового моментів, факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину. Характеризуючи суб’єкта злочину, слід відповідно до ст. 18 КК назвати три обов’язкові його ознаки, а також ознаки спеціального суб’єкта, якщо вони передбачені статтею Особливої частини КК.

4. Якщо встановлено кваліфікуючі ознаки, необхідно розкрити їх зміст.

5. При сукупності злочинів, вчинення самостійних злочинів декількома особами та злочину у співучасті необхідно кваліфікувати кожний із злочинів окремо, мотивуючи відповідним чином.

На практичних заняттях студент доповідає обставини завдання і своє рішення.

Кожен студент може брати участь в обговоренні запропонованого рішення, доповнити або розвинути його. Якщо хто-небудь із студентів має рішення, яке відрізняється від запропонованого, його слід доповісти для обговорення.

На завершення обговорення викладач підсумовує висловлені пропозиції щодо правильності рішення і акцентує увагу на допущених помилках. На підставі висновку викладача студенти повинні внести в свої відповіді корективи на полях зошиту для практичних занять.

Крім практичних завдань, студент повинен готуватися і брати участь у колоквіумах, які проводяться за  графіком практичних занять. На колоквіумах обговорюються теоретичні питання за відповідною темою. При підготовці до колоквіуму необхідно: ознайомитися з програмою навчальної дисципліни “Кримінальне право України”; питаннями, які винесені для обговорення на колоквіумі; ознайомитися з відповідними статтями КК України та іншими нормативними актами; повторити матеріал, викладений на лекціях, у підручниках, науково-практичних коментарях, монографічний літературі; розглянути матеріали судової практики (рішення, висновки  Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України та ін.).

На колоквіумі студент повинен: брати участь в обговоренні питань, які розглядаються; виявити знання законодавства, теоретичного матеріалу та судової практики.

Відвідування практичних занять є обов’язковим для студентів. Якщо студент був відсутнім на практичному занятті або не виконав у письмовій формі домашнє завдання чи одержав під час занять незадовільну оцінку, він повинен відпрацювати цю тему індивідуально.

Відповідь на усі додаткові запитання студент може одержати, звернувшись до чергового викладача кафедри кримінального права.